Постанова

від 10.09.2014 по справі 910/7112/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа№ 910/7112/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

За розглядом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трейдпласт» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2014р. (суддя Ковтун С.А.) у справі № 910/7112/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім Полімери»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім

«Трейдпласт»

про стягнення боргу (41 289, 04 грн.)

за участю представників сторін:

від позивача: Никоноров Є.В. (довіреність від 03.06.2013р.);

від відповідача (скаржник): не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2014р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім Полімери», вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трейдпласт» 37 725 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 975 грн. пені, 2 589, 04 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та судові витрати.

Ухвалою суду від 18.07.2014р. порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трейдпласт», у якій, скаржник просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05 червня 2014 року у справі № 910/7112/14 повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

За твердженнями апелянта, рішення від 05 червня 2014 року у справі № 910/7112/14 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже, відповідно до вимог статті 104 ГПК України підлягає скасуванню.

Посилаючись на умови договору (п. 5.1, 2.3), скаржник зазначає, що ТОВ «Белтім Полімери» не отримавши оплату від ТОВ «Торговий дім «Трейдпласт» за рахунком № БП-0000113 від 17 січня 2014 року у повному обсязі, мало відвантажити товар на суму, яка була оплачена, а на суму неоплати повинно було зупинити відвантаження товару.

Згідно доводів апеляційної скарги, судом першої інстанції не було враховано те, що штрафні санкції, на які посилається позивач у своїй позовній заяві не можуть бути застосовані до відповідача, оскільки з положення договору дані санкції можуть бути застосовані у разі якщо товар відвантажувався з умовою відстрочки платежу.

Позивачем до справи подано відзив на апеляційну скаргу (зареєстрований за вхідним суду № 09-11/11261 від 28.07.2014р.), у якому відзначено про необґрунтованість доводів апелянта, про законність винесеного судового рішення при вірному встановленні всіх обставин справи.

Позивач вважає, що пункт договору на який посилається апелянт, передбачає право позивача призупинити або зупинити відвантаження товару, а не обов'язок до вчинення вказаних дій, отримання повної ціни поставленого товару передбачено ст. 692 ЦК України, а доказів настання форс-мажорних обставин скаржником до суду не було надано.

В судове засідання не з'явились представники відповідача - ТОВ «Торговий дім «Трейдпласт», однак враховуючи, що явка в судове засідання є правом сторін, а не їх обов'язком, не визнавалась судом обов'язковою для представників сторін, справа може розглядатись без їх участі, оскільки таке нез'явлення не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Клопотання скаржника викладене у отриманій судом телеграмі, про перенесення розгляду апеляційної скарги судом відхилене, оскільки перебування посадових осіб товариства у відрядженні не є перешкодою для розгляду скарги, стороною у справі є ТОВ «Торговий дім «Трейдпласт», а не конкретний представник, ГПК України передбачає ведення справи через представника, що надає можливість направити в судове засідання іншу уповноважену особу.

Відкладення розгляду справи можливо згідно норм ГПК України (ст. 77), саме, у разі коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, та не ставиться в залежність від наявності клопотання сторони тощо.

У апеляційній скарзі викладені підстави з яких, за твердженням скаржника підлягає скасуванню прийняте судом першої інстанції рішення у справі, такі суду є зрозумілими, не потребують додаткового роз'яснення представником.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представника позивача та доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, судом відзначається про відсутність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Матеріалами справи підтверджено, не заперечується сторонами та встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, що на умовах укладеного 09.12.2013р. між ТОВ «Белтім Полімери», як постачальником та ТОВ «Торговий дім «Трейдпласт», як покупцем, договору поставки № 091213 за видатковою накладною № БП-0000103 від 20.01.2014р. відповідачу було передано товару (поліетилен низького тиску марки SABIC VESTOLEN A 6060R) на загальну суму 187 500 грн. (аркуш справи 17).

В силу укладення між сторонами договору, відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України виникли господарські зобов'язання визначені договором поставки, регулювання якого на законодавчому рівні визначено параграфом 1 глави 30 Господарського кодексу України та у главі 54 Цивільного кодексу України.

У п. 5.1 договору сторони погодили що розрахунок за товар здійснюється шляхом попередньої оплати 100% вартості у безготівковому порядку на рахунок постачальника; партією товару вважається товар, поставлений по одній накладній (акту прийому-передачі тому подібне); поставлений товар повинен бути сплачений покупцем до закінчення терміну відстрочення платежу.

Оплата товару в сумі 150 000 грн. підтверджена платіжним дорученням № 231 від 17.01.2014р. проведена згідно виставленого на оплату рахунку № БП-0000113 від 17.01.2014р. (аркуш справи 22, 23). У вказаному рахунку зазначено, що він дійсний до сплати до 18.01.2014р., відповідно, враховуючи що 18.01.2014р. припадає на суботу (вихідний неробочий день), згідно вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України, строком виконання зобов'язання по його оплаті є 20.01.2014р..

Поставка товару на суму 187 500 грн. здійснена позивачем 20.01.2014р., відповідно враховуючи настання строку оплати по рахунку БП-0000113 від 17.01.2014р. саме на вказану дату, з 21.01.2014р. відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання по сумі 37 500 грн..

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

При встановленні обставин настання строку виконання зобов'язання по оплаті повної ціни поставленого товару, судом першої інстанції правомірно задоволено позов в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 37 500 грн..

При цьому, судом апеляційної інстанції враховані доводи апелянта з посиланням на ст. 530, 693 ЦК України, однак наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України, про що, зокрема, зазначено і у п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

Встановлене право продавця призупинити або зупинити відвантаження товару до усунення порушення покупцем обов'язків щодо договору і до повної оплати всього переданого товару (п. 2.3 договору) не є обов'язком продавця, а те, що позивач не скористався зазначеним правом не свідчить про допущення порушень умов договору з боку продавця, та не надає права покупцю на відмову від оплати прийнятого ним товару.

До стягнення з відповідача в межах позову заявлено також, штрафні санкції у вигляді пені в сумі 975 грн., 36% відсотків річних в сумі 2 589, 04 грн., інфляційних збитків в сумі 225 грн..

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з п. 7.2 договору, в разі невиконання або неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті за даним договором, він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення з дня виникнення до дня фактичної оплати; в разі прострочення сплати більш ніж на 3 календарних дня покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% річних від вартості неоплаченого в строк товару (партії товару з дня настання терміну оплати товару (партії товару) до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахована за період з 24.01.2014р. по 03.04.2014р. пеня в сумі 975 грн. підлягає стягненню з відповідача при доведеному факті прострочення оплати по сумі 37 500 грн. у вказаному періоді, погоджених умовах сплати пені за подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період її нарахування, за кожен день прострочення згідно договору (п. 7.2).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В договорі сторони погодили інший розмір процентів, а саме сплату 36% річних, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 589, 04 грн. 36% річних та 225 грн. інфляційних збитків правомірно задоволені судом першої інстанції.

Належних доказів, які б підтверджували відсутність порушення з боку відповідача умов договору в частині проведення повної оплати товару поставленого за договором № 091213 від 09.12.2013р. згідно накладної № БП-0000103 від 20.01.2014р. під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не надано, висновок суду про порушення ТОВ «Торговий дім «Трейдпласт» зобов'язань з оплати поставленого товару по сумі 37 500 грн. не спростований матеріалами справи.

Доводи апелянта з приводу наявності підстав для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань згідно договору № 091213 від 09.12.2013р. у зв'язку з настанням обставин непереборної сили (форс-мажор) не свідчать про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи чи про порушення або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні спору, оскільки такі правомірно відхилені судом першої інстанції, що підтверджується наступним.

За укладеним договором (п. 1.3 договору), право власності на товар (партію товару), яка постачається за даним договором переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару (партії товару), що підтверджується підписом у видатковій накладній.

Таким чином, прийнявши товар згідно видаткової накладної № БП-0000103 від 20.01.2014р., у відповідача виник обов'язок сплатити його ціну, а обставини можливості чи неможливості подальшої реалізації такого товару, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання по цьому договору, оскільки в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В даному випадку відсутність у боржника необхідних коштів (що обумовлюється з боку відповідача неможливістю повернути грошові кошти за поліетилен чи отримати за нього грошові кошти у зв'язку із ситуацією, що склалась в АР Крим) означає те, що вступаючи у договірні відносини (договір від 09.12.2013р.), боржник несе відповідні ризики пов'язані із своєю господарською діяльністю.

Можливі збитки відповідача внаслідок подальшої реалізації купленого у позивача товару, не мають ознаки надзвичайності чи невідворотності для виконання обов'язку по оплаті прийнятого за договором товару.

За наведених обставин, посилання скаржника на Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», не свідчать про відсутність підстав для настання відповідальності ТОВ «Торговий дім «Трейдпласт» згідно укладеного договору поставки № 091213 від 09.12.2013р., і як те правильно встановлено судом першої інстанції, визначення сухопутної території АР Крим та міста Севастополя, внутрішніх вод України цих територій тимчасово окупованими, що має наслідком неможливості розрахунку з контрагентами відповідача, не є форс-мажорною обставиною.

Згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

У відповідності з п. 8.1 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за даною угодою, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладення договору в результаті подій надзвичайного характеру (форс-мажору), які сторона не змогла ні передбачити, ні запобігти.

Неможливість здійснення розрахунку з контрагентами по контракту в межах якого відповідачем здійснювалась закупка товару у позивача, не є обставиною, що унеможливлює проведення часткової оплати прийнятого товару у позивача, оскільки здійснення оплати товару згідно умов договору не залежить від ситуації в АР Крим та прийняття Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

При укладенні договору № 091213 від 09.12.2013р. сторонами не було погоджено (як те передбачено ч. 4 ст. 219 ГК України), що товар закуповується позивачем саме для виконання відповідного контракту з підприємством, яке територіально знаходиться в АР Крим, а неотримання прибутку від подальшої реалізації цього товару (чи інших обставин), буде підставою для звільнення покупця від відповідальності у випадку порушення зобов'язання.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги ТОВ «Торговий дім «Трейдпласт» та скасування рішення Господарського суду м. Києва від 05.06.2014 року.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трейдпласт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2014р. у справі № 910/7112/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/7112/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка