Постанова

від 16.06.2014 по справі 914/3521/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2014 року Справа № 914/3521/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Кролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. у справі № 914/3521/13 господарського суду Львівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Меліус" доПублічного акціонерного товариства "Кредобанк" простягнення 10 739,30 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача: Єлишев К.Ю.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меліус" (надалі - "ТОВ "Меліус") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (надалі - "ПАТ "Кредобанк") про стягнення безпідставно списаної з поточного рахунку позивача комісії в розмірі 10 739,30 грн. Позовні вимоги мотивовані нормами ст. ст. 1068, 1073 ЦК України.

Рішенням господарського суду Львівської області від 26.11.2013 р. (суддя Мороз Н.В.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що ПАТ "Кредобанк" було правомірно прийнято до оплати платіжні документи позивача та здійснено зарахування коштів (повернення внеску до статутного фонду товариства на суму 1 599 000,00 грн.) на рахунок ОСОБА_5 (надалі - "ОСОБА_5.") зі стягненням з позивача відповідних сум комісій за проведення таких операцій.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. (судді Юрченко Я.О., Давид Л.Л., Данко Л.С.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Кредобанк" на користь ТОВ "Меліус" 10 739,30 грн. безпідставно стягнутих коштів, 1 500,00 грн. витрат на правову допомогу та 2 580,75 грн. судового збору.

Позиція суду апеляційної інстанції мотивована тим, що з огляду на зазначення позивачем в графі "призначення платежу" назви операції "повернення внеску з статутного фонду", здійснення відповідачем нарахування комісії в розмірі 0,7% від суми конкретного платежу суперечить Тарифам розділу 02 "Розрахунково-касове обслуговування в національній валюті України", які діяли у спірний період, отже є безпідставним.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ПАТ "Кредобанк" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013 р. залишити в силі.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення").

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення місцевого та апеляційного судів даним вимогам не відповідають з огляду на наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно нарахованої комісії в розмірі 0,7% від суми платежу, що становить 10 793,30 грн. Позивач зазначав, що правовідносини сторін виникли на підставі договору № 2604408914561 банківського рахунку з використанням системи Клієнт-Банк від 10.02.2011 р., копію якого додано до позовної заяви.

Проте, вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій зазначали про факт укладення між сторонами інших договорів, а саме: договору про надання розрахункових послуг (з використанням платіжних карток) № 11 від 28.08.2006 р., договору про надання послуг в системі дистанційного обслуговування "Клієнт-Інтернет-Банк" № 4 від 23.03.2007 р., договору про надання банківських послуг у формі ціновоного плану № 2600301914561 від 01.11.2012 р., аналізували положення даних договорів та правовідносини сторін, що виникли на їх підставі.

Колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги ТОВ "Меліус" на вказаних договорах не ґрунтувались, заяви про зміну предмету або підстав позову матеріали справи не містять.

В той же час доказами у справі, згідно з ч. 1 ст. 32 ГПК України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК України).

З огляду на дане, обставини, що виходять за межі предмету спору та на яких не ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, не можуть вважатись доказами та не мають значення для справи.

Також колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судами не надано оцінки обґрунтованості розміру заявленої до стягнення суми коштів з огляду на наступне.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви викладено в ст. 54 ГПК України. Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Втім, позивачем дані вимоги процесуального закону не дотримано, оскільки до позовної заяви не додано обґрунтований розрахунок заявленої до стягнення суми. Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача 10 739,30 грн. безпідставно стягнутих коштів (т. 1 а.с. 8). Натомість, в доданому до заперечень на відзив розрахунку безпідставно стягнутої комісії позивачем зазначено суму 10 955,00 грн. (т. 1 а.с. 163). В заявленій претензії від 14.06.2013 р. позивач вимагав у відповідача повернути на його рахунок безпідставно стягнуту комісію в сумі 11 025,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, не з'ясовано всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надано їм належної юридичної оцінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України).

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 26.11.2013 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 р. у справі № 914/3521/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіО. Кролевець О. Попікова