Постанова

від 01.07.2014 по справі 910/6045/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 910/6045/13 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів: за участю представників: тов "Пролог - 93"Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л. Соборук Ю.Ф. розглянув касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року у справі№ 910/6045/13 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Пролог - 93" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія" простягнення 40000, 00 грн. В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. (судді Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Суховий В.Г.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія Жаріков і Компанія" відмовлено у відновлені пропущеного строку на подання апеляційної скарги та повернуто скаржнику.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником, без поважних причин, пропущено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду першої інстанції, встановлений ст.93 ГПК України.

Скаржник в касаційній скарзі просить ухвалу апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення і неправильного застосуванням норм процесуального права та прийняти нову, якою поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

Скаржник доводить, що по даній справі не отримував судових повісток та копії рішення, дізнався про оскаржуване рішення лише після отримання постанови державного виконавця про арешт майна, суд першої інстанції надіслав оскаржуване рішення лише 08.11.2013 р.; 13.11.2013 скаржником було надіслано апеляційну скаргу; 19.02.2014 Київським апеляційним господарським судом було надано відповідь на заяву про повідомлення результату розгляду апеляційної скарги, згідно якої вбачається що відповідач дійсно не отримував копію ухвали суду від 28.11.2013р.; 27.02.2014 скаржником була подана аналогічна апеляційна скарга, тому враховуючи вище викладене, скаржник стверджує що не мав можливості у встановлені чинним законодавством строки подати апеляційну скаргу зі зрозумілих та поважних причин за об'єктивних обставин.

Вищий господарський суд України, розглянувши касаційну скаргу, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішення господарського суду першої інстанції від 28.05.2013 р., оформлено згідно вимог ст. 84 ГПК України 29.05.2013р..

Відповідно до частини третьої ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення - з дня підписання рішення, оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України.

Таким чином, десятиденний строк апеляційного оскарження судового рішення від 28.05.2013 р. закінчився 10.06.2013 р..

Відповідач не брав участь в судових засіданнях підчас розгляду справи, однак про час і дату судового засідання судом першої інстанції повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Встановлено, що відповідач 02 вересня 2013 року та 03 жовтня 2013 року звертався з заявою про видачу копії оскаржуваного рішення.

Матеріали справи свідчать, що скаржник звернувся з апеляційною скаргою 18.11.2013 р. та повторно 27.02.2014 р..

Таким чином колегія касаційної інстанції визнає правомірним висновок про пропуск строку на апеляційне оскарження.

Оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено поважних причин пропуску процесуального строку в його поновлені відмовлено.

В обгрунтування підстав оскарження такого висновку скаржник доводить, що йому не було відомо про оскаржуване судове рішення, оскільки про таке його не було повідомлено належним чином.

Касаційна інстанція не приймає відповідних доводів до уваги, враховуючи наступне.

Отже, підставами відновлення пропущеного строку на оскарження є доведення стороною причин його пропуску, що повинні бути визнані судом поважними.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність, поважність та непереборність, у зв'язку з тим, що норма про можливість поновлення процесуальних строків може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Як вбачається з матеріалів справи зареєстроване місцезнаходження відповідача згідно витягу із ЄДРПОУ є адреса: 03115, м. Київ, проспект Перемоги, 104.

Наявні у справі поштові конверти свідчать також, що скаржник вказує дві інші адреси свого місцезнаходження, а саме: 01034, м. Київ, а/с-59 та 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 121/152.

З вимог господарського процесуального кодексу України суд повинен повідомити учасника судового процесу про час та місце розгляду справи, як і про наслідки такого розгляду, однак не покладено на суд обов'язок переконуватися, що адресат отримав поштові повідомлення, які йому адресовані судом.

Суд не несе обов'язку підтвердження достовірності відомостей про адресу місцезнаходження (реєстрації) особи.

Суд касаційної інстанції вважає, що саме юридична особа несе ризик наслідків неотримання поштової кореспонденції, що надсилається судом за адресою місцезнаходження (реєстрації) такої особи.

Скаржник не доводить обставин, які б вказували на неможливість отримання ним поштової кореспонденції за адресою зареєстрованого місцезнаходження, а так само обставин, які б доводили, що суд не надсилав йому процесуальні документи за зазначеною адресою реєстрації.

При цьому суд звертає увагу, що скаржник зазначає інші адреси для листування, що дає підстави для висновку про суб'єктивну поведінку скаржника та відповідно, що ризик неотримання поштової кореспонденції зумовлений саме такою поведінкою.

За наведених обставин, суд не має підстав для висновку про порушення права скаржника на оскарження судового рішення.

Згідно ст.ст.111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, касаційна інстанція на не має підстав для переоцінки висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тому доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права відхиляються.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 р. у справі № 910/6045/13 господарського суду міста Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун