Постанова

від 01.07.2014 по справі 916/3566/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2014 року Справа № 916/3566/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О. Гольцової Л.А. Кролевець О.А. (доповідач у справі) розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 р. у справі № 916/3566/13 господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" доАсоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Злагода" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальної установи "Одеська обласна психіатрична лікарня № 2" простягнення 56 958,41 грн. за участю представників:

позивача: Горьова Н.М.

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" (надалі - "ТОВ "Інфокс") в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Злагода" (надалі - "Асоціація ОСББ "Злагода") про стягнення 56 958,41 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2012 р. по 01.11.2013 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 01.09.2012 р. по 01.11.2013 р. договірні відносини між сторонами щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення були відсутні, проте відповідач фактично отримував ці послуги, але оплачував не повністю, що зумовлює застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.03.2014 р. (суддя Брагіна Я.В.) в задоволенні позову відмовлено з огляду на недоведення позивачем обставин, на які він посилався в позові.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 р. (судді Головей В.М., Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 р. як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.12.2006 р. між Асоціацією ОСББ "Злагода" та ТОВ "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" було укладено тимчасовий договір на послуги водопостачання та водовідведення.

При укладенні вказаного договору сторони дійшли згоди (п. 5.3), що після закінчення терміну його дії (2009 рік) між сторонами буде укладено постійний договір.

Проте, після закінчення терміну дії тимчасового договору постійний договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між сторонами укладено не було. Даний факт сторонами не заперечувався.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що у період з 01.09.2012 р. по 01.11.2013 р. відповідач, за твердженням позивача, отримував послуги з водопостачання та водовідведення будинків по вул. Набережна в с. Олександрівка, що знаходяться на його балансі, проте оплачував їх не в повному обсязі. В підтвердження даного факту позивачем було надано акти контрольних зйомок показників лічильника та копії звітів про водокористування, надані Комунальною установою "Одеська обласна психіатрична лікарня № 2".

При розгляді справи судами, з посиланням на положення п. п. 1.4, 11.1 статуту відповідача, встановлено, що Асоціація ОСББ "Злагода" створена виключно для обслуговування, ремонту та утримання прибудинкової території за кошти членів об'єднань; метою її діяльності є, зокрема, забезпечення мешканців будинків житлово-комунальними послугами.

На балансі Асоціації ОСББ "Злагода" знаходяться будинки "Світанок" по вул. Набережна, 1, "Надія" по вул. Набережна, 2 та "Колос" по вул. Набережна, 5.

Нормами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні положення містить ст. 175 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, є договори та інші правочини.

Частиною 3 статті 179 ГК України унормовано, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язковим для суб'єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Аналогічне положення містить п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р.

Споживач, відповідно до п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

В той же час нормою п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором покладено на виконавця.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про те, що відносини між сторонами у справі повинні ґрунтуватися на договорі про надання житлово-комунальних послуг, отже підставою для стягнення вартості послуг з водопостачання та водовідведення є саме договір.

Матеріали справи не містять доказів вжиття позивачем будь-яких заходів щодо укладення із відповідачем договору про надання послуг з водопостачання та водовідведення на об'єктах, які знаходяться на балансі відповідача, про що вірно зазначено судами.

Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Твердження позивача, викладені в касаційній скарзі, даного висновку не спростовують.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111 5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 11.03.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 р. у справі № 916/3566/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО. Євсіков СуддіЛ. Гольцова О. Кролевець