Постанова

від 14.01.2015 по справі 916/3566/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 року Справа № 916/3566/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" на рішення та постановуГосподарського суду Одеської області від 11.03.2014 Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 у справі№ 916/3566/13 Господарського суду Одеської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" доАсоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Злагода" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Комунальної установи "Одеська обласна психіатрична лікарня № 2" простягнення 56958,41 грн. за участю представників сторін:

позивача: Горьова Н.М., дов. від 17.12.2014 б/н

відповідача: не з'явилися

третьої особи, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Злагода" про стягнення 56958,41 грн. заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.09.2012 по 01.11.2013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 01.09.2012 по 01.11.2013 договірні відносини між сторонами щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення були відсутні, проте відповідач фактично отримував ці послуги, але оплачував не повністю, що зумовлює застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.03.2014 у справі № 916/3566/13 (суддя Брагіна Я.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Головей В.М., суді Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 у справі № 916/3566/13.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2014 рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 у справі № 916/3566/13 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 25.11.2014 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", скасовано постанову Вищого господарського суду України від 01.07.2014 у справі № 916/3566/13, справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.12.2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.01.2015.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Касаційна інстанція згідно з вимогами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Перевірка здійснюється на підставі фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.

Отже, суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених господарськими судами обставин справи, а також прийнятого Верховним Судом України рішення, зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 15.12.2006 між Асоціацією об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Злагода" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" було укладено тимчасовий договір на послуги водопостачання та водовідведення.

При укладенні вказаного договору сторони дійшли згоди (п. 5.3 договору), що після закінчення терміну його дії (2009 рік) між сторонами буде укладено постійний договір. Проте, після закінчення терміну дії тимчасового договору постійний договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між сторонами укладено не було.

При розгляді справи судами, з посиланням на положення п.п. 1.4, 11.1 статуту відповідача, встановлено, що Асоціація ОСББ "Злагода" створена виключно для обслуговування, ремонту та утримання прибудинкової території за кошти членів об'єднань; метою її діяльності є, зокрема, забезпечення мешканців будинків житлово-комунальними послугами.

На балансі Асоціації ОСББ "Злагода" згідно актів на передачу житлового фонду знаходяться будинки "Світанок" по вул. Набережна, 1, "Надія" по вул. Набережна, 2 та "Колос" по вул. Набережна, 5.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що у період з 01.09.2012 по 01.11.2013 відповідач, за твердженням позивача, отримував послуги з водопостачання та водовідведення будинків по вул. Набережна в с. Олександрівка, що знаходяться на його балансі, проте оплачував їх не в повному обсязі. В підтвердження даного факту позивачем було надано акти контрольних зйомок показників лічильника та копії звітів про водокористування, надані Комунальною установою "Одеська обласна психіатрична лікарня № 2".

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підставою для стягнення вартості послуг з водопостачання та водовідведення є договір, однак договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення до будинків, які передані на баланс Асоціації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків "Злагода", між сторонами відсутній, а позивачем не доведено надання ним послуг з водовідведення та водопостачання відповідачу та розміру заборгованості відповідача перед позивачем за спірний період із 01.09.2012 по 01.11.2013.

Скасовуючи постанову Вищого господарського суду України від 01.07.2014, якою залишено без змін судові рішення першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд України зазначив наступне.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити послуги з водопостачання та водовідведення виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання, відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням.

Відповідно до ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Недійсність договору з водопостачання і водовідведення у зв'язку з недодержанням юридичними особами письмової форми законом не встановлена, а тому виниклі між сторонами зобов'язання є дійсними і їх виконання повинне здійснюватися у відповідності до норм цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з оплати отриманих послуг на підставі того, що між позивачем та відповідачем відсутній письмовий договір про надання комунальних послуг, суперечить вимогам чинного законодавства.

З урахуванням викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, керуючись приписами статті 111 28 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів були неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, пов'язані із наданням позивачем послуг з водопостачання та водовідведення відповідачу, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дослідити стан розрахунків сторін, обґрунтованість розрахунку заборгованості, визначити порядок зарахування оплат відповідача в рахунок погашення заборгованості, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняти рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 , 111 28 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал" задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11.03.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.04.2014 у справі № 916/3566/13 скасувати.

Справу № 916/3566/13 передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Т. Барицька

Т. Козир