Ухвала

від 01.07.2014 по справі 802/654/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/22537/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача : Мельниченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Калинівський машинобудівний завод»

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року

у справі № 802/654/13-а

за позовомПриватного акціонерного товариства «Калинівський машинобудівний завод» доКозятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Калинівський машинобудівний завод» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Калинівський машинобудівний завод») звернулось з позовом до Козятинської об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Калинівський машинобудівний завод» відмовлено.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року апеляційну скаргу ПАТ «Калинівський машинобудівний завод» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Калинівський машинобудівний завод» орендує у Калинівської міської ради Вінницької області земельну ділянку площею 3,1988 га на підставі договору оренди землі № 79 від 14.11.2006 року, відповідно до умов якого орендна плата становить 204 775,20 грн. на рік/90 грн. за 100 кв.м., а розмір орендної плати переглядається сторонами один раз на два роки.

В період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року позивач сплачував орендну плату за використання земельної ділянки, виходячи із розміру орендної плати, визначеного в договорі №79 від 14.11.2006 року - 0,9 грн. за 1 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Калиновський машинобудівний завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2011 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 30.08.2012 року № 32/1602/25494693.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України , занижено податкове зобов'язання з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року на 152045,42 грн.

На підставі висновків, що викладених в акті перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2012 року №0000021600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за період з 01.04.2011 року по 31.03.2012 року на загальну суму 180554,94 грн., з яких 152045,42 грн. основного платежу та 28509,52 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами адміністративного оскарження вищевказане податкове повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали обґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України .

Згідно п. 36.3 ст.36 ПК України податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Підпунктом 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 ПК України передбачено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до вимог п. 288.4 ст. 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Пунктом 288.5 ст. 288 ПК України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, та вбачається з матеріалів справи, згідно п. 13 договору оренди землі № 79 від 14.11.2006 року, розмір орендної плати може бути переглянутий, зокрема, у разі збільшення ставки земельного податку та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що оскільки, з 01.01.2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, призначені для несільськогосподарської діяльності складає трикратний розмір земельного податку, встановленого кодексом, позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за земельні ділянки у вищевказаному розмірі.

Колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне рішення є правомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Калинівський машинобудівний завод» залишити без задоволення.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18.03.2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов