Ухвала

від 01.07.2014 по справі 826/5625/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" липня 2014 р. м. Київ К/800/49338/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Горголь І.С.

представників:

позивача: Залуського Ю.Ю., Погружальської К.В.

відповідача : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Н»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 року

у справі № 826/5625/13-а

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Н» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової інспекції провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант-Н» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Гарант-Н») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2013 року в задоволенні позову ТОВ «Гарант-Н» відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 року апеляційну скаргу ТОВ «Гарант-Н» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Гарант-Н» з податку на додану вартість в частині декларування р. 24 «Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду» у розмірі 9 046 623 грн. за жовтень 2012 року, за результатами якої складено акт від 28.11.2012 року № 223/15-575.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України , згідно з вимогами пп. 4.6.2, пп.4.6.3, пп. 4.6.4., пп. 4.6.5., пп. 4.6.6., п. 4.6 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492, ТОВ «Гарант-Н» безпідставно задекларувало ПДВ в сумі 7 972 635,00 грн. до р.22 декларації з ПДВ за жовтень 2012 року, внаслідок чого завищено значення р.24 «Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», декларації з ПДВ за жовтень 2012 року на суму 7 972 635,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 00005215571, яким ТОВ «Гарант-Н» було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаного податкового повідомлення - рішення ДПС у м. Києві прийнято рішення від 01.03.2013 року № 2035/10/12-4-09, яким податкове повідомлення-рішення від 17.12.2012 року № 00005215571 було скасовано в частині зменшення від'ємного значення у розмірі 55 373,35 грн., в іншій частині - залишено без змін.

На підставі рішення ДПС України відповідач 11.03.2013 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 000311522, яким ТОВ «Гарант-Н» було зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, дійшов висновку про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суду вважає такі висновки судів передчасними та такими, що винесені з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 4.6.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року №1492 (далі - Порядок) якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2).

Підпунктом 4.6.5. п. 4.6 розділу V Порядку передбачено, що платники, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації. При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації), подають (Д4) (додаток 4).

Відповідно до пп. 4.6.6. п. 4.6 розділу V Порядку, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Гарант-Н» виходив з того, що позивачем протягом терміну 1095 днів не було використано залишок від'ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 7 972 635 грн.

Даний висновок суди обґрунтовували виходячи, зокрема, з вимог п. 43.3 ст. 43 та п. 102.5 ст. 102 ПК України.

Згідно п. 43.3 ст. 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до вимог п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

В свою чергу слід зазначити, що залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів та сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість - це різні показники декларації з податку на додану вартість.

В той же час, п. 102.5 ст. 102 ПК України не регулює питання формування від'ємного значення ПДВ.

Крім того, слід звернути увагу, що вищевказана норма ПК України регулює строки давності у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених ПК України. При цьому в останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування.

Частиною 5 ст. 11 КАС України передбачено, що суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Проте, судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи не було досліджено та дано належної правової оцінки матеріалам справи, а також не враховано вищевказані вимоги ПК України щодо застосування відповідних норм до спірних правовідносин.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій не дослідили та не розглянули належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надали належну оцінку обставинам справи, порушили та невірно застосували норми матеріального права, та, як наслідок, прийняли незаконні рішення.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі ст. 227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Н» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов