Постанова

від 22.09.2014 по справі 826/5625/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 22 вересня 2014 року           письмове провадження           № 826/5625/13-а Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант - Н» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №000311522 Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №000311522 від 11 березня 2013 р. про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант-Н» розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7 972 635 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що податковий орган прийшов до помилкового висновку за результатами камеральної перевірки стосовно того, що ТОВ "Гарант - Н" задекларовано залишок від'ємного значення у сумі 7 972  635 грн. в порушення п п.200.4 ст.200, п. 102.5 ст. 102 ПК України з пропуском строків подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування. Позивач наголошував на тому, що ТОВ «Гарант – Н» не подавало заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування і не заявляло суму ПДВ 7 972  635 грн. до відшкодування, а тому ст. 102 ПК України та 1095 денний строк не може бути застосований для від'ємного значення з податку на додану вартість. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва  від 04 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант - Н» відмовлено повністю. Ухвалою Вищого адміністративного суду України Києва від 01 липня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.06.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вищий адміністративний суд України надав обов'язкові для виконання вказівки. Зокрема, зазначив, що залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів та сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість - це різні показники декларації з податку на додану вартість. В той же час, п. 102.5 ст. 102 ПК України не регулює питання формування від'ємного значення ПДВ. Також, звернув увагу, що вищевказана норма ПК України регулює строки давності у двох випадках - подання платником податку заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або заяви про їх відшкодування у випадках, передбачених ПК України. При цьому в останньому випадку строк 1095 днів починає обліковуватися від дня, наступного за днем отримання права на таке відшкодування. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, письмових заперечень на адресу суду не направив. Відповідно до частини шостої статті 128 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду адміністративної справи в письмовому провадженні. За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант - Н» зареєстровано 14.01.2002 року державною адміністрацією Голосіївського району м. Києва та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва м. Києва ДПС проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ «Гарант-Н» в частині декларування р.24 «Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного податкового періоду» у розмірі 9  046  623  грн. за жовтень 2012р., за результатами якої складено акт № 223/15-575 від 28.11.2012р. В ході перевірки встановлено порушення вимог п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-IV. Згідно з вимогами п.п. 4.6.2, п.п.4.6.3, п.п. 4.6.4., п.п. 4.6.5., п.п. 4.6.6., п.4.6 розділу V «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492, ТОВ «Гарант-Н» код 31808397 безпідставно задекларувало ПДВ в сумі 7 972 635,00грн. до р.22 декларації з ПДВ за жовтень 2012р., внаслідок чого завищено значення р.24 «Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», декларації з ПДВ за жовтень 2012 року на суму 7 972 635,00 грн. Як вбачається із акту перевірки, відповідно до поданої ТОВ «Гарант-Н» до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року (вх.9069495709 від 07.11.2012р.) підприємство задекларувало залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, р.24 податкової декларації з ПДВ, складає 9 046 623,00 грн. У результаті перевірки відображення показників Додатку №2 до податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012р. «Довідка щодо залишку суми від`ємного значення попередніх звітних періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (Д2), відповідачем було встановлено, що залишок від`ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2012 року становить - 9 046 623,00грн. ТОВ «Гарант-Н» протягом 1095 днів терміну не було використано залишок від`ємного значення з ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 7 972 635,00 грн., в тому числі по періодам: липень 2009р. в розмірі - 7 972 635,00 грн. На підставі акту перевірки № 223/15-575 від 28.11.2012р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №00005215571 від 17 грудня 2012р., відповідно до якого ТОВ «Гарант-Н» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7 972  635  грн. Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №00005215571 від 17 грудня 2012р. та висновками акту перевірки, позивач оскаржив його до Державної податкової служби у м. Києві. За результатами розгляду скарги, ДПС прийняла рішення про результати розгляду первинної скарги від 01.03.2013р. №2035/10/12-4-09, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення №00005215571 від 17 грудня 2012р.  скасовано в частині зменшення від'ємного значення у розмірі 55 373,35  грн., в іншій частині зазначене рішення залишено без змін. Судом встановлено, в рамках розгляду первинної скарги, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Гарант Н» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у сумі 7 972 635 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за липень 2009р., за результатами якої складено акт від 27.02.2013р. №55/15.6-27. В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п.п.  7.4.1, п.7.4, п. п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Гарант-Н» завищено суму податкового кредиту за липень 2009 р. у сумі 7 917 261,65 грн. та суму від'ємного значення за липень 2009р. в розмірі 7 917 261,65 грн. З акту перевірки вбачається, що причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є будівництво житлового комплексу з підземним та надземним паркінгами, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Щорса, 26-а. фактично за результатами звірки даних, зазначених у додатку 2 «Довідка щодо залишку суми від`ємного значення попередніх звітних періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», загальна сума ПДВ складає 55 373,35  грн. Разом з тим, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Гарант-Н» до реєстру податкових накладних за липень 2009р. включено податкові накладні виписані постачальникам у попередніх податкових періодах з 2006р. по 2009р. на загальну суму 7 917 261,65 грн., тобто понад 1095 днів по відношенню до липня 2009 р. Також вказано, що п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. При цьому ні даним пунктом Закону ні будь-яким іншим не передбаченого жодних причин для отримання можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної. Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. П. п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку  отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну. Тобто, на дату, визначену п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо, ця вимога Закону не дотримала, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови – звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку – покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстрований відповідно до вимог Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації на штампі вхідної кореспонденції (за умови дотримання вимог Закону України «Про податок на додану вартість»). Отже у разі отримання податкової накладної, що виписана в попередніх податкових періодах, отриманої ТОВ «Гарант-Н» в поточному звітному періоді, але лише за наявності документального підтвердження такого запізнення (листа з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля), платник податку – ТОВ «Гарант-Н» товарів (послуг) повинен на дату отримання цієї податкової накладної відобразити її у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових окладних та за умови дотримання вимог щодо формування податкового кредиту п.п. 7.4.1 п 7 4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР . Підприємством було прийнято рішення не формувати податковий кредит вказаних звітних періодів з використанням зазначених сум податку, оскільки воно на дату виникнення права на податковий кредит таким правом не скористалось, одночасно з поданням декларацій по ПДВ до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не подано скарг стосовно контрагентів – постачальників щодо відмови у наданні податкових накладних або наданні їх із порушенням встановленого Порядку виписування податкової накладної, та не проведено відповідних коригувань в порядку, встановленому пунктом 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 №166. На підставі рішення про результати розгляду первинної скарги від 01.03.2013р. №2035/10/12-4-09, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000311522 від 11 березня 2013р. про зменшення ТОВ «Гарант-Н» розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 7 917  261  грн. Не погодившись із висновками акту перевірки та винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України). На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України "Про податок на додану вартість". Згідно п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»  податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81  цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами Згідно пп.7.5.1. п.7.5.ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то по-перше, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченні одержувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги одержувачем товарів послуг; по-друге залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Пунктом 200.6 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 ст. 200 цього Кодексу. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів. Наказам Міністерства фінансів України від 25.11.2011 р. № 1492 затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі — Порядок (чинний на момент подачі декларації). Згідно з п. п. 4.6.3-4.6.5 Порядку якщо за результатами поточного звітного (податкового) періоду платником податку визначено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту (заповнено рядок 19 декларації), така сума враховується у зменшення суми податкового боргу за попередні звітні (податкові) періоди з ПДВ, а решта зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 20.2 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду). Якщо в наступному звітному податковому періоді різниця між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту з урахуванням залишку такого від'ємного значення минулого звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, має від'ємне значення (рядок 22 декларації), подається (Д2) (додаток 2). Платники, які відповідно до ст. 200 Податкового Кодексу України мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість та заповнили рядок 22 декларації, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають (Д3) (додаток 3). Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 декларації. Відповідно до п. 4.6.6 Порядку залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду). З акту перевірки вбачається, що позивачем в рядку 24 декларації з ПДВ за жовтень 2012 року відображено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду в сумі 7  972  635,00 грн. (період липень 2009 року)., який утворився внаслідок придбання послуг з організації будівництва житлового комплексу. Проаналізувавши норми законодавства суд звертає увагу, що нормами податкового законодавства передбачено два шляхи отримання бюджетного відшкодування, а саме: повернення повної суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку та зарахування платнику повної суми бюджетного відшкодування до зменшення податкових зобов'язань по цьому податку в наступних податкових періодах. Отже, за підприємством зберігається право на використання накопиченого ним податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з податку на додану вартість наступних податкових періодів (рядок 23.2 декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації). Як вбачається з матеріалів справи, підприємством у рядку 24 розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень 2012 року задекларовано розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 7 7  972  635,00 грн. Податковий орган вважає, що підприємство не мало право декларувати у рядку 24 суму 7  972  635,00 грн., цю суму необхідно зазначити у рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ наступного звітного податкового періоду. На думку податкового органу не відобразивши у відповідних рядках декларації напрямок повернення бюджетного відшкодування, підприємство самостійно відмовилося від належної йому суми. Проте, відображення позивачем у рядку 24 декларації за жовтень 2012 р. залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування. Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. У свою чергу, пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Приписи п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України регулюють виключно питання повернення надміру сплачених грошових зобов'язань та відшкодування сум податку на додану вартість і саме для вирішення цих питань законодавець встановлює 1095-денний термін. Оскільки ТОВ «Гарант - Н» не подавало заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, не заявляло суму ПДВ 7  972 635,00 грн. до відшкодування, тому ст. 102 Податкового кодексу України і встановлений нею 1095 денний строк не може бути застосований для залишку від'ємного значення з податку на додану вартість минулих податкових періодів. Відповідно до п. 200.3 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Відповідно до п.п. 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України жодних обмежень урахування від'ємного значення ПДВ попереднього податкового періоду при визначенні об'єкта оподаткування поточного податкового періоду та обов'язку враховувати сплив строку давності, передбаченого ст. 102 ПКУ, або сплив строків позовної давності - не передбачено. Також і положення Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого було сформоване від'ємне значення з податку на додану вартість, не містив будь-яких обмежень в часі та не зобов'язував платника податків застосовувати строк давності при формуванні та обліку від'ємного значення з податку на додану вартість. Правомірність дій ТОВ «Гарант-Н» також підтверджується висновками Державної податкової служби України, які викладені в листі від 12.01.2012 № 808/7/15-341-7-16, Міністерства доходів і зборів України у листі від 15.06.2014 року № 11459/6199-99-19-03-02-15. Так, відповідно до вищевказаних листів, за аналогічних правовідносин ДПС України дійшла висновку, що "платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення". Податковий орган у вказаних листах дійшов до висновку, що платники податків можуть використовувати залишок від'ємного значення податку на додану вартість з моменту формування такого від'ємного значення і до його повного погашення, не залежно від спливу 1095 днів. Таким чином, застосування податковим органом п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України щодо зменшення суми залишку від'ємного значення з податку на додану вартість є помилковим. Позивачем не вчинялися дії та заходи щодо повернення надміру сплачених сум до бюджету та на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а тому правомірно включено до складу податкового кредиту звітного періоду від'ємне значення попередніх податкових періодів. Разом з тим, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 26 березня 2012 року у справі № 2-а-42967/09/2070 у разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані. Вищий адміністративний суд в Інформаційному листі від 20.07.2010 р. N 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” звертає увагу на необхідність індивідуалізації кваліфікації дій платників податку з формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з огляду на добросовісність такого платника. Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування. На вимогу суду про подання документів на підтвердження формування податкового кредиту у 2009 році, (податкові накладні за 2006-2009 рік) позивачем таких, як і декларації за жовтень 2012 року суду не надано. Представник позивача в додаткових поясненнях від 21.08.2014 року вказує, що ТОВ  «Гарант-Н» включило до складу податкового кредиту за липень 2009 року податкові накладні минулих періодів (2006-2009 років) на суму 7 917 261,65 грн. у чіткій відповідності з вимогами підпункту 7. 4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто період, коли було фактично отримано податкові накладні від контрагентів. Також зауважує, що правомірність формування податкового кредиту Відповідачем не оспорюється, а необхідність дослідження правомірності формування податкового кредиту касаційним судом не встановлена. Однак, під час розгляду справи судом встановлено, що правильність формування позивачем податкового кредиту за 2006-2009 податковим органом не перевірялася, також, достовірність нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за липень 2009 року, згідно акту перевірки № 55/15.6-27 від 27.02.2013 року контролюючим органом не підтверджено. Будь-яких документів, на обґрунтування правильності формування податкового кредиту з ПДВ, доказів отримання податкових накладних за 2006-2009 роки підприємством (реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009 року), первинних документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у липні 2009, чи то доказів фактичного здійснення господарських операцій з 2006 по 2009 рік позивачем суду не надано. Таким чином, судом не встановлено правомірності виникнення та відображення у податковій декларації з ПДВ за липень 2009 року спірної суми податкового кредиту. Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, підтверджені належним чином складеними первинними документами. Суд зауважує, що сторони повинні належним чином реалізовувати у судовому процесі свої обов'язки щодо надання суду необхідних доказів, які підтверджують або спростовують факт відображених в податковому обліку господарських операцій. Обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення не звільняє платника податків від обов'язку спростувати докази, надані податковим органом на підтвердження своїх висновків. З врахуванням вищевикладеного суд вважає, оскільки позивачем не надані необхідні первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту (відображення від'ємного значення за липень 2009р. в розмірі 7 917 261,65грн ), висновки відповідача, про порушення вимог п.п.7.4.1, п.7.4, п. п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», (завищення ТОВ «Гарант-Н» суми податкового кредиту за липень 2009 р. у сумі 7 917 261,65 грн. та суму від'ємного значення за липень 2009р. в розмірі 7 917 261,65 грн.) є обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи. Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оскільки Позивач не довів правомірність формування податкового кредиту, а, відповідно, наявність порушеного права, позовні вимоги задоволенню не підлягають. Керуючись ст. ст. 69-71, 94,   160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, - П О С Т А Н О В И В: У позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант-Н” відмовити повністю. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій