Постанова

від 26.03.2015 по справі 826/5625/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/5625/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Мамчура Я.С. та Шостака О.О.,

при секретарі - Дроздовій М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Н» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Н» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року ТОВ «Гарант-Н» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11 березня 2013 року № 000311522.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що п. 102.5 ст. 102 ПК України не регулює правовідносини, пов'язані із декларуванням від'ємного значення податку на додану вартість. Також позивач посилається на те, що суд першої інстанції не пропонував надати документи первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують право на податковий кредит, задекларований у липні 2009 року.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Гарант-Н» задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих ТОВ «Гарант-Н» у податковій звітності з податку на додану вартість, про що складено акт від 28 листопада 2012 року № 223/15-575.

На підставі вказаного акту перевірки було винесене податкове повідомлення-рішення від 17 грудня 2012 року № 00005215571, яким позивачу зменшене від'ємне значення податку на додану вартість на 7972635 грн. 00 коп.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до ДПС у м. Києві. У зв'язку з розглядом скарги ТОВ «Гарант-Н» від 28 грудня 2012 року № 847 було призначено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2009 року. За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 27 лютого 2013 року № 55/15.6-27, на підставі якого винесене податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2013 року № 000311522, яким позивачу зменшене від'ємне значення податку на додану вартість на 7917261 грн. 65 коп.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 11 березня 2013 року № 000311522, ТОВ «Гарант-Н» звернулося до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Гарант-Н» суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав документів первинного бухгалтерського обліку на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у розмірі 7917261 грн. 65 коп.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2009 року ТОВ «Гарант-Н» задекларувало податковий кредит із податку на додану вартість у розмірі 7972635 грн. 00 коп.

Згідно висновків акту перевірки від 28 листопада 2012 року № 223/15-575 ТОВ «Гарант-Н» в порушення п. 102.5 ст. 102 та п. 200.4 ст. 200 ПК України завищило значення рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року на суму 7972635 грн. 00 коп., оскільки податковий кредит у вказаному розмірі був задекларований у липні 2009 року, тобто пізніше 1095 дня подачі податкової звітності за жовтень 2012 року.

У відповідності до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Вказана норма права встановлює строк, протягом якого особа може звернутися із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про отримання бюджетного відшкодування.

З акту перевірки від 28 листопада 2012 року № 223/15-575 вбачається, що сума 7972635 грн. 00 коп. була відображена ТОВ «Гарант-Н» в рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

Натомість, рядок 23 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню» вказаної декларації не був заповнений.

Відповідно до п. 43.3 ст. 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Сторонами даної справи не заперечується, що ТОВ «Гарант-Н» не зверталося до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві із заявою про повернення надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 7972635 грн. 00 коп.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що при складенні акту перевірки від 28 листопада 2012 року № 223/15-575 та винесенні відповідного податкового повідомлення-рішення відповідач посилався на норму права, яка не регулює спірні правовідносини.

У відповідності до п.п. 200.1-200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на те, що сума різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду впродовж липня 2009 року - вересня 2012 року у розмірі 7972635 грн. 00 коп. не заявлялася до бюджетного відшкодування та не враховувалася в рахунок зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди, така сума була правомірно відображена ТОВ «Гарант-Н» в рядку 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року.

В акті перевірки від 28 листопада 2012 року № 223/15-575 вірно вказано, що зазначена сума коштів дійсно в подальшому не може бути відображена позивачем ні в рядку 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку», ні рядок 23.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодах».

Проте, зазначена сума може бути включена до рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» до повного її погашення податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів без обмеження будь-яким строком.

Такі ж висновки щодо посилань податкового органу на п. 102.5 ст. 102 ПК України, як на підставу для зменшення ТОВ «Гарант-Н» від'ємного значення податку на додану вартість, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01 липня 2014 року, що постановлена у даній справі.

У відповідності до ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

З такими висновками судів фактично погодився і відповідач, оскільки у акті перевірки від 27 лютого 2013 року № 55/15.6-27 зазначені інші причини зменшення ТОВ «Гарант-Н» від'ємного значення податку на додану вартість, ніж були зазначені у акті перевірки від 28 листопада 2012 року № 223/15-575.

Так, під час проведення зазначеної позапланової перевірки відповідач дійшов до висновку про те, що позивач у липні 2009 року неправомірно задекларував податковий кредит у розмірі 7917261 грн. 65 коп. Податковий кредит у розмірі 55373 грн. 00 коп. був визнаний таким, що задекларований правомірно.

Зазначений висновок був зроблений у зв'язку з тим, що податковий кредит у розмірі 7917261 грн. 65 коп. був сформований на підставі податкових накладних, складених у інших податкових періодах, ніж у липні 2009 року. На думку податкового органу платник податку на додану вартість має право на формування податкового кредиту лише у тому місяці, в якому було складено відповідну податкову накладну. Однак, такий висновок відповідача не ґрунтується на вимогах закону.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», норми якого були чинними станом на липень 2009 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Положеннями пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 26 березня 2012 року у справі № 21-268а11.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За твердженням позивача, у липні 2009 року податковий кредит був сформований на підставі податкових накладних, які хоч і були складені у попередніх податкових періодах, однак фактично отримані ТОВ «Гарант-Н» у липні 2009 року. Зазначені твердження позивача не були спростовані відповідачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що податковий кредит у розмірі 7917261 грн. 65 коп. був правомірно задекларований позивачем у липні 2009 року. Відповідно, підстави для зменшення від'ємного значення податку на додатну вартість у жовтня 2012 року на зазначену суму - відсутні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Гарант-Н» про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11 березня 2013 року № 000311522 суд першої інстанції послався на інші обставини, ніж зазначені у актах перевірки від 28 листопада 2012 року № 223/15-575 та від 27 лютого 2013 року № 55/15.6-27, а саме - на відсутність документів первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, у зв'язку з якими у позивача виникло право на податковий кредит у розмірі 7917261 грн. 65 коп. Необхідність надання таких документів суд першої інстанції обґрунтував тим, що податковим органом не було перевірено фактичне здійснення господарських операцій.

Однак, такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи. Як вбачається із п.п. 3.14.1 - 3.14.5 акту перевірки від 27 лютого 2013 року № 55/15.6-27 за результатами перевірки не встановлено наявність правових відносин ТОВ «Гарант-Н» з платниками, установчі документи яких у судовому періоді визнані недійсними. Також податковим органом не виявлено серед постачальників позивача суб'єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов'язання або здійснюють операції, не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру). Розбіжностей у податковій звітності також не встановлено. Крім того, серед постачальників не виявлено платників, якими надано ризиковий податковий кредит.

Аналізу первинних документів щодо кожної із господарських операцій акт перевірки від 27 лютого 2013 року № 55/15.6-27 дійсно не містить, однак це не свідчить про те, що податковим органом не здійснювалася перевірка фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року № 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, в акті перевірки фіксуються лише випадки порушення вимог податкового законодавства.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем не було виявлено порушень вимог податкового законодавства саме при здійсненні господарських операцій. Такі порушення, на думку податкового органу, мали місце лише під час декларування податкового кредиту.

За таких обставин колегія суддів вважає посилання суду першої інстанції на відсутність у матеріалах справи документів первинного бухгалтерського обліку, як на підставу для відмови в задоволенні позову - необґрунтованими.

Крім того, вважаючи, що такі документи є необхідними для вирішення справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. 11 КАС України, зобов'язаний був запропонувати позивачу надати їх. В матеріалах справи відсутні докази витребування у ТОВ «Гарант-Н» відповідних документів.

Колегія суддів вважає, що під час розгляду та вирішення даної справи судом першої інстанції було невірно визначено предмет та межі доказування у даній справі, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також колегія суддів приходить до висновку про те, що висновки актів перевірки ТОВ «Гарант-Н» від 28 грудня 2012 року № 847 та від 27 лютого 2013 року № 55/15.6-27 ґрунтуються на помилковому застосуванні норм Закону України «Про податок на додану вартість» та повністю спростовані позивачем.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним задовольнити адміністративний позов ТОВ «Гарант-Н» та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 11 березня 2013 року № 000311522.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ТОВ «Гарант-Н» спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 22 вересня 2014 року, та є підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ТОВ «Гарант-Н» задовольнити, постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року - скасувати та прийняти нове рішення по задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Н» - задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 22 вересня 2014 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант-Н» - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 11 березня 2013 року № 000311522.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Я.С. Мамчур

О.О. Шостак

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Шостак О.О.

Мамчур Я.С