Ухвала

від 24.06.2014 по справі 814/975/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/975/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю представника позивача ТОВ «УКРПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ» - Завалькевич І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.02.2013р. № 0000082202,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпівденьбудінвест" (далі - Позивач, ТОВ "Укрпівденьбудінвест") звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - Відповідач, ДПІ у Заводському районі) з вимогами визнати протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.02.2013р. № 0000082202.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказав, що оспорюване рішення прийняте контролюючим органом з порушенням норм чинного законодавства.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0000082202 від 25 лютого 2013 року.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлення від 25.01.2013 року № 47, виданого ДПІ у Заводському районі проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укрпівденьбудінвест".

За результатами перевірки Відповідачем складений акт від 07.02.2013 року №391/22-200/34 про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Укрпівденьбудінвест" з питань з питань взаємовідносин з ТОВ "Буд-Сервіс 2010" в вересні 2010 року, ТОВ "Центргаз" в липні-грудні 2011 року, ТОВ "Строй-Люкс" в грудні 2011 року та ПП "Пластпромбізнес" в червні 2012 року (далі-Акт перевірки).

У висновках даного акту перевірки зазначається порушення ТОВ "Укрпівденьбудінвест": п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п. 198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього у сумі 1 494 145 грн., у тому числі за жовтень 2010 року у сумі 177163 грн., за липень 2011 року у сумі 69650 грн., за серпень 2011 року у сумі 83458 грн., за вересень 2011 у сумі 186233 грн., за жовтень 2011 року у сумі 289867 грн., за листопад 2011 року у сумі 217767 грн., за грудень 2011 року у сумі 436833 грн., за січень 2012 року у сумі 14141 грн. та за червень 2012 року у сумі 19033 грн.

На підставі даного Акту перевірки було ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 лютого 2013 року №0000082202.

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку дo податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання " ватником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником додатку товарів.

Згідно п.п. 1.2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на уставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає правильною позицію суду першої інстанції, що ТОВ "Укрпівденьбудінвест" виконані у повному обсязі вказані вимоги Податкового кодексу України та на той час діючого Закону України "Про податок на додану у вартість" в частині формування податкового кредиту по господарським операціям ТОВ "Буд-Сервіс 2010", ТОВ "Центргаз", ТОВ "Строй-Люкс" та ПП "Пластпромбізнес" , зокрема укладені відповідні договори, сплачена вартість товарів та складені акти приймання - передачі, акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові і податкові накладні. Такі операції відображені як в податковому так і в бухгалтерському обліках. Вказаний факт підтверджується і змістом самого акту перевірки від 07.02.2013р. №391/22-200/34510796.

Висновок відповідача про відсутність об'єктів оподаткування при наданні послуг, внаслідок чого операції по наданню послуг визнані недійсними та такими, що укладені без мети настання реальних правових наслідків, не підтверджується належним чином.

Колегія суддів зазначає, що позивач не може нести відповідальність за господарську діяльність постачальників зі своїми контрагентами, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції ї повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що ДПІ у Заводському районі Миколаєва Миколаївської області ДПС взагалі не досліджувався факт здійснення господарської діяльності саме між ТОВ "Укрпівденьбудінвест" та його підприємствами-контрагентами ТОВ "Буд-Сервіс 2010", ТОВ "Центргаз", ТОВ "Строй-Люкс" та ПП "Пластпромбізнес".

Ті обставини, що контрагента позивача ТОВ "Буд-Сервіс 2010" визнано банкрутом через рік після здійснення господарських операцій не можуть свідчити про відсутність поставок товарів.

Ті обставини, що контрагентом позивача ТОВ "Центргаз" розпочато ліквідаційну процедуру за власним бажанням набагато пізніше через рік після здійснення господарських операцій не можуть свідчити про відсутність поставок товарів.

Ті обставини, що контрагента позивача ТОВ "Строй-Люкс" та ТОВ "Пластпромбизнес" в кінці 2012 року на початку 2013 року знаходилися в стані переходу з іншої ДПІ та не знаходиться за старою юридичною адресою і в зв'язку з цим за старою податковою не було можливості провести зустрічні перевірки, також не можуть свідчити про відсутність поставок товарів.

Колегія суддів вважає, що визнання відповідачем факту переходу на облік ТОВ "Строй-Люкс" та ТОВ "Пластпромбизнес" до іншої податкової інспекції свідчить про те що, зазначені підприємства є діючими, та здійснюючими реальну господарську діяльність.

Згідно п. 73.5 ст.75 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної ї податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" від 27.12.2010р. № 1232 даний Порядок визначає механізм проведення органами державної податкової служби стрічних звірок.

Згідно п. 1, 4, 7 даного Порядку зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального їх підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Колегія суддів з матеріалів справи та пояснень сторін у судовому засідання суду апеляційної інстанції вбачає, що відповідач взагалі не співставляв дані первинних бухгалтерських та інших х документів між ТОВ "Укрпівденьбудінвест" та ТОВ "Буд-Сервіс 2010, ТОВ "Центргаз", ТОВ "Строй-Люкс" та ПП "Пластпромбізнес" та не досліджував їх.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що висновки актів про неможливість про ведення зустрічних звірок ґрунтуються на припущеннях, всупереч вимог Податкового кодексу України і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок " від 27.12.2010р. № 1232, які не підтверджені жодним первинним документом.

Щодо тверджень відповідача про нікчемність правочинів та несплати контрагентами позивача податків до бюджету які не підтверджені матеріалами справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Водночас, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Колегія суддів з акта перевірки вбачає, шо на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відносно позивача та фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 не було прийнято вироку суду з питань ухилення від сплати податків.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Колегія суддів зазначає, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутність обов'язкових первинних бухгалтерських документів може бути підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій з питань оподаткування, якщо таке порушення виявлено під час перевірки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПІВДЕНЬБУДІНВЕСТ» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 25.02.2013р. № 0000082202,- без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 25 червня 2014 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Коваль М.П.

Семенюк Г.В.