Постанова

від 01.07.2014 по справі 802/1831/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 липня 2014 р. Справа № 802/1831/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

представника позивача: Данилюка В.М.

представника відповідача: Сікорського В.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до: приватного підприємства "Божедар-Агро"

про: стягнення адміністративно-господарських санкцій

ВСТАНОВИВ:

22.05.2014 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з адміністративним позовом до відповідача - приватного підприємства "Божедар-Агро" (далі - ПП "Божедар-Агро") про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" відповідач у 2013 звітному році не забезпечив виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, в кількості однієї особи, у зв'язку з чим зобов'язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 20936,96 грн та пеню у розмірі 232,36 грн.

Представник позивача у судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з наведеними в позовній заяві обґрунтуваннями. Просить суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити з мотивів відсутності підстав для сплати адміністративно-господарських санкцій та пені.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 28.02.2014 року ПП "Божедар-Агро" подало у Фонд звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 46 осіб. Кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", також самостійно розрахована відповідачем і становить 2 особи (а.с. 4). Водночас товариством працевлаштовано одна особа, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Також, судом зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік від 28.02.2014 року встановлено, що відповідач самостійно визначив собі адміністративно - господарські санкції за не працевлаштування інвалідів в розмірі 20936,96 грн., тим самим визнав свою провину у не додержані норм ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Таким чином, Фонд вважає, що оскільки відповідач не виконав нормативу робочих місць в повному обсязі для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи, до нього слід застосувати адміністративно-господарські санкції у розмірі середньорічної заробітної плати штатного працівника на підприємстві за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а саме санкції у розмірі 20936,96 грн.

Крім того, за порушення термінів сплати зазначених санкцій ПП "Божедар-Агро" зобов'язане сплатити пеню у розмірі 232,36 грн., яка розрахована починаючи з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій, тобто з 16.04.2014 року, по день звернення до суду з цим позовом, тобто по 22.05.2014 року.

Надаючи правову спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Водночас статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості. Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Божедар-Агро" подало до позивача Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік за формою 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України № 42 від 10.02.2007 року, де зазначив що у 2013 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 46 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників - 963,1 тис. грн., а кількість інвалідів, які повинні працювати відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 2 особи.

Таким чином, відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи і, як наслідок, самостійно розрахував в рядку 06 Звіту суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі однієї середньої річної заробітної плати, що становить 20936,96 грн. (а.с. 4).

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007 року (далі - Порядок), порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу положень п. 3.4, 3.7 Порядку орган контролю нараховує пеню з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу) по день подання позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано ПП "Божедар-Агро" пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 232,36 грн. за період з 16.04.2014 року по 22.05.2014 року (а.с. 20).

Крім того, суд бере до уваги те, що згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ст. 18-1 вказаного Закону інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Разом із тим, відповідно до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 420 від 19.12.2005 року (діяв до 12.07.2013 року), підприємства, установи і організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форм власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Отже, на відповідача покладено не лише обов'язок створити робоче місце інваліда, але й інформувати про це органи зайнятості щомісячно в порядку, встановленому вищезазначеним нормативно-правовим актом.

З листа Могилів-Подільського міськрайонного центру зайнятості № 04-20/1226 від 29.04.2014 року (а.с. 8) вбачається, що за період з січня 2013 по травень 2013 року, липня 2013 року по серпень 2013 року відповідач подав в центр зайнятості інформацію про попит на робочу силу за формою № 3-ПН.

Однак, зі змісту такої інформації і наявних у справі доказів вбачається, що ПП "Божедар-Агро" не подало звітності форми 3-ПН за червень 2013 року.

При цьому судом враховується правова позиція Верховного Суду України, наведену у постанові від 08.04.2014 року, відповідно до якої неподання звітності форми 3-ПН розглядається як невжиття відповідачем необхідних заходів, направлених на працевлаштування інвалідів. Аналогічна позиція неодноразово висвітлювалася й у інших судових рішеннях, прийнятих Верховним Судом України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач у червні 2013 року не виконав вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та не забезпечив виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно зі ст. 238 цього кодексу за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права також була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 04.07.2011 року (справа № 21-159а11) (Постанова № 21-159а11), 11.06.2013 року (справа № 21-63а13) (Постанова № 21-63а13) та від 11.02.2014 року (справа № 21-485а13) (Постанова № 21-485а13).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що відповідач ПП "Божедар-Агро" не вжив передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у червні 2013 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Божедар - Агро" (вул. Зої Космодем'янської, 6 с. Конева, Могилів - Подільський район, Вінницька область, 24042, код ЄДРПОУ 34406751, р/р 2600908268 у АБ "Кліринговий дім" м. Київ, МФО 300647) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Могилів - Подільський район, р/р 31214230700325, код 38031302, банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2013 рік") адміністративно - господарські санкції в розмірі 20936,96 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість гривень 96 коп., та пеню в розмірі 232,36 грн. (двісті тридцять дві гривні 36 коп.)

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович