Рішення

від 02.07.2014 по справі 922/2032/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2014 р.Справа № 922/2032/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтімекс", м. Харків до Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" м. Харків про стягнення коштів за участю представників :

позивача - Бевзюк О.О., дов.№ б/н від 23.05.2014року

відповідача - Жук О.О. дов №б/н від 01.12.2013року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олтімекс" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Хлібозавод "Салтівський" в якій просить суд стягнути з відповідача 134 962,0грн. основного боргу, інфляційні нарахування в сумі 9 042,45грн.,3% річних в сумі 539,85грн., пені в сумі 3 509,0грн., посилаючись на укладення між сторонами договору №0301 від 03.01.2014року. відповідно до якого позивач передав у власність відповідачу товар( борошно жине,обдирне та обойне) в період з 03.01.2014року по 02.04.2014року на загальну суму 1 783 162,0грн. згідно видаткових накладних, вказаний товар був прийнятий відповідач , про те відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару , здійснив частково , вказані обставини стали причиною звернення позивача до суду з відповідним позовом .

Ухвалою господарського суду від 26.05.2014 року порушено провадження у справі №922/2032/14, розгляд справи призначено на 24.06.2014року.

Представник позивача через канцелярію господарського суду (вх.№21538 від 24.06.2014року) надав заяву про уточнення позовних вимог в яких просить суд стягнути з відповідача :

-суму боргу за договором№0301 від 03.01.2014року в розмірі 139 962,0грн.,

- інфляційні нарахування в сумі 15 815,71грн.,

-3% річних в сумі 918,15грн., витрати по сплаті судового збору .

- пеню в сумі 5 967,96грн.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтею 22 цього Кодексу не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Ухвалою господарського суду від 24.06.2014року, прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог , розгляд справи відкладено до 02.07.2014року.

Представник позивача в судовому засіданні 02.07.2014року підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, зокрема , надав заперечення на відзив відповідача, в яких вказує на те, що між сторонами ніяких домовленостей щодо часткової оплати отриманого товару не існувало , ніяких угод щодо зміни умов договору сторонами не укладалось, у зв'язку із чим позивач просить суд повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.07.2014року заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзивах на позовну заяву (вх.№20632 від 20.06.2014року, вх.№22089 від 27.06.2014року) в яких заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що змістом договору купівлі - продажу спосіб виконання зобов'язання з оплати кожної конкретної поставленої партії товару встановлений не був, позивач із першої поставки партії товару прийняв часткове виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару та продовжував здійснювати поставки товару, таким чином як вказує відповідач сторони самими власними конклюдентними діями, що виразились в частковій оплаті товару та всіх подальших виконань грошових зобов'язань, дійшли згоди щодо сплати партії товару частинами, у зв'язку із чим , на думку відповідача, останній не вважається боржником в розумінні ст.612 ЦК України .

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представника позивача та ознайомившись з відзивом на позов відповідача, суд встановив наступне.

03 січня 2014 року між TOB «Олтімекс» (Продавець) та ПрАТ «Хлібзавод Салтівський» (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 0301, згідно умов якого продавець передав покупцю товар - борошно житнє, обдирне та обойне відповідно до накладних та довіреностей на отримання - на загальну суму 1 783 162,00 грн. Доказами чого є наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що Продавець виконав усі зобов'язання належним чином в повному обсязі згідно умов договору, без жодних претензій та зауважень зі сторони Покупця.

Факт виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу товарів № 0301 від 03.01.20143 року є наявні в матеріалах справи копії підписані сторонами видаткових накладних та для огляду суду були надані оригінали видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару на кожну партію.

Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу товарів № 0301 від 03.01.2013 року, сторонами був погоджений наступний порядок розрахунків: розрахунки за поставлений товар здійснюється протягом 5 (п'ять) банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця. Відповідно до п.2.2. Договору датою поставки вважається дата одержання товару покупцем, зазначена в накладній, яка підтверджує одержання товару покупцем.

Покупець - ПрАТ «Хлібзавод Салтівський», в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договорами строки, порядку та розмірі вартість поставленого позивачем товару, внаслідок чого станом на день розгляду справи утворилась заборгованість в сумі 139 962,00 гривень, яка до цього часу не погашена.

Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок ціни позову, в якому у тому числі наведені розрахунки 3% річних, інфляційних та пені за договором за прострочення оплати поставленого товару у розмірі 22 701,82грн., в т.ч. сума 3% річних становить - 918,15грн грн., сума інфляційних - 15 815,71грн., сума пені 5 967,96грн., що перевірені судом.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, суд визнає за необхідне зазначити, що вони грунтуються на вільному тлумаченні норм права та умов спірного Договору, а тому суд вважає заперечення відповідача необгрунтованими.

Відповідно до ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Проте Відповідачем не виконані договірні зобов'язання, що відповідно порушує умови Договору та ст. 526 ЦК України, згідно з якою зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, з інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Отже, своїми діями відповідач порушив умови Договору, вимоги ст. 526 ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Здійснивши правовий аналіз положень Договору купівлі-продажу товарів № 0301 від 03.01.2014р. суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 139 962,00 гривень основного боргу, 3% річних в сумі 918,15грн., інфляційних в сумі 15 815,71 гривень, пені 5 967,96 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11, ч.2 ст.509 ЦК України та абз.3 ч.2 ст.174 ГК України укладення договору між сторонами є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу, суд вважає, що позивач має право на стягнення з відповідача 3% річних, тому вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 918,15грн., інфляційних в сумі 15 815,71 гривень за період 04.04.14р. по 24.06.2014р є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що пунктом 5.2. Договору передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання покупцем, він покупець сплачує постачальнику штрафні санкції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості продукції за кожний день прострочення.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". За таких підстав, позовні вимоги в частині стягнення 5 967,96 грн.пені за період з 04.04.14р. по 24.06.2014р обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі

3 253,28грн. покласти на відповідача.

Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 12,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод «Салтівський» (61153,Харківська область, м. Харків, Московський район, вулиця Гвардійців Широнінців, буд.1, код 31340536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтімекс" (61100 м.Харків, пр. Садовий, буд.20,кор. А кв.50., код 33412015) - 139 962,00 грн. основного боргу, інфляційні витрати в сумі 15 815,71 грн., 3% річних в сумі 918,15грн., пеню - 5 967,96грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 253,28грн.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Повне рішення складено 02.07.2014 р.

Суддя О.О. Присяжнюк