Постанова

від 22.09.2014 по справі 922/2032/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2014 р. Справа № 922/2032/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Бевзю О.О. за довіреністю б/н від 23.05.2014 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2253Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2014 р. по справі № 922/2032/14

за позовом ТОВ "Олтімекс", м. Харків

до ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків

про стягнення 162663,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2014 р. ТОВ "Олтімекс" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою про стягнення з ПрАТ "Хлібозавод "Салтівський" 134 962,00 грн. основного боргу, інфляційні нарахування в сумі 9042,45грн., 3% річних в сумі 539,85грн., пені в сумі 3 509,00 грн., посилаючись неналежне виконання з боку відповідача зобов'язань за договором № 0301 від 03.01.2014року, укладеним між сторонами.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2014 року по справі № 922/2032/13/4 (суддя Присяжнюк О.О.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ "Хлібзавод "Салтівський" на користь ТОВ "Олтімекс" - 139962,00 грн. основного боргу, інфляційні витрати в сумі 15815,71 грн., 3% річних в сумі 918,15 грн., пеню - 5967,96 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 3253,28 грн.

Відповідач, ПАТ "Хлібзавод "Салтівський", із зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його прийнятті, просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за договором стосовно оплати отриманого товару, оскільки, як вважає відповідач, сторонами у спірному договору не визначено строку виконання зобов'язання.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.09.2014 року, запропоновано позивачу надати відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду позивачем 16.09.2014 року за вх. № 7865 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги відповідача заперечує, просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, посилаючись на те, що судом першої інстанції повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 03.01.2014 року між TOB "Олтімекс" (Продавець) та ПрАТ "Хлібзавод Салтівський" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 0301, згідно умов якого продавець передав покупцю товар - борошно житнє, обдирне та обойне відповідно до накладних та довіреностей на отримання - на загальну суму 1 783 162,00 грн. доказами чого є наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав усі зобов'язання належним чином в повному обсязі згідно умов договору, без жодних претензій та зауважень зі сторони відповідача.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів № 0301 від 03.01.20143 року підтверджується копіями видаткових накладних, підписаними сторонами, копіями товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товару на кожну партію, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу товарів № 0301 від 03.01.2013 року, сторонами був погоджений наступний порядок розрахунків: розрахунки за поставлений товар здійснюється протягом 5 (п'ять) банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п.2.2. договору датою поставки вважається дата одержання товару покупцем, зазначена в накладній, яка підтверджує одержання товару покупцем.

Відповідач в порушення вимог, укладеного між сторонами договору, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, а саме, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість поставленого позивачем товару, внаслідок чого станом на день подання позову утворилась заборгованість в сумі 139 962,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблені обґрунтовані висновки, що загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 139962,00 грн., яка була заявлена до стягнення та стягнута оскаржуваним рішенням.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що доказів, які б підтверджували сплату цієї суми, відповідач суду не надав.

З урахуванням фактичних матеріалів справи та положень ст.ст. 11, 525, 526, 530, 599, 612, 629, 692 ЦК України та ст. 193 ГК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 139962,00 грн.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 15815,71 грн., 3% річних у сумі 918,15 грн., пені в сумі 5967,96 грн. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України та ст. 232 ГК України), положень договору (п. 5.2. договору) та фактичних обставин справи.

Заперечення відповідача, який послався на відсутність рахунків, які, на думку відповідача, є необхідною умовою оплати, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на законі та умовах укладеного сторонами правочину. Так, п.2.1. договору не ставить витікання строку на оплату товару в залежність від направлення або не направлення рахунку. Аналогічно дана норма не передбачає, що правовідносини регулюються іншим, аніж зазначено в ч.1 ст. 692 ЦК України чином. Виходячи з цього, колегія суддів доходить до висновку про те, що обов'язок оплати товару виник з дати його поставки і повинний був бути виконаний на протязі 5 днів із зазначеної дати.

Крім того, відповідач у апеляційній скарзі зазначив, що змістом договору купівлі - продажу спосіб виконання зобов'язання з оплати кожної конкретної поставленої партії товару встановлений не був, позивач із першої поставки партії товару прийняв часткове виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати товару та продовжував здійснювати поставки товару, таким чином як вказує відповідач «сторони своїми конклюдентними діями, що виразились в частковій оплаті товару та всіх подальших виконань грошових зобов'язань, дійшли згоди щодо сплати партії товару частинами, у зв'язку із чим , на думку відповідача, останній не вважається боржником в розумінні ст.612 ЦК України».

Колегія суддів вважає, що дане заперечення не ґрунтується на положеннях цивільного законодавства, оскільки формою договору сторонами визначений письмова форма, тому в силу положень ст. 654 ЦК України всі доповнення або зміни умов договору повинні здійснюватися в тій самій формі.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2014 р. по справі № 922/2032/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2014 р. по справі № 922/2032/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19.09.2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гребенюк Н. В.