Ухвала

від 03.07.2014 по справі 826/3659/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3659/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

03 липня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Коваленка Андрія Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ-Л» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ-Л» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що не погоджується висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, оскільки позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни постачальником; контрагент-постачальник на момент здійснення господарських операцій був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 08 жовтня 2013 року № 0000542204.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Коваленко Андрій Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІТ-Л" (код за ЄДРПОУ 32423953) з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податків за листопад-грудень 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "ЖАЛСІ" (код ЄДРПОУ 24937487).

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 25 вересня 2013 року №770/26-53-22-04-21/32423953, за змістом якого перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем пунктів 201.1, 201.2, 201.3, 201.4, 201.5, 201.6, 201.7 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму за 4 квартал 2012 року на суму 665 429,00 грн. Зазначене порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "ЖАЛСІ", встановлено вжиття щодо останнього заходів по встановленню місцезнаходження та не надання документального підтвердження з питань проведення взаєморозрахунків із контрагентами за жовтень та листопад 2012 року; в акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача - ТОВ "ЖАЛСІ" зазначено також про порушення податкового законодавства з боку контрагента ТОВ "ЖАЛСІ" - ТОВ "Арт Полі Груп". Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про неможливість віднесення позивачем до податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ЖАЛСІ".

На підставі висновків зазначеного акта перевірки ДПІ у Дніпровському районі 08 жовтня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000542204, яким ТОВ "ЮНІТ-Л" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 831786,00 грн., у тому числі за основним платежем на 665429,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 166357,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що між ТОВ "ЮНІТ-Л" (замовник) та ТОВ "ЖАЛСІ" (підрядник) укладено договір на виконання робіт по заміні та модернізації ліфтів від 29 жовтня 2012 року № 19, за умовами якого підрядник приймає на себе виконання комплексу робіт по заміні та модернізації ліфтів відповідно до проектно-кошторисної документації на об'єктах, перелік яких наведений у додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно з додатком № 1 підрядник виконує роботи по заміні та модернізації 26 ліфтів у місті Києві, які знаходяться за наступними адресами: бул. Перова, 16а; бул. Перова 12/92, під'їзд 1; вул. Жукова, 39а, під'їзди 1, 2 та 3; вул. Зодчих, 34, під'їзди 1 та 4; вул. Мартиросяна, 4, під'їзд 1; вул. Мартиросяна, 6; вул. Мілютенка, 7а, під'їзди 3 та 5; вул. Шолом-Алейхема, 8а, під'їзди 1, 4, 5 та 6; бул. Л. Українки, 14, під'їзди 1 та 2; вул. Шота Руставелі, 4б; вул. Нагірна, 12, під'їзди 2 та 3; вул. Сім'ї Хохлових, 3, під'їзди 1 та 2; вул. Бакинська, 28; бул. Кольцова, 22, під'їзди 1 та 2.

Відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт ТОВ "ЖАЛСІ" від листопада та грудня 2012 року виконало обумовлені договором роботи та виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 3992634,32 грн., у тому числі податок на додану вартість - 665439,05 грн.

Оплата за поставлені товар та послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні платіжні доручення з відміткою банку, долучені до матеріалів справи.

Правова позиція по даному питанню висловлена Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "ЮНІТ-Л" та ТОВ "ЖАЛСІ", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач у податковій декларації з податку на додану вартість за перевірений період, відобразив, зокрема, суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "ЖАЛСІ", у зв'язку з придбанням робіт.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Судом першої інстанції було встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ "ЖАЛСІ", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; при цьому податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність операцій з придбання робіт і питання використання їх у власній господарській діяльності позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інформацією мережі Інтернет ТОВ "ЮНІТ-Л" здійснює діяльність у сфері будівельно-монтажних робіт та ремонту обладнання; підприємство пропонує асортимент підйомного обладнання (у тому числі ліфти), здійснює монтаж та пуско-наладку, надає гарантійне обслуговування та підтримку обладнання, здійснює його модернізацію.

ТОВ "ЮНІТ-Л" має дозвіл територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та місті Києві № 1965.12.32 від 16 липня 2012 року строком дії до 16 липня 2017 року, зокрема, на виконання монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту, технічного обслуговування ліфтів.

Судом першої інстанції було встановлено, що придбані у ТОВ "ЖАЛСІ" роботи по заміні та модернізації ліфтів згідно наведеного переліку, замовлялись позивачем з метою виконання господарських зобов'язань перед замовником - ТДВ "Укрліфтсервіс" за договором підряду на виконання робіт по заміні та модернізації ліфтів від 16 жовтня 2012 року № 56-1610.

При цьому ТОВ "ЖАЛСІ" має ліцензію на господарську діяльність у будівництві №071991, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 17 серпня 2012 року, строком дії до 17 серпня 2015 року, яка, у тому числі, передбачає здійснення діяльності з будівництва ліфтів.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання робіт для провадження господарської діяльності позивач надав до суду договір підряду на виконання робіт по заміні та модернізації ліфтів від 16 жовтня 2012 року № 56-1610, акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, проектів заміни пасажирських ліфтів; дозвіл територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та місті Києві № 1965.12.32 від 16 липня 2012 року, ліцензію № 071991, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 17 серпня 2012 року; платіжні доручення.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ТОВ "ЮНІТ-Л" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "ЖАЛСІ" робіт для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При цьому відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Судом першої інстанції було встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій та вирішення спору ТОВ "ЖАЛСІ", було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.

При цьому колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЖАЛСІ", оскільки такий акт не може встановлювати порушення податкового законодавства та підтверджувати будь-які обставини; у свою чергу ймовірні порушення податкового та іншого законодавства з боку постачальника не є підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильним висново ксуду першої інстанції про те, що ТОВ "ЮНІТ-Л" правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЖАЛСІ", а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині формування податкового кредиту є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі від 08 жовтня 2013 року №0000542204 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - Коваленка Андрія Олександровича - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 квітня 2014 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

І.О. Лічевецький

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.