Рішення

від 27.06.2014 по справі 335/1593/14-ц

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 335/1593/14-ц 2/335/823/2014 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2014 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Макарова В.О., при секретарі Зеленській Я.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 02.03.1968 року по 24.09.2013 року вона з відповідачем перебувала у шлюбі. Під час шлюбу, у 2006 році, ОСОБА_2 було отримано у власність квартиру АДРЕСА_1, та отримано на неї право власності.

Оскільки на думку позивача вищезазначена спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, позивач просила визнати за нею право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, а також стягнути з відповідача усі судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що вищезазначена квартира придбана подружжям під час перебування в шлюбі, доказів того, що спірне майно отримано в дар або в спадщину суду надано не було. Крім того, представник зазначив, що у відповідача відсутнє Свідоцтво про право власності на квартиру, а перебіг строку позовної давності почався з моменту розірвання шлюбу.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 проти позову заперечував, просив в задоволенні позовних вимог відмовити, застосувавши строки позовної давності. Пояснив суду, що ОСОБА_2 став власником квартири ЖСК «Кооператор» у 1990 році за заповітом після смерті своєї родички ОСОБА_5

Дослідивши матеріали цивільної справи, заслухавши учасників процесу, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, у зв'язку з наступним.

Так, судом встановлено, що 02.03.1968 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, 24.09.2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був розірваний.

ОСОБА_5 була членом ЖСК «Кооператор» та проживала в АДРЕСА_1, доводилась відповідачу ОСОБА_2 тіткою.

Як вбачається з архівної довідки від 17.06.2014 року, Державний нотаріальний архів Головного управління юстиції у Запорізькій області повідомляє, що заповіт від імені ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідчений державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори 30.05.1987 року за реєстровим № 1-6220 скасовано новим заповітом, посвідченим державним нотаріусом Третьої Запорізької державної нотаріальної контори 28.08.1990 року за реєстровим № 1-8077. Місце проживання на день складання та посвідчення заповіту ОСОБА_5 - АДРЕСА_1.

Відповідно до наданої нотаріусом суду завіреної копії заповіту від 28.08.1990 року, ОСОБА_5 на випадок смерті дала наступне заповідальне розпорядження: належну їй кооперативну квартиру, що знаходиться в ЖСК «Кооператор» АДРЕСА_1, заповіла ОСОБА_2. Раніше даний заповіт, посвідчений 3-ю Запорізькою державною нотаріальною конторою 30.05.1985 року № 1-6220, скасовує.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 померла у місті Запоріжжі, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_3.

ОСОБА_2, тобто позивач з 06.06.1990 року був прописаний в квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується копіями з домової книги, та проживав там, що в ході судового розгляду не заперечувалось стороною позивача.

Згідно відповіді на запит суду голови ЖСК «Кооператор» від 28.03.2014 року, зборами уповноважених від 03.09.1990 року було прийнято рішення про виключення з членів ЖСК «Кооператор» ОСОБА_5, відповідно її заяви, з передачею квартири та паю її племіннику ОСОБА_2, який був прийнятий в члени ЖСК і за ним була закріплена АДРЕСА_1. На час прийняття в кооператив ОСОБА_2, пай на квартиру був виплачений у повному обсязі.

17.09.1990 року виконавчим комітетом Орджонікідзевської районної ради народних депутатів члену ЖСК «Кооператор» ОСОБА_2 видано Ордер № 1359 на вищевказану квартиру.

Розпорядженням голови Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради № 11/р від 05.01.2006 року оформлено право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_2.

У відповідності до положень ст. ст. 1216 - 1217, 1220 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) та здійснюється за заповітом або за законом та відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно положень ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Таким чином, судом встановлено, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5, яка доводилась ОСОБА_2 тіткою, відкрилась спадщина із квартири АДРЕСА_1.

ОСОБА_5 склавши заповіт, розпорядилась майном в користь відповідача ОСОБА_2, який постійно проживаючи разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, спадщину прийняв.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 спадщину прийняв, суд вважає, що він і є власником спадкового майна.

Згідно із п.2 ч.1 ст. 57 Сімейного Кодексу України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Що стосується заяви представника відповідача ОСОБА_2 щодо застосування строків позовної давності, суд вважає зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 2 ст.72 Сімейного Кодексу України передбачає, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві ставить питання про визнання за нею права власності на 1/2 частку нерухомого майна.

Дані вимоги також були і підтриманні представником позивача у судовому засіданні, однак вимога про поділ спільного майна подружжя позивачем так і не заявляється.

Згідно зі ч.4. ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосуванні якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмовленні у позові.

Сукупність вищезазначених обставин дают суду вважати, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно задоволенню не підлягають, так як вони не ґрунтуються на законі, тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.10, 57, 60, 208, 209, 212, 214, 214, 215, 267 ЦПК України,

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - відмовити.

Заходи забезпечення позову, визначені ухвалою суду від 17.02.2014 року, а саме: арешт на квартиру АДРЕСА_1, після набрання рішення суду по справі законної сили - скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 02.07.2014 року.

Суддя

Орджонікідзевського

районного суду м. Запоріжжя: В.О.Макаров