Рішення

від 24.06.2014 по справі 915/505/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 915/505/14

за позовом: Дочірнього підприємства "Авіатор" Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Кишинеу" /вул. Нептун, 1, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., 57453/

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Жемчужина" /вул. Шевченко, 59, оф. 14, м. Миколаїв, 54003 /

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Коблівська сільська рада Березанського району Миколаївської області /вул. Одеська, 4, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., 57453/

про встановлення земельного сервітуту

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Бєлік С.В., Русін Р.М.

від відповідача: Сорочан В.В.

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про встановлення земельного сервітуту на право:

- проходу відпочиваючих та працівників пансіонату "Авіатор" по частині земельної ділянки відповідача (кадастровий номер 4820982200:12:054:0001), площею земельного сервітуту 0,024 га (240 кв. м.), визначеної у проекті технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, з оплатою 545,90 грн. на рік (на період будівництва пансіонату "Жемчужина"), 2729,66 грн. на рік (після введення в експлуатацію пансіонату "Жемчужина" - комерційне використання);

- прокладання та експлуатації лінії електропередачі від електричної підстанції пансіонату "Нептун" (кадастровий номер 4820982200:09:0000274) до їдальні пансіонату "Авіатор" (кадастровий номер 4820982200:09:000:0562) по частині земельної ділянки відповідача (кадастровий номер 4820982200:12:054:0001), площею земельного сервітуту 0,0169 га (169 кв. м.), визначеної у проекті технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, з оплатою 384,41 грн. на рік (на період будівництва пансіонату "Жемчужина"), 1922,14 грн. на рік (після введення в експлуатацію пансіонату "Жемчужина" - комерційне використання).

Заявлений позов позивач обґрунтовує наступним. Через орендовану відповідачем земельну ділянку проходить електричний кабель, який експлуатується позивачем. Також, через цю земельну ділянку проходить дорога, по якій відпочиваючі та працівники бази відпочинку "Авіатор" проходили до їдальні бази відпочинку «Авіатор». Позивач без встановлення спірних земельних сервітутів не може продовжувати звичайне користування базою відпочинку "Авіатор", оскільки існуючий прохід до їдальні бази відпочинку "Авіатор" та доступ до електричного кабелю перекрито збудованим відповідачем парканом. У зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо встановлення спірних земельних сервітутів позивач передав спір на вирішення господарського суду.

Відповідач проти задоволення позову позивача заперечив, мотивуючи наступним:

- будівництво паркану зумовлено виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 15.09.2013 № 2, укладеним ним з Компанією "Лардіана Компані Лімітед";

- жодної облаштованої дороги, по якій відпочиваючі бази відпочинку "Авіатор" проходили до їдальні через орендовану відповідачем земельну ділянку, прокладено не було;

- позивач має можливість користуватись належним йому нерухомим майном іншим, менш обтяжливим для відповідача способом;

- позивач не довів необхідність здійснення ним експлуатації електричного кабелю.

Третя особа своїх пояснень по суті спору суду не надала, в судові засідання представника не направила.

Ухвалою суду від 14.04.2014 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 15.05.2014 о 12 год. 00 хв. Цією ж ухвалою до участі у справі на стороні відповідача було залучено третю особу.

У судовому засіданні 15.05.2014 судом оголошувалась перерва до 28.05.2014 о 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 28.05.2014 розгляд справи був відкладений на 11.06.2014 о 14 год. 00 хв. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Ухвалою суду від 11.06.2014 строк розгляду спору був продовжений на 15 днів, а розгляд справи відкладений на 24.06.2014 о 15 год. 00 хв. у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутніх представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

За договором оренди землі від 28.12.2007, укладеним з Березанською РДА, зареєстрованим в Березанському районному окрузі Миколаївської МРФ ДП Центр ДЗК 29.12.2007 за № 040700700099, відповідач строком на 49 років (з дати державної реєстрації договору) орендував земельну ділянку, площею 1,24 га, кадастровий номер: 4820982200:09:000:0500, для рекреаційного призначення під розміщення пансіонату «Жемчужина», яка знаходиться за межами населеного пункту в межах території третьої особи по вул. Жечужина, 2, Березанського району Миколаївської області.

28.12.2007 представником ТОВ "Обласний земельно-кадастровий центр" були встановлені в натурі межі даної земельної ділянки, про що складений акт про передачу межевих знаків під охорону та зберігання.

Згідно з довідкою третьої особи від 18.03.2014 № 240 станом на час вирішення даного спору вказана, орендована відповідачем, земельна ділянка входить в межі населеного пункту с. Коблеве на підставі рішення Миколаївської обласної ради від 23.09.2011 № 2 «Про встановлення та зміну межі населеного пункту Коблеве Березанського району Миколаївської області», кадастровий номер: 4820982200:12:054:0001. Дана обставина також підтверджується позивачем і відповідачем.

За договором від 01.03.2010 № 134/10-AR Державне підприємство "Міжнародний аеропорт Кишинеу" передало позивачу в оренду до 20.02.2016 базу відпочинку «Авіатор», площею 3356,10 кв. м., їдальню, площею 622,70 кв. м., та інше майно, вказане у п. 1.1. цього договору, розташоване в зоні відпочинку с. Коблево, Березанського району Миколаївської області.

За договором оренди землі від 05.06.2012, укладеним з третьою особою, зареєстрованим в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП Центр ДЗК 02.08.2012 за № 482090004000750, позивач строком на 49 років (з дати державної реєстрації договору) орендував земельну ділянку, площею 0,7590 га, кадастровий номер 4820982200:09:000:0563, для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення під обслуговування існуючої бази відпочинку «Авіатор» в с. Коблеве, вул. Нептуна, 1.

За договором оренди землі від 05.06.2012, укладеним з третьою особою, зареєстрованим в Березанському районному реєстраційному окрузі (офісі) Миколаївської регіональної філії ДП Центр ДЗК 02.08.2012 за № 482090004000751, позивач строком на 49 років (з дати державної реєстрації договору) орендував земельну ділянку, площею 0,2030 га, кадастровий номер 4820982200:09:000:0562, для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення під обслуговування існуючої бази відпочинку «Авіатор» - їдальня в с. Коблеве, вул. Нептуна, 1А.

1. Щодо позовної вимоги позивача про встановлення земельного сервітуту на право проходу відпочиваючих та працівників пансіонату "Авіатор".

Позивач стверджує, що до встановлення відповідачем паркану через орендовану останнім земельну ділянку проходила дорога, по якій відпочиваючі та працівники бази відпочинку "Авіатор" проходили до їдальні бази відпочинку "Авіатор".

Відповідно ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту на право проходу та проїзду на велосипеді.

З цією метою, 27.02.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою від 26.02.2014 про встановлення земельних сервітутів, в тому числі, на право проходу відпочиваючих та працівників пансіонату "Авіатор" по частині земельної ділянки відповідача (кадастровий номер 4820982200:12:054:0001), площею земельного сервітуту 0,024 га (240 кв. м.), визначеної у проекті технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, з оплатою: 545,90 грн. на рік (на період будівництва пансіонату "Жемчужина"); 2729,66 грн. на рік (після введення в експлуатацію пансіонату "Жемчужина").

До вказаної заяви позивач додав: проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки з зазначенням площ та меж ділянок установлення сервітутів; копію технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки (кадастровий номер: 4820982200:12:054:0001); проект договору сервітуту; копію рішення третьої особи від 10.07.2013 № 8 та Положення про встановлення плати за земельні ділянки; копію виписки з ЄДР на позивача.

Розглянувши дану оферту, відповідач у листі від 07.04.2014 № 11 відповів позивачу, що у запропонованому останнім вигляді відповідач не згоден надати земельний сервітут, оскільки постійне та неконтрольоване знаходження на земельній ділянці відповідача великої кількості відпочиваючих бази відпочинку "Авіатор" не дозволить відповідачу забезпечувати належні умови для оздоровлення та відпочинку дітей. В той же час, відповідач у згаданому листі повідомив позивача, що виходячи з принципів поваги, добросусідства та співробітництва, він згоден на спільне використання межі і межових споруд з оформленням дво- чи багатосторонніх правовідносин відповідною угодою та запропонував, за сприяння та погодження з іншими сусідніми землекористувачами, облаштування проходу (стежки) по периметру орендованої відповідачем земельної ділянки в напрямку їдальні бази відпочинку "Авіатор".

На підтвердження обставини здійснення на орендованій відповідачем земельній ділянці діяльності з оздоровлення та відпочинку дітей відповідач подав суду:

- копію свідоцтва про державну атестацію дитячого закладу оздоровлення та відпочинку від 08.01.2014 серії ІІІ-ВЕ № 0047, яким визнано, що Позаміський дитячий заклад оздоровлення та відпочинку "Магнолія", власник (засновник) - Компанія "Лардіана Компані Лімітед", орендар - ФОП ОСОБА_5, місцезнаходження: АДРЕСА_1., за результатами державної атестації, проведеної з 12 по 16 серпня 2013 року, визнається таким, що пройшов державну атестацію;

- копію довідки від 29.10.2013 про внесення Позаміського дитячого закладу оздоровлення та відпочинку "Магнолія" до Державного реєстру;

- копію договору від 15.09.2013 № 2, предметом якого є передача відповідачем Компанії "Лардіана Компані Лімітед" в тимчасове користування споруд дитячого майданчика та споруд спортивного майданчика, що належать відповідачу та розташовані на орендованій останнім земельній ділянці;

- копію акту від 15.09.2013 прийому - передачі відповідачем Компанії "Лардіана Компані Лімітед" в тимчасове користування споруд дитячого майданчика та споруд спортивного майданчика.

Спір у справі в частині першої позовної вимоги виник з причини того, що сторони не досягли згоди щодо умов встановлення спірного земельного сервітуту на право проходу відпочиваючих та працівників бази відпочинку "Авіатор" через орендовану відповідачем земельну ділянку.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Отже, у наведеній статті Кодексу законодавець чітко визначив, що визначальною умовою для встановлення сервітуту щодо земельної ділянки є необхідність задоволення потреби певної особи, яка не може бути задоволена іншим способом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження обставини неможливості задоволення потреби позивача у проході відпочиваючих та працівників бази відпочинку "Авіатор" до їдальні бази відпочинку "Авіатор" в інший спосіб, ніж через орендовану відповідачем земельну ділянку, позивач не подав суду жодного належного та допустимого доказу. Поданий позивачем проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "Український експертний центр по вимірюванню та оцінці", взагалі не містить вказівок (зображень) щодо наявності/відсутності інших (альтернативних) шляхів проходу відпочиваючих та працівників бази відпочинку "Авіатор" до їдальні бази відпочинку "Авіатор".

В той же час, сам позивач стверджує, з чим погоджується відповідач, що станом на час вирішення даного спору з бази відпочинку "Авіатор" до їдальні бази відпочинку "Авіатор" відпочиваючі та працівники цієї бази можуть пройти по вулицям загального користування - Нептуна/Кишинівській, довжина шляху - біля 700 м.

Отже, неможливість задоволення потреби позивача у проході відпочиваючих та працівників бази відпочинку "Авіатор" до їдальні бази відпочинку "Авіатор" не інакше як через надання позивачу права на прохід вказаних осіб через орендовану відповідачем земельну ділянку позивач обумовлює лише тим, що шлях, яким відпочиваючі та працівники бази відпочинку "Авіатор" можуть пройти до їдальні бази відпочинку "Авіатор" вулицями загального користування більше, порівняно з проходом через орендовану відповідачем земельну ділянку, на (орієнтовно) 580 м.

Господарський суд вважає, що більша (орієнтовно) на 580 м. довжина іншого шляху від бази відпочинку "Авіатор" до їдальні бази відпочинку "Авіатор" не свідчить про об'єктивну неможливість задоволення потреби позивача у проході відпочиваючих та працівників бази відпочинку "Авіатор" до їдальні бази відпочинку "Авіатор" не інакше як через орендовану відповідачем земельну ділянку. Тим більш, що у спірних відносинах господарський суд має враховувати і потреби іншої сторони - володільця земельної ділянки, які полягають у обмеженому та контрольованому доступі на власну територію сторонніх осіб.

За цих обставин, господарський суд вважає, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами обставину неможливості задоволення власних потреб у проході відпочиваючих та працівників бази відпочинку "Авіатор" до їдальні бази відпочинку "Авіатор" не інакше як через надання позивачу права на прохід вказаних осіб через орендовану відповідачем земельну ділянку, що є підставою для відмови судом у задоволенні позову позивача в частині позовної вимоги про встановлення земельного сервітуту на право проходу відпочиваючих та працівників пансіонату "Авіатор" по частині орендованої відповідачем земельної ділянки.

Відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно з ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

З цього приводу, пленум Вищого господарського суду України у п.п. 2.35, 2.38. постанови від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснив, що у вирішенні спорів про встановлення сервітуту суд має враховувати, що обов'язок обґрунтування площі і меж чужої земельної ділянки, встановлення сервітуту на яку вимагає позивач, а також виготовлення проекту технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки покладається на позивача. Складовою договору про встановлення земельного сервітуту має бути план земельної ділянки. Користування сервітуарієм чужою земельною ділянкою без відповідної технічної документації та без визначення на місцевості меж дії земельного сервітуту може бути підставою для визнання договору про встановлення земельного сервітуту недійсним у судовому порядку.

З метою обгрунтування площі і меж орендованої відповідачем земельної ділянки, встановлення спірного сервітуту на право проходу щодо якої вимагає позивач, останній подав суду проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, розроблений Товариством з обмеженою відповідальністю "Український експертний центр по вимірюванню та оцінці".

Дослідивши даний проект, господарський суд дійшов висновку, що земельна ділянка, на яку позивач вимагає від відповідача встановити спірний земельний сервітут на право проходу, фактично проходить про центру орендованої відповідачем земельної ділянки. Господарський суд вважає, що при розробці даного кадастрового плану позивачем, спільно з Товариством з обмеженою відповідальністю "Український експертний центр по вимірюванню та оцінці", не було прораховано в який спосіб межі спірного земельного сервітуту на право проходу будуть найменш обтяжливими для володільця земельної ділянки - відповідача. Тим більш, що останній, у своєму листі від 07.04.2014 № 11, наголошував позивачу, що виходячи з принципів поваги, добросусідства та співробітництва, він згоден на спільне використання межі і межових споруд з оформленням дво- чи багатосторонніх правовідносин відповідною угодою та запропонував, за сприяння та погодження з іншими сусідніми землекористувачами, облаштування проходу (стежки) по периметру орендованої відповідачем земельної ділянки в напрямку їдальні бази відпочинку "Авіатор".

За цих обставин, господарський суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що межі спірного земельного сервітуту на право проходу згідно з вимогами ч. 4 ст. 98 ЗК України є найменш обтяжливими для володільця земельної ділянки - відповідача, а тому позов позивача в частині встановлення спірного земельного сервітуту на право проходу відпочиваючих та працівників пансіонату "Авіатор" по частині орендованої відповідачем земельної ділянки не підлягає задоволенню господарським судом.

2. Щодо позовної вимоги позивача про встановлення земельного сервітуту на право прокладання та експлуатації лінії електропередачі.

Відповідно до п. 1.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28, межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування, або повного господарського відання; межа експлуатаційної відповідальності - точка розділу електричної мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації тих чи інших її ділянок або елементів, встановлюється за згодою сторін. За відсутності такої згоди межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності.

З матеріалів справи вбачається, що через орендовану відповідачем земельну ділянку проходить частина належної позивачу кабельної лінії 0,4 кВ, марки АВВГ 3х150+1х20, яка прокладена від РУ-0,4 кВ трансформаторної підстанції № 493, розташованої за адресою: вул. Нептун, 5, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., до їдальні бази відпочинку "Авіатор", розташованої за адресою: вул. Нептун, 1, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл.

Станом на час вирішення даного спору забезпечення потреб позивача у електричній енергії здійснюється за договором від 30.07.2008 № 36/352-1, укладеним з ПАТ "Миколаївобленерго", додатком № 8 до якого є Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін від 14.04.2010.

Згідно з даним актом, поясненнями викликаних у судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України посадових осіб/працівників ПАТ "Миколаївобленерго" та іншими доказами, вищевказана кабельна лінія належить позивачу і саме позивач здійснює експлуатацію цієї кабельної лінії.

Організаційні та технічні вимоги до експлуатації кабельної лінії напругою від 0,4 кВ до 35 кВ встановлені главою 2 розділу VII Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики від 25.07.2006 № 258.

Відповідно до ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту на право прокладання та експлуатації ліній електропередачі.

З цією метою, 27.02.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою від 26.02.2014 про встановлення земельних сервітутів, в тому числі, на право прокладання та експлуатації лінії електропередачі від електричної підстанції пансіонату "Нептун" (кадастровий номер 4820982200:09:0000274) до їдальні пансіонату "Авіатор" (кадастровий номер 4820982200:09:000:0562) по частині земельної ділянки відповідача (кадастровий номер 4820982200:12:054:0001), площею земельного сервітуту 0,0169 га (169 кв. м.), визначеної у проекті технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки, з оплатою 384,41 грн. на рік (на період будівництва пансіонату "Жемчужина"), 1922,14 грн. на рік (після введення в експлуатацію пансіонату "Жемчужина").

До вказаної заяви позивач додав: проект технічного (кадастрового) плану спірної земельної ділянки з зазначенням площ та меж ділянок установлення сервітутів; копію технічної документації по нормативній грошовій оцінці земельної ділянки (кадастровий номер: 4820982200:12:054:0001); проект договору сервітуту; копію рішення третьої особи від 10.07.2013 № 8 та Положення про встановлення плати за земельні ділянки; копію виписки з ЄДР на позивача.

Розглянувши дану оферту, відповідач у листі від 07.04.2014 № 11 відповів позивачу, що обслуговування підземного електричного кабелю жодним чином не потребує додаткового обслуговування.

Спір у справі в частині другої позовної вимоги виник з причини того, що сторони не досягли згоди щодо умов встановлення спірного земельного сервітуту на право прокладання та експлуатації лінії електропередачі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач через зведення відповідачем паркану позбавлений можливості відслідковувати технічний стан та здійснювати безпечну експлуатацію вищезазначеної кабельної лінії 0,4 кВ, марки АВВГ 3х150+1х20, яка прокладена від РУ-0,4 кВ трансформаторної підстанції № 493, розташованої за адресою: вул. Нептун, 5, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., до їдальні бази відпочинку "Авіатор", розташованої за адресою: вул. Нептун, 1, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл. На підтвердження іншого відповідачем не подано суду жодного доказу.

За цих обставин, господарський суд вважає, що задоволення потреби позивача у проведенні експлуатації вищезгаданої кабельної лінії згідно з нормами ст.ст. 98, 99, 100 ЗК України можливе через встановлення спірного земельного сервітуту, а отже позов позивача в частині позовної вимоги про встановлення земельного сервітуту на право експлуатації лінії електропередачі підлягає задоволенню господарським судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ЗК України власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.

З цього приводу, пленум Вищого господарського суду України у п. 2.37. постанови від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснив, що при визначенні умов сервітуту необхідно враховувати витрати власника (володільця) земельної ділянки щодо сплати орендної плати земельного податку, утримання прибудинкової території і т.ін. в частині тієї площі, на якій встановлено земельний сервітут.

Господарський суд, дослідивши подані позивачем технічну документацію з нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки та рішення третьої особи від 10.07.2013 № 8, вважає вірним проведений позивачем розрахунок річної плати, яка підлягає сплаті останнім відповідачу за земельний сервітут на право експлуатації кабельної лінії: 384 грн. 41 коп. - на період будівництва об'єкта; 1922 грн. 14 коп. - після введення об'єкта в експлуатацію.

Відповідно до ст. 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно з ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставини необхідності у встановленні позивачу земельного сервітуту на право прокладання ліній електропередачі, а тому позов позивача в частині позовної вимоги про встановлення земельного сервітуту на право прокладання ліній електропередачі не підлягає задоволенню господарським судом.

Господарський суд не приймає до уваги доводи позивача, що відведення земельної ділянки відповідачу відбулось без погодження меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами та без встановлення відповідних сервітутів, в тому числі сервітутів позивачу, оскільки: 1) в матеріалах справи є акт про передачу межевих знаків під охорону та зберігання від 28.12.2007; 2) договір оренди земельної ділянки відповідач уклав 29.12.2007, тобто значно раніше позивача; 3) дана обставина згідно з нормами чинного законодавства України не є підставою для встановлення земельного сервітуту.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Встановити Дочірньому підприємству "Авіатор" Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Кишинеу" (вул. Нептун, 1, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., 57453, код 30985362) згідно з доданим до позовної заяви проектом технічного (кадастрового) плану земельної ділянки, розробленим Товариством з обмеженою відповідальністю "Український експертний центр по вимірюванню та оцінці", земельний сервітут, площею 169 кв.м., у виді права експлуатації частини кабельної лінії 0,4 кВ, марки АВВГ 3х150+1х20, яка прокладена від РУ-0,4 кВ трансформаторної підстанції № 493, розташованої за адресою: вул. Нептун, 5, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., до їдальні бази відпочинку "Авіатор", розташованої за адресою: вул. Нептун, 1, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., на земельній ділянці, загальною площею 1,24 га, кадастровий номер 4820982200:12:054:0001, розташованій за адресою: вул. Жемчужина, 2, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївської обл., яка належить на праві оренди Товариству з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Жемчужина" (вул. Шевченко, 59, м. Миколаїв, 54001, код 35356877).

Встановити строк дії земельного сервітуту - на період експлуатації Дочірнім підприємством "Авіатор" Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Кишинеу" кабельної лінії 0,4 кВ, марки АВВГ 3х150+1х20, яка прокладена від РУ-0,4 кВ трансформаторної підстанції № 493, розташованої за адресою: вул. Нептун, 5, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., до їдальні бази відпочинку "Авіатор", розташованої за адресою: вул. Нептун, 1, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., але не більше строку дії договору оренди земельної ділянки від 28.12.2007 № 3408, укладеного між Березанською районною державною адміністрацією Миколаївської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Жемчужина", зареєстрованим у Березанському районному окрузі Миколаївської МРФ ДП "Центр ДЗК" 29.12.2007 за № 040700700099.

Встановити розмір річної плати, яка підлягає сплаті Дочірнім підприємством "Авіатор" Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Кишинеу" Товариству з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Жемчужина" за земельний сервітут:

- 384 грн. 41 коп. - на період будівництва об'єкта;

- 1922 грн. 14 коп. - після введення об'єкта в експлуатацію.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пансіонат Жемчужина" (вул. Шевченко, 59, м. Миколаїв, 54001, код 35356877) на користь Дочірнього підприємства "Авіатор" Державного підприємства "Міжнародний аеропорт Кишинеу" (вул. Нептун, 1, с. Коблеве, Березанський район, Миколаївська обл., 57453, код 30985362) судовий збір в сумі 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 03.07.2014.

Суддя Д.О.Бездоля