Рішення

від 05.02.2007 по справі 4/361-пд-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/361-ПД-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

05.02.2007                                                                            Справа №  4/361-ПД-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом    товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут ЛТД" м. Херсон

до    товариства з обмеженою відповідальністю "Південь.Хліб" м. Херсон  

про     визнання дійсними договорів, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном

та  зустрічний позов   

    товариства з обмеженою відповідальністю "Південь.Хліб" м.Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут ЛТД" м. Херсон

про визнання недійсними договорів купівлі - продажу

за участю  представників сторін:

від позивача - директор Новосильцева О.В.,

                        уповноважені  особи Макаров В.В.,  Доценко К.С.  

від  відповідача   -  юрист Вічна І.М.

                                                       в с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про визнання дійсними договорів купівлі - продажу  від 14.11.2003 року та від 31.08.2004 року майнових комплексів млина та ангару, розташованих за адресою: м. Херсон, вул. Тельмана, 2-г, посилаючись на те, що зазначені договори укладені відповідно до діючого законодавства з наміром передати цілісний майновий комплекс з власності відповідача у власність позивача, вони виконані сторонами, але не посвідчені нотаріально. Підставою позовних вимог позивач зазначає ч.2 ст. 220 ЦК України, посилаючись на ухилення відповідача  від нотаріального  посвідчення правочинів.

Позивач також просить визнати за ним право власності на цілісний майновий комплекс млина, площею забудови 549 кв.м, який знаходиться за адресою  м. Херсон, вул. Тельмана, 2-г і до  складу якого входить  млин Р 6 АВМ-15 та напівцилідричний ангар з оцинкованої  сталі з  утеплювачем  по  металевому каркасу, а також  зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні цим майновим комплексом.

          Відповідач позовні вимоги не  визнає, обґрунтовуючи  свої  заперечення тим, що посилання позивача на наявність домовленості між сторонами щодо продажу цілісного майнового комплексу,  який фактично сторони начебто оформили  двома угодами купівлі-продажу безпідставне  і не  підтверджується матеріалами  справи. Предметом договорів купівлі-продажу було не  нерухоме майно, а обладнання і законом не  передбачено  нотаріальне  посвідчення таких  угод. Крім  того, відповідач зазначає, що  позивач не  звертався до  нього  з  пропозицією  про  їх  нотаріальне посвідчення.

             Він  також  вважає, що  спірні угоди підписані з боку відповідача особами,  які не  уповноважені  установчими  документами ТОВ на укладання такого  роду угод, тому вони є  недійсними. За посиланням відповідача   договір від 14.11.2003 року, крім того, укладено внаслідок обману, оскільки з обох сторін договір підписано однією і тією ж особою. Вимоги позивача про  усунення перешкод  в користуванні цілісним майновим комплексом  відповідач вважає не доведеними матеріалами  справи, оскільки позивачем  не надано  наявність його  права  власності на цілісний майновий комплекс та не  зазначено, які саме перешкоди йому чиняться з  боку відповідача.

Крім  того, відповідач заявив зустрічний позов про визнання недійсними договорів купівлі –продажу млина та ангару від 14.11.2003 року та від 31.08.2004року, посилаючись на те, що зазначені договори від імені ТОВ "Південь.Хліб" підписані посадовими особами, які не уповноважені установчими документами на укладення такого роду угод, тому вони не відповідають внутрішній волі юридичної особи.

Відповідач просить також застосувати реституцію та зобов'язати позивача за первісним позовом повернути у фактичне користування, володіння та розпорядження ТОВ "Південь.Хліб" млин та ангар, передані за спірними договорами.

Ухвалою від 09.01.2007року судом прийнято до розгляду разом з первісною зустрічну позовну заяву.

Позивач вимоги за зустрічним позовом не  визнає, обґрунтовуючи  свої  заперечення тим, що  підписані директором відповідача угоди від  14.11.2003року та від 31.08.2004року  в наступному були схвалені відповідачем. Таким схваленням  він  вважає  підписані  відповідачем товарні та податкові накладні, оприбуткування  грошових  коштів, частково  сплачених  позивачем за придбаний товар, фактичний допуск  відповідача  до предмету купівлі-продажу, яким здійснювалася господарська діяльність, а також  укладеними  угодами  на поставку  електроенергії з  ПП Новосильцевою Р.В.

Ухвалами господарського суду від 01.12.2006 року та від 19.12.2006року розгляд справи відкладався.

Справа розглядалася з  перервою, яка  оголошувалася відповідно до  вимог  ст. 77 ГПК України в засіданні 30.01.2007року.

В засіданні представники  сторін  вимоги за первісним та зустрічним позовами  підтримали, надавши  додаткові докази  і пояснення.

Заявлене позивачем 29.01.2007 року клопотання  про витребування з Херсонської філії АКБ «Укрсоцбанк» угоди про внесення змін до іпотечного договору від 30 червня 2004 року та інших документів щодо цього договору та зняття заборони на відчуження майна судом відхиляється, оскільки  зазначені документи  не є підставою позовних вимог, а у позивача було достатньо часу для надання   доказів по справі на обгрунтування викладених в позові обставин. До того ж, подальше відкладення розгляду справи  призведе до порушення строку вирішення спору.

Дослідивши матеріали  справи, заслухавши пояснення сторін,  суд встановив наступне.

14.11.2003року між ТОВ “Південь.Хліб”, в особі директора Боровщук С.В.,  та ТОВ “Добробут ЛТД”  в особі  директора Боровщук С.В. був підписаний договір купівлі-продажу млина Р6 АВМ-15, а 31.08.2004 року між ТОВ “Південь.Хліб”, в особі директора Колпаковського Г.М.,  та ТОВ “Добробут ЛТД” в особі директора  Боровщук С.В., був підписаний договір купівлі-продажу ангару.  

За накладною №214/П від  29.11.2003року відповідач передав позивачеві  млин Р6 АВМ-15 вартістю 113.335грн.00коп., а за накладною  №283/П від  31.08.2004року  передано  ангар  вартістю 63.125грн.00коп.

          Позивач просить визнати  зазначені угоди дійсними, зазначаючи, що  між  сторонами  укладено   угоди купівлі-продажу цілісного  майнового  комплексу нерухомості, тому вони підлягали  нотаріальному посвідченню.

          Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України,    якщо  сторони домовилися  щодо  істотних  умов договору, що  підтверджується письмовими  доказами, і відбулося повне  або  часткове виконання договору, але одна із  сторін  ухиляється від  його  нотаріального  посвідчення, суд  може визнати  такий договір  дійсним. У цьому разі  наступне   нотаріальне посвідчення договору не  вимагається.

Документального підтвердження  одночасної наявності  існування  всіх перелічених в ч.2 ст. 220 ЦК України  умов  позивач при  зверненні з  позовом не  надав. Не  надано  таких  доказів і в наступні засідання.

Посилання позивача на наявність домовленості між сторонами щодо продажу цілісного майнового комплексу,  який фактично сторони начебто оформили  двома угодами купівлі-продажу не  доведено  матеріалами  справи.   Протокол про наміри від 20.08.2004року, на який посилається позивач,  не є доказом, що підтверджує  досягнення домовленості про  продаж цілісного майнового комплексу. Виходячи із змісту цього протоколу, директор  ТОВ “Південь.Хліб”  не заявляв про  намір  продати  цілісний майновий комплекс, а лише зобов'язався передати у власність ТОВ “Добробут ЛТД”  ангар металевий після погашення кредиту при умові його  виключення із застави.

Договір  купівлі-продажу обладнання млина Р6 АМВ-15 був укладений 14.11.2003року, тобто до підписання протоколу про  наміри,  отже  ця угода  не могла бути вчинена на виконання протоколу про наміри підписаного  уже після укладення договору -   20.08.2004року.

Не надано  позивачем і інших доказів в підтвердження домовленості щодо продажу цілісного майнового комплексу. Навпаки, матеріалами справи (протокол про наміри від 20.08.2004року, договорами купівлі-продажу від 14.11.2003року, від  31.08.2004року, накладними передачі  товару від  29.11.2003року та від 31.08.2004року підтверджується, що сторони домовлялися лише про продаж  рухомого майна -   обладнання млину та ангару  металевого, які  й були передані позивачу за накладними.

Документального підтвердження того, що ТОВ “Добробут ЛТД” має  речові права на цілісний майновий комплекс млина  площею 549кв.м. по вул.  Тельмана, 2г в м.Херсоні позивачем не  надано,  а його  посилання на  архітектурно-технічну та проектно-кошторисну документацію  не  є доказом того, що  між  сторонами  досягнуто  згоди щодо  купівлі-продажу цілісного  майнового  комплексу. До  того ж,  в угодах  взагалі  не  зазначена площа  млина.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР, яка  була чинною на момент  укладення договору від 14.11.2003року,  та ст. 209  ЦК України нотаріальному посвідченню  підлягають лише  договори, які вчинені у письмовій формі і для яких законом або домовленістю сторін передбачена обов'язковість нотаріального посвідчення.

Із змісту договорів купівлі-продажу від 14.11.2003року та від  31.08.2004року, а також із змісту протоколу про наміри від  20.08.2004року не вбачається ні  наміру сторін здійснити угоду купівлі-продажу нерухомого майно чи цілісного майнового комплексу, ні  їх наміру посвідчити зазначені договори нотаріально. Вимогами цивільного  законодавства  України чинного до 01.01.2004року та вимогами цивільного законодавства України, чинного з 01.01.2004року також не передбачена обов'язкова нотаріальна форма   для угод купівлі-продажу рухомого майна.

Таким чином, договори  купівлі-продажу від 14.11.2003року та від 31.08.2004року не  підлягають визнанню дійсними в судовому порядку, оскільки законом для них не передбачена обов'язкова нотаріальна форма, тому  до спірних правовідносин  не застосовуються норми  ч. 3 ст. 334 та  ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Відповідно до ст.  33  ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Позивачем не надано доказів  ухилення відповідача  від нотаріального посвідчення  спірних угод. До того ж,  відповідач відповідно до  вимог закону   не зобов'язаний був вчиняти   зазначені дії.

За відсутності обов'язку нотаріально посвідчити договір, не існує і факту ухилення від цього обов'язку, тому судом  не можуть бути застосовані і наслідки  такого ухилення.

Відповідно до  ст. 1, 2 ГПК України  підприємства, організації, установи мають право на звернення до господарського суду  за захистом своїх  порушених  або оспорюваних  прав і  охоронюваних  законом інтересів. Господарський суд  порушує справи за заявами підприємств і організацій, що звертаються до господарського суду за захистом,  зокрема,   своїх  прав або охоронюваних  законом інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист  свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а стаття  16 ЦК України надає право кожній особі звернутися до суду за захистом  свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи з вищенаведених норм закону  та норм, закріплених в статті 33 ГПК України, звертаючись до суду за захистом певного права, особа, насамперед, має довести наявність у неї цього права.

Підставою  позовних  вимог  визнання за ним права власності  на  цілісний майновий комплекс  млина площею 549кв.м. по  вул. Тельмана №2г позивач зазначив  ч. 3 ст. 334 ЦК України, відповідно до  якої  право власності   на майно за договором, який підлягає   нотаріальному посвідченню, виникає  з  моменту такого  посвідчення.

Як зазначено  вище,   договори не  підлягали  нотаріальному посвідченню, а  доказів, які б  свідчили  про  те, що  між  сторонами  укладено  угоди купівлі-продажу цілісного  майнового  комплексу  позивачем не  надано, тому вимоги  про  визнання права власності на цілісний майновий комплекс млина площею 549кв.м.  задоволенню  не підлягають.

В матеріалах справи відсутні  також докази на обґрунтування того,  які саме перешкоди, в межах  прийнятих  на себе обов'язків, відповідач чинить  позивачу у користуванні майном. Не підтверджено  також  і того,  що  позивач має  право на цілісний майновий комплекс млина та того,  яким чином відповідач має усунути перешкоди, оскільки  із  матеріалів справи не вбачається того, що ТОВ “Південь.Хліб” приймало на себе зобов'язань про  забезпечення ТОВ “Добробут ЛТД”  електроенергією,  водопостачанням,  каналізацією тощо.   Не зобов'язувався відповідач забезпечувати позивачу і проїзд по земельній ділянці, яка перебуває в його користуванні, тому вимоги про  усунення перешкод  в користуванні майном  цілісного  майнового  комплексу  млина по  вул. Тельмана №2г задоволенню не  підлягають.

При розгляді позовних  вимог  за зустрічним  позовом судом було  встановлено, що  укладені між  сторонами  договори купівлі-продажу від 14.11.2003року та від  31.08.2004року підписані  від  імені ТОВ «Південь.Хліб»      директором  Боровщук С.В.   та Колпаковським Г.М.

Відповідно до ч.1 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до  установчих документів та закону.

Статтею  58 Закону України “Про господарські товариства”  та ч.1 статті 145 ЦК України встановлено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.

До компетенції загальних зборів  учасників (вищого органу товариства) може бути віднесено, окрім передбачених законом повноважень,  вирішення інших  питань діяльності товариства (ч.4 ст.145 ЦК України).

Виконавчий  орган  товариства може бути колегіальним або одноособовим, а його компетенція та порядок вчинення дій від імені товариства встановлюється  Цивільним Кодексом, іншим законом та статутом товариства  (ст.62 Закону України “Про господарські товариства”, ч.3 ст.145 ЦК України).

Склад та компетенція органів  управління товариства та порядок прийняття ними рішень визначаються статутом товариства.

Відповідно до  статті  44 ЦК УРСР та  ч.1 ст. 208 ЦК України, угоди  між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. Статтею 29 ЦК УРСР  та  ч.2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин, який   вчиняє юридична особа,  підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до  ст. 29 Статуту  ТОВ “Південь. Хліб”,  зареєстрованого  виконавчим комітетом  Херсонської  міської Ради  за реєстровим №8880 20.07.2001року (зі змінами, зареєстрованими  станом на день укладення угод),  укладення угод від імені товариства на суму, що перевищує розмір статутного фонду, який відповідно до  ст. 9 Статуту становить 11.800 грн. 00коп., віднесено до компетенції  зборів учасників товариства.

Ціна договору купівлі-продажу  від 31.08.2004року складає 63.125 грн.00коп.,  а договору  від  14.11.2003року –113.335грн.00коп., що більш ніж в 5 та 9 разів перевищує розмір статутного фонду товариства.

Однак, як  свідчать  матеріали  справи, всупереч вимогам зазначених норм закону та Статуту ТОВ “Південь.Хліб” обидва договори  підписані   від імені ТОВ “Південь Хліб”  директорами Боровщук С.В. та Колпаковським Г.М., тобто особами, які не уповноважені установчими документами ТОВ на укладення такого роду угод без  рішення  зборів учасників товариства. В матеріалах  справи  відсутні докази того, що факт відчуження  майна товариства його директорами взагалі доводився до відома вищого органу управління товариства та того, що ці питання вирішувалися на зборах  учасників товариства, якими  надана згода на продаж  майна.  

Відповідно до ст. 86 ЦК УРСР, ст. 4 Закону України “Про власність” та ч.1 ст. 317  ЦК України власник на свій розсуд здійснює володіння, розпорядження та користування майном.

З огляду на приписи зазначених  норм закону та  Статуту ТОВ “Південь.Хліб” розпорядження  майном  на суму понад 11 800грн.00коп., яке є власністю товариства,  здійснюється власником (товариством) в особі вищого органу -  зборів  учасників товариства.

З урахуванням  викладеного, угоди  купівлі-продажу  від 14.11.2003року та від 31.08.2004року укладені директорами ТОВ “Південь.Хліб” з перевищенням повноважень та за відсутності волевиявлення власника - юридичної особи ТОВ “Південь. Хліб” в особі його уповноваженого органу - загальних зборів учасників.

Відповідно до  ст. 48 ЦК України, яка  була чинною  на момент  укладення угоди  від 14.11.2003року,  недійсною  є  така угода, яка  не  відповідає  вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або  майнові права  неповнолітніх  дітей. Договір від 14.11.2003року не  відповідає зазначеним вимогам.

 Відповідно до ч.1 ст. 215  ЦК України підставою  недійсності  правочину є  недодержання в момент  вчинення правочину стороною  вимог, які встановлені частинами  1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Договір від   31.08.2004року укладено  з  порушенням вимог ч.1,2,3 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України щодо дотримання вимог закону,  підписання договору  особою, яка  має  необхідний обсяг  цивільної  дієздатності та порядку здійснення юридичною особою повноважень власника. Не відповідає він і внутрішній волі юридичної особи. Крім того,  при  укладанні даного договору  всупереч вимогам ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин від імені  товариства підписано  неуповноваженою особою.

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин  не  створює  юридичних  наслідків і кожна із  сторін  зобов'язана повернути  другій стороні в натурі все, що  вона одержала на виконання цього  правочину, а в разі неможливості такого  повернення, відшкодувати  вартість  того, що  одержано.

З урахуванням   викладеного, вимоги за зустрічним  позовом про визнання недійсним договорів купівлі-продажу  млина Р6  АВМ-15 від 14.11.2003року та ангару від  31.08.2004року  підлягають  задоволенню  з  застосуванням  наслідків, передбачених  ч.1 ст.216 ЦК України.

Оскільки  матеріалами  справи підтверджується передача майна в користування позивача та часткова сплата ним 65.480грн.00коп.  за спірними  договорами, позивач  зобов'язаний повернути  відповідачу майно  млина та ангару, а відповідач  - повернути  позивачу 65.480грн.00коп.

Посилання позивача на залік зустрічних однорідних  вимог, який він  вважає  здійсненим на підставі його листа від 18.12.2006 року судом  відхиляється, оскільки   зазначений лист  ним  надіслано  під  час порушення та розгляду справи, до  того ж  за адресою  м.Херсон, вул. 21 Січня №37 яка  на цей час не  була юридичною  адресою  відповідача і  за посиланням  відповідача він не  отримував  зазначену заяву.

Заперечення позивача з посиланням  на те, що  спірні правочини в наступному були схвалені належною  особою відповідача не  відповідають  матеріалам справи. Так, відповідно до  пункту 9.2  роз'яснень Вищого  арбітражного  суду України №02-5/111 від  12.03.1999року наступне  схвалення  юридичною  особою угоди, укладеної від  її  імені представником, який не  мав належних  повноважень, робить її  дійсною  з  моменту укладення. Документального  підтвердження наступного  схвалення спірних  угод юридичною  особою, а  саме - зборами  засновників ТОВ “Південь.Хліб” до  матеріалів справи  не  надано. Факт   підписання різними  посадовими  особами, в тому числі і директором відповідача, який не  має права на укладення спірних договорів,  товарних та податкових накладних, прийняття частково  сплачених  позивачем коштів, не  є  доказом наступного  схвалення спірних  угод  юридичною  особою, тобто зборами  засновників товариства в порядку, встановленому ст. 26 Статуту ТОВ “Південь.Хліб”.

З урахуванням  викладеного, підстави для задоволення позовних  вимог за первісним позовом відсутні, а вимоги за зустрічним позовом підлягають  задоволенню.

Відповідно до  ст. 68 ГПК України судом скасовується заборона накладена ухвалою від 17.11.2006року.

Судові витрати  відповідно до  ст. 49 ГПК України відносяться на  позивача за первісним позовом.

На  підставі викладеного, керуючись  ст. 44, 49, 68, 77, 82-85 ГПК України,

суд  -

                                             В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні  позовних  вимог  за первісним позовом про  визнання  дійсними  договорів купівлі-продажу млина Р6  АВМ-15 від 14.11.2003року та ангару від  31.08.2004року,  визнання за  товариством з  обмеженою  відповідальністю  “Добробут ЛТД” права власності  на цілісний майновий комплекс  млина площею  забудови 549 кв.м. та усунення перешкод  в користування цілісним майновим комплексом  - відмовити.

2.Позовні вимоги  за зустрічним позовом задовільнити  в повному обсязі.

3.          Визнати  недійсними  укладені між товариством з  обмеженою  відповідальністю  “Добробут ЛТД” та товариством з  обмеженою  відповідальністю “Південь.Хліб” договори купівлі-продажу  млина Р6  АВМ-15 від 14.11.2003року та ангару від  31.08.2004року.

4.          Зобов'язати товариство з  обмеженою  відповідальністю “Південь.Хліб”, м. Херсон, вул. Тельмана №2г розрахунковий рахунок №26002310014001 в Херсонській філії  АКБ “Південний”, МФО 352640, код 315601636 повернути  товариству з  обмеженою  відповідальністю  “Добробут ЛТД” м.Херсон, вул. Порт Елеватор №7 кв.10 , ідентифікаційний код 32725474 (інші реквізити  суду не  відомі) 65.480грн.00коп.  як наслідок  визнання угод  недійсними.

5.Зобов'язати товариство з  обмеженою  відповідальністю  “Добробут ЛТД” м.Херсон, вул. Порт Елеватор №7 кв.10 , ідентифікаційний код 32725474 (інші реквізити  суду не  відомі) повернути товариству з  обмеженою  відповідальністю “Південь.Хліб”, м. Херсон, вул. Тельмана №2г розрахунковий рахунок №26002310014001 в Херсонській філії  АКБ “Південний”, МФО 352640, код 315601636 - ангар  та млин  Р6 АВМ-15.

6.Стягнути з товариства з  обмеженою  відповідальністю  “Добробут ЛТД” м.Херсон, вул. Порт Елеватор №7 кв.10 , ідентифікаційний код 32725474 (інші реквізити  суду не  відомі) на користь товариства  з  обмеженою  відповідальністю “Південь.Хліб”, м. Херсон, вул. Тельмана №2г розрахунковий рахунок №26002310014001 в Херсонській філії  АКБ “Південний”, МФО 352640, код 315601636  - 170 грн.00коп. витрат по  сплаті державного  мита та  118грн.00коп. витрат  на інформаційно-технічне  забезпечення судового  процесу.

Накази видати  після набрання рішенням  законної   сили.

          7.Скасувати  заборону, накладену ухвалою  господарського  суду Херсонської області від  17.11.2006року.

         Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                ст. 84 ГПК України  05.02.2007року.