Постанова

від 31.05.2007 по справі 4/361-пд-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/361-пд-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

31.05.07                                                                                       Справа №4/361-пд-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі – Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача:      Шкут Ю.В., дов. б/н від 16.04.07;

відповідача:  Вічна І.М., дов. №76д від 21.12.2006;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД», м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 05.02.2007 у справі № 4/361-пд-06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД», м. Херсон

до товариства з обмеженою відповідальністю «Південь. Хліб», м. Херсон

про визнання дійсними договорів, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь.Хліб», м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД», м. Херсон

про визнання недійсним и договорів купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД» звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом про визнання, на підставі ст.ст. 220, 334 ЦК України, ст.ст. 175, 180 ГК України, дійсними договорів купівлі-продажу обладнання та ангару, про визнання за позивачем права власності на цілісний майновий комплекс млина площею забудови 549 кв.м та про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні цілісним майновим комплексом (т.1 а.с.2).

В процесі розгляду справи з зустрічними позивними вимогами звернувся відповідач -  (ТОВ «Південь Хліб») про визнання недійсними, на підставі ст. 48 ЦК УРСР, ст. 203, 215 ЦК України, договорів купівлі-продажу продажу обладнання та ангару (т.1 а.с.76-77).

Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя Ємленінова З.І.) від 05.02.2007 року по справі № 4/361-пд-06 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позовні вимоги задоволені (а.с.130 том 2).

Відмовляючи у задоволенні  первісних позовних вимог, суд зазначив, що позивачем не доведено, а судом в процесі розгляду справи не встановлено сукупність всіх умов, перелічених у статті 220 ЦК України, за наявності яких суд вправі визнавати спірні договори дійсними, недоведеність факту придбання позивачем цілісного майнового комплексу, що свідчить про відсутність правових підстав визнавати за ним право власності саме на цілісний майновий комплекс, недоведеність факту створення відповідачем перешкод у користуванні цілісним майновим комплексом.

Вимоги за зустрічним позовом про визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними задоволені з тих підстав, що зазначені договори купівлі-продажу укладені директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь.Хліб» з перевищенням повноважень, наданих йому законом та статутом. Судом застосовані наслідки недійсності правочину (двостороння реституція): зобов'язано ТОВ “Південь.Хліб” повернути ТОВ “Добробут ЛТД”  65.480 гривень, сплачених за договором та зобов'язано ТОВ “Добробут ЛТД” повернути Товариству “Південь.Хліб” ангар та млин Р6 АВМ-15.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Добробуд ЛТД» не погодилось з прийнятим за первісним позовом рішенням, подало апеляційну скаргу.   

В апеляційній скарзі позивач стверджує, що судом винесено незаконне, не обґрунтоване рішення, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, ті обставини, які суд визнав встановленими, недоведені доказами та не відповідають дійсності, висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним  обставинам справи.

Вважає, що судом були взяті до уваги докази сторони, на користь якої було прийняте рішення. При цьому суд, не з'ясувавши обставин справи, помилково встановив, що сторони по справі домовлялися лише про продаж рухомого майна. На підставі цього суд дійшов помилкового висновку, що договори купівлі-продажу від 14.11.2003р. та від 31.08.2004р. не підлягають визнанню дійсними в судовому порядку, оскільки законом для них не передбачена обов'язкова нотаріальна форма, тому до спірних правовідносин не застосовуються норми ч.3 ст. 334 та ч.2 ст. 220 ЦК України. Помилково не приймаючи до уваги, що між сторонами укладено угоди купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, суд дійшов необґрунтованого висновку, що вимоги про визнання права власності на цілісний майновий комплекс млина площею 549 кв.м задоволенню не підлягають.

Вказує, що придбаний ТОВ „Добробут ЛТД” ангар металевий з оцинкованої сталі з утеплювачем по металевому каркасу площею забудови 549 кв.м, розташований на фундаменті, є нерухомим майном, що підтверджується Архітектурно-технічним паспортом об'єкта архітектури 15 „Міні-млин продуктивністю 15 т зерна за добу по вул. Тельмана,2 в м. Херсоні ТОВ „Південь Хліб”, затвердженого 21.10.2002р.

Дана обставина підтверджується також Архітектурно-планувальним завданням № 6 на проектування об'єкта архітектури, затвердженого начальником управління містобудування та архітектури 22.01.2002р., в якому для будівництва млина використовувалась ділянка сховища-ангару бази „Спорттех”.

Про те, що придбаний ангар та млин є складовими цілісного майнового комплексу, на думку позивача, свідчать також технічна документація Державного бюро технічної інвентаризації та рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №403 від 16.10.2001р., згідно з яким земельна ділянка площею 0,4531 га по вул. Тельмана,2 була надана ТОВ „Південь.Хліб” під розміщення млина.

Млин Р6 АВМ-15 також встановлено на фундаментному постаменті, згідно з паспортними умовами його експлуатації, він повинен бути встановлений фундаментально.  

Дані докази суд не дослідив, не дав їм ніякої оцінки, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи.

Позивач  зазначає, що судом не було з'ясовано тих обставин, що млин та ангар ТОВ „Південь.Хліб” передало у власність ТОВ „Добробут ЛТД” за згодою всіх його співвласників, про що свідчить заява другого співвласника.

Стверджує, що господарським судом не вірно застосовано двосторонню реституцію, позивачу за рішенням суду не повернуто все сплачене ним за договорами купівлі - продажу, а саме:  як свідчать приєднані до матеріалів справи видаткові накладні № 1/п від 03.08.2004р., № 2/п від 05.08.2004р., № 3/п від 31.08.2004р., ТОВ „Південь.Хліб” отримало від ТОВ „Добробут ЛТД” товар – молоко сухе обезжирене на загальну вартість 110 980 грн. Цей товар було передано на виконання угод про придбання у відповідача млина та ангару. Разом з перерахованими відповідачу 65 480 грн. повна сума оплати складає 176 460 грн., що і було обумовлено сторонами при складанні угоди про придбання об'єкту нерухомості та відповідає його вартості.

Просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області, позовні вимоги за первісним позовом задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

В доповненні до апеляційної скарги, наданої представником позивача в судовому засіданні 31.05.2007 року, позивач наполягає на неправомірності висновку господарського суду про те, що предметом договорів купівлі-продажу були об'єкти рухомості та в обґрунтування своїх тверджень додав до доповнень Висновок №1472 Архітектурно - технічного паспорта об'єкта архітектури, складеного 25.05.2007 року.

В судовому засіданні уповноважений представник ТОВ «Добробут ЛТД» підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях, а також зазначив додаткові підстави для скасування рішення суду, а саме: пояснив, що господарський суд не дослідив того факту, що вказівка в договорі від 14.11.2003р. на Боровщука С.В. як представника постачальника і покупця, сталася помилково. Зустрічна позовна заява про визнання договору від 14.11.2003р. недійсним була прийнята до розгляду судом ухвалою від 09.01.2007р. з порушенням строків позовної давності.

Відповідач (ТОВ « Південь Хліб») заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, вказаних у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, а саме: відповідно до ст. 220 ЦК України можливість визнання угоди дійсною в судовому порядку виникає за  наявності таких  умов:

-          законом передбачена обов'язкова нотаріальна форма для даного виду угод;

-          сторони домовилися щодо всіх істотних умов;

-          відбулося повне або часткове виконання договору;

-          одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення договору.  

Зазначені умови в їх сукупності відсутні.

На час укладення одного із спірних договорів - Договору від 14.11.2003 року про продаж обладнання нормами чинного ЦК УРСР не передбачалось обов'язковість нотаріального посвідчення.  Згідно зі ст. 227 ЦК УРСР (1963р.), чинного станом на 29.11.2003р., нотаріальному посвідченню підлягали лише договори купівлі-продажу жилого будинку, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.  

Жодним доказом по справі не доводиться також, а ні наявність у сторін наміру  здійснити угоду купівлі-продажу майнового комплексу, як про це стверджує позивач, а ні наміру посвідчити вказані договори нотаріально. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за зустрічним позовом провів розрахунок  за  майно виключно в сумі  65 480 грн. Посилання ТОВ «Добробут ЛТД» на ту обставину, що в рахунок виконання зобов'язань за договорами купівлі-продажу ТОВ «Південь Хліб» отримало молоко сухе обезжирене, не підтверджуються матеріалами справи. Умовами спірних договорів передбачений обов'язок ТОВ «Добробут ЛТД» здійснити розрахунок грошовими коштами, а не сухим молоком. Докази погодження сторонами зміни умов розрахунку в матеріалах справи відсутні. Просить спірне рішення господарського суду Херсонської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що при розгляді справи по суті господарський суд не порушив норм матеріального або процесуального права, дослідив всі обставини справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, також зазначив, що сторонами при розгляді справи у господарському суді не заявлялось про застосування строків позовної давності, тому господарським судом, відповідно до норм ЦК України, зазначені питання не були предметом дослідження та  реагування.

В судовому засіданні 18.04.2007 року розгляд справи було відкладено. Склад колегії суддів змінювався.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1727 від 30.05.2007  справу  передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий – Антонік С.Г.,  судді – Шевченко Т.М. (доповідач), Юхименко О.В.

Колегія суддів прийняла справу до провадження.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 31.05.2007 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до  приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, Запорізький апеляційний господарський суд встановив наступне:

Матеріали справи свідчать, що предметом спору є наступні договори:

- договір від 14 листопада 2003 року, укладений між ТОВ «Південь Хліб» в особі директора Боровщук С.В., діючого на підставі Статуту, та ТОВ «Добробут ЛТД» також в особі директора Боровщук С.В., діючого на підставі Статуту, за умовами якого ТОВ «Південь Хліб» зобов'язався продати, а ТОВ «Добробут ЛТД» прийняти та оплатити млин Р6 АВМ-15 (Обладнання) за ціною, зазначеною у накладній. Згідно з накладною №214/п від 29.11.03 вартість млину складає 113 335,00 грн., (з врахуванням ПДВ (а.с.10,12 том 1)). Як від імені продавця, так і від імені покупця договір підписано тією ж самою особою – Боровщук С.В.

- договір купівлі-продажу від 31 серпня 2004 року, укладений між ТОВ «Південь Хліб» в особі директора Колпаковського Г.М, діючого на підставі Статуту, та ТОВ «Добробут ЛТД» в особі директора Боровщук С.В., за умовами якого ТОВ «Південь Хліб» зобов'язався продати, а ТОВ «Добробут ЛТД» прийняти та оплатити ангар вартістю 63125,00 грн. Згідно з накладною №283/П від 31.08.04 ТОВ «Добробут ЛТД» в особі Боровщука С.В. прийняв ангар вартістю 63125,00 грн. (з врахуванням ПДВ (том 1 а.с.11,13).

ТОВ «Південь Хліб» у зустрічному позові стверджує, що обидва договору з його боку були підписані директором Товариства з перевищенням наданих йому законом та статутом повноважень, що є підставою для визнання  цих договорів недійсними.

Позивач за первісним позовом (ТОВ «Добробут ЛТД») вважає спірні договори  виконаними, дійсними та просить визнати їх такими на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України, а також просить визнати право власності на цілісний майновий комплекс, який в цілому складається з майна, переліченого у спірних договорах та просить зобов'язати відповідача усунути перешкоди в користуванні цілісним майновим комплексом млина.

В суді апеляційної інстанції представник позивача за первісним позовом заявив, що він не наполягає на задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні спірним майном.

Рішення господарського суду щодо задоволення зустрічного позову та відмова  у задоволенні первісних позовних вимог стали предметом апеляційного оскарження Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД».

Перевіривши  законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів  дійшла висновку, що підстав для зміни чи скасування судового акту немає, в силу наступного:

Як встановлено судом  і  вбачається  з  матеріалів  справи, один із спірних договорів - договір купівлі-продажу  млину Р6 АВМ-15 (Обладнання ) був укладений сторонами 14 листопада 2003 року, тобто, в той період, коли відповідно до приписів діючого на той момент законодавства – Цивільного кодексу УРСР - не вимагалось нотаріального посвідчення таких договорів, тому твердження позивача щодо необхідності застосування до зазначених правовідносин  приписів ст. 220 ч.2 ЦК України та визнання договору від 14.11.2003 року дійсним є необґрунтованим та безпідставним.

Що стосується позовних вимог в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу ангару вартістю 63125,00 грн. від 31 серпня 2004 року, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач за первісним позовом в обґрунтування вимог про визнання дійсними договорів купівлі-продажу, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що  підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання  договору,  але  одна  із  сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір  дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Виходячи зі змісту зазначеної норми права, суд може застосувати норми закону про визнання договору дійсним при  наявності наступних умов: домовленість сторін щодо всіх істотних умов договору, повне або часткове виконання договору та ухилення однієї зі сторін від нотаріального посвідчення такого договору. Лише одночасна наявність зазначених умов в їх сукупності може бути правовою підставою для визнання  нотаріально не посвідченого договору дійсним в судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження ухилення під час укладення спірного договору та в послідуючому однієї або іншої сторони за договором від його нотаріального посвідчення.

Не надані такі докази і суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що такі докази відсутні.

За наведених обставин відсутні правові підстави для визнання дійсними, відповідно до приписів ч.2 ст. 220 ЦК України, як договору від 14.11.2003 року купівлі-продажу млину (обладнання), так і договору купівлі-продажу ангару від 31.08.2004 року.

Крім того, при визнанні договору дійсним в судовому порядку суд повинен також перевірити його на відповідність чинному законодавству на момент укладення, в тому числі  і на те, чи підписано договір уповноваженою особою.

Відповідно до ст. 29 ЦК УРСР, ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з п.2 ст. 207 ЦК України угоди, які вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншим актом цивільного законодавства та скріплюється печаткою.  

Відповідно до ст.ст. 23, 58, 62 Закону України «Про господарські  товариства» управління товариством здійснюють його органи; вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників; виконавчий орган товариства (директор або дирекція) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції зборів учасників. Директор (дирекція) діє від імені товариства в межах, встановлених даним законом та установчими документами.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, у статті 35 Статуту ТОВ «Південь.Хліб» зазначено, що для здійснення поточного керівництва діяльністю Товариства створюється колегіальний виконавчий орган – Дирекція, яку очолює директор. Директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до компетенції зборів Учасників.

Згідно зі ст. 29 Статуту ТОВ «Південь.Хліб» до компетенції зборів учасників відноситься укладення угод від імені Товариства на суму, що перевищує розмір Статутного Фонду або інший розмір, визначений зборами Товариства.

Відповідно до ст. 9 Статуту ТОВ «Південь.Хліб» в редакції, що діяли на час укладення спірних договорів, Статутний фонд товариства складав 11800,00 грн. (т. 1, а.с.104-106).

Матеріали справи свідчать, що ціна укладених директором ТОВ «Південь. Хліб» спірних договорів складає 113 335,00 грн. (договір від 14.11.2003 р.) та 63 125,00 грн.(договір від 31.08.2004 р.). Отже, кожен з укладених директором товариства договорів  перевищує в декілька разів розмір статутного фонду Товариства.

За таких обставин господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що спірні договори підписані від імені ТОВ «Південь.Хліб» директором, тобто особою, яка не уповноважена установчими документами Товариства на укладення такого роду угод.

Відповідно до приписів ст. 63 ЦК УРСР угода, укладена від імені особи іншою  особою, яка не уповноважена на укладення такої угоди або з перевищенням повноважень, створює, припиняє та змінює цивільні права та обов'язки для особи, яку представляють, лише у випадку подальшого схвалення угоди цією особою.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження тих обставин, що спірні договорі в подальшому були схвалені ТОВ «Південь.Хліб». Таким схваленням, виходячи з аналізу вищенаведених норм права, є рішення зборів учасників даного Товариства.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. З дослідженого змісту договору від 14.11.2003 року вбачається, що він  і від імені ТОВ «Південь.Хліб», і від імені ТОВ «Добробут ЛТД» підписаний однією особою – Боровщук С.В., що суперечить приписам діючої на той час норми закону – ст. 62 ЦК УРСР, а саме: представник не має права укладати угоди від імені особи, яку представляє, стосовно іншої особи, представником якої він одночасно є.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності  правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

У статті 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (пункті 1,2).

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 постанови від 28.04.1978 року №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом; у кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.

За зазначених  вище обставин господарський суд дійшов обґрунтованого висновку  щодо наявності правових підстав для визнання недійсними, на підставі ст.ст. 48, 63 ЦК УРСР, ст.ст. 203,215 ЦК України договору від 14.11.2003р купівлі-продажу млина,  договору від 31.08.2004 року купівлі-продажу ангару та правомірно задовольнив зустрічний позов.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 48 УК УРСР, ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із осіб зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання правочину, тому господарський суд правильно застосував наслідки недійсності спірних правочинів, зобов'язавши ТОВ «Добробут ЛТД» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Південь.Хліб» ангар та млин, а ТОВ «Південь.Хліб» - повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД»  65480,00 грн., тобто грошові кошти, які він отримав від покупця на виконання умов спірних договорів.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні вимог позивача за первісним позовом про визнання за ТОВ «Добробут ЛТД» права власності на цілісний майновий комплекс млина площею забудови 549 кв.м. та   усунення перешкод в користуванні цілісним майновим комплексом з огляду на наступне.

Відповідно до приписів Цивільного кодексу України, Закону України «Про власність» право власності  виникає на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

ТОВ «Добробут ЛТД» своє право власності на цілісний майновий комплекс млина площею забудови 549 кв.м. обґрунтовує договорами купівлі-продажу млина та ангару, але ці договори є недійсними, тому не можуть бути правовою підставою виникнення у позивача права власності на спірне майно. Крім того, в зазначених договорах не йдеться про продаж цілісного майнового комплексу.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу заявлених вимог та заперечень. В матеріалах справи не містяться докази в підтвердження того, що ТОВ «Південь.Хліб»  перешкоджає позивачу в користуванні цілісним майновим комплексом млина. Не надані такі докази і суду апеляційної інстанції. Представник позивача в судовому засіданні пояснив колегії суддів, що він не наполягає на зазначених вимогах.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не приймаються судом до уваги з зазначених в мотивувальній частині постанови та наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, до винесення рішення господарським судом (яке переглядається за апеляційною скаргою) жодна зі сторін не заявляла про застосування строків позовної давності, тому посилання представника позивача на незастосування господарським судом  позовної давності при прийнятті рішення є безпідставним.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що поставку Товариству «Південь.Хліб» сухого молока на загальну вартість 110980 грн. здійснено в рахунок погашення заборгованості за спірними договорами купівлі-продажу, тому господарським судом зазначена сума правомірно не прийнята до уваги при застосуванні наслідків недійсності договорів. Це є інші зобов'язання сторін, не пов'язані зі спірними договорами купівлі-продажу та  можуть бути предметом окремого спору.

Статус спірного майна як рухомого або як нерухомого не впливає на оцінку  договорів на предмет їх дійсності або недійсності у рамках вимог, що розглядаються по даній справі, тому колегію суддів також  зазначені обставини не приймаються до уваги.

Посилання заявника апеляційної скарги на письмові пояснення Боровщук А.Є., датовані 30.01.2007 року (том 2, а.с.113) не можуть вважатися належним доказом, в контексті приписів ст.ст. 32, 34 ГПК України, в підтвердження факту підписання спірних договорів уповноваженою особою, або схвалення цих угод Товариством з обмеженою відповідальністю «Південь.Хліб».

Враховуюче вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Херсонської  області вірно застосував норми матеріального і процесуального права  та правильно прийняв рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічних позовних вимог, правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду немає.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються, відповідно до норм ГПК України, на заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський  суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут ЛТД», м. Херсон, залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 05.02.2007 року у справі № 4/361-ПД-06 – без змін.

Постанову оформлено відповідно до ст.84 ГПК України 07.06.2007.