Постанова

від 17.01.2007 по справі 43/355

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

43/355

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

17 січня 2007 р.                                                                                   № 43/355  

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Катеринчук Л.Й.

Ткаченко Н.Г.

розглянувши касаційну скаргуТОВ “Національна фармацевтична компанія”, м. Київ

на ухвалувід 16.10.2006 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 43/355 господарського суду м. Києва

за заявою ДПІ у Оболонському районі м. Києва

доТОВ “Національна фармацевтична компанія”, м. Київ

пробанкрутство

арбітражний керуючий Щербань О.М.

в судовому засіданні взяв участь представник:

боржникаДоріченко С.Ю., довір.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду м. Києва знаходиться справа № 43/355 про банкрутство ТОВ “Національна фармацевтична компанія”.

          Постановою господарського суду м. Києва від 05.07.2006 р. (суддя Пасько М.В.) визнано ТОВ “Національна фармацевтична компанія” банкрутом та  відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Щербаня О.М.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 р. (судді: Коваленко В.М. –головуючий, Вербицька О.В., Дзюбко П.О.) відмовлено ТОВ “Національна фармацевтична компанія” в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги та апеляційну скаргу повернено заявнику.

           Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ТОВ “Національна фармацевтична компанія” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 р. та поновити пропущений строк на оскарження в апеляційному порядку постанови господарського суду м. Києва від 05.07.2006 р.

          На думку заявника касаційної скарги, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 93 ГПК України.  

Заслухавши пояснення представника сторони, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку,  що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

При цьому, ч. 2 вказаної статті передбачено, що відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом.

Відмовляючи у відновленні пропущеного строку для подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що боржником оскаржувалася постанова суду першої інстанції від 05.07.2006 р., яка 14.07.2006 р. була направлена сторонам у справі, про що свідчить відбиток штампу вихідної кореспонденції господарського суду м. Києва, тоді як строк на апеляційне оскарження закінчився 15.07.2006 р., а апеляційну скаргу боржником подано лише 03.10.2006 р.

Однак, судом апеляційної інстанції не було враховано те, що справу про банкрутство ТОВ “Національна фармацевтична компанія” було порушено в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі –Закон) та оскаржувана в апеляційному порядку постанова про визнання боржника банкрутом була винесена на підставі вказаної норми.

Стаття 52 Закону передбачає особливості банкрутства відсутнього боржника.

Згідно з ч. 1 зазначеної статті кредитор має право звернутися з заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

При винесені оскаржуваної постанови про визнання боржника банкрутом за правилами цієї статті суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що боржник відсутній за юридичною адресою (а.с. № 43). У зв'язку з чим, представники боржника не були присутні у судовому засіданні в якому було прийнято дану постанову.

Отже, відмітка про відправку оскаржуваної постанови сторонам, на яку посилається суд апеляційної інстанції, не може свідчити про надходження копії цього судового рішення боржнику у справі.

Вказане також підтверджується тим, що в матеріалах справи міститься поштове відправлення господарського суду м. Києва від 17.05.2006 р.,  адресоване боржнику, яке повернено відправнику у зв'язку з вибуттям адресата (а.с. № 45).

Таким чином, боржник не знав про винесення постанови про визнання його банкрутом, тому не мав можливості своєчасно її оскаржити.

Крім того, судом апеляційної інстанції не було враховано те, що час подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи може не співпадати з часом, коли фактично представник боржника ознайомився зі справою.

За таких обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції відмовив у відновленні пропущеного процесуального строку без урахування особливостей справи про банкрутство відсутнього боржника.

Тому ухвалу суду апеляційної інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа –направленню до розгляду до цього суду.

На підставі наведеного та керуючись  п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст. ст. 53, 93, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ТОВ “Національна фармацевтична компанія” задовольнити.

2.          Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2006 р. у справі № 43/355  скасувати.

3.          Справу № 43/355 передати до розгляду до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

   Головуючий                                                                    Б.М. Поляков

         Судді                                                                             Л.Й. Катеринчук   

                                                                                                   Н.Г. Ткаченко