Постанова

від 27.06.2014 по справі 826/6458/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 червня 2014 року 13:35 справа №826/6458/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д." доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві проскасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15 травня 2014 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Д." (далі по тексту - позивач, ТОВ "Т.Д.") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач ДПІ у Оболонському районі), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 жовтня 2013 року №0008352201.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6458/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 19 червня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач свого представника не направив.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 19 червня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 04 жовтня 2013 року №0008352201 згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Т.Д." збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 438 615,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 150 892,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 287 723,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 20 вересня 2013 року №505/22-2-34477162 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Т.Д." (код 34477162) при взаємовідносинах з ТОВ "Еворі Інвестмент" (код ЄДРПОУ 37471556), ТОВ "Дайнер Консалт" (код ЄДРПОУ 37242783), ТОВ "Ланіс Менеджмент" (код ЄДРПОУ 37569664) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., ТОВ "Каманбуд" (код ЄДРПОУ 37745406) за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р., ПП "Київжитлоспецсервіс", (код за ЄДРПОУ 36557181) за період з 11.08.2009 по 30.06.2012., ТОВ "Європейські ділові рішення" (код ЄДРПОУ 36557181) за квітень 2012 р." (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за перевірений період на загальну суму 1 150 892 грн., у тому числі: січень 2012 року - у сумі 78 398,00 грн., лютий 2012 року - у сумі 61 715,00 грн., березень 2012 року - у сумі 233 299,00 грн., квітень 2012 року - у сумі 144 879,00 грн., травень 2012 року - у сумі 41 667,00 грн., червень 2012 року - у сумі 175 733,00 грн., липень 2012 року - у сумі 157 893,00 грн., серпень 2012 року - у сумі 129 250,00 грн., вересень 2012 року - у сумі 128 058,00 грн.

Зазначене порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ТОВ "Еворі Інвестмент", ТОВ "Дайнер Консалт", ТОВ "Ланіс Менеджмент", ТОВ "Каманбуд", ПП "Київжитлоспецсервіс" та ТОВ "Європейські ділові рішення" встановлено, що останні відсутні за місцезнаходженням, не мають достатніх потужностей та можливостей для здійснення господарської діяльності та допустили порушення вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Позивач вважає протиправними дії відповідача та оскаржуване податкове повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: спірні господарські операції підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними; в Акті перевірки не зазначено змісту порушення та не досліджувалась діяльність ТОВ "Т.Д.".

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ТОВ "Т.Д.", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Т.Д." та ТОВ "Еворі Інвестмент", ТОВ "Дайнер Консалт", ТОВ "Ланіс Менеджмент", ТОВ "Каманбуд", ПП "Київжитлоспецсервіс", ТОВ "Європейські ділові рішення", мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Т.Д." (орендар) та ПП "Київжитлоспецсервіс" (орендодавець) 10 квітня 2012 року укладено договір оренди обладнання №12/04-12, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в платне користування за потребою обладнання для професійного прибирання та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Згідно актів надання послуг, датованих травнем-червнем 2012 року, ПП "Київжитлоспецсервіс" надало позивачу послуги з оренди обладнання для прибирання, та виписало податкові накладні на загальну суму 1 116 540,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 186 075,07 грн.

13 січня 2012 року між ТОВ "Т.Д." (орендар) та ТОВ "Каманбуд" (орендодавець) укладено договір оренди обладнання №К-234/01, відповідно до якого орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в платне користування за потребою обладнання для професійного прибирання та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до актів надання послуг, які датовані січнем, березнем 2012 року, ТОВ "Каманбуд" надало позивачу послуги з оренди обладнання для професійного прибирання та виписало податкові накладні на загальну суму 1 311 070,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 218 511,67 грн.

Згідно договору від 01 березня 2012 року №ТД-03/27, укладеного між ТОВ "Ланіс Менеджмент" (постачальник) та ТОВ "Т.Д." (покупець), постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця побутову хімію і господарські товари, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його загальну вартість в порядку та на умовах передбачених договором.

Видаткові накладні, датовані березнем-квітнем 2012 року підтверджують, що ТОВ "Ланіс Менеджмент" поставило позивачу наступні товари: губка кухонна, сода кальцинована, кульки для сміття, рушник паперовий, серветки універсальні тощо, та виписало податкові накладні на загальну суму 1 251 289,90 грн., у тому числі податок на додану вартість - 208 548,32 грн.

За умовами договору від 02 серпня 2012 року №01/08, укладеного між ТОВ "Дайнер Консалт" (постачальник) та ТОВ "Т.Д." (покупець), постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця побутову хімію і господарські товари, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його загальну вартість в порядку та на умовах передбачених договором.

Згідно видаткових накладних, які датовані серпнем-вересне 2012 року, ТОВ "Дайнер Консалт" поставило позивачу наступні товари: рушник паперовий, серветки універсальні, губка кухонна, кульки для сміття тощо, та виписало податкові накладні на загальну суму 1 543 850,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 257 308,33 грн.

Як свідчить зміст договору оренди обладнання від 16 квітня 2012 року №23-04/12, укладеного між ТОВ "Європейські ділові рішення" (орендодавець) та ТОВ "Т.Д." (орендар), орендодавець зобов'язується передати орендареві, а орендар зобов'язується прийняти в платне користування за потребою обладнання для професійного прибирання та зобов'язується сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Акти надання послуг, датовані квітнем 2012 року підтверджують, що ТОВ "Європейські ділові рішення" надало позивачу послуги оренди обладнання для прибирання, та виписало податкові накладні на загальну суму 348 510,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 58 085,00 грн.

Докази на підтвердження оплати за придбані товари та надані послуги в матеріалах справи відсутні.

Суд звертає увагу, що позивач не надав первинних документів та податних накладних по взаємовідносинам із ТОВ "Еворі Інвестмент", порушення щодо якого встановлено в Акті перевірки.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за спірний період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Еворі Інвестмент", ТОВ "Дайнер Консалт", ТОВ "Ланіс Менеджмент", ТОВ "Каманбуд", ПП "Київжитлоспецсервіс" та ТОВ "Європейські ділові рішення", у зв'язку з придбанням товарів та послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, матеріали справи не містять податкових накладних, виписаних ТОВ "Еворі Інвестмент", на підставі яких позивач відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження використання придбаних послуг з оренди обладнання для професійного прибирання, побутової хімії та господарських товарів, у межах господарської діяльності та відповідних письмових пояснень позивач до суду не надав, а тому суд не має можливості встановити з якою метою придбавались такі товари та послуги у ТОВ "Дайнер Консалт", ТОВ "Ланіс Менеджмент", ТОВ "Каманбуд", ПП "Київжитлоспецсервіс" та ТОВ "Європейські ділові рішення".

Зокрема матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували замовлення позивачем послуг з оренди обладнання для професійного прибирання з метою виконання зобов'язань перед третіми особами, доказів на підтвердження необхідності придбання таких послуг, враховуючи, що основним видом господарської діяльності позивача є загальне прибирання будинків; відсутні будь-які докази на підтвердження мети придбання та використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (губка кухонна, сода кальцинована, кульки для сміття, рушник паперовий тощо), наприклад, докази подальшої реалізації таких товарів, чи будь-які інші докази на підтвердження використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Суд також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження господарських відносин із ТОВ "Еворі Інвестмент", що унеможливлює встановити характер господарських операцій, їх реальність (товарність) та пов'язаність з господарською діяльністю ТОВ "Т.Д.".

Враховуючи те, що позивачем не надано документів на підтвердження використання в межах своєї господарської діяльності придбаних у ТОВ "Еворі Інвестмент", ТОВ "Дайнер Консалт", ТОВ "Ланіс Менеджмент", ТОВ "Каманбуд", ПП "Київжитлоспецсервіс" та ТОВ "Європейські ділові рішення" товарів та послуг, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з вказаними контрагентами носять реальний характер, а придбані товари та послуги використано в межах господарської діяльності позивача, чи придбано з такою метою.

З огляду на зазначене, висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість за спірний період є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ "Т.Д." суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2013 року №0008352201 є правомірним.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ "Т.Д." про скасування податкового повідомлення-рішення нормативно та документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Т.Д." задоволенню не підлягає.

Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Матеріали справи підтверджують, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 488,08 грн.

Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 4 383,92 грн. (4 872,00 грн. - 488,08 грн.) має бути стягнута на корить Державного бюджету України з позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Т.Д." відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д." (код ЄДРПОУ 34477162, 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Подільському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 4 383,92 грн. (чотири тисячі триста вісімдесят три гривні дев'яносто дві копійки).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко