Постанова

від 15.10.2014 по справі 826/6458/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6458/14 Головуючий у 1-й інстанції: Куземенко В. А.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д." на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д." до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Т.Д." звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 04 жовтня 2013 року №0008352201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши в судовому засіданні суддю доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нову постанову, якщо судом не доведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального або процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 04 жовтня 2013 року №0008352201 згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, абзацу 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Т.Д." збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 438 615,00 грн., у тому числі за основним платежем на 1 150 892,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 287 723,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 20 вересня 2013 року №505/22-2-34477162 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Т.Д." (код 34477162) при взаємовідносинах з ТОВ "Еворі Інвестмент" (код ЄДРПОУ 37471556), ТОВ "Дайнер Консалт" (код ЄДРПОУ 37242783), ТОВ "Ланіс Менеджмент" (код ЄДРПОУ 37569664) за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., ТОВ "Каманбуд" (код ЄДРПОУ 37745406) за період з 01.01.2012 р. по 30.06.2012 р., ПП "Київжитлоспецсервіс", (код за ЄДРПОУ 36557181) за період з 11.08.2009 по 30.06.2012., ТОВ "Європейські ділові рішення" (код ЄДРПОУ 36557181) за квітень 2012 р.".

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за перевірений період на загальну суму 1 150 892 грн., у тому числі: січень 2012 року - у сумі 78 398,00 грн., лютий 2012 року - у сумі 61 715,00 грн., березень 2012 року - у сумі 233 299,00 грн., квітень 2012 року - у сумі 144 879,00 грн., травень 2012 року - у сумі 41 667,00 грн., червень 2012 року - у сумі 175 733,00 грн., липень 2012 року - у сумі 157 893,00 грн., серпень 2012 року - у сумі 129 250,00 грн., вересень 2012 року - у сумі 128 058,00 грн.

Зазначене порушення в Акті перевірки обґрунтовано наступним: за даними акта про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача - ТОВ "Еворі Інвестмент", ТОВ "Дайнер Консалт", ТОВ "Ланіс Менеджмент", ТОВ "Каманбуд", ПП "Київжитлоспецсервіс" та ТОВ "Європейські ділові рішення" встановлено, що останні відсутні за місцезнаходженням, не мають достатніх потужностей та можливостей для здійснення господарської діяльності та допустили порушення вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту.

Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що позивачем не доведено здійснення господарських операцій з контрагентами.

Колегія суддів, враховуючи доводи апеляційної скарги не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

Висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами суперечать матеріалам справи.

Правомірність визначення позивачем податкового кредиту за наслідками господарських взаємовідносин з контрагентами підтверджується наступними обставинами.

З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2012 року між ТОВ «Т.Д.» та ТОВ «Європейські ділові рішення» був укладений Договір оренди обладнання №23-04/12, відповідно до якого ТОВ «Т.Д.» орендувало у ТОВ «Європейські ділові рішення» обладнання для надання клінінгових послуг.

Дане обладнання було отримано та оплачена його оренда, що підтверджується наступними первинними документами: податкова накладна №468 від 25.04.2012 року, акт надання послуг №468 від 25 квітня 2012 року, податкова накладна №467 від 25.04.2012 року, акт надання послуг №467 від 25 квітня 2012 року, податкова накладна №466 від 25.04.2012 року, акт надання послуг №466 від 25 квітня 2012 року, податкова накладна №465 від 25.04.2012 року, акт надання послуг №465 від 25 квітня 2012 року, податкова накладна №464 від 25.04.2012 року, акт надання послуг №464 від 25 квітня 2012 року, податкова накладна №255 від 25.04.2012 року, акт надання послуг №255 від 25 квітня 2012 року, довідка з ПАТ «Банк Національний Кредит» вих.. № 21.1-01/2464 від 02.07.2014 р. про підтвердження здійснення перерахунку коштів на користь ТОВ «Європейські ділові рішення» згідно Договору оренди обладнання №23-04/12 від 16 квітня 2012 року.,

10 квітня 2012 року між ТОВ «Т.Д.» та ПП «Київжитлоспецсервіс» було укладено Договір оренди обладнання №12/04-12, відповідно до якого ТОВ «Т.Д.» орендувало у ПП «Київжитлоспецсервіс» обладнання для надання клінінгових послуг.

Дане обладнання було отримано та оплачена його оренда, що підтверджується наступними первинними документами: податкова накладна №87 від 25.04.2012 року, акт надання послуг №87 від 25 квітня 2012 року, податкова накладна №202 від 30.05.2012 року, акт надання послуг №202 від 30 травня 2012 року, податкова накладна №181 від 26.06.2012 року, акт надання послуг №181 від 26 червня 2012 року, податкова накладна №217 від 27.06.2012 року, акт надання послуг №217 від 27 червня 2012 року, довідка з ПАТ «Банк Національний Кредит» вих. № 21.1-01/2466 від 02.07.2014р. про підтвердження здійснення перерахунку коштів на користь ПП «Київжитлоспецсервіс» згідно Договору оренди обладнання №12/04-12 від 10 квітня 2012 року.

13 січня 2012 року між ТОВ «Т.Д.» та ТОВ «Каманбуд» було укладено Договір оренди обладнання № К-234/01 відповідно до якого ТОВ «Т.Д.» орендувало у ТОВ «Каманбуд» обладнання для надання клінінгових послуг.

Дане обладнання було отримано та оплачена його оренда, що підтверджується наступними первинними документами: податкова накладна №203 від 29.03.2012 року, акт надання послуг №203 від 29 березня 2012 року, податкова накладна №42 від 31.01.2012 року, акт надання послуг №42 від 31 січня 2012 року, податкова накладна №141 від 29.02.2012 року, акт надання послуг №141 від 29 лютого 2012 року, довідка з ПАТ «Банк Національний Кредит» вих. №21.1-01/2405 від 02.07.2014р. про підтвердження здійснення перерахунку коштів на користь ТОВ «КАМАНБУД» згідно Договору оренди обладнання №К-234.01 від 13 січня 2012 року.,

01 березня 2012 року між ТОВ «Т.Д.» та ТОВ «Ланіс Менеджмент» було укладено Договір №ТД-03/27, відповідно до якого ТОВ «Т.Д.» придбало у ТОВ «Ланіс Менеджмент», для надання клінінгових послуг, побутову хімію та господарські товари.

Даний товар був отриманий та оплачений, що підтверджується наступними первинними документами: податкова накладна №42 від 23.03.2012 року, видаткова накладна №42 від 23 березня 2012 року, податкова накладна №41 від 12.03.2012 року, видаткова накладна №41 від 12 березня 2012 року, податкова накладна №40 від 02.03.2012 року, видаткова накладна №40 від 02 березня 2012року, податкова накладна №46 від 26.04.2012 року, видаткова накладна №46 від 26 квітня 2012року, податкова накладна №45 від 20.04.2012 року, видаткова накладна №45 від 20 квітня 2012року, податкова накладна №44 від 13.04.2012 року, видаткова накладна №44 від 13 квітня 2012року, податкова накладна №43 від 06.04.2012 року, видаткова накладна №43 від 06 квітня 2012року, довідка з ПАТ «Банк Національний Кредит» вих. № 21.1-01/2403 від 02.07.2014р. про підтвердження здійснення перерахунку коштів на користь ТОВ «Ланіс Менеджмент» згідно Договору № ТД-03/27 01 березня 2012 року.,

02 серпня 2012 року між ТОВ «Т.Д.» та ТОВ «Дайнер Консалт» було укладено Договір № 01/08, відповідно до якого ТОВ «Т.Д.» придбало у ТОВ «Дайнер Консалт», для надання клінінгових послуг, побутову хімію та господарські товари.

Даний товар був отриманий та оплачений, що підтверджується наступними первинними документами: податкова накладна №31 від 23.08.2012 року, видаткова накладна №31 від 23 серпня 2012 року, податкова накладна №20 від 21.09.2012 року, видаткова накладна №20 від 21 вересня 2012 року, довідка з ПАТ «Банк Національний Кредит» вих. № 21.1-01/2462 від 02.07.2014р. про підтвердження здійснення перерахунку коштів на користь ТОВ «Дайнер Консалт» згідно Договору № 01/08 02 серпня 2012 року.

Позивачем надані докази на підтвердження господарських відносин із ТОВ "Еворі Інвестмент", а саме: договір №ЕІ-4/06 від 04.06.2012 року з додатками №1, №2, №3; податкові декларації з ПДВ за червень та липень 2012 року; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за червень та липень 2012 р.; видаткові та податкові накладні, рахунки на оплату.

На виконання умов договорів, між ТОВ «Т.Д.» та ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Дайнер Консалт», ТОВ «Ланіс Менеджмент», ТОВ «КАМАНБУД», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Європейські ділові рішення» підписано відповідні акти наданих послуг.

Доказом реального виконання послуг та реального отримання товару за господарськими договорами, укладеними з ТОВ «Еворі Інвестмент», ТОВ «Дайнер Консалт», ТОВ «Ланіс Менеджмент», ТОВ «КАМАНБУД», ПП «Київжитлоспецсервіс», ТОВ «Європейські ділові рішення», є те, що орендоване обладнання та інструменти для прибирання, миючі засоби, серветки, швабри та інші витратні матеріали були придбані позивачем та в подальшому використані ним під час виконання своїх договірних обов'язків перед ПАТ «Київхліб», ДП «АВТО Інтернешнл» щодо прибирання їх виробничих приміщень, майданчиків та прилеглої території, що підтверджується відповідними договорами про надання клінінгових послуг.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників по операціям з контрагентами, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Господарські договори недійсними (фіктивними) в судовому порядку не визнавалися, зміст господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 ПК.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентами і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагенти позивача, як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість, тому були зобов'язані нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин встановлено не було.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що «згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.»

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про неправомірність прийняття ДПІ у Оболонському районі податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2013 року №0008352201.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до неправильного вирішення справи, тому постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови по справі, якою необхідно позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д." задовольнити.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 207 КАС України, суд

Постановив :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д." на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д." задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 04 жовтня 2013 року №0008352201.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Д." (ідентифікаційний код 34477162, адреса: 04655, м. Київ, вул. В.Хвойки, 21) судові витрати у розмірі 2924,08 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять чотири грн. 08 копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (ідентифікаційний код 38765858, адреса: 04213, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, будинок 58).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання постановою законної сили.

Постанову складено в повному обсязі - 16.10.2014 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.