Постанова

від 22.10.2013 по справі 21040/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2013 рокусправа № 2а-8059/09/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Гайворонське автотранспортне підприємство 13538»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15 березня 2010 року

у справі № 2а-8059/09/1170

за позовом відкритого акціонерного товариства «Гайворонське автотранспортне підприємство 13538»

до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.11.09 № 0010912310/0,-

встановиВ:

Відкрите акціонерне товариство «Гайворонське автотранспортне підприємство 13538» звернулося до суду з адміністративним позовом до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.11.2009 № 0010912310/0 .

Позов обґрунтовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акта від 16.11.2009 № 307/2310/03117278 про результати планової виїзної перевірки позивача, який не містить чітких та об'єктивних фактів порушень, а ґрунтується лише на припущеннях, а також висновки якого суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам. З аналізу матеріалів перевірки вбачається, що позивачем в грудні 2008 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по ПП «АТК-2007», що не підтверджена податковою накладною, при цьому відповідач обґрунтовує це даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, не беручи до уваги податкову накладну № 43 від 19.12.2008, хоча в акті перевірки дану накладну зазначає. З приводу виявлення перевіркою фактів включення до складу податкового кредиту сум по чекам без отримання податкових накладних позивач вважає, що касовий чек може бути підставою для включення до податкового кредиту сум ПДВ лише за умови відповідності його встановленій формі з обов'язковим визначенням індивідуального податкового номера платника ПДВ.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано доведеністю та правомірністю висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 16.11.2009 № 307/2310/03117278, що, в свою чергу, вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог товариства про визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення.

Не погодившись із постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (а.с.85), в якій просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначає, що податкова накладна по ПП «АТК-2007» на загальну суму 14000 грн., у т. ч. ПДВ 2333,33 грн. надавалась товариством під час перевірки. Про це свідчить акт перевірки від 16.11.2009, на стор.12 якого зазначені реквізити податкової накладної, її дата і номер. Єдиним недоліком цієї накладної є те, що вона не співставляється з базою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України (стор.12 акту перевірки). Проте, за поясненнями позивача, це неспівставлення відбулось у зв'язку з тим, що ПП «АТК-2007» неправильно зазначило податковий номер контрагента (ВАТ «Гайворонське АТП 13538»). Щодо касових чеків, виданих постачальником ЗАТ «РУР ГРУП С.А.», позивач зазначає, що згідно бази даних ДПА України цей контрагент має наступний податковий номер « 247148311236». В чеках, які є в матеріалах справи, зазначений такий податковий номер: « 247148311326», тобто переплутані передостанні дві цифри. Наведене свідчить, що податкова накладна та чеки містять незначні недоліки в їх заповненні, проте такі недоліки не є підставою для виключення сум податку на додану вартість у складі вартості понесених покупцем витрат, з податкового кредиту.

Гайворонська МДПІ проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою і правомірною, наполягаючи на допущених позивачем порушеннях п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формування податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, за результатами проведеної Гайворонською МДПІ планової виїзної перевірки ВАТ «Гайворонське АТП 13538» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт від 16.11.2009 № 307/2310/03117278 (а. с.6-28).

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення ВАТ «Гайворонське АТП 13538» податкового кредиту з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 7174,73 грн., в тому числі у сумі 2333,33 грн. - за порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та у сумі 4841,40 грн. - за порушення пп.7.2.6 п.7.2 вказаного Закону.

24.11.2009 на підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0010912310/0, яким товариству донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7174,73 грн. (за основним платежем) та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3587,37 грн. (50 % від основного платежу) -а. с.5.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно приписів ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Так, позивач спростовує виявлений відповідачем факт порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо порушення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 вказаного Закону доводи позивача стосуються касових чеків, наданих ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» підзвітним особам товариства при придбанні паливно-мастильних матеріалів на АЗС за готівкові кошти.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 та підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначені підстави, при наявності яких виникає право на податковий кредит.

Зокрема, таке право виникає при наявності двох підстав:

суми податку повинні бути нараховані або сплачені у звітному періоді у зв'язку з

придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у

межах господарської діяльності платника податку;

датою виникнення права на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової

накладної, що засвідчує факт придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Щодо порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Перевіркою правильності визначення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість встановлено порушення позивачем пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, суть якого (порушення) полягає у включенні товариством у грудні 2008 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по ПП «АТК-2007» (код 34895099), що не підтверджена податковою накладною на суму ПДВ 2333,33 грн., зокрема, за податковою накладною №43 від 19.12.2008 на суму 14000,0 грн., в т.ч. ПДВ 2333,33 грн.

Як зазначено в акті перевірки, виявлене порушення підтверджується даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, доданими до матеріалів справи (а. с.59, 60).

При цьому, відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно абз.2, 3 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Суд першої інстанції визнав наявним порушення товариством пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, беручи до уваги, що представником позивача не заперечувалось, що податкова накладна продавця - ПП «АТК-2007» № 43 (на суму 14000,0 грн., у т. ч. ПДВ 2333,33 грн.) з'явилась вже після проведення перевірки, та те, що позивач не скористався правом, встановленим у абз.2, 3 п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР щодо направлення скарги внаслідок несвоєчасної видачі своїм контрагентом ПП «АТК-2007» податкової накладної №43.

Позивач наполягає в апеляційній скарзі на тому, що податкова накладна по ПП «АТК-2007» на загальну суму 14000 грн., у т. ч. ПДВ 2333,33 грн. надавалась товариством під час перевірки, про що, як зазначає позивач, свідчить акт перевірки від 16.11.2009, на стор.12 якого зазначені реквізити податкової накладної, її дата і номер.

Проте, на стор.12 акту перевірки (а. с.17) міститься інформація, що за даними автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України товариством включено до податкового кредиту у грудні 2008 року суму ПДВ 2333,33 грн., яка не підтверджена податковою накладною ПП «АТК-2007» № 43 від 19.12.2008 на суму 14000,0 грн., в т.ч. ПДВ 2333,33 грн.

Положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Доказів того, що податкова накладна ПП «АТК-2007» № 43 від 19.12.2008 на суму 14000,0 грн., в т.ч. ПДВ 2333,33 грн., була в наявності під час формування позивачем податкового кредиту та надавалась товариством під час проведення перевірки позивачем суду не надано.

Тобто матеріали справи не містять ані доказів надання позивачем під час проведення перевірки податкової накладної ПП «АТК-2007» № 43 від 19.12.2008 на суму 14000,0 грн., в т.ч. ПДВ 2333,33 грн., ані самої податкової накладної з зазначеними даними.

Податкова накладна № 43 від 31.12.2008 від ПП «АТК-2007» на суму 14000 грн., в т.ч. ПДВ 2333,33 грн. з написом «Дублікат» надана позивачем суду першої інстанції при подальшому розгляді даної справи (а. с.56), але колегію суддів до уваги не приймається, оскільки як зазначено, дана податкова накладна має дату 31.12.2008, а не 19.12.2008.

Посилання позивача, що єдиним недоліком цієї накладної є «невспівставлення» даної накладної з базою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів ДПА України, яке відбулось у зв'язку з тим, що ПП «АТК-2007» неправильно зазначило податковий номер контрагента (ВАТ «Гайворонське АТП 13538»), колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки, як зазначено вище, податкова накладна № 43 від 19.12.2008 суду позивачем не надавалась, а, зокрема, в податковій накладній №43 від 31.12.2008 (а.с.56) вірно вказано ІПН і ВАТ «Гайворонське АТП 13538» (а.с.7), і постачальника - ПП «АТК-2007» (а.с.60).

Отже, наведене свідчить про правомірність донарахування Гайворонською МДПІ податкового зобов'язання з податку на додану на суму 2333,33 грн. за порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР і відсутність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Щодо порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР.

Перевіркою встановлено, що в порушення пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР товариством включено до податкового кредиту по чеках без отримання податкової накладної суму, що перевищує 200 грн. (без ПДВ) за день з одним контрагентом всього на суму 53836,97 грн., в тому числі за: лютий 2008 р. на суму 3691,28 грн.; березень 2008 р. на суму 7165,01 грн.; квітень 2008 р. на суму 7373,61 грн.; травень 2008 р. на суму 7753,19 грн.; червень 2008 р. на суму 8642,82 грн.; липень 2008 р. на суму 6471,65 грн.; серпень 2008 р. на суму 4253,70грн.; січень 2009 р. на суму 3761,62 грн.; лютий 2009 р. на суму 2431,74 грн.; березень 2009 р. на суму 2292,35 грн.

Підзвітні особи товариства придбавали паливно-мастильні матеріали на автозаправках по чекам за готівкові кошти, що підтверджується копіями та оригіналами чеків, наданих позивачем під час розгляду заперечень до акта перевірки.

Відповідно до положень пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної також є:

транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами;

касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника).

При цьому, з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Згідно наданих позивачем документів доопрацьовано додаток 10 до матеріалів перевірки «Реєстр чеків включених до податкового кредиту по ВАТ «Гайворонське АТП-13538» в присутності працівника підприємства Гринчишиної Н. В., за результатами якого доопрацювання встановлено:

- наявність індивідуального податкового номера платника ПДВ - продавця підтверджена в чеках на суму 239973,72 грн., в тому числі ПДВ - 48995,57 грн.,

- відсутній індивідуальний податковий номер платника ПДВ - продавця в фіскальний чеках РРО, отриманих на АЗС ТОВ «Титан», на суму 19581,36грн., в тому числі ПДВ - 3263,56 грн. (травень 2008 року - 1685,78 грн., червень 2008 року - 1577,78 грн.). Сума за кожним фіскальним чеком перевищує 200,00 грн.;

- в чеках, отриманих на АЗС «ЗАТ РУР ГРУП», м.Гайворон, відображений індивідуальний податковий номер платника ПДВ - продавця 2471488311326, який відсутній в Єдиному державному реєстрі платників ПДВ. Зазначені чеки на суму 9467,04 грн., в тому числі ПДВ - 1577,84 грн. (березень 2008 року - 127,25 грн., квітень 2008 року - 1450,59 грн.). Сума за кожним фіскальним чеком перевищує 200,00 грн.

Таким чином, сума завищення податкового кредиту по зазначеному порушенню з урахуванням доопрацювання становить 4841,40 грн., у тому числі: березень 2008 року - 127,25 грн.; квітень 2008 року - 1450,59 грн.; травень 2008 року - 1685,78 грн.; червень 2008 року - 1577,78 грн.

Як зазначено вище, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, стосуються лише касових чеків, наданих ЗАТ «РУР ГРУП С.А.», донарахування відповідачем податку на додану вартість у розмірі 3263,56 грн. по чеках, отриманих на АЗС від ТОВ «Титан», відповідачем не заперечується. Факт відсутності у фіскальних чеках АЗС від ТОВ «Титан» на суму за кожним з них більше 200,00 грн. індивідуального податкового номера платника ПДВ - продавця не спростований.

Щодо ж касових чеків, виданих постачальником ЗАТ «РУР ГРУП С.А.», колегія суддів погоджується з доводами позивача, що в чеках, які є в матеріалах справи, зазначений такий податковий номер: « 247148311326» вказаного підприємства, в той час, як згідно бази даних ДПА України цей контрагент має наступний податковий номер « 247148311236», тобто не співпадають передостанні дві цифри.

Проте, враховуючи готівковий порядок розрахунків між підзвітними особами товариства та ЗАТ «РУР ГРУП С.А.» і те, що допущення такої помилки сталось не з вини позивача, а також те, що даний недолік не перешкоджає можливості ідентифікувати особу, що видала чеки, які містять, зокрема, відомості про придбані товари, їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість, колегія суддів вважає наявними підстави для скасування спірного податкового повідомлення рішення в частині донарахованих податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 1577,84 грн. - за основним платежем і 788,92 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (50 % від суми основного платежу).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем заявлено позовну вимогу щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Гайворонської МДПІ від 24.11.2009 № 0010912310/0.

Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171, 171-1 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб може стосуватись, виключно, оскарження нормативно-правових актів, оскільки у разі визнання протиправним (незаконним) акт індивідуальної дії є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, - втрачає чинність після набрання рішенням суду законної сили.

Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржуване позивачем рішення є актом індивідуальної дії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання даного рішення нечинним, визнавши оскаржуване рішення протиправним та скасувавши його у вищевказаній частині.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ВАТ «Гайворонське АТП 13538» підлягає частковому задоволенню, а постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 у даній справі - скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову щодо визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 577,84 грн. - за основним платежем, 788,92 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та про відмову у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

Керуючись ст.ст.196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Гайворонське автотранспортне підприємство 13538» задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 у справі № 2а-8059/09/1170 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області від 24.11.2009 № 0010912310/0 в частині донарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1577,84 грн. - за основним платежем, 788,92 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко