Постанова

від 02.06.2014 по справі 807/4001/13-а

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2014 рокум. Ужгород№ 807/4001/13-а Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.

з участю сторін;

представника позивача - Майор І.В.

представника відповідача - Бондарева С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово - промисловий центр" до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-промисловий центр" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області щодо проведення камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року ТОВ "Торгово-промисловий центр" та складення за результатами такої перевірки акт №1449/07-01.22-02/22090788 від 22.10.2013 року та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2013р. року №0003832202.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.10.2013р. Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року, за результатами якої складено Акт №1449/07-01-22-02/22090788 в якому зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження суми податкових зобов'язань, що підлягають сплаті платником податку на додану вартість до бюджету, заявлених у податкових деклараціях (уточнених розрахунків) та відповідальність платника передбачену п.123.1 ст.123 глави 11 розділу II Податкового кодексу України. На підставі акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.11.2013р. року №0003832202, яким ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 74871,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 18717,75грн. Позивач вважає, що податковий орган при проведенні перевірки порушив вимогу п.202.1 ст.202 ПК України, оскільки камеральна перевірка заявлених даних в декларації за липень 2013 року не може бути проведена пізніше 19.09.2013р. Вказував на те, що в даному випадку міститься факт звуженого використання відповідачем пункту 15 підрозділу 2 розділу XX ПК України, безпідставне посилання відповідача на норму п.4 ст.198 ПК України, не врахування того факту, що насіння ріпака було безпосередньо отримано від сільгоспвиробника цієї технічної культури (насіння ріпака), і відповідно при першому постачанні цієї продукції товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово- промисловий центр» на митній території України, ця операція не звільняється від податку на додану вартість. В даному випадку застосовуються норми п.3 ст.198 ПК України : «Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того , чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду». Позивач вказує на те, що оскаржене податкове повідомлення - рішення від 05.11.2013р. року №0003832202, яким ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 74871,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 18717,75грн. винесено відповідачем всупереч норм чинного законодавства, оскільки позивачем дотримано всіх вимог, встановлених Податковим кодексом України, крім того, перевірка проведена з порушеннями законодавства, в зв'язку з чим рішення вважає протиправним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з мотивів наведених у позовній заяві пояснивши при цьому, що позивачем насіння ріпаку 2013 року було придбано з метою його подальшої реалізації на території України, що підтверджується, в тому числі листом позивача від 26.06.2013р.(а.с.111).

Представник відповідача проти позову заперечила повністю з мотивів наведених у письмових запереченнях (а.с.40-43), посилаючись на те, що відповідач діяв правомірно, помилкове зазначення в акті перевірки слова «електронна» не свідчить про протиправність дій відповідача та про проведення ним електронної перевірки. При проведенні камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість ТОВ «Торгово - Промисловий центр» за липень 2013 року, встановлено що платником порушено пункт 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України згідно якого операції з вивезення в митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

У ході камеральної перевірки встановлено, що ТОВ «Торгово - Промисловий центр» порушено вимоги пункту 198.4, статті 198 розділу V Податкового кодексу України. Згідно пункту 198.4, статті 198 розділу V Податкового кодексу України „якщо платник податку придбає товари/послуги, які призначаються для їх використання в операціях що звільненні від оподаткування, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням, не відносяться до податкового кредиту ".

Придбання з метою подальшого експорту зернових та технічних культур (операцій, що звільняються від оподаткування) не надають права формування податкового кредиту.

У зв'язку з вищезазначеним просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області проведено камеральну електронну перевірку ТОВ «Торгово-промисловий центр».

За результатами перевірки складено Акт №1449/07-01-22-02/22090788 від 22.10.2013р. про результати камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Торгово-промисловий центр» , код ЄДРПОУ 22090788 за липень 2013 року (а.с.9-13).

На сторінках 4-5 Акту зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про заниження (таблиця 8) суми податкових зобов'язань, що підлягають сплаті платником податку на додану вартість до бюджету, заявлених у податкових деклараціях (уточнюючих розрахунках) та відповідальність платника, передбачену пунктом 123.1 статті 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

В таблиці 8 Акту зазначено збільшення суми, що за результатами звітного (податкового) періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 74871,00 грн.

Судом встановлено, що 05.11.2013р. року Державною податковою інспекцією у м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення - рішення (форма «Р») №0003832202, яким ТОВ «ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВИЙ ЦЕНТР» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 74871,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 18717,75грн. (а.с.14).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, те що перевірка ТОВ «Торгово-промисловий центр», за результатами якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, проводилася на підставі п.200.10 ст.200 та у порядку ст.76 Податкового кодексу України. Зі змісту Акту випливає, що відповідачем проводилось саме камеральна електронна перевірка, про що неодноразово зазначено в Акті.

Частина 2 ст.19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.75.1. ст.75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.1. п.75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно п.76.1 ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки та складання Акту в Податковому кодексі України не було передбачено право Відповідача проводити камеральні електронні перевірки.

Натомість в пп.75.1.2. п.75.1. ст. 75 ПК України зазначено, що документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки. Форма заяви , порядок її подання , прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податковим кодексом України передбачено, що електронна перевірка проводиться на підставі заяви, поданої платником до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки.

Форму такої заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлено наказом Міндоходів України від 03.06.2013 р. № 143 «Про затвердження Порядку подання платником податків заяви про проведення документальної невиїзної позапланової електронної перевірки та прийняття рішення територіальним органом Міністерства доходів і зборів України про проведення такої перевірки» який наберає чинності з 01.01.2014 р. (надалі - Наказ №143).

Відповідач як до поданих заперечень так і в ході розгляду справи не надав суду жодних належних та допустимих доказів які могли б свідчити про проведення камеральної перевірки та про не прийняття рішення про проведення електронної перевірки позивача.

Також, суд приходить до висновків, що з аналізу вказаних в Акті порушень випливає, що Відповідач під час проведення перевірки Позивача використовував інформацію з інших джерел окрім даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Сам акт перевірки не відповідає вимогам Наказу №1492 від 25.11.2011р. Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (чинного на час перевірки), яким в додатку 3 затверджено форму акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Враховуючи вищенаведене, Позивач у своїй позовній заяві обґрунтовано стверджував про те, що Відповідач під час проведення камеральної перевірки Позивача та складання Акту порушив ч.2 ст.19 Конституції України, пп.75.1.1. п.75.1. ст. 75 та п.76.1 ст. 76 ПК України.

Згідно п.200.10 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із п.202.1 ст.202 ПК України для платників ПДВ звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Відповідно до п.49.18 ст.49 та ст.203 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Судом встановлено, що камеральна електронна перевірка проводилась Відповідачем по декларації Позивача за липень 2013р., граничний строк подання якої становить 20.08.2013р. та факту несвоєчасності подання декларації Відповідачем не встановлено, що підтверджується в п.1 Акту, а також не спростовувалось відповідачем.

Відповідач провівши 22.10.2013р. камеральну електронну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Позивачем за липень 2013 року порушив вимогу п.202.1 ст.202 ПК України, оскільки камеральна перевірка заявлених даних в декларації за липень 2013 року не може бути проведена пізніше 19.09.2013р.

Суд також, погоджується з Позивачем щодо протиправності зменшення податкового кредиту Позивача, відображеного в Декларації з податку на додану вартість за липень 2013 року в сумі 75000,00 грн., по Податковій накладній №4/2 від 29.07.13 р. на суму 450 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 75 000,00 грн. та відображено податковий кредит в Декларації з ПДВ за липень в рядку 10.1.( Постачальник « ТОВ «Нове життя»).

Як встановлено в судовому засіданні, в п.6 Акту зазначено: «Камеральною перевіркою встановлено, що платником порушено вимоги абзацу другого пункту 15 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України згідно якого встановлено, що операції з вивезення в митному режимі експорту зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і1206 згідно з УКТ ЗЕД, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Одночасно порушено пункт 198.4, статті 198 розділу V Податкового кодексу України, тобто платником включено до податкового кредиту податкову накладну від 29.07.2013 року № 4/2 на придбання насіння ріпаку від ТОВ «Нове життя» код 30849280 на загальну суму 450000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 75000,0 грн.), придбано товари, які використовуються в операціях звільнених від оподаткування, отже суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням, не відносяться до податкового кредиту.

За результатами проведеної камеральної перевірки зменшується сума рядка 20.2 на -129,0 грн., та збільшується суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті рядок 25,25.1 на 74871,0 грн.»

Судом встановлено, що зазначені в Акті обставини, а також застосовані норми податкового права, не в повному обсязі відповідають дійсності, є припущеннями відповідача, та вільним/звуженим використання пункту 15 підрозділу 2 розділу XX ПК України, оскільки в даному пункті зазначено: «Тимчасово до 1 січня 2014 року від оподаткування податком на додану вартість звільняються операції з постачання на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, а також крім постачання таких зернових та технічних культур Аграрним фондом у разі їх придбання з податком на додану вартість.»

Суд відхиляє посилання відповідача на норму п.4 ст.198 ПК України, оскільки в ході перевірки не враховувався той факт, що насіння ріпака було безпосередньо отримано від сільгоспвиробника цієї технічної культури (насіння ріпака), з метою реалізації на митній території України (що підтверджено наявними матеріалами справи), і відповідно при першому постачанні цієї продукції товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово- промисловий центр» на митній території України, ця операція не звільняється від податку на додану вартість.

Під час оподаткування вищезгаданої господарської операції підлягає застосуванню норми п.3 ст.198 ПК України : «Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того , чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватись в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.»

Судом встановлено, що в серпні 2013 р., наступному звітному податковому періоді, отримане насіння ріпаку від ТОВ «Нове життя» було експортовано Bunge SA (Швейцарія). Згідно п.15 підрозділу 2 розділу 20 ПК України дана операція звільнена від ПДВ. Відповідно відображено обсяг реалізації в Декларації з ПДВ в рядку 5.

У зв'язку з реалізацією насіння ріпака фірмі Bunge SA (Швейцарія) в серпні 2013 р., позивач відповідно до п. 198.5 ПКУ ТОВ «Торгово-промисловий центр» було нараховано податкові зобов'язання (податкова накладна №6 від 09.08.13 р.) та відповідно відображено нарахування податкових зобов'язань у Декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року, що підтверджено матеріалами справи.

Пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи наведене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню, а дії Відповідача щодо проведення камеральної електронної перевірки та складання Акту протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено заниження позивачем суми податку на додану вартість, а також, не доведено правомірність збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем на суму 74871,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 18717,75грн.

Обґрунтованість вимог позивача підтверджується фактичними обставинами справи та наявними у справі доказами .

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.3 ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що відповідачем не у повній мірі дотримано вищевказаних вимог, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово промисловий центр" - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області щодо проведення камеральної електронної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2013 року ТОВ "Торгово - промисловий центр" (код ЄДРПОУ 22090788) та складення за результатами такої перевірки Акту №1449/07-01-22-02/22090788 від 22.10.2013 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області №0003832202 від 05.11.2013 року.

Стягнути з Державного (відповідного місцевого) бюджету на користь ТОВ "Торгово - промисловий центр" витрати зі сплати судового збору у сумі 256,01 грн. (двісті п'ятдесят шість грн..) 01 копійка, які сплаченні відповідно до квитанції №18 від 12 листопада 2013 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України .

СуддяМ.М. Луцович