Постанова

від 03.07.2014 по справі 804/8355/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 р. Справа № 804/8355/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Юркова Е.О.

при секретарі - Шпота Я.С.

за участю: представник позивача - Божко І.О.

представник відповідача - Кисельов А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з вимогами: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 0000321503 від 13.02.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» за платежем «орендна плата з юридичних осіб».

В обгрунтування позову позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення про сплату суми податкового зобов'язання з орендної плата з юридичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки визначення розміру орендної плати за користування земельною ділянкою в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, не може здійснюватися іншим способом, ніж способом внесення змін в договір оренди земельної ділянки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав які викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, в обґрунтування заперечень зазначив, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» була проведена на виконання повноважень податкового органу, при наявності порушень позивачем податкового законодавства та спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявності підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» (далі - ТОВ «ВКП «Техпроменерго», або позивач) зареєстроване рішенням Дніпропетровського міського управління юстиції 24.09.2002 року та перебуває на податковому обліку Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, або відповідач) з 07.09.2010р. за № 6684.

Завідувачем сектору ресурсних та неподаткових платежів управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, на підставі повідомлення від 13.01.2014р. № 8, виданого ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, згідно з п.п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п. 79.1 та п.79.2 ст. 79 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями) та відповідно до наказу ДПІ у Бабушкінському районі № 26 від 13.01.2014р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВКП «Техпроменерго» (код за ЄДРПОУ 32176120) з питань повноти нарахування з орендної плати за землю за період з 01.01.2013р. по 30.11.2013р.

За результатами перевірки складено акт № 189/1503/32176120 від 28.01.2014 р., яким було встановлено, порушення ТОВ «ВКП «Техпроменерго» п.п. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 та п. 276.3. ст. 276 ПКУ, внаслідок чого встановлено заниження орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Бабушкінського району січень - листопад 2013 року - 112 081,42 грн.

На підставі акту перевірки, 13.02.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення Форми «Р» за № 0000321503, яким ТОВ «ВКП «Техпроменерго» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб, за основним платежем на суму 112 081,42 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 56 040,71 грн.

В порядку ст. 86 Податкового кодексу України ТОВ «ВКП «Техпроменерго» оскаржило до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення № 0006691502 від 10 лютого 2014 року.

Суд вважає, що в акті документальної позапланової невиїзної перевірки перевіряючим був зроблений неправомірний висновок про заниження грошового зобов'язання з орендної плати за землю у податкових деклараціях з орендної плати за землю за період з 01.01.2013р. по 30.11.2013р. в сумі 112 081,42 грн. з огляду на наступне.

Так, 02 грудня 2009 року на підставі Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», Земельного кодексу України, рішення міської ради від 25.02.2009р. № 230/43 та від 16.09.2009р. № 315/49, між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «ВКП «Техпроменерго» були укладені договори оренди земельної ділянки:

- площею 0,0294 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, по вул.

Московська, 11, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:419:0116, строком на 15 років;

- площею 0,1759 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, по вул.

Московська, 15, яка зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:02:419:0117, строком на 15 років.

Згідно зі статтею 274 Податкового кодексу України, ставка податку на земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 ПКУ.

За нормою пункту 276.3 статті 276 Податкового кодексу, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього кодексу із застосуванням коефіцієнту 1,5 для земель місцевого значення.

Відповідно до положень п. 1.2. Договору від 02 грудня 2009 року (за адресою: м. Дніпропетровськ, по вул. Московська, 11), цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність).

Згідно п. 1.2. Договору від 02 грудня 2009 року (за адресою: м. Дніпропетровськ, по вул. Московська, 15), цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.3 (роздрібна торгівля та комерційні послуги).

Пунктом 5.2. Договорів від 02 грудня 2009 року визначено, що цільове призначення земельної ділянки визначено, як «Землі історико-культурного призначення»ю

Пунктом 4.2 Договорів від 02 грудня 2009 року передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Проте, станом на час проведення документальної перевірки будь-яких доповнень чи змін до договору оренди землі, в частині застосування спірного коефіцієнту не вносилося.

У порядку, передбаченому чинним законодавством, відповідно до умов договорів підприємство позивача здійснювало розрахунки орендної плати за землю та подавало відповідні податкові декларації.

Відповідно до пп. 14.1.136 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Зазначене цілком узгоджується з положеннями Закону України «Про оренду землі», а саме ст. 15 цього закону, відповідно до якої орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду, та відповідальності за її несплату, належать до істотних умов договору оренди землі, та Закону України «Про плату за землю», який діяв під час укладення договору оренди, відповідно до ст. 19 якого, розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Орендна плата за землю, незважаючи на віднесення її до обов'язкових загальнодержавних податків і зборів, має іншу правову природу, ніж податки та збори, розмір та порядок визначення яких встановлюється нормативними актами.

З аналізу законів України, що встановлюють правила та порядок користування земельними ділянками, випливає, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження.

Таким чином, визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками в порядку та у спосіб, встановлений нормативними актами України, не може здійснюватися іншим способом, ніж способом внесення змін в договір оренди земельної ділянки.

Правильність таких висновків підтверджується, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 8 «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

У цій Постанові Пленум ВГСУ, серед іншого зазначив, що: - «Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, далі - ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України «Про оренду землі», пункт 288.1 статті 288 ПК України)».

Згідно із ч.6 ст.93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Як визначено ч.1 ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Таким чином, ТОВ «ВКП «Техпроменерго» при розрахунку розміру орендної плати за землю за період з 01.01.2013р. по 30.11.2013р. керувався відповідними положеннями договорів оренди земельної ділянки, а саме пунктами п. 1.2., п. 4.2. Договорів від 02.12.2009р..

Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до діючого законодавства та вищезазначених Договорів, укладених між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «ВКП «Техпроменерго», зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а в разі відсутності взаємної згоди сторін щодо зміни умов цього договору, на вимогу заінтересованої сторони, ці питання вирішуються у судовому порядку.

Жоден нормативно-правовий акт не передбачає можливості зміни істотної умови договору, а саме розміру орендної плати, орендодавцем або орендарем в односторонньому порядку, або автоматичної її зміни (в разі законодавчої зміни її граничного розміру).

Таким чином, орендар зобов'язаний буде сплачувати більший розмір орендної плати з настанням дати:

- набрання чинності додатковою угодою про внесення змін до договору (в разі досягнення сторонами взаємної згоди щодо збільшення розміру орендної плати);

- набрання законної сили рішенням суду про зміну договору (в разі вирішення спору щодо зміни розміру орендної плати в судовому порядку).

В даному випадку, додаткові угоди про внесення змін в договір не мали місця, тому суд вважає, що висновки перевіряючих про порушення ТОВ «ВКП «Техпроменерго» податкового законодавства такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Вищезазначену позицію підтвердив і Верховний суд України у своїй постанові від 11 червня 2013 року, в якому зазначив: «... що хоча зміна розміру земельного податку згідно із Законом N 309-VІ є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями».

За таких умов мають застосовуватися положення п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, згідно до яких, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Виходячи з Рішення Конституційного Суду України № 1-7/99 від 13.05.1997р., стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

За таких обставин також є безпідставним посилання представника відповідача на рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011р. за № 216/8 «Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідності до вимог чинного законодавства», тому що цим рішення зміни до раніше укладених договорів оренди не вноситься.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.

В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язка з чим воно підлягає скасуванню.

Позивачем під час подання адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 336 грн. 25 коп., що підтверджується банківською квитанцією № 10627.452.1 від 18 червня 2014р.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Тому, згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір в розмірі 336 грн. 25 коп. присуджується на користь позивача за рахунок Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 94, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0000321503 від 13.02.2014 року, яким збільшено грошове зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» за платежем «орендна плата з юридичних осіб».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» (код ЄДРПОУ 32176120) суму судового збору в розмірі 336 грн. 25 коп. сплачену Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комунальне підприємство «Техпроменерго» згідно банківської квитанції № 10627.452.1 від 18 червня 2014р.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови буде викладений 07.07.2014р.

Суддя Е.О. Юрков