Ухвала

від 04.07.2014 по справі 912/993/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ С У Д

Кіровоградської області

УХВАЛА

04 липня 2014 року справа № 912/993/14

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши заяву ТОВ "Оконіка" про розстрочку виконання рішення у справі

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Глас Трьош Кривий Ріг", м. Кривий Ріг

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Оконіка", Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Войнівка

про стягнення 376007,54 грн.

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача) - Єремеєвська К.В., довіреність № б/н від 03.07.14 ;

від відповідача (заявника) - Колмаз О.С., довіреність № 03/07-095ок від 03.07.14 ;

в судовому засіданні присутній слухач - ОСОБА_4, паспорт серія НОМЕР_1 виданий Довгенцівським РВ Криворізького МУ УМВС України у Дніпропетровській області 18.01.2005 р.;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 19.05.2014 р. позов товариства з обмеженою відповідальністю "Глас Трьош Кривий Ріг" (надалі - ТОВ "Глас Трьош Кривий Ріг") задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Оконіка" (надалі - ТОВ "Оконіка") 210090,68 грн. суму основного боргу, 7783,42 грн. пені, 8738,00 грн. 15 % за користування грошовими коштами та судовий збір у сумі 7520,15 грн. На виконання рішення виданий наказ.

Боржник звернувся до господарського суду із заявою від 18.06.2014 про розстрочку виконання рішення строком на 12 місяців з оплатою кожного місяця по 19511,02 грн. починаючи з 25.06.2014 по 25.05.2015.

Ухвалою від 24.06.2014 заяву ТОВ "Оконіка" про розстрочку виконання рішення у справі призначено до розгляду в судовому засіданні на 04.07.2014.

Стягувач у зв'язку з давністю та значною сумою боргу заперечив можливість надання розстрочки виконання рішення.

Боржник подану заяву підтримав, надавши при цьому додаткові обгрунтування на підтвердження необхідності надання розстрочки та докази часткового погашення заборгованості згідно поданого графіка.

При розгляді заяви про розстрочку виконання рішення, господарським судом враховано наступне.

Статтею 115 ГПК України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, цією нормою процесуального права не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Тобто, в кожному конкретному випадку суд не зобов'язаний за заявою сторони надати розстрочку виконання рішення, але може розстрочити виконання рішення згідно зі статтею 121 ГПК України в порядку статті 43 ГПК України.

Отже, виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Звертаючись із заявою про розстрочку виконання рішення у справі, боржник зазначає, що підприємство сплатити весь борг одразу не має можливості тому, що в порівнянні з 2013 роком значно зменшився прибуток підприємства, зменшились об'єми виробництва та продажу.

На даний час, зазначає боржник, не має тенденцій на збільшення виробництва, а також продажу.

Крім того, підприємство повинно розраховуватись за наданий кредит у розмірі 600000,00 грн.

Погашення боргу у строки зазначені у графіку боржник гарантує тим, що на даний час ним вирішується питання щодо підйому продажу його продукції шляхом розповсюдження рекламних зразків, листівок та переходом на якісний профіль VEKA.

Однак, господарським судом враховано, що економічна криза в державі становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності, не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки.

Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб'єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

У статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи та прийнятого рішення у справі, продавцем поставлено покупцю товар за період з 18.11.2013 по 20.02.2014 на загальну суму 346007,07 грн.

Згідно з п. 7.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника у розмірі повної вартості товару зазначеної у рахунках-фактурах не пізніше 3-х робочих днів з дати отримання покупцем рахунку-фактури від постачальника, але у будь-якому випадку при відсутності оплати до поставки, оплата повинна бути проведена не пізніше одного календарного дня від дати фактичної передачі товару за накладними згідно вартості визначеної у накладних.

З урахуванням умов договору, відповідач за отриманий товар за останньою накладною від 20.02.2014 мав розрахуватись до 23.02.2014.

В період розгляду справи відповідачем здійснено оплату в розмірі 135916,39 грн., тому основний борг склав 210090,68 грн.

Поряд з тим, господарським судом враховано, що згідно листа відповідача від 15.04.2014 № 15/04-034ок адресованого позивачу, ТОВ "Оконіка" визнало заборгованість у розмірі 346007,07 грн, зазначило про прийняття на себе зобов'язання погасити борг протягом двох місяців і відшкодувати вартість судових витрат та запропонувало укласти мирову угоду на умовах погашення заборгованості у розмірі 346007,07 грн. та судового збору у розмірі 7520,15 грн. до 28.05.2014, в замін на звільнення його від сплати пені та суми за користування чужими грошовими коштами (том 1 а.с. 179).

Однак, боржник, сплатив до винесення рішення 135916,39 грн. та після рішення - 19511,02 грн. (перший платіж згідно запропонованого графіка).

В силу статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Боржник не довів наявності виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому сам боржник у листі від 15.04.2014 № 15/04-034ок підтвердив можливість сплати боргу у розмірі 346007,07 грн. до 28.05.2014.

Крім того боржник вже фактично скористався відстрочкою, так як за останньою накладною від 20.02.2014 мав розрахуватись до 23.02.2014, а за попередніми відповідно раніше.

Необхідність погашення кредиту також не є винятковою обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України. Крім того, договір про надання банківських послуг № CR 13-374/300-4 (кредитний договір) укладений боржником 04.10.2013, тобто після укладення договору поставки у справі від 14.01.2013. Боржник, укладаючи кредитний договір з банківською установою повинен був враховувати наявність зобов'язання перед стягувачем.

Стягувач зазначив, що і він і боржник працюють в одній сфері і перебувають в однакових економічних умовах, тому за його рахунок надання розстрочки боржнику є неможливим.

Крім того, стягувач закуповує товар з-за кордону, розраховуючись за нього в євро, курс гривні до якого падає. Несвоєчасний розрахунок боржника призводить відповідно до додаткових втрат.

Відтак господарський суд не вбачає підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення.

Питання щодо відкладення провадження примусового виконання рішення до вирішення питання в суді відносно розстрочки не розглядалось, так як не входить до компетенції господарського суду.

Враховуючи зазначене та керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд:

УХВАЛИВ:

Відмовити ТОВ "Оконіка" в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення від 19.05.2014 р. у справі № 912/993/14.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її винесення і може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.Г. Кабакова