Ухвала

від 19.06.2014 по справі 2а-5009/12/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5009/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,

при секретарі: Колотушко Г.О.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ СЕРВІС ЛТД» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2012 року №0001072300,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «МКМ СЕРВІС ЛТД» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.06.2012 року №0001072300.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що з 25.05.2012 року по 31.05.2012 року податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарінет-Сервіс», за результатами якої складено акт № 801/22-00/36444694 від 08.06.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «МКМ СЕРВІС ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Дарінет-Сервіс» за період травень, червень, вересень, грудень 2011 року та з Приватним підприємством «Енерго-Комплекс» за червень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, та п. 3.4. п. 3 Порядку заповнення і надання податкової декларації по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166 зі змінами та доповненнями.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 20.06.2012 року № 0001072300.

За результатами адміністративного оскарження до вищестоящих податкових органів вказане рішення залишено без змін.

Вирішуючи питання щодо правомірності податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що реальність проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджується, а тому укладені угоди не створюють реальних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що позивачем було придбано у ПП «Енерго-Комплекс» батарею Deii ТК 330 XPS М1530, вартістю 943,40 грн. з ПДВ.

Факт придбання підтверджується наявними в матеріалах справи рахунком № 60611 від 06.06.2011 року, виданий ПП «Енерго-Комплекс» на оплату батареї Deii ТК 330 XPS М1530 на суму 943,40 грн. з ПДВ; платіжним дорученням № 521 від 07.06.2011 року на оплату батареї Deii ТК 330 XPS МІ530 на суму 943,40 грн. з ПДВ; видатковою накладною № 2351 від 10.06.2011 року на загальну суму 943,40 грн. в тому числі ПДВ -157,23 грн.; податковою накладною № 34 від 07.06.2011 року на загальну суму 943,40 грн. в тому числі ПДВ -157,23 грн..

Первинні документи, що підтверджують факт отримання товару-батареї для ноутбука (видаткова, податкова накладні) оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV.

Податкова накладна № 34 від 07.06.2011р., що видана контрагентом Товариства, оформлена відповідно до вимог п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та містить усі обов'язкові реквізити.

Податковий орган не вказав в акті перевірки на будь-які неточності в податковій накладній або відсутність обов'язкових реквізитів, не зазначив конкретно, яка інформація відсутня в податковій накладній.

Апелянт зазначає про порушення позивачем вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, при цьому наводить аргументи щодо порушення позивачем норм Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 року № 165 (стор. 12 Акту перевірки).

Даний Наказ втратив чинність 10.01.2011 року, тобто ще до проведення позивачем операції, отже посилання на даний нормативно-правовий акт є протиправним.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про відсутність товарно-транспортних накладних, що унеможливлює віднесення сум до податкового кредиту, оскільки при відносинах з ПП «Енерго-Комплекс» придбавався товар (батарея для ноутбука), який не має великих габаритів, значної ваги та кількості, та не потребує замовлення перевезення.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наявність у позивача виданої йому ТОВ «Енерго-Комплекс» податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата позивачем вартості за отриманий товар з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та свідчать про сплату ПДВ у повному обсязі.

Зазначене вище повністю спростовує посилання апелянта на нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Енерго-Комплекс».

Також, між позивачем та ТОВ «Дарінет-Сервіс» було укладено договір підряду від 05.05.2011 року №7037/6020 із додатками (зразки документів) № 1-3; договір субпідряду від 15.07.2011 року № 7058/6030 із додатками; Дилерський договір від 15.07.2011 року № 7059/6031 із додатками.

Роботи по договору виконувалися ТОВ «Дарінет- Сервіс» в повному обсязі, сторони належним чином погоджували перелік робіт, приймали-передавали їх виконання, була здійснена оплата, отримані податкові накладні, що оформлені відповідно до вимог законодавства.

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено наявність первинних документи по зазначеним господарським операціям, рух коштів, та надано обґрунтовану правову оцінку щодо реальності та товарності господарським операцій позивача з контрагентами.

За ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Виходячи з правових приписів п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч. 2 ст. 8 даного Закону питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1, 2 ст. 9. Закону).

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вище перелічені документи мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменування, дат.

Відповідачем не наведено порушень щодо оформлення первинних документів, щодо неповноти або відсутності реквізитів в актах, податкових та видаткових накладних.

Так, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Виходячи з правових приписів п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, що і було зроблено.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; ґ) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, доводи апелянта щодо безтоварності господарських правовідносин не підтверджені відповідними доказами.

Окрім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними»:… при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «фіктивності» здійснених позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Колегія суддів не може не зауважити, що позивач як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї. Крім того, порушення контрагентом податкової дисципліни, зафіксовані в акті про неможливість проведення зустрічної звірки, не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Виходячи із правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавленню платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження їх господарської правосуб'єктності: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність тощо.

Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції, що позивачем були вчинені всі необхідні дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності.

Податковий орган дійшов помилкового висновку щодо завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 157,23 грн. по операціям з ПП «Енерго - Комплекс», та в сумі 114 520,60 грн. по операціям з ТОВ «Дарінет - Сервіс».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено обґрунтованість і законність прийнятого спірного повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 26.06.2014 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Карпушова О.В.

Оксененко О.М.