Постанова

від 23.06.2014 по справі 815/2229/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/2229/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

за участю:

секретаря Музика А.О.,

представника позивача - Комендантова Г.Г.,

представник відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙР ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙР ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.12.2013 року № 00008522810.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеса ГУ Міндоходів в Одеській області була проведена камеральна перевірка за результатами якої складений акт від 01.11.2013р. №2400/22-8/34251575. На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 р. №00008522810. Зазначено податкове повідомлення-рішення оскаржене Позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів. яке рішенням про результати розгляду первинної скарги від 14.02.2014р. №401/10/15-32-10-02-07 залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та збільшило суму грошового зобов'язання. Зазначене рішення ГУ Міндоходів в Одеській області також було оскаржено до Міндоходів України. Міндоходів України листом від 21.03.2014р. №5050/6/99-99-10-01-15 «Про розгляд скарги» залишило без розгляду скаргу Позивача мотивуючи тим, що зазначена скарга була надіслана із порушенням 10-ти денного строку для подання повторної скарги. Разом із тим. поштове відправлення за №6504404580868, яким Позивачеві вручено оскаржуване рішення про розгляд первинної скарги, отримане Позивачем 22.02.2014 р. о 11:16. Враховуючи зазначене, Позивач направив скаргу із дотриманням строків, передбачених податковим законодавством. Не погоджуючись із рішенням Міндоходів України, позивач, керуючись ст. 56 Податкового кодексу України, звернувся до суду з позовною заявою.

23 квітня 2014 року представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить крім вищезазначеної вимоги також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 року № 0000562208.

Представник позивача у судовому засіданні, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та уточненнях до позову, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на позов та зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.12.2013 р. №00008522810 року та від 06.03.2014 року № 0000562208 є законними та обґрунтованими, винесеними у відповідності до вимог чинного законодавства. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов (а.с. 104-110).

Заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙР ПЛЮС» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 24 лютого 2006 року за № 15561050004017713 (а.с.9).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності ТОВ «ЕЙР ПЛЮС» за КВЕД є: 73.10.1 - дослідження і розробки в галузі природних наук, 73.10.2 - дослідження і розробки в галузі технічних наук, 70.12.0 - купівля та продаж власного нерухомого майна, 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна, 73.20.2 - дослідження і розробки в галузі суспільних наук, 70.31.0 - діяльність агентств нерухомості (а.с.30).

Як вбачається із матеріалів справи, старшим державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Кравчук Оленою Олександрівною на підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року, за результатами якої складений акт перевірки від 01.11.2013 р. № 2400/22-8/34251575 (а. с.12-17). У висновку акту перевірки зазначено, що ТОВ "ЕЙР ПЛЮС" за вересень 2013 року завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 Декларації) з ПДВ на суму 1232757 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013р. №00008522810. Зазначено податкове повідомлення-рішення оскаржене Позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів, яке рішенням про результати розгляду первинної скарги від 14.02.2014р. №401/10/15-32-10-02-07 залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та збільшило суму грошового зобов'язання. На підставі зазначеного рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 року № 0000562208. Зазначене податкове повідомлення-рішення також оскаржено до Міндоходів України. 17 квітня 2014 року позивач отримав лист від 10.04.2014 року № 6446/6/99-99-10-01-15, в якому скаргу позивача залишено без розгляду.

Висновок щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення за вересень 2013 року зроблено перевіряючими на підставі того, що позивачем, на думку перевіряючих, занижено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у відповідних періодах, а саме: у жовтні 2008 року - на суму 685976 грн., у листопаді 2008 року - на суму 114216 грн., у травні 2009 року - на суму 343306 грн., у серпні 2009 року - на суму 28297 грн., у серпні 2010 року - на суму 60962 грн.

При прийнятті рішень контролюючими органами були використані акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.11.2013 року № 2400/22-8/34251575, від 12.02.2014 року № 1061/22-8/34251575, від 07.02.2014 року № 11/15-53-22-8. При цьому обґрунтуванням для прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги ТОВ «ЕЙР ПЛЮС» ГУ Міндоходів в Одеській області є відмова у наданні завірених копій фінансово-господарських, бухгалтерських, правовстановлюючих та інших первинних документів, які підтверджують дані податкової декларації з ПДВ за вересень 2013р., додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2013р. (стор. 2,3 рішення ГУ Міндоходів в Одеській області).

Щодо відмови у наданні завірених копій фінансово-господарських, бухгалтерських, правовстановлюючих та інших первинних документів, які підтверджують дані податкової декларації з ПДВ за вересень 2013р., додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2013р. представник позивача зазначає наступне.

Зазначені документи вимагалися перевіряючими в межах проведення позапланової документальної перевірки згідно наказу №243 від 31.01.2014р., за наслідками якої складений Акт від 12.02.2014р. №1061/22-8/34251575. Разом із тим, згідно до змісту наказу №243 від 31.01.2014р. предметом перевірки є достовірність нарахування залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового періоду наступного по податковій декларації з ПДВ за вересень 2013р., додатку 2 до декларації з ПДВ за вересень 2013р.

Відповідно до змісту додатку 2 до декларації з ПДВ за вересень 2013 року від'ємне значення з ПДВ виникло у наступних періодах: жовтень 2008 року, листопад 2008року, травень 2009 року, серпень 2009 року, серпень 2010 року.

Таким чином, предметом перевірки відповідно до змісту наказу № 243 від 31.01.2014 року є залишок від'ємного значення, який був сформований відповідно до змісту додатку № 2 до декларації з ПДВ у наступних періодах: жовтень 2008 року, листопад 2008 року, травень 2009 року, серпень 2009 року, серпень 2010 року.

На виконання вимог Податкового кодексу України ТОВ «ЕЙР ПЛЮС» надані на перевірку відповідні господарські угоди предметом яких є купівля TOB «ЕЙР ПЛЮС» нерухомого майна із податковими накладними, платіжними дорученнями, які підтверджують розрахунки за такими угодами. Зазначені вище господарські угоди, податкові накладні та платіжні доручення підтверджують правомірність та обґрунтованість формування підприємством від'ємного значення податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 р.

Крім цього, на перевірку надано акт від 28.04.2011р. № 2575/23-5/25 та податкове повідомлення-рішення № 0000862350/0 про зменшення розміру від'ємного значення з ПДВ по періодах вересень 2007р., вересень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, травень 2009 року, серпень 2009 року, серпень 2010 року. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене TOB «ЕЙР ПЛЮС» до суду, який відповідними рішеннями визнав протиправним та скасував Податкове повідомлення-рішення, а саме рішенням від 30.09.2011р. Одеського окружного адміністративного суду по справі №2а/1570/3869/2011, ухвалою від 05.09.2012р. Одеського апеляційного адміністративного суду по справі № 2a/1570/3869/2011 та ухвалою від 27.05.2013р. Вищого адміністративного суду України по справі № К/9991/59522/12. Зазначені рішення суду також були надані на перевірку. Але, зазначені обставини з незрозумілих причин залишені перевіряючими поза увагою.

Разом із тим, перевіряючими 06 лютого 2014 року надано ТОВ «ЕЙР ПЛЮС» лист № 3385/10/15-53-22-8 від 06.02.2014р., в якому із посиланням на пп. 20.1.2., пп. 20.1.8., п. 20.1. ст. 20, п. 85.2., 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України вимагається надання інформацію та завірені копії фінансово-господарських, бухгалтерських, правовстановлюючих та інших первинних документів, які підтверджують дані податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року, додатку 2 до податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року, в тому числі за звітні періоди, у яких виникло від'ємне значення з ПДВ, а саме: з жовтня 2008 року по вересень 2013 року включно у термін до 06 лютого 2014р.

Суд звертає увагу на те, що вручення листа відбулось після спливу терміну надання документів, які зазначені у листі, що у св6ою чергу свідчить про порушення прав платника податків. Також, у зазначеному листі дублюється перелік документів, які вже були надані на перевірку. TOB «ЕЙР ПЛЮС» надана відповідь на зазначений лист, в якій позивачем звертається увага на те, що період, за який вимагаються документи вже перевірений, також акцентується увага на приписах п. 4.3. ст. 44, п. 102.1. ст. 102 Податкового кодексу України відповідних до яких обов'язок зберігання документів та строк, протягом якого контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань становить 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності або що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Також у відповіді на запит позивачем акцентувалася увага ну тому, що правомірність та обґрунтованість формування від'ємного значення з ДПВ по періодах виникнення: жовтень 2008 року, листопад 2008 року, травень 2009 року, серпень 2009 року, серпень 2010 року вже проведена перевірка ДПІ у Приморському районі м. Одеси за наслідками якого складений акт від 28.04.2011р. №2575/23-5/25.

Відповідно до п. 85.1. ст. 85 Податкового кодексу України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом. Відповідно до п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Зазначені вище факти перевіряючими залишено поза увагою. В рішенні ГУ Міндоходів в Одеській області жодним чином не аналізується надана на перевірку первинна та бухгалтерська документація, наявність акту перевірки віл 28.04.2011р. №2575/23-5/25 та наявність судових рішень, які підтверджують правомірність дій TOB «ЕЙР ПЛЮС».

Податковим кодексом України передбачено за наслідками розгляду скарги платника податку право контролюючого органу прийняти рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків (п. 56.6. ст. 56 Податкового кодексу України). Разом із тим, рішенням про розгляд результатів первинної скарги фактично збільшено суму нарахування із посиланням на п. 9.2. Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів №848 від 25.12.2013р.

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також в інших сферах, у тому числі, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 7.3. ст. 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Враховуючи відсутність у Податковому кодексі України повноваження контролюючого органу за наслідками перевірки збільшувати суму грошового зобов'язання, посилання ГУ Міндоходів в Одеській області на підзаконний нормативний акт як на обґрунтування для прийняття такого рішення - є безпідставним та протиправним.

Як зазначає представник позивача, від'ємне значення суми податку на додану вартість (24 рядок Податкової декларації з ПДВ за вересень 2013р.) сформовано Позивачем внаслідок укладання та виконання належним чином господарських угод. Зокрема, 27 вересня 2007р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Товариство трудового колективу Центра екологічних технологій» (код ЄДРПОУ 33311973) укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу. Предметом зазначеного договору є придбання Позивачем цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства «Науково-дослідний комплекс «Центр екологічних технологій». Відповідно до п.1.3. зазначеного договору вартість об'єкту купівлі-продажу складає 18098231,25 грн., у тому числі ПДВ - 3016371,88 грн. Розрахунки за придбаний об'єкт купівлі-продажу здійснено Позивачем відповідно до умов договору належним чином. Згідно п.7.2.6. чинного на момент виконання умов зазначеного Договору Закону України «Про податок на додану вартість» Продавцем було надано податкову накладну № 439 від 28.09.2007р. на суму ПДВ 3016371,88 грн. Відповідно до вимог законодавства про ПДВ суми податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою від TOB «Товариство трудового колективу Центра екологічних технологій» включені Позивачем до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість вересня 2007р. і відповідно відображені у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2007р. 15 березня 2008р. між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШТЕР-КАРГО» (код ЄДРПОУ 25050358) був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 848,1 кв.м., розташованих за адресою м. Одеса, вул. Радісна, буд. 2/4. Відповідно до п.5 зазначеного Договору вартість договору складає 385000,00 грн., у тому числі ПДВ - 64166,67 грн. Розрахунки за придбаний об'єкт купівлі-продажу були здійснені Позивачем відповідно до умов договору належним чином. Згідно п.7.2.6. чинного на момент виконання умов зазначеного Договору Закону України «Про податок на додану вартість» Продавцем була надана податкова накладна № 81 від 17.03.2008р. на суму ПДВ 64166,67 грн. Відповідно до вимог законодавства про ПДВ суми податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою від TOB « 1НТЕР-КАРГО», включені Позивачем до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість жовтня 2008р. і відповідно відображені у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2008р. 19 вересня 2008р. між Позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (код ЄДРПОУ 20984091) був укладений договір купівлі-продажу об'єкту малої приватизації шляхом продажу на аукціоні. Відповідно до розділу 2 зазначеного Договору вартість договору складає 7217912,00 грн., у тому числі ПДВ - 1202985,33 грн. розрахунки за придбаний об'єкт купівлі-продажу були здійснені Позивачем відповідно до умов договору належним чином. Згідно п.7.2.6. чинного на момент виконання умов зазначеного Договору Закону України «Про податок на додану вартість» Продавцем була надана податкова накладна №9 від 17.10.2008р. на суму ПДВ 1202985,33 грн. Відповідно до вимог законодавства про ПДВ суми податку на додану вартість за податковою накладною, отриманою від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області включені Позивачем до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість жовтня 2008р. і відповідно відображені у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2008р.

Відповідно внаслідок укладання зазначених вище та інших господарських договорів Позивач отримуючи податкові накладні, включав зазначені накладні у податкову звітність відповідного періоду, а саме до декларації з ПДВ вересня, жовтня, листопада 2008р., січня та серпня 2009р., серпня 2010р. та лютого 2011р. та відображав такі накладні у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до п. 1.5., п. 1.6., п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість» звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Отже, виходячи із системного аналізу зазначених норм права, а також приписів п.7.5., пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 15.3.1. Закону України „ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" випливає наступний висновок. Платник податку зобов'язаний протягом звітного періоду проводити розрахунки та сплачувати суму податку, який був отриманий таким платником протягом цього ж звітного періоду, до бюджету. Разом із таким обов'язком нарахування та сплати податку є право зменшити цей податок на суму кредиту, або отримати бюджетне відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника податку, або шляхом зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах. Наявність права передбачає можливість суб'єкта скористатись таким правом на власний розсуд із урахуванням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарі в/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту

суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, чинним законодавством встановлені конкретні умови для отримання права на податковий кредит та формування від'ємного значення з податку на додану вартість, а саме, наявність належним чином оформленої податкової накладної та дотримання строків подання заяви про відшкодування податку. Зазначені умови, а саме наявність податкової накладної та дотримання строків подання заяви про відшкодування податку Позивачем виконані відповідно до вимог чинного законодавств.

Проаналізувавши зазначені вище норми права, можна дійти висновку, що податковий кредит та бюджетне відшкодування є правом, а не обов'язком платника податку. Враховуючи це, платник податку на власний розсуд вирішує чи скористатись таким правом. Відповідно платник податків не може відповідати за небажання у певний момент скористатись будь-яким своїм правом. Відповідно до ч. І ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Крім цього, чинним законодавством не передбачена відповідальність за те, що платник податку не подав заяву про відшкодування з податку на додану вартість.

Така ж думка наведена у Листі Державної податкової служби України від 06.04.2012р. №10155/7/15-3417-03 відповідно до змісту якого «згідно із підпунктом 4.6.6. пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. №41 «залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) період та переноситься з рядка 21.2. декларації наступного звітного (податкового) періоду». Таким чином, за підприємствами зберігається право на використання накопиченого ними податкового кредиту у майбутньому, зокрема в рахунок погашення платежів з ПДВ наступних податкових періодів (рядок 23.2. декларації) чи в рахунок податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації). Платники податку, які не мали права на бюджетне відшкодування у зв'язку з встановленими Кодексом обмеженнями, мають право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, до повного його погашення або шляхом нарахування податкових зобов'язань, або шляхом отримання права на бюджетне відшкодування».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до п.4.1.4. ст. 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Вказані вище господарські угоди також досліджені в процесі судового розгляду справи №2а/1570/3869/2011.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Згідно з приписами ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, а невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 17 червня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 7,8, 9, 14, 158-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙР ПЛЮС" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 06.12.2013 року № 00008522810 та від 06.03.2014 року № 0000562208.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 23 червня 2014 року.

Суддя Л.М.Токмілова

23 червня 2014 року.