Ухвала
від 17.06.2015 по справі 815/2229/14
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/55516/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року

у справі № 815/2229/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙР ПЛЮС» (далі - позивач, ТОВ «ЕЙР ПЛЮС»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ у Приморському районі м. Одеси)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ЕЙР ПЛЮС» звернулось у квітні 2014 року до суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.12.2013 року № 00008522810 та від 06.03.2014 року № 0000562208..

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ЕЙР ПЛЮС» зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 24.02.2006 року за № 15561050004017713. Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності ТОВ «ЕЙР ПЛЮС» за КВЕД є: 73.10.1 - дослідження і розробки в галузі природних наук, 73.10.2 - дослідження і розробки в галузі технічних наук, 70.12.0 - купівля та продаж власного нерухомого майна, 70.20.0 - здавання в оренду власного нерухомого майна, 73.20.2 - дослідження і розробки в галузі суспільних наук, 70.31.0 - діяльність агентств нерухомості.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами, відповідачем було проведено камеральну (електронну) перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за вересень 2013 року, за результатами якої складений акт перевірки від 01.11.2013 року № 2400/22-8/34251575, яким встановлено, що ТОВ «ЕЙР ПЛЮС» за вересень 2013 року завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду (рядок 24 Декларації) з податку на додану вартість на суму 1 232 757,00 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.12.2013 року № 00008522810.

Зазначено податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів, яке рішенням про результати розгляду первинної скарги від 14.02.2014 року № 401/10/15-32-10-02-07 залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення та збільшило суму грошового зобов'язання.

На підставі зазначеного рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2014 року № 0000562208.

Зазначене податкове повідомлення-рішення також оскаржено до Міндоходів України. 17.04.2014 року позивач отримав лист від 10.04.2014 року № 6446/6/99-99-10-01-15, в якому скаргу позивача залишено без розгляду.

Висновок щодо завищення позивачем залишку від'ємного значення за вересень 2013 року зроблено перевіряючими на підставі того, що позивачем, на думку перевіряючих, занижено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у відповідних періодах, а саме: у жовтні 2008 року на суму 685 976,00 гривень, у листопаді 2008 року на суму 114 216,00 гривень, у травні 2009 року на суму 343 306,00 гривень, у серпні 2009 року на суму 28 297,00 гривень, у серпні 2010 року на суму 60 962,00 гривні.

При прийнятті рішень контролюючими органами були використані акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 01.11.2013 року № 2400/22-8/34251575, від 12.02.2014 року № 1061/22-8/34251575, від 07.02.2014 року № 11/15-53-22-8. При цьому обґрунтуванням для прийняття рішення про відмову у задоволенні скарги ТОВ «ЕЙР ПЛЮС» ГУ Міндоходів в Одеській області є відмова у наданні завірених копій фінансово-господарських, бухгалтерських, правовстановлюючих та інших первинних документів, які підтверджують дані податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач щодо відмови у наданні завірених копій фінансово-господарських, бухгалтерських, правовстановлюючих та інших первинних документів, які підтверджують дані податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року зазначив, що зазначені документи вимагалися перевіряючими в межах проведення позапланової документальної перевірки згідно наказу № 243 від 31.01.2014 року, за наслідками якої складений акт від 12.02.2014 року № 1061/22-8/34251575. Разом із тим, згідно до змісту наказу № 243 від 31.01.2014 року предметом перевірки є достовірність нарахування залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового періоду наступного по податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, додатку 2 до декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року.

Відповідно до змісту додатку 2 до декларації з ПДВ за вересень 2013 року від'ємне значення з податку на додану вартість виникло у наступних періодах: жовтень 2008 року, листопад 2008року, травень 2009 року, серпень 2009 року, серпень 2010 року.

Таким чином, судами встановлено, що предметом перевірки відповідно до змісту наказу № 243 від 31.01.2014 року є залишок від'ємного значення, який був сформований відповідно до змісту додатку № 2 до декларації з податку на додану вартість у наступних періодах: жовтень 2008 року, листопад 2008 року, травень 2009 року, серпень 2009 року, серпень 2010 року.

На виконання вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України) ТОВ «ЕЙР ПЛЮС» надані на перевірку відповідні господарські угоди, предметом яких є купівля TOB «ЕЙР ПЛЮС» нерухомого майна із податковими накладними, платіжними дорученнями, які підтверджують розрахунки за такими угодами. Зазначені вище господарські угоди, податкові накладні та платіжні доручення підтверджують правомірність та обґрунтованість формування підприємством від'ємного значення податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року.

Крім цього, судами встановлено, що на перевірку надано акт від 28.04.2011 року № 2575/23-5/25 та податкове повідомлення-рішення № 0000862350/0 про зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість по періодах вересень 2007 року, вересень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, травень 2009 року, серпень 2009 року, серпень 2010 року. Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене TOB «ЕЙР ПЛЮС» до суду, який відповідними рішеннями визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення, а саме рішенням від 30.09.2011 року Одеського окружного адміністративного суду, ухвалою від 05.09.2012 року Одеського апеляційного адміністративного суду по справі № 2a/1570/3869/2011 та ухвалою від 27.05.2013 року Вищого адміністративного суду України по справі № К/9991/59522/12. Зазначені рішення суду також були надані на перевірку. Але, судами встановлено, що зазначені обставини з незрозумілих причин залишені перевіряючими поза увагою.

Разом із тим, судами встановлено, що перевіряючими 06.02.2014 року надано ТОВ «ЕЙР ПЛЮС» лист № 3385/10/15-53-22-8 від 06.02.2014 року, в якому із посиланням на пп. 20.1.2, пп. 20.1.8. п. 20.1. ст. 20, п. 85.2, п. 85.4. ст. 85 ПК України вимагається надання інформацію та завірені копії фінансово-господарських, бухгалтерських, правовстановлюючих та інших первинних документів, які підтверджують дані податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, додатку 2 до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року, в тому числі за звітні періоди, у яких виникло від'ємне значення з податку на додану вартість, а саме: з жовтня 2008 року по вересень 2013 року включно у термін до 06.02.2014 року.

Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що вручення листа відбулось після спливу терміну надання документів, які зазначені у листі, що у свою чергу свідчить про порушення прав платника податків. Також, у зазначеному листі дублюється перелік документів, які вже були надані на перевірку. TOB «ЕЙР ПЛЮС» надана відповідь на зазначений лист, в якій позивачем звертається увага на те, що період, за який вимагаються документи вже перевірений, також акцентується увага на приписах п. 44.3. ст. 44, п. 102.1. ст. 102 ПК України.

Також судами встановлено, що у відповіді на запит позивачем акцентувалася увага ну тому, що правомірність та обґрунтованість формування від'ємного значення з податку на додану вартість по періодах виникнення: жовтень 2008 року, листопад 2008 року, травень 2009 року, серпень 2009 року, серпень 2010 року вже проведена перевірка ДПІ у Приморському районі м. Одеси, за наслідками якого складений акт від 28.04.2011 року № 2575/23-5/25.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступного.

Відповідно до вимог п. 85.1. ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 85.2. ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо того, що вищезазначені факти перевіряючими залишено поза увагою. В рішенні ГУ Міндоходів в Одеській області жодним чином не аналізується надана на перевірку первинна та бухгалтерська документація, наявність акту перевірки від 28.04.2011 року № 2575/23-5/25 та наявність судових рішень, які підтверджують правомірність дій TOB «ЕЙР ПЛЮС».

Пунктом 56.6 ст. 56 ПК України передбачено за наслідками розгляду скарги платника податку право контролюючого органу прийняти рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків.

Разом з тим, судами встановлено, що рішенням про розгляд результатів первинної скарги фактично збільшено суму нарахування із посиланням на п. 9.2. Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду органами доходів і зборів № 848 від 25.12.2013 року.

Відповідно до вимог п. 1.1 ст. 1 ПК України, ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також в інших сферах, у тому числі, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до вимог п. 7.3. ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Враховуючи відсутність у ПК України повноваження контролюючого органу за наслідками перевірки збільшувати суму грошового зобов'язання, суди попередніх інстанцій правомірно вважають, що посилання ГУ Міндоходів в Одеській області на підзаконний нормативний акт як на обґрунтування для прийняття такого рішення є безпідставним та протиправним.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що як зазначає ТОВ «ЕЙР ПЛЮС» від'ємне значення суми податку на додану вартість (24 рядок податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2013 року) сформовано позивачем внаслідок укладання та виконання належним чином господарських угод, зокрема: 27.09.2007 року між позивачем та ТОВ «Товариство трудового колективу Центра екологічних технологій» укладено договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, предметом якого є придбання позивачем цілісного майнового комплексу колишнього ДП «Науково-дослідний комплекс «Центр екологічних технологій»; 15.03.2008 року між позивачем та ТОВ «ІНТЕР-КАРГО» був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, загальною площею 848,1 кв.м., розташованих за адресою м. Одеса, вул. Радісна, буд. 2/4; 19.09.2008 року між позивачем та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області був укладений договір купівлі-продажу об'єкту малої приватизації шляхом продажу на аукціоні.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 чинного на момент виконання умов зазначених договорів Закону України «Про податок на додану вартість» зазначені контрагенти видали податкові накладні, а позивач, отримуючи податкові накладні, включав зазначені накладні у податкову звітність відповідного періоду, а саме до декларації з податку на додану вартість вересня, жовтня, листопада 2008 року, січня та серпня 2009 року, серпня 2010 року та лютого 2011 року та відображав такі накладні у Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до вимог п. 1.5, п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Отже, виходячи із системного аналізу зазначених норм права, а також приписів п. 7.5, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 15.3.1 п. 15. 3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» випливає наступний висновок. Платник податку зобов'язаний протягом звітного періоду проводити розрахунки та сплачувати суму податку, який був отриманий таким платником протягом цього ж звітного періоду, до бюджету. Разом із таким обов'язком нарахування та сплати податку є право зменшити цей податок на суму кредиту, або отримати бюджетне відшкодування шляхом перерахування на розрахунковий рахунок платника податку, або шляхом зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах. Наявність права передбачає можливість суб'єкта скористатись таким правом на власний розсуд із урахуванням вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарі в/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що чинним законодавством встановлені конкретні умови для отримання права на податковий кредит та формування від'ємного значення з податку на додану вартість, а саме, наявність належним чином оформленої податкової накладної та дотримання строків подання заяви про відшкодування податку. Зазначені умови, а саме наявність податкової накладної та дотримання строків подання заяви про відшкодування податку позивачем виконані відповідно до вимог чинного законодавств.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що податковий кредит та бюджетне відшкодування є правом, а не обов'язком платника податку. Враховуючи це, платник податку на власний розсуд вирішує чи скористатись таким правом. Відповідно, платник податків не може відповідати за небажання у певний момент скористатись будь-яким своїм правом. Крім цього, чинним законодавством не передбачена відповідальність за те, що платник податку не подав заяву про відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вищезазначені господарські операції також досліджені в процесі судового розгляду справи № 2а/1570/3869/2011.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України, а невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - відхилити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2014 року у справі № 815/2229/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.К. Костенко Помічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько

СудВищий адміністративний суд України
Дата ухвалення рішення17.06.2015
Оприлюднено22.06.2015
Номер документу45349313
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —815/2229/14

Ухвала від 16.07.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Джабурія О.В.

Ухвала від 12.06.2014

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л. М.

Ухвала від 23.04.2014

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л. М.

Ухвала від 20.05.2014

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л. М.

Ухвала від 17.06.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бухтіярова І.О.

Ухвала від 03.11.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Бухтіярова І.О.

Ухвала від 08.10.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Джабурія О.В.

Ухвала від 16.07.2014

Адміністративне

Одеський апеляційний адміністративний суд

Джабурія О.В.

Постанова від 23.06.2014

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л. М.

Ухвала від 11.04.2014

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Токмілова Л. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні