Рішення

від 01.07.2014 по справі 922/2382/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2014 р.Справа № 922/2382/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК", м. Харків до Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря", м. Харків про стягнення 11 880,00 грн. за участю представників:

позивача - Водяхин О.Г. (генеральний директор ТОВ "ВТК");

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення 11 880,00 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором № 10 від 09 грудня 2013 року, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за поставлений товар в розмірі 11880,00 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 червня 2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/1402/13 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 01 липня 2014 року о 14:30.

25.06.2014 року до канцелярії господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівельний завод "Світло шахтаря" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК" про стягнення 2221,56 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 липня 2014 року зустрічну позовну заяву ПАТ "Харківський машинобудівний завод "Світло Шахтаря" та додані до неї документи повернуто без розгляду, для усунення виявлених порушень.

25 червня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від відповідача надійшли заперечення (вх. № 21798) з додатковими документами, які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

01 липня 2014 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли: супровідний лист (вх. № 22330) з додатковими документами та клопотання (за вих. № 237 від 01.07.14р.) про долучення документів. Надані позивачем документи досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, про розгляд справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою (16.06.2014р.) та відміткою про вручення відповідачу ухвали суду від 13.06.2014 року.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

09 грудня 2013 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ВТК" (постачальником) та відповідачем - Публічним акціонерним товариством "Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" (покупцем) було укладено Договір № 10 (далі-Договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. вищенаведеного Договору від 09.12.13р., Постачальник (позивач) прийняв на себе зобов'язання передати в обумовлені строки, відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець (відповідач) зобов'язаний прийняти та оплатити його вартість згідно умов даного Договору.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Специфікації № 1 від 13.02.2014 р., яка є невід'ємними додатком до Договору № 1 від 09.12.2013р., позивач зобов'язаний поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар, а саме підшипники на загальну вартість 11 880,00 грн. (арк. справи 15).

Пунктом 4.3 спірного Договору від 09.12.13р. сторони погодили порядок оплати, а саме: покупець сплачує постачальнику на протязі 90 календарних днів з дати поставки кожної конкретної погодженої в специфікації партію товару.

Як свідчать матеріали справи, позивач (постачальник) свої зобов'язання за вищенаведеним Договором № 10 від 09.12.13р. виконав в повному обсязі та поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 49 від 14.02.2014 року товар (підшипники) на загальну суму 11 880,00 грн., відповідач (покупець) товар отримав, про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства, зокрема, підписана ОСОБА_2 на підставі довіреності за № 186 від 14.02.2014 року, проте, оплату в строки, встановлені п. 4.3 Договору не провів, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з відзиву відповідача на позовну заяву, останній позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні, з тих підстав, що при передачі товару позивачем не була надана належна до товару документація, а саме: сертифікати (посвідчення) якості, сертифікати відповідності на товар та інше, що на думку відповідача свідчить про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Щодо вищенаведених обставин, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що документи, які надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог (специфікація, товарно - транспортна накладна, видаткова накладна) підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені печатками. Тож, підписуючи вказані документи та скріплюючи їх печаткою, відповідач погоджувався прийняти та оплатити товар. Вказаний факт також свідчить про те, що на момент прийняття товару у відповідача були відсутні жодні заперечення чи претензії до позивача щодо кількості, якості та комплектності поставленого товару, відповідно до умов спірного Договору № 10 від 09.12.2013 року.

За таких підстав, приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по оплаті в термін, встановлений Договором, що підтверджується наявними матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором № 10 від 09.12.2013 року, відповідають вимогам вказаного Договору та діючому законодавству України, такі, що не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати по сплаті судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у розмірі 1827,00 грн. за вимоги майнового характеру спору у даному разі, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 216, 217, 230, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 526, ч.1 ст.530, 549, статтями 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, ст. 82-85 , 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський машинобудівельний завод "Світло шахтаря", 61001, м. Харків, вул. Світло шахтаря, буд. 4/6 (п/р 26007619949261 в обласному відділенні ПАТ "Промінвестбанку" в м. Харкові, МФО 320627, код ЄДРПОУ 00165712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТК", 61002, м. Харків, вул. Іванова, буд. 20/13, кв. 2 (р/р 26007060014111 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533, код ЄДРПОУ 31344148) - 11880,00 грн. основного боргу, 1827,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07.07.2014 р.

Суддя Є.М. Жиляєв