Ухвала

від 07.07.2014 по справі 2а-8462/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 р. Справа № 46601/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Костіва М.В.

при секретарі судового засідання: Корнієнко О.А.

з участю представника відповідача: Шпирка Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» до Державної інспекції цивільного захисту та техногенної безпеки Головного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій у Львівській області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И Л А:

21.09.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними дії відповідача в особі його посадових осіб в частині проведення в період з 25.05.2010 року по 14.06.2010 року планової перевірки стану цивільного захисту і техногенної безпеки на відокремлених підрозділах Державного територіально-галузевого об`єднання (далі-ДТГО) «Львівська залізниця»; в частині видання та підписання наказу № 5 від 15.04.2010 року і посвідчення № 438 від 25.05.2010 року на проведення планової перевірки стану реалізації заходів державної політики у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки на ДТГО «Львівська залізниця»; в частині складання та підписання Акту перевірки про порушення у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки на відокремлених підрозділах ДТГО «Львівська залізниця»; в частині складання та підписання припису від 17.06.2010 року про порушення у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки у відокремлених підрозділах ДТГО «Львівська залізниця»; про визнання такими, що не підлягають виконанню, заходи, запропоновані до виконання у приписі відповідача від 17.06.2010 року та про зобов`язання відповідача скасувати припис від 17.06.2010 року про порушення у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки у відокремлених підрозділах ДТГО «Львівська залізниця»

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в Акті перевірки та в приписі від 17.06.2010 року зазначені обставини, що не відповідають дійсності та положенням чинного законодавства про цивільну оборону та захист населення від надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов.

В апеляційній скарзі покликається на те, що при винесенні постанови 04.04.2011 року не враховано вимоги Розділу ІІІ «Детальний опис вичавлених порушень» Методичних рекомендацій щодо розробки переліків питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) з урахуванням ступенів ризику від провадження господарської діяльності, а також типових форм актів, які складаються за результатами відповідних перевірок, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 09.04.2010 року №88 та ч.6 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» відповідно до яких, за результатами заходу державного нагляду (контролю) органом державного нагляду (контролю) складається детальний перелік виявлених порушень вимог чинного законодавства, в якому вказується нормативний акт, вимоги якого порушені, та наводиться детальний опис виявленого порушення.

У ході апеляційного розгляду представник відповідача Шпирка Р.О. надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що Доказів порушення прав та охоронюваних законом інтересів суб'єкта господарювання неправомірними діями відповідача при проведенні планової перевірки ДТГО «Львівська залізниця» позивачем суду не надано, настання певних негативних наслідків за результатами здійснення заходів державного нагляду шляхом складання акту перевірки та винесення припису про усунення виявлених порушень суб'єкта господарювання позивачем суду не доведено.

Припис ДІ цивільного захисту та техногенної безпеки ГУ МНС України у Львівській області від 17.06.2010 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій прийнятий на підставі, у межах повноважень, обґрунтовано, своєчасно та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачам були врегульовані положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про аварійно-рятувальні служби», Закону України «Про Цивільну оборону України», Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» та «Правилами техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях», затверджених наказом МНС України № 557 від 15.08.2007 року (далі - Правила техногенної безпеки) в редакції чинній на час їх дії.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ДТГО «Львівська залізниця»(ідентифікаційний код 01059900) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради 16.03.1992 року (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 760885), що підтверджується довідкою АА № 295793 з ЄДРПОУ.

Видами діяльності товариства за КВЕД є: функціонування інфраструктури залізничного транспорту; діяльність пасажирського залізничного транспорту; діяльність вантажного залізничного транспорту; медична практика; діяльність у сфері інжинірингу; будівництво будівель.

Згідно Положення про Державну інспекцію цивільного захисту та техногенної безпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2001 року № 1446, Законів України «Про правові засади цивільного захисту» від 24.06.2004 року № 1859-IV, «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V на Державну інспекцію цивільного захисту та техногенної безпеки, яка є урядовим органом державного управління, що діє у складі МНС України і йому підпорядковується, покладено обов'язки та функції щодо здійснення державного нагляду і контролю у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, цивільної оборони.

Відповідно до п.1.5. наказу МНС України від 12.01.2010 року № 1 «Інструкція з організації роботи органів державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки»(далі Інструкція № 1) свою діяльність органи державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки здійснюють шляхом проведення планових та позапланових перевірок органами державного нагляду у зазначеній сфері відповідно до планів їх роботи та графіків перевірок.

Посадовими особами ДІ цивільного захисту та техногенної безпеки ГУ МНС України у Львівській області відповідно до посвідчення на проведення планової перевірки від 25.05.2010 року № 438, виданого на виконання наказу ДІ цивільного захисту та техногенної безпеки ГУ МНС України у Львівській області № 5 від 15.04.2010 року, працівниками інспекції у період з 25 травня по 14 червня 2010 року проведено планову перевірку стану цивільного захисту і техногенної безпеки на об'єктах ДТГО «Львівська залізниця» розташованих в м. Львові та території Львівської області.

Основну увагу приділено додержанню вимог «Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях», затверджених наказом МНС України № 557 від 15.08.2007 року, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 03.09.2007 року за № 1006/14273.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» територіальним органом державного нагляду у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки у Львівській області у грудні 2009 року розроблено річний План службової діяльності територіального органу державного нагляду з питань цивільного захисту та техногенної безпеки в Львівській області на 2010 рік. Вищезазначений план затверджено начальником ДІ цивільного захисту та техногенної безпеки МНС України у Львівській області та погоджено начальником ГУ МНС України у Львівській області. Пунктом 11.24 даного плану передбачено проведення перевірок на об'єктах Львівської залізниці у квітні-травні 2010 року.

У межах переліку питань кожен орган державного нагляду (контролю) залежно від цілей заходу має визначити ті питання, щодо яких буде здійснюватися державний нагляд (контроль), уніфіковані форми актів, в яких передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, затверджуються органом державного нагляду (контролю) і публікуються в мережі Інтернет у порядку, визначеному законодавством.

Частиною 4 ст. 5 вищевказаного Закону передбачено, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Так, на підставі затвердженого Плану перевірок на 2010 рік, витяг якого надано суду та знаходиться в матеріалах справи, та відповідно до наданих відповідачем доказів, 05.05.2010 року було направлено повідомлення № 13/12/2802 про проведення перевірки.

Також згідно листа від 12.05.2010 року № 13/12/3139, що був отриманий позивачем 19.05.2010 року вх. № 711, ДІ цивільного захисту та техногенної безпеки ГУ МНС України у Львівській області було направлено для узгодження перелік об'єктів підпорядкованих ДТГО «Львівська залізниця» дислокованих на території м. Львова та Львівської області, на яких планується проведення планових перевірок.

Стосовно внесення до п.95 припису від 14.06.2010 року «Державного закладу «Клінічна лікарня Львівської залізниці», оскільки такий 25.12.2010 року зареєстрований ВК Львівської міської ради як юридична особа (ідентифікаційний код 23889513), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серія А01 № 202801, колегія суддів зазначає, що перелік об'єктів щодо яких була проведена планова перевірка сторонами погоджувався. Заперечень від позивача на адресу ДІ цивільного захисту та техногенної безпеки ГУ МНС України у Львівській області щодо проведення перевірки такого об'єкту не надходило.

Відповідно до загальних положень Статуту «Державного закладу «Клінічна лікарня ДТГО «Львівська залізниця» такий заснований на державній власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, підпорядкований Державній адміністрації залізничного транспорту України, а в порядку координаційної діяльності ДТГО «Львівська залізниця».

Суд першої інстанції правильно зазначив, з чим погодилась колегія суддів, що підставою для заміни 01.04.2008 року свідоцтва про державну реєстрацію зазначається зміна найменування юридичної особи. Однак, Статутом передбачено, що «Державний заклад «Клінічна лікарня ДТГО «Львівська залізниця» є правонаступником прав та обов'язків «Державного закладу «Клінічна лікарня Львівської залізниці», тому аргумент позивача в цій частині судом до уваги не береться.

Окрім того, як вбачається з копії листа № н/392а20/5-10 адресованого начальником ДТГО «Львівська залізниця» об'єктам «Львівської залізниці» - позивач був ознайомлений також з датами проведення перевірок. Заперечень щодо питань проведення планової перевірки позивачем подано не було. Факт повідомлення належним чином в передбачені законодавством строки про проведення планової перевірки позивачем не оспорюється.

Згідно ч. 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає Акт. За частиною 7 цієї ж статті на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового (або позапланового) заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

За результатами планової перевірки в підрозділах ДТГО «Львівська залізниця» відповідачем було складено Акт про виявлені недоліки та порушення законодавства у сфері цивільної оборони, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. З метою усунення таких порушень, 17.06.2010 року відповідачем винесено припис за формою і змістом, що встановлена у Додатку № 4 до п.3.3.8 Інструкції № 1 та наданий згідно з пунктом 3.3.8 цієї ж Інструкції для виконання ДТГО «Львівська залізниця», в особі її начальника Мостового М.В., шляхом вжиття залізницею щодо її окремих підрозділів, що зазначені у приписі, таких заходів, як:

- здійснити процедури виявлення на об'єкті джерел та чинників небезпеки відповідно до методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів, яка стверджена наказом МНС від 23.02.2006 № 98 (пункти Припису 1, 7, 13, 19, 25, 34, 3645, 54, 63, 71, 79, 87, 96, 104, 112, 122, 131, 138, 147, 156, 165, 171, 177, 183, 189, 195, 201, 207);

- розробити та затвердити положення, інструкції щодо виконання вимог техногенної безпеки (пункти припису 2, 3, 8, 9, 14, 15, 20, 21, 26, 27, 37, 38, 46, 47, 55, 56, 64, 65, 72, 73, 80, 81, 88, 89, 97, 98, 105, 106, 113, 114, 123, 124, 132, 133, 139, 140, 148, 149, 157, 158, 166, 167, 172, 173, 178, 179, 184, 185, 190, 191, 196, 197, 202, 203, 208, 209);

- поруч зі всіма телефонними апаратами вивісити таблички із зазначенням номерів телефонів для виклику аварійно-рятувальних служб (пункти припису 5, 17, 23, 29, 41, 50, 59, 68, 76, 84, 92, 101, 109, 117, 120, 127, 136, 143, 152, 161, 169, 175, 181, 187, 193, 199, 205, 211);

- організувати навчання персоналу діям та способам захисту в разі виникнення аварійних ситуацій та аварій (пункти припису 4, 10, 16, 22, 28, 31, 39, 48, 57, 66, 74, 82, 90, 99, 107, 115, 121, 125, 134, 141, 150, 159, 168, 174, 180, 186, 192, 198, 204, 210);

- розробити план локалізації і ліквідації аварій (катастроф) та плани захисту персоналу з врахуванням небезпеки, яка може виникнути на території підрозділу внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій на поруч розташованих потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки (пункти припису 6, 12, 18, 24, 30, 35, 42, 44, 51, 53, 60, 62, 69, 77, 78, 85, 86, 93, 94, 102, 103, 110, 111, 118, 119, 128, 130, 137, 144, 146, 153, 155, 162, 164, 170, 176, 182, 188, 194, 200, 206, 212, 213);

- забезпечити персонал засобами індивідуального захисту (пункти припису 43, 52, 61, 70, 129, 145, 154, 163);

- надати угоду на постійне та обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою (пункт припису 33).

Для встановлення факту наявності або відсутності джерел небезпеки, які за певних обставин можуть ініціювати виникнення надзвичайних ситуацій, а також визначення рівнів можливих надзвичайних ситуацій, відповідно до Наказу МНС від 23.02.2006 р. № 98, здійснюється ідентифікація (аналіз) структури об'єктів господарської діяльності та характеру їх функціонування.

Відповідно до п. 7 Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС України 18.12.2000 р. № 338 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2005 р. за № 970/11250 ідентифікації підлягають усі об'єкти господарської діяльності, які розташовані на території України і перебувають у державній, колективній або приватній власності, юридичних або фізичних осіб, а також інші об'єкти, визначені комісіями з питань ТЕБ та НС або відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Відповідно до цього Положення, потенційно небезпечний об'єкт об'єкт, на якому можуть використовуватися, або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Статтею 1 та 9 Закону України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» № 2245-III від 18 січня 2001 року визначено, що потенційно небезпечний об'єкт об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії. Суб'єкт господарської діяльності ідентифікує об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин. При цьому, ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки - порядок визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об'єктів.

Пунктом 17 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів, затвердженою Наказом МНС України № 98 від 23.02.2006 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України №286/12160 від 20 березня 2006 року) встановлено, що об'єкт господарської діяльності визнається потенційно небезпечним за умови наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, здатного ініціювати НС місцевого, регіонального або державного рівнів.

При цьому, додатком № 2 до п. 13 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів, визначається перелік основних джерел небезпеки, які притаманні потенційно небезпечним об'єктам, та до яких, в тому числі, відносяться: технологічне обладнання, пов'язане з використанням, виготовленням, переробкою, зберіганням або транспортуванням небезпечних речовин, резервуари, цистерни, балони та інші ємності з небезпечними речовинами, станційні колії та стрілочні переведення залізничних станцій, примикання і перетини, вантажно-розвантажувальні та пасажирські пристрої, сортувальні станції, локомотивне, вагонне та складське господарство залізниць.

Крім того, п. п. 3, 4, 28 Порядку ідентифікації та обліку об'єктів підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 11 липня 2002 року, суб'єкт господарської діяльності, у власності або користуванні якого є хоча б один потенційно небезпечний об'єкт організовує проведення його ідентифікації. Потенційно небезпечний об'єкт вважається об'єктом підвищеної небезпеки відповідного класу у разі, коли значення сумарної маси небезпечної або декількох небезпечних речовин, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об'єкті, перевищує встановлений норматив порогової маси. При цьому, суб'єкти господарської діяльності несуть відповідальність згідно із законодавством за своєчасне, повне і достовірне проведення ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки.

В ДТГО «Львівська залізниця» відсутні підтверджуючі матеріали щодо проведення ідентифікації об'єктів по визначенню ступеня небезпеки. Таким чином, аналізуючи наведені норми, суд приходить до висновку щодо правомірності вимог відповідача щодо необхідності проведення ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів ДТГО «Львівська залізниця».

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру розробляють плани локалізації і ліквідації аварій (катастроф) з подальшим погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до компетенції якого віднесено питання захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Пунктами 4.6, 4.7 Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, затвердженого Наказом Комітету по нагляду за охороною праці України № 112 від 17.06.99 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 1999 року за № 424/3717) передбачено, що обов'язки щодо розробки і впровадження даних планів та відповідальність за їхню якість покладаються на власника (керівника) підприємства (об'єкта). Розробка може виконуватися власником самостійно або із залученням спеціалізованих організацій за умови, що вони мають дозвіл на виконання такої роботи, отриманий в установленому порядку. Територіальні управління Держгірпромнагляду й територіальні органи МНС контролюють розробку та впровадження планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій на підприємстві (об'єкті).

Пунктом 3.1 Правил техногенної безпеки задекларовані норми щодо необхідності розроблення та затвердження положень, інструкцій щодо виконання вимог техногенної безпеки на об'єктах та здійснення постійного контролю за їх дотриманням. Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки такі представлені не були. Не розроблення положень та інструкцій щодо виконання вимог техногенної безпеки позивач обґрунтовує відсутністю методичних рекомендацій, що є обов'язковими для виконання суб'єктам господарювання.

Однак, згідно ст. 19 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) на письмовий запит суб'єкта господарювання надають йому письмові консультації з питань здійснення державного нагляду (контролю) щодо вимог, додержання яких перевіряється органами державного нагляду (контролю).

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що в даному випадку на відповідача законодавством покладається обов'язок щодо надання консультаційної підтримки позивача для можливості розробити зазначену документацію у відповідності до норм чинного законодавства в обсягах, які вимагаються відповідачем. Зазначена обставина може впливати лише на з'ясування причин, з яких вимоги п. 2, 3, 8, 9, 14, 15, 20, 21, 26, 27, 37, 38, 46, 47, 55, 56, 64, 65, 72, 73, 80, 81, 88, 89, 97, 98, 105, 106, 113, 114, 123, 124, 132, 133, 139, 140, 148, 149, 157, 158, 166, 167, 172, 173, 178, 179, 184, 185, 190, 191, 196, 197, 202, 203, 208, 209 припису не були виконані позивачем (наприклад, при застосуванні до нього за це негативних наслідків).

На адресу ДІ цивільного захисту та техногенної безпеки ГУ МНС України та жодних інших структурних підрозділів ГУ МНС України у Львівській області, а також в процесі планової перевірки об'єктів позивача не надходило жодних запитів та листів з проханням роз'яснити процедуру складання планів локалізації і ліквідації аварій (катастроф) та положень, інструкцій щодо виконання вимог техногенної безпеки або з проханням надати типові їх зразки. Відтак, виявлені в процесі проведення планової перевірки порушення щодо відсутності вищезазначеної документації були зафіксовані у Акті перевірки.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Цивільну оборону України» керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з цивільної оборони і несе пов'язані з цим матеріальні та фінансові витрати в порядку та обсягах, передбачених законодавством. Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайної ситуації та оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого ураження; запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними нормативно-правовими актами. Власники потенційно небезпечних об'єктів відповідають за захист населення, що проживає в зонах можливого ураження, від наслідків аварій на цих об'єктах.

Позивачем в обґрунтування позовної заяви вказано, що для видачі майна цивільної оборони у підрозділах створено 19 пунктів видачі засобів індивідуального захисту. Всі необхідні документи для видачі розроблені відповідно до Положення про організацію видачі засобів індивідуального захисту на об'єктах цивільної оборони. Зберігання майна здійснюється відповідно до вимог Інструкції з тривалого зберігання засобів радіаційного та хімічного захисту, затвердженої наказом МНС України від 16.12.2002 року № 330.

Пунктом 4.10.1 «Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях», затверджених наказом МНС України № 557 від 15.08.2007 року (далі - Правила техногенної безпеки) передбачено, що керівники об'єктів, установ і організацій повинні враховувати можливу небезпеку, що може виникнути на їх територіях при виникненні надзвичайних ситуацій на потенційно небезпечних об'єктів або об'єктах підвищеної небезпеки, і: розробляти плани захисту персоналу; забезпечувати персонал відповідними засобами захисту органів дихання; створювати відповідні евакуаційні органи, які мають здійснювати всі заходи, наведені у пункті 4.7 Правил; здійснювати взаємодію з керівництвом потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки щодо оповіщення про небезпеку, що може впливати на діяльність об'єкта; організовувати навчання персоналу діям у разі виникнення надзвичайних ситуацій; виконувати інші вимоги цих Правил стосовно забезпечення техногенної безпеки на території своїх об'єктів. Відповідач у своїх запереченнях на позовну заяву зазначає, що оскільки більшість об'єктів ДТГО «Львівська залізниця» знаходиться в зоні ураження хімічно небезпечних об'єктів та речовин, що зумовлено специфікою діяльності такого суб'єкта господарювання, враховуючи неодноразові аварії з викидами небезпечних речовин на залізничному транспорті, для забезпечення засобами радіаційного та хімічного захисту працівників залізниці у приписі від 17.06.2010 року пропонують усунути виявлені порушення. Зокрема, під час проведення перевірки виявлено порушення п.4.3.5 Правила техногенної безпеки щодо зберігання засобів індивідуального захисту у місцях, які знаходяться поруч з маршрутами виводу (виходу) працівників з підприємства при виникненні аварій.

Як зазначається в листі ВП «Львівська дирекція залізничних перевезень» від 16.08.2010 року № 44, для видачі засобів захисту створено 19 пунктів видачі ЗІЗ, які отримують ЗІЗ зі складів цивільної оборони, що знаходяться на станціях Стрий, Дрогобич, Самбір, Клепарів. Крім того, відповідно до наказу начальника залізниці від 19.09.2007 року № 748/н «Про забезпечення працівників станції категорованих з цивільної оборони засобами індивідуального захисту», працівникам підрозділів залізниці, що пов'язані із забезпеченням руху поїздів, видані на руки засоби захисту органів дихання, у т.ч.: фільтруючі протигази, ізолювальні протигази різних типів.

Однак, при проведенні планової перевірки на об'єктах ДТГО «Львівської залізниці» представниками відповідача було виявлено відсутність засобів індивідуального захисту працівників від аміаку, про що зазначено в Акті проведеної перевірки. Окрім того, оскільки засоби індивідуального захисту загальної дії знаходяться на складах (на відстані близько 100 км), при виникненні потреби ними скористатися може виникнути загроза життю та здоров'ю працівників позивача.

Крім цього, п.4.5.1 Правил техногенної безпеки передбачено проведення для усіх найманих працівників при прийнятті на роботу і за місцем роботи для набуття практичних навиків попередження аварій і ліквідації їх наслідків навчання діям та способам захисту в разі виникнення аварійних ситуацій та аварій, про що у журналі реєстрації вступного інструктажу з питань техногенної безпеки робляться відповідні записи.

Таке навчання, відповідно до п.4.5.2 вищевказаних Правил проводиться у формі інструктажів та навчань, які проводяться в системі охорони праці, з включенням питань техногенної безпеки, відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 26.01.2005 року № 15, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.02.2005 року за № 231/10511.

Додатком 3 до підпункту 4.5.1 Правил техногенної безпеки передбачена типова форма журналу реєстрації вступного інструктажу з питань техногенної безпеки. Однак, як встановлено під час судового розгляду справи та не заперечувалося представниками сторін, такий журнал для огляду при проведенні планової перевірки не надавався, про що містяться відповідні записи у Акті перевірки. Для огляду в судове засідання такий не подавався.

Відповідно до п.4.4.12 Правил техногенної безпеки поруч з телефонними апаратами слід вивішувати таблички із зазначенням номера телефону для виклику аварійно-рятувальних служб. Як зазначає позивач у своїх поясненнях до заперечення від 20.01.2011 року № ню-33, такі таблички знаходяться у всіх приміщеннях ДТГО «Львівська залізниця», однак перевіркою зафіксована фактична відсутність таких поруч з телефонними апаратами.

Щодо необхідності угоди на постійне та обов'язкове обслуговування державною аварійно-рятувальною службою, відповідно до п. 1.1, 1.2, 4.1 «Порядку обслуговування об'єктів та окремих територій державними аварійно-рятувальними службами», затвердженого Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 440 від 17.11.2003 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 грудня 2003 року за № 1125/8446) таким визначено механізм, умови здійснення та загальні принципи взаємовідносин державних аварійно-рятувальних служб та їх формувань, створених на професійній основі, з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, із суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, у віданні або підпорядкуванні яких знаходяться об'єкти, окремі території, на яких існує ризик виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів. Положення обов'язкове для суб'єктів обслуговування, на об'єктах яких існує ризик виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів. Підставою для укладання договорів на аварійно-рятувальне обслуговування об'єктів державними аварійно-рятувальними службами є наявність на об'єкті джерела потенційної небезпеки або ризику виникнення надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Положеннями ч.3 ст.5 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби», пп.3.2 п.3 Порядку № 440, визначено, що перелік об'єктів, що підлягають постійному та обов'язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 року № 1214. В підпункті Транспортно-дорожній комплекс вказано, що автомобільні, залізничні, морські та річкові вокзали, аеропорти, аеродроми, морські та річкові порти, метрополітени, мости, тунелі та шляхопроводи, райони відповідальності України за організацію обслуговування повітряного руху, водні об'єкти України, в тому числі у зоні відповідальності України на Чорному та Азовському морях, на річках Дніпрі та Дунаї належать до об'єктів, які підлягають постійному та обов'язковому на договірній основі обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що п. 33 припису винесеного відповідачем 17.06.2010 року не суперечить вимогам вищевказаних законів.

Відповідно до п. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» припис обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 30 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» Державна інспекція цивільного захисту та техногенної безпеки має право пред'являти громадянам, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, іноземцям та іноземним юридичним особам вимоги щодо здійснення передбачених законодавством заходів у сфері цивільного захисту, давати обов'язкові для виконання приписи з питань, що належать до їх компетенції.

Суд не вбачає в діях відповідача щодо винесення припису порушень норм чинного законодавства. Метою проведення планової перевірки було забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, техногенної та пожежної безпеки та здійснення заходів державного нагляду (контролю) за провадженням господарської діяльності для безпеки життя і здоров'я населення, навколишнього природного середовища від шкідливого впливу аварій на цих об'єктах шляхом запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації наслідків.

Так, ст. 3 Конституції України закріплює, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Законом України «Про Цивільну оборону України» передбачено, що кожен має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі №2а-8462/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

М.В.Костів