Ухвала

від 03.07.2014 по справі 815/2106/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/2106/14

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Вербицької Н.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Кіб-Транс» до Південної митниці Міндоходів про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Кіб-Транс» звернулось до суду із позовом до Південної митниці Міндоходів про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 4 квітня 2014 року № 500040001/2014/00052 та рішення щодо коригування митної вартості товарів від 4 квітня 2014 року № 5000/40001/2014/00000/9/2.

Свої позовні вимоги ПП «Кіб-Транс» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі Південна митниця Міндоходів просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Диомед-2005» та компанією «GUANGZHOU YASU TRAIDING CO.LTD» було укладено зовнішньоекономічний контракт №04/2012-3 від 11.01.2012 року щодо придбання товару (столовий посуд).

26 березня 2014 року ТОВ «Диомед-2005» уповноважило позивача (ПП «Кіб-Транс») на декларування вищенаведеного товару від імені декларанта (договір доручення) /а.с. 74-76/.

Пунктом 1.3 зазначеного договору передбачено, що документом на підтвердження факту виконання послуги є належним чином оформлена митна декларація чи акт виконаних робіт.

Даний товар було подано позивачем (декларант) до митного оформлення та задекларовано його митну вартість згідно із ст. 58 МК України за першим методом (за ціною договору), яка включає ціну товару та витрати на його транспортування.

На підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною договору декларантом було подано до митного оформлення: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний договір з додатками; CMR; коносамент; банківський платіжний документ; інвойс; пакувальний лист; екологічну декларацію; експортну декларацію тощо /а.с. 7-30, 34, 35, 37-45/.

З метою упевнитися в достовірності та точності вищенаведених документів митний орган, в порядку ч. 3 ст. 53 МК України, витребував у позивача додаткові документи.

За результатом розгляду поданих позивачем документів та проведених консультацій митним органом було прийнято рішення від 4 квітня 2014 року № 5000/40001/2014/00000/9/2 про коригування митної вартості товару, яким митну вартість було збільшено та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 4 квітня 2014 року № 500040001/2014/00052 /а.с. 31-33/.

Відповідно до рішення про коригування митної вартості, його було прийнято у зв'язку з тим, що надані позивачем документи містять недостовірні відомості. Зазначений висновок ґрунтується виключно на тому, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, ніж рівень митної вартості, який заявлено декларантом.

У зв'язку з виявленою «недостовірністю» митним органом, відповідно до ст. 60 МК України, було застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Виходячи з визначеної митним органом митної вартості товару позивач подав до митного оформлення нову вантажну митну декларацію, згідно з якою було проведено митне оформлення товару.

Відповідно до ч. 5 ст. 266 МК України, особа - уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Таким чином, позивач має таке саме право, як і ТОВ «Диомед-2005», на оскарження вищенаведених рішень митного органу. Зазначене право встановлено Законом без будь-яких обмежень.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) додаткові документи.

З матеріалів справи вбачається, що під час митного оформлення імпортованого товару, позивачем було надано митному органу усі основні документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Зазначені документи чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь наведеного контрагента, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України.

У ході розгляду справи митний орган не спростував дійсність поданих позивачем до митного оформлення вищенаведених документів, достовірність і об'єктивність зазначених в них відомостей. Митний орган не спростував контрактну ціну оцінюваних товарів та вартість транспортних витрат, об'єктивну можливість і спроможність перевірити згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 54 МК України вартість операції на підставі наданих позивачем документів, а відповідно й рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України.

Також митний орган не довів суду наявність передбачених ч. 3 чи ч. 4 ст. 53 МК України підстав для витребування від позивача додаткових документів, а саме митний орган не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, витребування митним органом у позивача додаткових документів (ч. 3 ст. 53 МК України) було прийнято всупереч нормам діючого законодавства (без будь-яких правових підстав для такого витребування).

Колегія суддів зазначає, що зроблені митним органом в оскаржуваному рішенні записи про недостовірність поданих позивачем документів є формальними і несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів.

Отже, на думку колегії суддів, зроблені митним органом в оскаржуваному рішенні записи не свідчать про дійсну наявність недостовірності поданих позивачем документів і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 МК України підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Подання декларантом «неналежних» додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Більш того, навіть неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Митний орган не довів суду обов'язкову в силу ч. 1 ст. 55 МК України наявність передбачених ч. 6 ст. 54 МК України випадків, за яких він міг відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не послався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Отже, колегія суддів вважає, що позивачем було подано митному органу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена ним (позивачем) митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК України. Натомість коригування митним органом митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК України та всупереч правилам, визначеним ст. 58 зазначеного Кодексу.

Окрім того, колегія суддів приймає до уваги те, що митний орган не довів відсутності можливості послідовного застосування інших методів визначення митної вартості товару позивача ніж за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 21 листопада 2011 року (справа № 21-222а11) і 6 лютого 2012 року (справи №№ 21-418а11, 21-375а11, 21-365а11), 26 червня 2012 року (справа № 21-172а12).

Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, митним органом виявлено не було, а судом таких не вбачається.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, на думку колегії суддів, спірні рішення є протиправними.

Окрім того, з урахуванням відсутності у позивача належним чином оформленої митної декларації по вищенаведеному товару (у зв'язку з вищезазначеною протиправністю спірних рішень), що є доказом виконання ним (позивачем) своїх договірних зобов'язань перед ТОВ «Диомед-2005» (п. 1.3 вищезазначеного договору), на думку колегії суддів, право позивача на виконання зазначеного договору доручення належним чином підлягає захисту (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Південної митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Кіб-Транс» до Південної митниці Міндоходів про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації від 4 квітня 2014 року № 500040001/2014/00052 та рішення щодо коригування митної вартості товарів від 4 квітня 2014 року № 5000/40001/2014/00000/9/2 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Ухвала у повному обсязі виготовлена 7 липня 2014 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Н.В. Вербицька/

/Ю.В. Яковлев/