Постанова

від 05.02.2007 по справі 20-7/1078-9/035-8/282

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-7/1078-9/035-8/282

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

29 січня 2007 року  

Справа № 20-7/1078-9/035-8/282

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Прокопанич Г.К.,

суддів                                                                      Плута В.М.,

                                                                                          Щепанської О.А.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Голд ЛТД" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Ткаченко М.І.) від 14 грудня 2006 року у справі № 20-7/1078-9/035-8/282

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю "Голд ЛТД" (вул. Хрустальова, 165, місто Севастополь, 99040); (пр. Ген. Острякова, 108, кв. 97)

до           Інституту біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України (пр. Нахімова, 2, місто Севастополь, 99011)

про стягнення заборгованості за договором

за зустрічним позовом:

Прокурора міста Севастополя  (вул. Павліченка, 1, місто Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі Інституту біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України

до  товариства з обмеженою відповідальністю "Голд ЛТД"   

про визнання договору недійсним

                                                            ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 14 грудня 2006 року у справі №20-7/1078-9/035-8-282 (суддя Ткаченко М.І.), позов товариства з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД” до Інституту біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України про стягнення 510234,13 грн., залишено без задоволення. Зустрічний позов прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Інституту біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України до товариства з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД”  про визнання договору №1 від 18 вересня 1999 року недійсним задоволено. Визнано недійсним договір №1 від 18 вересня 1999 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД” та Інститутом біології південних морів Національної академії наук України. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД”  на користь Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита, а також, 118,00 грн. судових витрат.                  ..

          Не погодившись з постановленим судовим актом, позивач –товариство з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД” звернувся  з апеляційною скаргою, в якій просить рішення першої інстанції скасувати, позов задовольнити, відмовивши у зустрічному позові прокурора.

          Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що, на думку апелянта, роботи за вищезазначеним договором №1 від 18 вересня 1999 року позивачем фактично виконані і підстави для визнання правочину недійсним відсутні.

Інститут біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України, заперечуючи проти апеляційної скарги,  вважає рішення таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи, посилаючись на те, що оспорюваний договір не мав за мету настання будь-яких правових наслідків, оскільки не відповідає як Статуту інституту, так і низці нормативних актів.

    У судове засідання представники сторін не з'явились, були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористалися, але, відповідачем до початку слухання справи був наданий письмово відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

    Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

       Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Судова колегія ухвалила можливим розглянути апеляційну скаргу у відсутність учасників судового процесу, за наявними у справі доказами, оскільки, відповідно до чинного законодавства, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність, обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, а явка представників сторін обов'язковою не визнавалася.                    

Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

          У листопаді  2002 року товариство з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Інституту біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України про  стягнення заборгованості  у сумі 510 234,13 грн., мотивуючи тим, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язань за договором №  1 від 18 вересня  1999 року.

       Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним з огляду на відсутність у представника,  який підписав договір від Інститут біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України, належних повноважень.

          У грудні 2002 року за власною ініціативою у процес вступив прокурор міста Севастополя в інтересах держави на стороні відповідача.

У січні 2003 року прокурор звернувся із зустрічним позовом, просив визнати недійсним договір,  який  позивач вважає підставою для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості.

Прокурор посилався на те, що договір укладено з дефектом волі, що  тягне за собою наслідки, передбачені статтею 48 ЦК УРСР.

Одночасно, у зустрічному позові про визнання договору недійсним, прокурор  зазначає такі правові підстави, як статті 58, 267 ЦК УРСР, статтю 48 Закону України „Про власність”, статтю 22 Закону України „Про оренду державного і комунального майна”.

Заперечення позивача проти зустрічного позову обґрунтовані посиланням на подальше схвалення договору повноважною особою відповідача, а також на фактичне виконання робіт за договором.

Справа розглядалась судом неодноразово.

    Рішенням  господарського суду міста Севастополя у справі №20-7/1078 від 03 березня 2003 року  позов товариства з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД” до Інституту біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України задоволено. Стягнуто з Інституту біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України на корить позивача заборгованість у сумі 510234,13 грн., судові витрати 118,00 грн. та державне мито у сумі 1700,00 грн.  У зустрічних позовних вимогах прокурора міста Севастополя  в інтересах держави в особі Інституту біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду, апеляційну скаргу Інституту біології південних морів Національної академії наук України було задоволено частково. Рішення господарського суду міста Севастополя від 03 березня 2003 року у справі №20-7/1078 скасовано, постановлено нове рішення.

        Постановою Вищого господарського суду України від 11 вересня 2003 року у справі №20-7/1078, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

          Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23 грудня 2003 року, у даній справі була призначена  судова - бухгалтерська та судова почеркознавська експертизи, яка не була проведена, у зв'язку з ненаданням на вимогу експерта первісних документів бухгалтерського обліку позивачем (том 2, а.с.76).

          Змінивши доводи зустрічного позову, прокурор просив визнати договір недійсним на підставі статті 58 Цивільного кодексу УРСР.

          Рішенням  господарського суду міста Севастополя від 18-27 жовтня 2004 року позов товариства з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД” до Інституту біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України задоволено. Стягнуто з Інституту біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України на користь позивача заборгованість у сумі 512052,13 грн. та судові витрати 118,00 грн. та державне мито у сумі 1700,00 грн. У зустрічному позові відмовлено.

     Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 березня 2005 року апеляційна скарга Інституту біології Південних морів ім. О.О. Ковалевського Національної Академії наук України та апеляційне подання прокурора міста Севастополя залишені без задоволення, рішення господарського суду міста Севастополя від 18-27 жовтня 2004 року  - без змін.

         Постановою Вищого господарського суду України від 12 липня 2005 року, касаційне подання прокурора міста Севастополя  задоволено частково.  Рішення господарського суду від 27 жовтня 2004 року та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 березня 2005 року скасовані. Справа передана на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя.

Оскаржуване  рішення  мотивоване  посиланням на недоведеність позову товариства з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД” та визнання угоди мнимою.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення .

Правовідносини сторін виникли з договору №1 від 18 вересня 1999 року, предметом якого, відповідно до пункту 1, є виконання робіт по ремонту НИС „Іверія”.

    Відповідно до пункту 4 Заключних і Перехідних положень  Цивільного кодексу України,   Цивільний   кодекс  України  застосовується  до  цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин,  які виникли  до  набрання  чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків,  що  виникли  або  продовжують  існувати після набрання ним чинності.

  Оскільки договір укладений до набрання чинності Цивільним кодексом України, відповідність його законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент його укладення норм, але щодо прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Втім, оскільки від вирішення спору про дійсність угоди залежить подальший розгляд питання про наслідки її виконання ( невиконання) сторонами, судова колегія вважає за належне у першу чергу дати оцінку оспорюваному  договору.

Матеріали справи свідчать, що  07 грудня 1999 року між Інститутом біології південних морів Національної академії наук України та товариством з обмеженою відповідальністю „Судоходна компанія „Глобус” було укладено договір №10 оренди НДС „Іверія” („Глобус”).

       Відповідно до статті 58 Цивільного кодексу Української РСР,  недійсною є угода, укладена лише про людське око, без  наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

        Відповідно до статті 332 Цивільного кодексу Української РСР , укладання договору, за договором підряду  підрядчик  зобов'язується  виконати  на свій риск певну роботу за завданням замовника  з  його  або  своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.

     Статтею 334 Української РСР передбачено, що на  виконання  робіт,   передбачених    договором    підряду, складається кошторис. Якщо  виникла  необхідність  значно   перевищити    складений кошторис,  підрядчик  зобов'язаний  своєчасно  попередити  про  це замовника.  В  цьому  разі  замовник  має  право  відмовитися  від договору, відшкодувавши  підрядчику  понесені  ним  витрати.  Якщо підрядчик не попередив замовника про  перевищення  кошторису,  він зобов'язаний  виконати  роботу, не вимагаючи    відшкодування надкошторисних витрат.

  У відповідності зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України,  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

  Згідно з вимогами статей 33 та 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не    можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі  докази  не  мають  для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як свідчать матеріали справи, при укладенні договору № 1 від 18 вересня 1999 року передбачений статтею 334 Цивільного кодексу Української РСР, кошторис сторонами не складався. Наданий позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) кошторис обґрунтовано був не прийнятий судом до уваги, оскільки не містить посилання на договір, невід'ємною частиною якого він є; сума, визначена кошторисом, не відповідає сумі, зазначеній у договорі, належних доказів узгодження питання про перевищення вартості робіт товариством з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД” суду не надано.

Статтями 161, 162 Цивільного кодексу Української РСР передбачено, що Зобов'язання  повинні  виконуватися  належним  чином   і    в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до  вимог, що звичайно ставляться. Одностороння  відмова   від    виконання    зобов'язання    і одностороння зміна умов  договору  не  допускається,  за  винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

      Судом встановлено, що позивач також не надав суду доказів про фактичне виконання ним робіт за договором.

   Так, акт виконаних робіт судом першої інстанції правильно оцінений критично, оскільки містить виправлення дати складання. Крім того, за загальним правилом, крім акту, наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін  повинна бути підтверджена первинними документами –накладними, рахунками тощо. Такі документи позивачем суду не надані і, як вбачається з матеріалів справи, саме це стало причиною неможливості проведення у справі судової експертизи, призначеної ухвалою господарського суду міста Севастополя від 23 грудня 2003 року, яка, як було зазначено вище, не була виконана у зв'язку з ненаданням на вимогу експерта первісних документів бухгалтерського обліку позивачем (том 2, а.с.76).

Також судом поставлений під сумнів строк виконання робіт, встановлений актом - 1,5 місяця замість визначених договором 6 місяців.

Як зазначено у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року за № 3 „ Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”,  мнима угода, тобто угода, укладена про людське око, без наміру створити юридичні наслідки, є в силу частини 1 статті 58 Цивільного кодексу Української РСР недійсною, незалежно від мети її укладення, оскільки сторони ніяких дій по здійсненню мнимої угоди не вчиняли.

Судом встановлено, що Додатковою угодою №1 до даного договору була передбачена необхідність ремонту судна, оскільки була відсутня можливість його передання орендатору у справному стані. Цей факт також ставить під сумнів достовірність акта виконаних робіт за договором підряду, який датировано 30 листопада 1999 року. Як вбачається з документації, судно було відремонтоване та здано до експлуатації орендатору тільки 01 серпня 2000 року.

Актом Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя за № 23-1/294/7166/10 від 30 березня 2001 року про результати перевірки дотримання податкового законодавства товариством  з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД” за період з 01 квітня 1999 року по 01 січня 2001 року підтверджена дебіторська заборгованість Інституту біології південних морів Національної академії наук України  перед відповідачем лише на суму 63257,19 грн. (пункт 1.13.5 Акту). Факти про наявність інших майнових зобов'язань між товариством  з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД” та Інституту біології південних морів Національної академії наук України у ході перевірки не встановлені. Сума 63257,19 грн. є заборгованістю Інституту біології південних морів Національної академії наук України за іншим договором, а саме, за договором доручення № 1 від 08 вересня 1999 року з організації переходу судна із міста Києва до міста Севастополя, що підтверджується умовами Договору та кошторисом до нього.

21 жовтня 1999 року, у період дії договору підряду, який оспорюється, у відповідності з договором №62 від 05 жовтня 1999 року, була проведена експертна оцінка НДС „Іверія”, відповідно до якої вартість судна склала 327000,00 грн.

Враховуючи зазначені відомості про вартість судна, також викликає сумнів, що на 30 листопада 1999 року (дата складання акту виконаних робіт), через місяць, його вартість збільшилась на 489397,84 грн. Ремонт судна є спеціальним видом ремонту робіт, який супроводжується значною кількістю документів, у тому числі, проектно-технічною документацією, дефектовими відомостями, на підставі яких складається кошторис та ремонтні відомості.     

Узгодження проектно-технічної документації, нагляд за виконанням ремонтних робіт та прийняття судна до експлуатації виконують різні організації, в першу чергу, регістр судноплавства України, а також органи санітарного нагляду.

За таких обставин посилання позивача за первісним позовом на те, що усі підтверджуючи документи знищені у зв'язку із закінченням строку зберігання, не можуть прийматися до уваги.

Відповідач, звернувшись із позовом до місцевого господарського суду про стягнення суми, повинен був забезпечити збереження документів, які підтверджують позовні вимоги.

Сукупність доказів, наданих відповідачем за первісним позовом дозволяє суду зробити висновок  як про відсутність у сторін при укладенні договору намірів про його виконання, так і про фактичне невиконання сторонами будь-яких дій, передбачених договором.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що інших договорів підряду між сторонами не укладалось, тому кошторис є складовою саме оспорюваного договору, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як було зазначено вище, не ґрунтуються на належних доказах.

Також не відповідає приписам господарського судочинства посилання товариства з обмеженою відповідальністю „Голд ЛТД” на показання свідків  у підтвердження фактичного виконання робіт за договором.

          Отже,  висновок  господарського суду є законним, обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної  скарги його не спростовують.

          Керуючись статтями 101, пунктом 1 статті 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Голд ЛТД" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 14 грудня 2006 року у справі № 20-7/1078-9/035-8/282 залишити без змін.

Головуючий суддя                              підпис                    Г.К. Прокопанич

Судді                                                            підпис                    В.М. Плут

                                                            підпис                    О.А. Щепанська