Ухвала

від 03.07.2014 по справі 2-2108/2004

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №637/778/13ц Головуючий 1 інст. - Стеганцов С.М.

Провадження №22-ц/790/4366/14

Категорія:договірні Доповідач - Гуцал Л.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Гуцал Л.В.,

суддів: Коростійової В.І., Івах А.П.,

за участі секретаря Литвин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Безм'ятежне» на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Безм'ятежне» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та повернення земельних ділянок, -

ВСТАНОВИЛА:

23 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Безм'ятежне» звернулося до суду з позовами до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та передачу незібраного врожаю.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2011 року зазначені позовні заяви були об'єднані в одне провадження (а.с.33).

Позивач послався на те, що 24 червня 2008 року між сторонами по справі було укладено договори оренди земельних ділянок строком на п'ять років. 20 травня 2011 року Шевченківським районним відділом Держкомзему було проведено державну реєстрацію цих договрів. Однак з 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в порушення договірних зобов'язань, самочинно визначили межі належних їм земельних ділянок і використовують землю для власних потреб, що порушує законні права орендаря на користування земельними ділянками до закінчення строку дії договорів оренди землі та завдає збитків у вигляді неотриманих доходів.

Після уточнення позовних вимог позивач просив усунути перешкоди в користуванні земельними ділянками відповідачів, що перебувають в оренді у ТОВ «Безм'ятежне».

20 серпня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з зусрічним позовом (а.с.45-47). Просили визнати спірні договори оренди землі недійсними з тих підстав, що вони договори не підписували.

Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року у задоволенні позовних вимог ТОВ «Безм'ятежне» до ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов останнього задоволено частково - зобов'язано ТОВ «Безм'ятежне» повернути ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку; в частині позову про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - відмовлено. Позов ТОВ «Безм'ятежне» до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задоволено - зобов'язано останнього усунути перешкоди в користуванні ТОВ «Безм'ятежне» земельною ділянкою площею 7,2209 га, що налележить ОСОБА_3 згідно державного акта серії ІІІ-ХР 031905; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ТОВ «Безм'ятежне» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та повернення земельної ділянки відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції оскаржує ТОВ «Безм'ятежне», просить в частині відмови ТОВ «Безм'ятежне» у позові рішення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення первісного позову у повному обсязі та відмову у задоволенні зустрічного позову. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм права процесуального.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішення суду не оскаржили.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Безм'ятежне» апеляційну скаргу підтримала, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проти задоволення скарги заперечували.

Відповідно до ст.303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. .

Судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити.

Судом встновлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві приватної власності належать земельні ділянки площею 7,2209 га, кадастровий № 6325781500:04:000:0008 на підставі Державного акту на землю серії ІІІ-ХР № 031907 та площею 7,1663 га, кадастровий № 6325781500:04:000:0006 на підставі Державного акту на землю серії ІІІ-РХ № 031905 відовідно. Земельні ділянки розташовані на території Безмятеженської сільської ради Шевченківського району Харківської області (а.с.48,51).

ТОВ «Безм'ятежне» користується вказаними земельними ділянками на підставі договорів оренди землі, укладеними 24 червня 2008 року між ТОВ «Безм'ятежне», в особі директора ОСОБА_4, та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 строком на п'ять років. Договори зареєстровані 20 травня 2011 року у Шевченківському районному відділі Харківської регіональної філії «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України» (а.с.6,7,21,22).

Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи № 296 від 12 березня 2014 року підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди землі від 24 червня 2008 року, акті прийому-передачі земельної ділянки від 24 червня 2008 року, акті визначення меж земельної ділянки в натурі від 24 червня 2008 року - виконані не ОСОБА_1, а ОСОБА_2 (а.с.84-103).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ «Безм'ятежне» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що договір оренди землі ОСОБА_1 не підписував, свого сина - ОСОБА_2І, на підписання договору від його імені не уповноважував, волевиявлення на укладення договору оренди землі з ТОВ «Безм'ятежне» у нього не було, а відтак договір є неукладеним і товариство не має права на використання спірної земельної ділянки ОСОБА_1 та зобов'язано повернути її власнику.

Такий висновок суду не грунтується на законі, доводи апеляційної скарги стосовно того, що спірний договір пройшов державну реєстрацію у встановленому законом порядку, а тому є оспорюваним правочином і не може вважатись неукладеним, заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

За приписами ч. 1 ст. 20 зазначеного Закону договір оренди землі підлягає державній реєстрації та на підставі ч. 1 ст. 210 , ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України й ст. 18 Закону є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Судом встановлено, та визнається сторонами, що підпис на спірному договорі оренди землі ОСОБА_1 не належить, але державна реєстрація цього договору відбулась.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вольова дія правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» недійсним може бути визнано лише укладений договір.

Положення ст. ст. 1212-1215 ЦК України підлягають застосуванню у разі якщо стороною передчасно передано майно на виконання неукладеного договору.

Така правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року (справа № 6-99 ц 13 ), та відповідно до ст.360.7 ЦПК України , є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Отже, ухвалюючи рішення суд першої інстанції правильно встановив обставин справи, але не врахував, що спірний договір оренди землі зареєстрований у встановленому законом порядку й може бути оспореним та дійшов помилкового висновку про те, що договір є неукладеним, тоді як договір слід було визнати недійсним .

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові ТОВ «Безм'ятежне» до ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про визнання договору недійсним та відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Безм'ятежне» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з інших підстав.

Крім того, ухвалюючи рішення про зобов'язання ТОВ «Безм'ятежне» повернути ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що спірна ділянка з 2011 року перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1, і цей факт сторонами визнається, самостійних вимог про повернення земельної ділянки ОСОБА_1 не заявляв, а навпаки, ТОВ «Безм'ятежне» заявляло вимоги про усунення перешкод у користуванні цією ділянкою.

З огляду на таке, доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими, рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання ТОВ «Безм'ятежне» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку підлягає скасуванню.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що спірний договір оренди землі був укладений за згодою на то ОСОБА_1, відповідав його волі, підписаний сином останнього, а тому є дійсним, не грунтується на законі.

Так, відповідно до ч.3 ст.237 ЦК України, представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичною особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.241 цього Кодексу, правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

ОСОБА_2, у передбаченому законом порядку, права на здійснення правочину від імені ОСОБА_1 не отримував. Твердження ТОВ «Безм'ятежне» про подальше схвалення правочину ОСОБА_1 є голослівним.

Так, ОСОБА_1, який є особою похилого віку, стверджує, що за період 2008-2010 років він отримував гроші від товариства в якості орендної плати, оскільки за усною домовленістю між сторонами, після закінчення у 2008 році дії попереднього договору оренди, його земельна ділянка продовжувала перебувати у користуванні ТОВ «Безм'ятежне». З 2011 року він самостійно почав обробляти належну йому земельну ділянку та будь-яких претензій з цього приводу товариство не заявляло.

За встановлених вище обставин, сам по собі факт отримання ОСОБА_1 коштів від ТОВ «Безм'ятежне» в якості орендної плати за період 2008-2010 року не може свідчити про його обізнаність в існуванні оспорюваного ним договору.

Безпідставними є і посилання в апеляційній скарзі на необхідність застосування до позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі недійсним строку позовної давності.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_1 стверджує, що про порушення свого права - існування договору оренди землі від 24 червня 2008 року дізнався лише в 2013 році, коли отримав позовну заяву ТОВ «Безм'ятежне».

Враховуючи викладені вище пояснення ОСОБА_1 щодо обставин отримання ним у 2008-2010 роках коштів від товариства за використання останнім спірної земельної ділянки, а також факту того, що з 2011 року ця земельна ділянка використовувалась власником, судова колегія вважає, що ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права у 2013 році, а відтак процесуальний строк для пред'явлення позову про визнання договору оренди недійсним ним не пропущений.

Керуючись ст. 303, 304, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, 313, ч.2 ст.314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Безм'ятежне» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 23 квітня 2014 року змінити.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Безм'ятежне» до ОСОБА_1 рішення скасувати та у задоволенні цих вимог відмовити з інших підстав.

В частині зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Безм'ятежне» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, розташовану на території Безмятеженської сільської ради Шевченківського району Харківської області, належну йому на праві приватної власності згідно державного акта серії ІІІ-ХР № 031907, виданого Шевченківською райдержадміністрацією 06 лютого 2003 року, рішення скасувати.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним рішення скасувати.

Визнати недійсним договір оренди землі від 24 червня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Безм'ятежне» в особі директора ОСОБА_4.

В іншій частині рішення не оскаржувалось і судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді