Ухвала

від 02.07.2014 по справі 821/4389/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4389/13-а

Категорія: 8.4.2 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Кравець О.О. судді - Домусчі С.Д. судді - за участю секретаряТурецької І.О.. Левицької З.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Олеся" звернулось до суду з позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області та просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013р. № 0001012200, яким позивачу визначено зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 251628,0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 125814,0 грн., № 0001002200, яким позивачу визначено зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем на 260448,0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 130224,0 грн., № 0007511700, яким позивачу визначено зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 19027,96 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 10612,65 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 15 січня 2014 року позов був задоволений частково: скасовано повністю податкові повідомлення рішення від 11.11.2013р. № 0007511700, № 0001002200, податкове повідомлення-рішення від 11.11.2013р. № 0001012200 скасовано в частині визначення зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 251593,0 грн. та за штрафними санкціями на 125796,5 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій вважає вказану постанову прийнятою з порушенням норм процесуального та матеріального права, просив її скасувати та прийняти нову , якою повністю відмовити у задоволенні позову.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст.34 -39 КАС України.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних встановлених обставин:

Судом 1-ої інстанції встановлено , що в період з 10.09.2013 року по 21.01.2013 року фахівцями Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Олеся" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р.

За результатами перевірки було складено акт від 28.10.2013р. № 1330/220-21273392 , яким було встановлено порушення позивачем:

- п. 138.2, п. 138.8, п.п. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 ПК України, в результаті чого нараховано податку на прибуток у сумі 260448,0 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2012р. у сумі 862368,0 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.11 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся у сумі 251628,0 грн.;

- абзацу "б", п.176.2 ст. 176 ПК України, маючи статус податкового агента, не подано податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування;

- абзацу "б" п. 176.2 ст. 176, п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 169.2.1 п. 169.2 ст.169, п.п. 168.1. 2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 19027,96 грн.;

- п.п. 168.1. 2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Порушено строки сплати (перерахування) податку до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу за перевіряємий період з 01.04.2011р. по 31.12.2012р., в наслідок чого нарахована пеня сумі 2595,69 грн.

Висновки акту посилаються на :

- акт Фастівської ОДПІ від 22.02.2012 р. за № 86/18/2301-37265774 «Про неможливість проведення документальної перевірки TOB "Тірус", яким встановлено ,що у ТОВ «Тірус» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, взаємовідносини ТОВ «Тірус» встановлено факт нереальності вчинення господарської операції з суб'єктами господарської діяльності, в тому числі ТОВ „Комп'ютерні мережі" код 32418283(акт не був наданий а ні до суду 1-ої, а ні до суду апеляційної інстанції)..

- акти ДПІ у м.Херсоні від 22.12.2011 року:

за №4451/23-6/36236213 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ЮГА-С» , код за ЄДР 36236213 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ ТД «ПАЛЛАДІУМ», код за ЄДР 36672180 та контрагентами-покупцями за квітень, вересень 2011 року(акт не був наданий а ні до суду 1-ої, а ні до суду апеляційної інстанції).;

від 10.01.2012 року за №0078/23-4/36236213 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «ЮГА-С» , код за ЄДР 36236213 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ ТД «ПАЛЛАДІУМ», код за ЄДР 36672180 та контрагентами-покупцями за жовтень, 2011 року(акт не був наданий а ні до суду 1-ої, а ні до суду апеляційної інстанції).;

від 15.05.2012 року за №824/22-1/36236213 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ПП «ЮГА-С», код за ЄДР 36236213 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2011 року(акт не був наданий а ні до суду 1-ої, а ні до суду апеляційної інстанції).;

від 22.04.2013 року №2371/22-6/35870432 (акт не був наданий а ні до суду 1-ої, а ні до суду апеляційної інстанції).

від 23.11.11 №77/15-2/36672180 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта одарювання ТОВ "ТД"ПАЛАДІУМ" (36672180) за вересень 2011р. ,згідно з яким ТОВ „ Торговий дім „Палладіум", дійсно мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ „Будтех інтеграл компані " у якого закуповував дизельне пальне(акт не був наданий а ні до суду 1-ої, а ні до суду апеляційної інстанції)..

відповідно до яких основними постачальниками нафтопродуктів TOB "Юга-С" були TOB "ТД "Палладіум" та ПП "Примаріс". У TOB "ТД "Палладіум" відсутні можливості для здійснення господарських операцій, свідоцтво платника ПДВ анульоване 14.11.2011 року. Основним постачальником у ПП "Примаріс" було TOB "Саноіл Торг", яке має ознаки фіктивності, всі господарські операції з контрагентами визнано нікчемними за актом перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 22.03.2011 р.

Тому, робиться висновок ,що взаємовідносини ТОВ "ТД "Палладіум" та ПП "Примаріс" з TOB "Юга-С" не спричиняють реального настання правових наслідків, товар не придбавався та не реалізовувався, відповідно взаємовідносини між TOB "Юга-С" та TOB "Олеся" також не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки у TOB "Юга-С" відсутні об'єкти оподаткування (ПММ), реалізацію яких задокументовано позивачу.

- від 23.11.2011р. № 78 "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП "Мідас Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у вересні 2011 року", яким встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, а ПП "Мідас Плюс" має ознаки фіктивності, а тому робиться висновок,що взаємовідносини ПП "Мідас Плюс" з TOB "Авірум" не спричиняють реального настання правових наслідків та договори є нікчемними, а відповідно взаємовідносини між TOB "Авірум" та TOB "Олеся" також не спричиняють реального настання правових наслідків(акт не був наданий а ні до суду 1-ої, а ні до суду апеляційної інстанції)..

- акту зустрічної звірки TOB "Армотек" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за серпень 2011 року, складеного ДПІ у Дарницькому районі м. Києва, відповідно до якого основним постачальником TOB "Армотек" було TOB "Київські промислові технології", яке має ознаки фіктивності, так як декларація по податку на додану вартість його контрагента - TOB "КТФ "Оптроздрібторг" підписана не директором підприємства. Тому, взаємовідносини TOB "КТФ "Оптроздрібторг" з TOB "Київські промислові технології" не спричиняють реального настання правових наслідків та договори є нікчемними, а відповідно взаємовідносини між TOB "Київські промислові технології" та TOB "Армотек", а також взаємовідносини між TOB "Армотек" та TOB "Олеся" також не спричиняють реального настання правових наслідків.

- акт перевірки від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про неможливість провести зустрічну звірку ПП "Поліметал-Торг" з питань взаємовідносин з TOB "Галактика М", так як юридична адреса не відповідає фактичній адресі товариства. Крім того, відповідно до інформації ДПІ, при проведені перевірки TOB "Галактика М" , яким було встановлено, формування податкового кредиту від контрагентів, які в свою чергу не декларували податковий кредит, відповідно зроблено висновок про відсутність факту придбання товару, а тому, усі операції купівлі-продажу між контрагентами TOB "Галактика М" вважаються податковим органом нікчемними, а відповідно є нікчемними угоди між TOB "Галактика М" та ПП "Поліметал-Торг", а також між ПП "Поліметал-Торг" та TOB "Олеся».

- акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "СТЦ Охоронні системи" з питань дотримання вимог податкового законодавства з TOB "БП "Флокс".

- акт перевірки від ДПІ у Подільському районі м. Києва, згідно якого TOB "БП "Флокс" не знаходиться за юридичною адресою, у нього відсутні основні засоби, тому в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів та послуг TOB "БП "Флокс" на користь TOB "СТЦ Охоронні системи". У зв'язку із вищенаведеним, Новокаховська ОДПІ вважає, що угода про надання послуг TOB "СТЦ Охоронні системи" на користь TOB "Олеся" є нікчемною. (акт не був наданий а ні до суду 1-ої, а ні до суду апеляційної інстанції).

- акт ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Снаб-Трейд", так як підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Контрагенти-постачальники ПП "Снаб-Трейд" у липні 2012 року ТОВ "Івітек ТТК" та ПФ "Індустрія" не відобразили свої податкові зобов'язання із ПДВ. Таким чином господарські операції ПП "Снаб-Трейд" за липень 2012 року не спричиняють реального настання правових наслідків, відповідно відсутні підстави для формування витрат та податкового кредиту TOB "Олеся" по господарській операції із придбання гідромолоту у ПП "Снаб-Трейд".

- акт ДПІ у м. Херсоні про неможливість проведення зустрічної перевірки TOB "Благо-Юг" у період червня-липня 2012 року, так як фактична адреса підприємства не співпадає з юридичною адресою, фактично товариство використовує іншу адресу: м. Херсон, вул. Домобудівна, 9, на підприємстві працює 2 особи, у підприємства відсутні умови для здійснення господарської діяльності. Крім того, керівник TOB "Благо-Юг" є також керівником ПП "Снабресурс плюс". Тому, господарська діяльність TOB "Благо-Юг" за червень-липень 2012 року не містить розумних економічних причин (ділової мети) та господарські операції із придбання і продажу товарів не спричиняють реального настання правових наслідків.

- акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС від 21.12.2012р. № 7210/224/36441206, яким встановлено відсутність у TOB "Феріт Д" об'єктів оподаткування по операціям із продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011-2012 р.р., так як в рамках встановлення нікчемності угод TOB "Феріт Д" за серпень та вересень 2012 року, відсутні підтвердження фактичних поставок ТМЦ по операціях продажу товарів на користь TOB "Компанія "Промсталь", а тому взаємовідносини між TOB "Олеся" та TOB "Компанія "Промсталь" не спричиняють реального настання правових наслідків(акт не був наданий а ні до суду 1-ої, а ні до суду апеляційної інстанції)...

На підставі акту перевірки від 28.10.2013р. № 1330/220-21273392 податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013р. № 0001012200, яким позивачу визначено зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 251628,0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 125814,0 грн., № 0001002200, яким позивачу визначено зобов'язання із податку на прибуток за основним платежем на 260448,0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 130224,0 грн., № 0007511700, яким позивачу визначено зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 19027,96 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 10612,65 грн.

Згідно п/п 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не с винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Згідно підпункту "а" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.і 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах. Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III цього Кодексу.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що підставою для збільшення сум грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 16530,14 гривень (ст. 89 акту перевірки), став висновок ДПІ про те, що позивачем надано додаткове благо фізичним особам у вигляді оплати вартості послуг мобільного зв'язку ПрАТ "МТС", оскільки позивачем не дотримано умови для підтвердження використання мобільного зв'язку у виробничих цілях.

Але, відповідно до наказів TOB "Олеся" від 04 січня 2011 року № 4 та від 03 січня 2012 року № 6 затверджено список працівників TOB "Олеся", які мають право на користування мобільним зв'язком, для чого їм надаються картки тарифних пакетів, що придбані підприємством та затверджені правила користування мобільним зв'язком на підприємстві, відповідно до яких співробітники мають право користуватися мобільним зв'язком тільки з метою провадження господарської діяльності підприємства.

TOB "Олеся" укладені з ПрАТ "МТС" договори про надання телекомунікаційних послуг від 01 січня 2011 року та від 01 січня 2012 року, відповідно до яких ПрАТ "МТС" зобов'язується надавати послуги мобільного зв'язку, а абонент зобов'язується приймати та оплачувати отримані послуги мобільного зв'язку. На підставі цих договорів TOB "Олеся" отримувало послуги мобільного зв'язку та оплачувало їх, що підтверджується платіжними дорученнями, банківськими виписками та актами виконаних робіт.

Використання мобільного зв'язку також підтверджено відповідними документами, а саме: рахунками за послуги стільникового зв'язку, платіжними дорученнями про сплату рахунків, актами виконаних робіт та податковими накладними, які оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що ППР від 11.11.2013р. № 0007511700, яким позивачу визначено зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на 19027,96 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 10612,65 грн., є неправомірним та безпідставним , так як належними та допустимими доказами доведено , що послуги мобільного зв'язку, які оплачував позивач, використовувались працівниками для вирішення питань пов'язаних з веденням TOB "Олеся" господарської діяльності, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності зворотних обставин.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що на праві приватної власності TOB "Олеся" належать офісні приміщення адміністративної будівлі у м.Нова Каховка, по вулиці Паризької Комуни. 4-а.

З метою використання під магазин будівельних та здачі в оренду , власником було прийняте рішення про реконструкцію вказаного приміщення.

Згідно з договором оренди нерухомого майна (приміщення площею 115,6 м 2 у м.Нова Каховка, по вулиці Паризької Комуни. 4-а) з метою використання під магазин будівельних матеріалів № 139/8-12 від 07.08.2012р., укладеним між орендодавцем TOB "Олеся" та орендарем ФОП ОСОБА_5, рішенням виконкому Новокаховської міськради від 28.08.2012р. № 343 "Про дозвіл на проектування та будівництво", у яким надано ТОВ "Олеся" дозвіл на проведення реконструкції офісних приміщень під магазин будівельних матеріалів за рахунок орендаря ФОП ОСОБА_5

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що висновок ДПІ про те, що позивачем надано додаткове благо ФОП ОСОБА_5 - виконано реконструкцію на загальну суму 7483,17 гривень є безпідставним , так як належними та допустимими доказами доведено ,що саме ФОП ОСОБА_5 за власний рахунок було проведено реконструкцію офісних приміщень під магазин будівельних матеріалів.

Відповідно до статті 169 ПК України, платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого платнику податку місячного доходу у вигляді заробітної плати тільки за одним місцем його нарахування (виплати).

Платник податку подає роботодавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів, що підтверджують таке право.

Якщо платник податку порушує норми цього пункту, внаслідок чого, зокрема, податкова соціальна пільга застосовується також під час отримання інших доходів протягом будь-якого звітного податкового місяця або за кількома місцями отримання доходів, такий платник податку втрачає право на отримання податкової соціальної пільги за всіма місцями отримання доходу починаючи з місяця, в якому мало місце таке порушення, та закінчуючи місяцем, в якому право на застосування податкової соціальної пільги відновлюється.

Платник податку може відновити право на застосування податкової соціальної пільги, якщо він подасть заяву про відмову від такої пільги всім роботодавцям із зазначенням місяця, коли відбулося таке порушення, на підставі чого кожний роботодавець нараховує і утримує відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а у разі, коли сума виплати недостатня, - за рахунок наступних виплат. Якщо сума недоплати та/або штрафу не були утримані податковим агентом за рахунок доходу платника податку, то такі суми включаються до річної податкової декларації такого платника податку.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, встановлює також порядок інформування роботодавців платника податку про наявність порушень ним норм підпункту 169.2.1 цього пункту, виявлених на підставі даних податкової звітності чи документальних перевірок, а також порядок інформування роботодавця про позбавлення платника податку або про відновлення його права на податкову соціальну пільгу.

Відповідно до Порядку інформування роботодавців платника податку про наявність порушень застосування податкової соціальної пільги, позбавлення платника податку або про відновлення його права на податкову соціальну пільгу, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 року № 1023, орган ДПС повідомляє роботодавця про наявність виявлених на підставі даних податкової звітності чи документальних перевірок порушень платником податку - працівником такого роботодавця застосування податкової соціальної пільги, позбавлення платника податку.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що TOB "Олеся" використовувало податкову соціальну пільгу при розрахунку заробітної плати працівника ОСОБА_6, який за іншим місцем роботи також користувався соціальною пільгою,про що позивачу було невідомо.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції ,що позивач довідався про порушення працівника ОСОБА_6 від податкового органу 18 жовтня 2013р. та не мав реальної можливості провести утримання із заробітної плати за жовтень 2013 року, що нараховується та виплачується по закінченню місяця, так як контроль за правомірним застосуванням податкової соціальної пільги та повідомлення роботодавця про наявності порушення її застосування, покладається безпосередньо на податковий орган та при виявленні порушення застосування податкової соціальної пільги, відповідач повинен сформувати і направити TOB "Олеся" повідомлення встановленого зразка , а TOB "Олеся" на виконання норм пункту 169.2 статті 169 Податкового кодексу України, має нарахувати і утримати відповідну суму недоплати податку та штраф у розмірі 100 відсотків суми цієї недоплати за рахунок найближчої виплати доходу такому платнику податку, а у разі, коли сума виплати недостатня, - за рахунок наступних виплат. Якщо ж суму недоплати та/або штрафу не будуть утримані податковим агентом (позивачем) за рахунок доходу платника податку, то такі суми включаються до річної податкової декларації такого платника податку.

витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно п/п 138.10.4 п. 138.10 ст.138 ПК України інші операційні витрати, що включають, зокрема:

а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу;

б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності";

в) інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно:

суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу;

суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті;

витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку, в тому числі з питань законодавства, на придбання літератури, оплату Інтернет-послуг і передплату спеціалізованих періодичних видань;

суми коштів, спрямовані уповноваженими банками до додаткового спеціального резерву страхування пенсійних вкладів та додаткових спеціальних резервів страхування коштів фондів банківського управління відповідно до закону, що регулює питання створення та функціонування фондів банківського управління;

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

Згідно п.п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Згідно з пп. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином , будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Судом 1-ої інстанції було встановлено, що TOB "Комп'ютерні мережі" надало позивачу послуги з організації доступу до мережі інтернет через базову мережу у період з травня по вересень 2011 року на підставі договору від 01 січня 2011 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 11.01.2012 року TOB "Тірус" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Свідоцтво платника ПДВ анульовано 30 січня 2012 року.

TOB "Комп'ютерні мережі" є інтернет-провайдером та зареєстроване в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації відповідно до рішення № 91 від 06 серпня 2007 року, а також має ліцензію Укрчастотнадзору на користування радіочастотним ресурсом України № 466328 від 30.07.2009 р.

Факт виконання правочину з надання послуг зв'язку від TOB "Комп'ютерні мережі" на користь TOB "Олеся" з травня по вересень 2011 року підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними, виписками банку про оплату послуг. Послуги отримані від контрагента використовувалися у господарській діяльності позивачем, в тому числі для подання податкової звітності до ДПІ.

26 квітня 2011 року між TOB "Олеся" та TOB "Юга-С" укладений договір

купівлі-продажу № 90. На підставі договору TOB "Юга-С" поставило на користь TOB "Олеся" нафтопродукти на загальну суму 1325134,00 грн. у період з квітня по жовтень 2011 року.

Факт придбання позивачем нафтопродуктів від TOB "Юга-С" підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, виписками банку про оплату отриманого товару та платіжними дорученнями, договорами перевезення та товарно-транспортними накладними.

Придбаний товар використаний у господарській діяльності для обслуговування транспортних засобів позивача, які використовуються під час будівництва.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду в справі № 2а-2287/12/2170 за позовом ПП "Юга-С" до ДПІ у м. Херсоні , яка набрала законної сили згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 р., були визнані протиправними дії ДПІ у м. Херсоні щодо визнання нікчемними правочинів, здійснених ПП "Юга-С" з контрагентами - постачальниками та покупцями, згідно акту перевірки від 22.12.2011 № 4451/23-6/36236213.

У вересні 2011 року TOB "Авірум" на підставі договору купівлі-продажу поставлено TOB "Олеся" товарно-матеріальні цінності, а саме: шурупокрут на суму 2015,00 грн. та шліфмашину на суму 3448,00 грн.

Виконання правочину з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей між TOB "Авірум" та TOB "Олеся" у вересні 2011 року підтверджується видатковими накладними, податковими накладними,виписками банку про оплату отриманого товару, посвідченням про відрядження, товарно-транспортною накладною.

Після отримання товару позивачем від TOB "Авірум", його було використано у господарській діяльності, так як основним видом діяльності позивача є будівельна діяльність.

У серпні 2011 року між TOB "Олеся" та TOB "Армотек" укладений договір купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. На підставі договору TOB "Армотек" поставило на користь TOB "Олеся" у серпні 2011 р. ТМЦ, а саме: лак на суму 6715,80 грн. та шнур делатаційний на суму 2088,00 грн.

Факт виконання правочину з купівлі-продажу продажу товарно-матеріальних цінностей між TOB "Армотек" та TOB "Олеся" у серпні 2011 року підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, виписками банку про оплату отриманого товару. Транспортування товару здійснювалося за рахунок покупця, перевізником TOB "Ін-Тайм", що підтверджується актом виконаних робіт від 31.08.2011 року № ОУ-0020637 та деклараціями про прийняття вантажу.

Після отримання позивачем товару від TOB "Армотек", його було використано у господарській діяльності, а саме при наданні будівельно-монтажних послуг під час реконструкції заводу TOB "Грін Тім" та заводу з виробництва гофрокартону, так як основним видом діяльності позивача є будівельна діяльність.

01 січня 2011 року між TOB "Олеся" та ПП "Новокаховський

автотехцентр" укладений договір купівлі-продажу - придбані автошини у кількості 2 шт. на суму 5000,00 гривень.

Факт виконання правочину з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей між ПП "Новокаховський автотехцентр" та ТОВ "Олеся" у червні 2011 року підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, виписками банку про оплату отриманого товару. Транспортування товару здійснювалося за рахунок покупця.

Після отримання автошин від ПП "Новокаховський автотехцентр", їх було використано у господарській діяльності для обслуговування вантажного автомобіля МАЗ 54323 державний номер НОМЕР_1, що підтверджується карткою обліку пробігу даного автомобіля.

01 жовтня 2012 року між TOB "Олеся" та ПП "Поліметал-Торг" укладений

договір поставки товарно-матеріальних цінностей, а саме: арматури класу A3 д. 12-14 у кількості 25,6 тонн на загальну суму 192000,00 гривень. На виконання умов вищезазначеного договору у жовтні 2012р. ПП "Поліметал-Торг" здійснено постачання на користь TOB "Олеся" арматури у кількості 8 тон на суму 60000,00 гривень.

Факт виконання правочину з купівлі-продажу арматури між ПП "Поліметал-Торг" та TOB "Олеся" у жовтні 2012 року підтверджується видатковою накладною, податковою накладною, платіжним дорученням про оплату отриманого товару. Транспортування товару здійснювалося за рахунок покупця, що підтверджується посвідченням про відрядження, авансовим звітом водія, товарно-транспортною накладною від 03.10.2013 року.

Отриманий від ПП "Поліметал-Торг" товар використаний позивачем у господарській діяльності -для надання послуг будівництва.

01 листопада 2012 року між TOB "Олеся" та TOB "СТЦ Охоронні системи"

укладений договір надання інформаційно-консультаційних послуг (проведення спеціального навчання працівників TOB "Олеся" з виконання робіт протипожежного призначення та забезпечення їх інформаційно-довідковими матеріалами)№ 8-11 з питань пожежної безпеки загальною вартістю 1992,00 гривень.

Факт виконання правочину з надання інформаційно-консультаційних послуг з питань пожежної безпеки між TOB "СТЦ Охоронні системи" та TOB "Олеся" у листопаді 2012 року підтверджується договором, актом про надання послуг, податковою накладною, платіжним дорученням про оплату послуг. За результатом отриманих консультаційних послуг, працівники позивача отримали посвідчення з проходження технічного мінімуму з пожежної безпеки.

01 липня 2012 року між TOB "Олеся" та ПП "Снаб-Трейд" був укладений договір

купівлі-продажу № 13 про поставку гідромолоту ЕПМ-120 загальною вартістю 32000,00 грн.

Факт виконання правочину з продажу гідромолоту між TOB "Олеся" та ПП "Снаб-Трейд" у липні 2012 року підтверджується накладною на передачу товару, податковою накладною, платіжним дорученням про оплату товару. Транспортування товару проводилося за рахунок покупця, із залучення перевізника ПП "Нічний Експрес", що підтверджується актом наданих послуг за липень 2012 року та товарно-транспортною накладною від 23 липня 2012 року.

15 травня 2012 року між TOB "Олеся" та TOB "Благо-Юг" був укладений договір

№ БІО-0033б про придбання плівки 1500 x12 рукав втор. Товар поставлений протягом червня-липня 2012 року.

Факт виконання правочину з продажу плівки між TOB "Олеся" та TOB "Благо-Юг" у червні, липні 2012 року підтверджується накладними на передачу товару, податковими накладними, платіжним дорученням про оплату товару. Транспортування товару проводилося за рахунок покупця, із залучення власного транспорту, що підтверджується ТТН.

Отриманий від TOB "Благо-Юг" товар використаний позивачем у господарській діяльності, а саме надання будівельних послуг TOB СП "НІБУЛОН", що підтверджується актами списання матеріальних цінностей.

02 серпня 2012 року між TOB "Олеся" та TOB "Компанія "Промсталь" був

укладений договір купівлі-продажу №18-0. Відповідно до умов договору TOB "Компанія "Промсталь" поставило на користь позивача круги ф 100 ст.УЮА. у серпні, вересні 2012р.

Факт виконання правочину з продажу металевих виробів між TOB "Олеся" та TOB "Компанія "Промсталь" підтверджується накладними на передачу товару, податковими накладними,платіжним дорученням про оплату товару. Транспортування товару проводилося за рахунок покупця, із залучення послуг перевізника TOB "Делівері", що підтверджується актами виконаних робіт.

Після отримання позивачем товару від TOB "Компанія "Промсталь" його було використано у господарській діяльності, що підтверджується актами списання матеріальних цінностей.

Таким чином , судом 1-ої інстанції було встановлено, щодо господарських операцій позивача із його контрагентами: ТOB "Комп'ютерні мережі", ПП "Юга-С", ПП "Авірум", TOB "Армотек", ПП "Новокаховських автотехцентр", TOB "Поліметал-Торг", TOB "СТЦ Охоронні системи". ПП "Cнаб-Трейд", TOB "Благо-Юг", TOB "Компанія "Промсталь", що підставою для зменшення позивачу витрат та податкового кредиту послужили наявність актів перевірок ДПІ за місцем реєстрації контрагентів позивача, якими їх господарські операції із придбання товарів (послуг) визнані такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків через порушення, допущені контрагентами цих СПД або у зв'язку із неможливістю проведення перевірки через незнаходження підприємства за юридичною адресою.

Відповідно до п.п. 14.1.191 ст. 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до п.п. 14.1.185 ст. 14 ПК України постачання послуг - операція, зокрема, з надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результаті та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Отже в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не можуть виникати право на податковий кредит.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як вказані обставини є тільки передчасними припущеннями податкового органу, та не є свідченнями нікчемності правочину,

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до ст.18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців " від 15.05.2003р. №755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Статтею 104 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-IV (із змінами і доповненнями) визначено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

До того ж, згідно ст.59 Господарського кодексу України від 16.01.2003р. №436-IV (із змінами і доповненнями) припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням владника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим кодексом, - за рішенням суду. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності.

Згідно частини 2 статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Отже, судами 1-ої та апеляційної інстанцій було встановлено, що на час укладання та виконання господарських зобов'язань контрагенти були належним чином зареєстрованими та відносилися до платників податку на додану вартість.

Крім того, згідно п.9.8 ст.9 Закону України №168/97-ВР реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання. А відповідно до п.25 „Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість ", затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79 (із змінами і доповненнями), реєстрація платників податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.9.8 ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість ". Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Відповідно до п.184.1 ст.184 Податкового кодексу України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. Згідно п.1 розділу V "Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №978 (далі - Положення №978), реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 ст.184 розділу V Податкового кодексу України.

А пунктом 2 розділу V Положення №978 встановлено, що анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з реєстру платників ПДВ. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Так, санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак зазначені санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить до висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як термін « фіктивне підприємство»,застосований у акті перевірки , визначений Кримінальним Кодексом України ,як злочин , відповідальність за який встановлена ст.205 КК України та є створенням або придбанням суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності щодо яких є заборона , а факт скоєння вказаного злочину в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду ,який набув законної сили , а ні актом перевірки податкового органу .

Таким чином, апеляційний суд вважає ,що виникнення права платника податку на податковий кредит та бюджетне відшкодування є наслідком фактичного проведення господарських операцій із контрагентами: TOB "Комп'ютерні мережі", ПП "Юга-С", ПП "Авірум", TOB "Армотек", ПП "Новокаховських автотехцентр", TOB "Поліметал-Торг", TOB "СТЦ Охоронні системи". ПП "Cнаб-Трейд", TOB "Благо-Юг", TOB "Компанія "Промсталь", які є об'єктами оподаткування, за наявності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку по розрахункам між позивачем та контрагентом , яке на момент укладання договорів та їх виконання було зареєстроване, не припинене та не виключене з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Крім того, у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, позивачем сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів , належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, укладені договори між позивачем та контрагентами до теперішнього ніким не оскаржений та не визнавався недійсними у судовому порядку, «товарність» операцій підтверджено довідками,податковими та видатковими накладними , які відображають зміст та обсяг товарів , їх кількість, вартість, підписані від імені юридичних осіб та завірені печаткою юридичних осіб, банківськими платіжними дорученнями в яких зафіксовані всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять інформацію що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, а також судовими рішеннями , яки набули законної сили.

Згідно з правовою позицією ,викладеної у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення: за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання». Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Булвес»проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Крім того, відповідно до п.56.21 ст.56ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Апеляційний суд вважає помилковим висновок суду 1-ої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову та вважає , що податкове повідомлення - рішення про часткове задоволення позовних вимог, скасовує податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013р. № 0001002200, № 0007511700 повністю та № 0001012200 в частині визначення зобов'язання із податку на додану вартість за основним платежем на 251593,0 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 125796,5 грн. є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки позивач виконав вимоги приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та на підтвердження правомірності формування податкового зобов'язання надав документи, а виявлені за результатами перевірки порушення з боку контрагента позивача є припущеннями та не є доказом фіктивності діяльності, крім того позивач не несе відповідальності за облікову політику контрагентів, через те що, закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентом-продавцем із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем, також сама по собі несплата податку контрагентом (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а висновки відповідача, викладені у акті перевірки щодо нікчемності укладених договорів, є помилковими та обґрунтованими припущеннями стосовно заниження податкового зобов'язання та не підтвердженими належними та достатніми доказами, укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, а судові рішення, із врахуванням вимог ст. 204 ЦК України, про визнання їх недійсними відсутні, а дії податкового органу щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів є протиправними .

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, постановлене рішення суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідає чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Згідно з ч.2 ст.200 КАС України (в редакції на момент вчинення процесуальної дії) не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином , апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування чи зміни постанови суду 1-ої інстанції .

Керуючись ч.1 ст. 195, ст.196, п.1 ч.1. ст.198, 200, п.1 ч.1 ст. 205,ст. 206,210, 211, 212 , ч. 5 ст. 254 КАС України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 15.01.2014 р. - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення , та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Кравець О.О.

Суддя Домусчі С.Д.

Суддя Турецька І.О.