Постанова

від 27.06.2014 по справі 813/701/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2014 року № 813/701/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

за участю секретаря Капустинської Н.М.

за участю:

представника позивача Кожан А.В.

представника відповідача Павлюк Б.З.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будклас» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001612210 та №0001622210 від 19.12.2013 року,-

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ТзОВ «Будклас» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь-рішеннь №0001622210 від 19.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 151678,00 грн, та №0001612210 від 19.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та організацій на 139543,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 05.12.2013 №203/22-10/33169679 про неправомірність віднесення до витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість вартості будівельно-монтажних робіт, придбаних підприємством у СГТзОВ «Надія» та ТзОВ «Електромонтаж-470».

На думку позивача, дійсність господарських операцій з вказаними контрагентами та використання придбаних будівельно-монтажних робіт у господарській діяльності підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Оскільки підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, спірні податкові повідомлення - рішення підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні та наданих поясненнях. Вважає, що ТзОВ «Будклас» документально не підтверджено використання придбаних робіт у власній господарській діяльності і, як наслідок, безпідставно сформовано витрати та податковий кредит. Просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 15.11.2013 року №442,443,444,445,446, виданих ДПІ у Личаківському районі, проведено планову виїзну документальну перевірку позивача.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.138.4, п. 138.6, п. 138.8, п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України від 10.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 139543 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 на суму 139543 грн;

- пп..14.1.181 п.14.1 ст.14, п.189.1 ст.189,п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5 , п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 10.12.2010 року № 2755-VІ сумі 121342 грн., у тому числі за серпень 2011 в сумі 24135 грн., за грудень 2011 в сумі 4167 грн, за лютий 2012 в сумі 43040 грн., за квітень 2012 в сумі 50000 грн.

За результатами перевірки складено акт від 05.12.2013 року №203/22-10/33169679.

На підставі вказаного акту перевірки прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0001622210 від 19.12.2013 року, яким ТзОВ «Будклас» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в 151678,00 грн;

- №0001612210 від 19.12.2013 року, яким ТзОВ «Будклас» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств та організацій 139543,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про необґрунтованість включення до складу витрат та податкового кредиту коштів по оплаті придбаних позивачем будівельно-монтажних робіт від СГТзОВ «Надія» та ТзОВ «Електромонтаж-470».

В основу таких висновків контролюючого органу покладено вивчення наданих до перевірки первинних документів. У зв'язку із тим, що відсутнє підтвердження фактичного отримання послуг (робіт), не доведено їх використання у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних робіт без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу витрат, податковий орган дійшов висновку про допущення позивачем описаних вище порушень Податкового кодексу України.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховував наступне.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 Податкового кодексу, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2. статті 138 витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно до підпункту 139.1.9. пункту 139.1 не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротнікапітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані

операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу Податкову накладну видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порівняльний аналіз наведених вище норм № 393/34 - ВР, Закону № 168/97-ВР та Податкового кодексу України свідчить про однаковий підхід законодавця до порядку формування та віднесення витрат до складу валових витрат та підстав формування платником податків податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно» до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відповідач стверджує, що позивачем не доведено використання придбаних будівельно-монтажних робіт від СГТзОВ «Надія» та ТзОВ «Електромонтаж-470» у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що господарські взаємовідносини ТзОВ «Будклас» та СГТзОВ «Надія» та ТзОВ «Електромонтаж-470» базувалися на договорах купівлі-продажу.

Суд, беручи до уваги лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи, а також ч.5 ст. 11 КАС України запропонував позивачу представити докази, які спростовували наведені вище доводи податкового органу.

Позивач підтверджує реальний характер господарських відносин наступними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема:

щодо СГТзОВ «Надія»:

- Договір будівельного субпідряду № 9 від 15.10.2011р. між ТзОВ «Будклас» та СГТзОВ «Надія»

- Акт виконаних будівельних робіт № 12/АБ-ЗМ-1 від 26.12.2011р.на суму 583239,13 грн.

- Податкова накладна № 1 від 01.12.11р. на суму 300 000 грн. з ПДВ.

- Податкова накладна № 21 від 27.12.11р. на суму 25 000,00 грн. з ПДВ.

- Податкова накладна № 27 від 30.12.11р. на суму 258 239,11 грн. з ПДВ.

- Ліцензія Державної Архітектурної-Будівельної Інспекціїна виконання робіт Серія АВ № 406937 від 15.05.2008р. з додатками.

Щодо взаємовідносин з ТзОВ «Електромонтаж-470»:

- Договір будівельного субпідряду № 04 від 12.08.2011р. між ТзОВ «Будклас» та ТзОВ «Електромонтаж-470»

- Акт виконаних будівельних робіт № 1-12/ЕО-ЗМ-1 від 26.12.2011р. на суму 44972,65 грн.

- Акт виконаних будівельних робіт № 2-12/ЕО-ЗМ-1 від 26.12.2011р. на суму 2414,11 грн.

- Акт виконаних будівельних робіт № 3-12/ЕО-ЗМ-1 від 26.12.2011р. на суму 94435,36 грн.

- Акт виконаних будівельних робіт № 4-12/ЕО-ЗМ-1 від 26.12.2011р. на суму 2987,66 грн.

- Податкова накладна № 2 від 29.08.11р. на суму 250 000 грн. з ПДВ.

- Ліцензія Інспекції Державного Архітектурно-будівельного Контролю у Чернівецькій області на виконання робіт серія АГ № 575810 від 19.04.2011р. з додатком.

Згідно вище зазначених документів, придбані у вказаних контрагентів роботи булло використано позивачем при будівництві вантажного терміналу МАПП «Порубне» Чернівецької обласної митниці перша черга, ІІ пусковий комплекс.

При цьому, у акті перевірки позивача не ставиться під сумнів правильність оформлення перинних документів, також відсутні зауваження щодо їх форми та змісту.

Аналіз господарських операцій та представлених позивачем первинних документів дає суду підстави вважати, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами відповідали тим видам діяльності, яку здійснювали ці суб'єкти господарювання.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У позивача наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання у СГТзОВ «Надія» та ТзОВ «Електромонтаж-470» робіт, які позивачем фактично були отримані.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ТзОВ «Будклас» із СГТзОВ «Надія» та ТзОВ «Електромонтаж-470» по придбанню робіт (послуг) та використання їх в господарській діяльності позивача спростовують висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з цими контрагентами в період, охоплений перевіркою.

Відповідно до вимог частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкових повідомлень - рішень: №0001622210, №0001612210 від 19.12.2013 року.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 128, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001622210, №0001612210 від 19.12.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будклас» (вул. Ковельська, 108/2, м.Львів, ЄДРПОУ 33169679) 2294,00 (дві тисячі двісті дев»яносто чотири гривні 00 коп) судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 04 липня 2014 року.

Суддя Гулкевич І.З.