Ухвала

від 17.11.2014 по справі 813/701/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 р. Справа № 876/6964/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

представника відповідача Павлюк Б.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будклас» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0001612210 та №0001622210 від 19.12.2013 року,-

ВСТАНОВИВ :

ТзОВ «Будклас» 28.01.2014 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001622210 від 19.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 151678,00 грн., та №0001612210 від 19.12.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств та організацій на 139543,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішенням Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, покликаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню, з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи на підставі акту перевірки від 05.12.2013 року №203/22-10/33169679 прийнято податкові повідомлення-рішення: -№ 0001622210 від 19.12.2013 року, яким ТзОВ «Будклас» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в 151678,00 грн.; -№0001612210 від 19.12.2013 року, яким ТзОВ «Будклас» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток підприємств та організацій 139543,00 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про необґрунтованість включення до складу витрат та податкового кредиту коштів по оплаті придбаних позивачем будівельно-монтажних робіт від СГТзОВ «Надія» та ТзОВ «Електромонтаж-470». В основу таких висновків контролюючого органу покладено вивчення наданих до перевірки первинних документів. У зв'язку із тим, що відсутнє підтвердження фактичного отримання послуг (робіт), не доведено їх використання у власній господарській діяльності та відсутня підстава для включення вартості даних робіт без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу витрат, податковий орган дійшов висновку про допущення позивачем описаних вище порушень Податкового кодексу України.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України (далі -ПК України) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 ПК України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 ПК України податкову накладну видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що господарські взаємовідносини ТзОВ «Будклас» та СГТзОВ «Надія» та ТзОВ «Електромонтаж-470» базувалися на договорах купівлі-продажу.

Позивач підтверджує реальний характер господарських відносин наступними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, зокрема з СГТзОВ «Надія»:

- Договір будівельного субпідряду № 9 від 15.10.2011р. між ТзОВ «Будклас» та СГТзОВ «Надія»; - Акт виконаних будівельних робіт № 12/АБ-ЗМ-1 від 26.12.2011р.на суму 583239,13 грн.; - Податкова накладна № 1 від 01.12.11р. на суму 300 000 грн. з ПДВ; - Податкова накладна № 21 від 27.12.11р. на суму 25 000,00 грн. з ПДВ; - Податкова накладна № 27 від 30.12.11р. на суму 258 239,11 грн. з ПДВ; - Ліцензія Державної Архітектурної-Будівельної Інспекції на виконання робіт Серія АВ № 406937 від 15.05.2008р. з додатками.

Щодо ТзОВ «Електромонтаж-470»: - Договір будівельного субпідряду № 04 від 12.08.2011р. між ТзОВ «Будклас» та ТзОВ «Електромонтаж-470»; - Акт виконаних будівельних робіт № 1-12/ЕО-ЗМ-1 від 26.12.2011р. на суму 44972,65 грн.; - Акт виконаних будівельних робіт № 2-12/ЕО-ЗМ-1 від 26.12.2011р. на суму 2414,11 грн.; - Акт виконаних будівельних робіт № 3-12/ЕО-ЗМ-1 від 26.12.2011р. на суму 94435,36 грн.; - Акт виконаних будівельних робіт № 4-12/ЕО-ЗМ-1 від 26.12.2011р. на суму 2987,66 грн.; - Податкова накладна № 2 від 29.08.11р. на суму 250 000 грн. з ПДВ.; - Ліцензія Інспекції Державного Архітектурно-будівельного Контролю у Чернівецькій області на виконання робіт серія АГ № 575810 від 19.04.2011р. з додатком.

Згідно вище зазначених документів, придбані у вказаних контрагентів роботи було використано позивачем при будівництві вантажного терміналу МАПП «Порубне» Чернівецької обласної митниці перша черга, ІІ пусковий комплекс.

При цьому, у акті перевірки позивача не ставиться під сумнів правильність оформлення перинних документів, також відсутні зауваження щодо їх форми та змісту. Аналіз господарських операцій та представлених позивачем первинних документів дає суду підстави вважати, що господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами відповідали тим видам діяльності, яку здійснювали ці суб'єкти господарювання.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідно до статті 1 Закон № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У позивача наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання у СГТзОВ «Надія» та ТзОВ «Електромонтаж-470» робіт, які позивачем фактично були отримані.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції ТзОВ «Будклас» із СГТзОВ «Надія» та ТзОВ «Електромонтаж-470» по придбанню робіт (послуг) та використання їх в господарській діяльності позивача спростовують висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до складу витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість коштів по взаєморозрахунках з цими контрагентами в період, охоплений перевіркою.

Апелянтом не подано доказів правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень: №0001622210, №0001612210 від 19.12.2013 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості заявлених позовних вимог, з врахуванням аналізу поданої апеляційної скарги сторонами у справі та їхніми доводами, які спростовані матеріалами справи, колегія суддів вирішила, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.06.2014 року у справі № 813/701/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

Т.І. Шинкар

Повний текст ухвали виготовлено 20.11.2014 року