Постанова

від 04.07.2014 по справі 820/8815/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 липня 2014 р. Справа № 820/8815/14

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Супрун Ю.О., розглянувши у порядку письмового провадження Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД" до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД" (надалі за текстом - ТОВ фірма "Альта ЛТД", позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі за текстом - Індустріальна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000352210 від 29 квітня 2014 року, прийняте Індустріальною об'єднаною Державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного законодавства за період 01.04.2011 року по 31.12.2013 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000362210 від 29 квітня 2014 року, прийняте Індустріальною об'єднаною Державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного законодавства за період 01.04.2011 року по 31.12.2013 року; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000342210 від 29 квітня 2014 року, прийняте Індустріальною об'єднаною Державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного законодавства за період 01.04.2011 року по 31.12.2013 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення № 0000352210, № 0000362210 та 0000342210 від 29 квітня 2014 року є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки не відповідають вимогам чинного законодавства України.

До канцелярії Харківського окружного адміністративного суду представником позивача 04.07.2014 року подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. В наданих запереченнях проти адміністративного позову просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства.

Згідно п.10 ч.1 ст.3 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів.

Згідно до ч.1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вважає, що адміністративна справа повинна бути розглянута в порядку письмового провадження, на основі наявних доказів.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД" зареєстровано 28.02.1992 року розпорядженням Дзержинської районної ради № 113/1. Свідоцтво про державну реєстрацію від 30.07.1996 року серії А00 № 172556, реєстраційний номер 14801200000001725 за адресою: м. Харків, пр. Московський, 138-а.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД" взято на податковий облік в органах податкової служби 04.03.1992 року за № 1468, код ЄДРПОУ 21265808.

Судом встановлено, що в період з 03 березня 2014 року по 24 березня 2014 року Індустріальною об'єднаною Державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «АЛЬТА ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами вищезазначеної перевірки, 31 березня 2014 року відповідачем був складений акт № 820/20-36-22-01-07/21265808.

На підставі акту № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, валютного законодавства за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, 29 квітня 2014 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000352210, № 0000362210 та № 0000342210.

Так, в податковому повідомленні-рішенні № 0000352210 від 29 квітня 2014 року, Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 53 826 гривень 25 копійок, з яких: за основним платежем - 43061 гривня 00 копійок; за штрафними (фінансовими) санкціями - 10765 гривень 25 копійок.

В податковому повідомленні-рішенні № 0000362210 від 29 квітня 2014 року, Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 316 гривень 00 копійок.

В податковому повідомленні-рішенні № 0000342210 від 29 квітня 2014 року, Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було встановлено порушення п.п.135.5.12 п.135.5 ст. 135, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст. 138, п.п.138.10.3, п.п.138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 776789 гривень 25 копійок, з яких: за основним платежем - 712255 гривень 00 копійок; за штрафними (фінансовими) санкціями - 64534 гривні 25 копійок.

Так, в акті перевірки № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області зазначено про те, що підставою для висновків про заниження доходів в сумі 590400 грн. у 4 кварталі 2011 року та відповідно заниження позивачем податку на прибуток, слугувало твердження про настання дати погашення векселю у 4 кварталі 2011 року, однак, дані висновки відповідача є неправомірними та спростовуються наступними обставинами та доказами на підтвердження даних обставин.

Між ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» та ТОВ «ЛАМАНТА» був укладений Договір № 44 від 31 серпня 2007 року, з урахуванням Додаткової угоди від 15 жовтня 2007 року до нього, за яким ТОВ «ЛАМАНТА» поставлений товар позивачу, та підтвердженням виконання якого є видаткова накладна № ЛА-0001118 від 31 серпня 2007 року та податкова накладна № 1283 від 31 серпня 2007 року.

Згідно зі ст. 75 Розділу ІІ Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить: назву «простий вексель», яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або за наказом якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до ст. 76 Розділу ІІ Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

Згідно зі ст. 77 Розділу ІІ Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо, зокрема, строку платежу (статті 33 - 37); позовної давності (статті 70 і 71).

Відповідно до ст. 34 Розділу І Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Згідно зі ст. 70 Розділу І Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

На виконання умов Договору № 44 від 31 серпня 2007 року, з урахуванням Додаткової угоди 15 жовтня 2007 року до нього, в якості погашення позивачем заборгованості перед ТОВ «ЛАМАНТА» за поставлений товар, ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» був виданий простий вексель серії АА № 0912362 від 30 жовтня 2007 року на суму 590400 грн., який переданий ТОВ «ЛАМАНТА» за актом прийому-передачі векселів від 30 жовтня 2007 року.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про цінні напери та фондовий ринок», вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя векселедержателю.

Виходячи зі змісту простого векселя серії АА № 0912362 від 30 жовтня 2007 року, термін платежу за ним становить 30 жовтня 2015 року.

Згідно з п.п.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Виходячи з вимог чинного законодавства, для віднесення ТОВ фірма "АЛЬТА ЛТД" простого векселя серії АА № 0912362 від 30 жовтня 2007 року до безповоротної фінансової допомоги та включення суми за ним до складу доходів позивача, відповідачу необхідно було встановити дату векселя та факт закінчення строку позовної давності за ним, тобто фактичну дату, після спливу якої кредиторська заборгованість ТОВ фірма "АЛЬТА ЛТД" підлягає включенню до складу доходів.

Слід зазначити, що Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було вірно зазначено дату вказаного векселя, однак, дату закінчення строку позовної давності за ним відповідачем визначено безпідставно та неправомірно.

Зважаючи на той факт, що простий вексель серії АА № 0912362 від 30 жовтня 2007 року під час проведення перевірки позивачем надавався перевіряючим та останні були ознайомлені зі змістом даного векселю, Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області безпідставно було зазначено в акті перевірки про те, що «копію векселю підприємством надано не було» та неправомірно визначено дату пред'явлення вказаного векселя - протягом одного року від дати його складення, а також неправомірно визначено дату погашення даного векселя - 4 квартал 2011 року, в той час, як дата його погашення становить 30 жовтня 2015 року.

Беручи до уваги все вищевикладене, 30 жовтня 2018 року є граничним строком перебігу позовної давності за простим векселем серії АА № 0912362 від 30 жовтня 2007 року, отже, сума зобов'язання ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» перед ТОВ «ЛАМАНТА» не набула статусу безнадійної кредиторської заборгованості, у зв'язку з чим спростовуються висновки відповідача про заниження позивачем доходів в сумі 590400,00 грн. у 4 кварталі 2011 р., та про порушення п.п.135.5.12 п.135.5 ст. 135 Податкового кодексу України .

Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області зазначено в акті перевірки № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року про те, що підставою для висновків про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, в сумі 257145,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі 74935,00 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 182210,00грн., а також завищення податкового кредиту в сумі 29529,00 грн. та відповідно заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, слугували твердження про невикористання товарів у власній господарській діяльності та не підтвердження сум витрат первинними документами по взаємовідносинам ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» з ПП «Ескада-СВ», ПБ НВП «Варна», ТОВ НВП «Югтехсервіс», а також твердження про встановлення розбіжностей за результатами аналізу даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні АІС «Податковий блок» в задекларованих сумах між ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» та підприємствами, однак, дані висновки відповідача є неправомірними та спростовуються наступними обставинами та доказами на підтвердження даних обставин.

Відповідно до приписів п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.135.2 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п.135.4.1 п.135.4 ст. 135 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно з п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але

не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Судом встановлено, що між ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» та ПП «Ескада-СВ» був укладений Договір купівлі-продажу № 8 від 04 травня 2011 року, відповідно до п.1.1 якого, продавець (ПП «Ескада-СВ») зобов'язується передати у власність покупця (позивача) належний продавцю товар (запасні частини та комплектуючі для сільськогосподарської техніки), а покупець прийняти та оплатити цей товар в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у видаткових накладних, котрі є невід'ємною частиною даного договору.

Підтвердженням виконання Договору купівлі-продажу № 8 від 04 травня 2011 року, за яким ПП «Ескада-СВ» у травні, липні, серпні, вересні 2011 року були здійснені поставки товару позивачу, є документи, які за своїм змістом відповідають вимогам ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку та підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» та факт отримання товару уповноваженим представником останнього:

- видаткова накладна № 04/05-1 від 04 травня 2011 року;

- податкова накладна № 2 від 04 травня 2011 року;

- видаткова накладна № 19/05-1 від 19 травня 2011 року;

- податкова накладна № 9 від 19 травня 2011 року;

- видаткова накладна № 12/07-2 від 12 липня 2011 року;

- податкова накладна № 14 від 12 липня 2011 року;

- видаткова накладна № 12/08-1 від 12 серпня 2011 року;

- податкова накладна № 3 від 12 серпня 2011 року;

- видаткова накладна № 16/08-1 від 16 серпня 2011 року;

- податкова накладна № 7 від 16 серпня 2011 року;

- видаткова накладна № 02/09-1 від 02 вересня 2011 року.

Позивачем з автоперевізником ФОП ОСОБА_2 був укладений Договір № 17 від 25 березня 2011 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_2 було здійснено перевезення товару від ПП «Ескада-СВ», та підтвердженням виконання якого є акт виконаних робіт № 57 від 05 вересня 2011 року та банківська виписка від 26 вересня 2011 року.

Автотранспортні засоби ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД», якими позивач користувався для перевезення товару, придбаного ним у ПП «Ескада-СВ», належать на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10 жовтня 2006 року та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 від 20 квітня 2005 року.

Водії ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які зазначені у вказаних товарно-транспортних накладних та здійснювали транспортування товару від ПП «Ескада-СВ», перебували в штаті ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД», що підтверджується Наказами № 13/07-к від 01 серпня 2003 року та № 06/04-к від 11 квітня 2003 року відповідно.

ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» користувалося складом, котрий знаходиться за адресою: м. Харків, пр-т. Московський, 140/1, на підставі Договору оперативної оренди № 18 від 01 грудня 2010 року, укладеного з ВАТ СКТБПЭ «Потенциал», а також позивач користувався майданчиком для стоянки, який знаходиться за адресою: м. Харків, пр. 50 річчя СРСР, 151, на підставі Договору № 7 оренди майданчику для стоянки а/м від 04 січня 2011 року, укладеного з ТОВ «Транссервіс».

На підтвердження інформації щодо ведення позивачем на даному складі обліку товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ПП «Ескада-СВ», є оборотно-сальдові відомості по рахунку 281 травень, липень, серпень, вересень 2011 року.

Відповідно до п.5.1 Договору купівлі-продажу № 8 від 04 травня 2011 року, покупець здійснює оплату на поточний рахунок продавця частинами по мірі отримання товару. Допускається часткова передоплата за договором.

Розрахунки за товар, поставлений ПП «Ескада-СВ» за Договором купівлі-продажу № 8 від 04 травня 2011 року, було здійснено ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» у безготівковій формі, частково - у розмірі 229094,84 грн., підтвердженням чого є наступні документи:

- банківська виписка від 21 червня 2011 року;

- банківська виписка від 22 червня 2011 року;

- банківська виписка від 15 серпня 2011 року;

- банківська виписка від 22 серпня 2011 року;

- платіжне доручення № 254 від 25 травня 2012 року;

- платіжне доручення № 910 від 30 листопада 2011 року;

- платіжне доручення № 745 від 12 серпня 2011 року;

- платіжне доручення № 744 від 12 серпня 2011 року.

Приписами п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Товар, придбаний ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» у ПП «Ескада-СВ» за вказаним договором, в подальшому був реалізований іншим контрагентам, що свідчить про використання даного товару у власній господарській діяльності позивача, а також про дійсність Договору купівлі-продажу № 8 від 04 травня 2011 року.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що Договір купівлі-продажу № 8 від 04 травня 2011 року, укладений ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» з ПП «Ескада-СВ», мав реальний характер, правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін даного договору, спростовуються висновки Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про завищення ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за 2 квартал 2011 року в сумі 60 041 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 182210,00 грн., а також завищення податкового кредиту в сумі 25662,14 грн., та про порушення п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім того, між ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» та ПБ НВП «Варна» був укладений Договір купівлі-продажу № 4 від 12 січня 2010 року, відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов'язується постачати, а покупець приймати та сплачувати товари партіями, в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємними частинами даного договору після підписання їх сторонами.

Підтвердженням виконання Договору купівлі-продажу № 4 від 12 січня 2010 року, за яким ПБ НВП «Варна» у квітні 2011 року були здійснені поставки товару позивачу, є первинні документи, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.1 Договору купівлі-продажу № 4 від 12 січня 2010 року, постачання товару здійснюється на умовах самовивозу зі складу продавця.

Товарно-матеріальні цінності, придбані позивачем у ПБ НВП «Варна», були перевезені позивачем та поставлені ним за адресою: м. Харків, пр. 50 річчя СРСР, 151, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 04 квітня 2011 року,

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що Договір купівлі-продажу № 4 від 12 січня 2010 року, укладений ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» з ПБ НВП «Варна», мав реальний характер, правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін даного договору, спростовуються висновки Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про завищення ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, за 2 квартал 2011 року в сумі 14894,00 грн., а також завищення податкового кредиту в сумі 2978,80 грн., та про порушення п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Також, між ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» та ТОВ НВП «Югтехсервіс» був укладений Договір № 6/03-12 від 06 березня 2012 року, відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити продукцію за найменуванням, кількістю, ціні, згідно накладної, котра є невід'ємною частиною даного договору.

Підтвердженням виконання Договору № 6/03-12 від 06 березня 2012 року, за яким ТОВ НВП «Югтехсервіс» у березні, квітні, серпні 2012 року були здійснені поставки товару позивачу, є первинні документи, які містяться в матеріалах справи.

Товар, придбаний ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» у ТОВ НВП «Югтехсервіс» за вказаним договором, в подальшому був реалізований іншим контрагентам, а залишки використані позивачем для виробництва сільськогосподарської техніки, що свідчить про використання даного товару у власній господарській діяльності позивача, а також про дійсність Договору купівлі-продажу № 6/03-12 від 06 березня 2012 року.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи, що Договір купівлі-продажу № 6/03-12 від 06 березня 2012 року, укладений ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» з ТОВ НВП «Югтехсервіс», мав реальний характер, правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін даного договору, спростовуються висновки Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про завищення ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» податкового кредиту в сумі 888,10 грн., та про порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Згідно ч.2 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-ІV від 15 травня 2003 року, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Згідно з ч.4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до Інформаційного листа ВАСУ № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Про проблемні питання застосування законодавства по справах за участю органів державної податкової служби»: «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».

Згідно з Довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що записів щодо припинення підприємницької діяльності ПП «Ескада-СВ», ПБ НВП «Варна», ТОВ НВП «Югтехсервіс» не було внесено, отже, цивільна правоздатність даних підприємств на момент укладення вищевказаних договорів з ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» та на момент складання вищезазначених податкових накладних припинена не була. ПП «Ескада-СВ», ПБ НВП «Варна», ТОВ НВП «Югтехсервіс» були та є зареєстрованими як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, мають індивідуальні податкові номери, отже, ПП «Ескада-СВ», ПБ НВП «Варна», ТОВ НВП «Югтехсервіс» мали право видавати ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» вищезазначені належним чином оформлені податкові накладні, котрі є підставою для формування позивачем податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом в акті перевірки № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року зазначено про те, що підставою для висновків про завищення витрат на рекламу в сумі 229029 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 39525 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 25757 грн., за 4 квартал 2011 року у сумі 12106 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 31885 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 4388 грн., за 3 квартал 2012 року у сумі 37 909 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 21 047 грн., за 2013 рік у сумі 56 412 грн., а також завищення податкового кредиту в сумі 13848 грн., стало твердження про відсутність підтвердження доцільності даних витрат, однак, дані висновки відповідача є неправомірними та спростовуються наступним.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що сума завищення витрат на рекламу в 2 кварталі 2011 року складає 39525,00 грн., однак дана сума визначена неправомірно та безпідставно, оскільки, відповідно до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року, позивачем задекларовано витрат на рекламу у розмірі 25136,00 грн..

Крім того, відповідачем зазначено, що «до перевірки надано первинні документи (акти виконаних робіт) на суму витрат у розмірі 23652,00 грн., а сума рекламних послуг у розмірі 15873 грн., яку було віднесено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування 2 кварталу 2011 року документально не підтверджено», однак дане твердження відповідача є безпідставним та необґрунтованим через те, що позивачем під час проведення планової перевірки були надані перевіряючим всі первинні документи щодо ТОВ "Автодвор Торговий Дім", ТОВ "Видавництво "Зерно", ТОВ "Грінвеб", ТОВ "Видавничий будинок "Премьер", ТОВ "Аллегро-Реклама", ТОВ фірма "СІМ", однак, вони не були враховані Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області під час складення акту перевірки № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що «до перевірки надано первинні документи (акти виконаних робіт) на суму витрат у розмірі 29910,64 грн., а сума рекламних та консультаційних послуг, віднесених до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування 3 кварталу 2011 року становить 25756,64 грн.», однак, дане твердження є безпідставним, оскільки відповідачем помилково віднесено до витрат 3 кварталу 2011 року витрати по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 у розмірі 6891,50 грн.. Крім того, відповідачем допущені помилки на стор. 28 акту перевірки, а саме: ТОВ "Автодвор Торговий Дім" - замість липень 2011 року (1615,00 грн.) необхідно зазначити серпень 2011 року; ТОВ "Автодвор Торговий Дім" - замість вересень 2011 року (1615,00 грн.) необхідно зазначити серпень 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем в акті перевірки зазначено, що «до перевірки надано первинні документи (акти виконаних робіт) на суму витрат у розмірі 7824,98 грн., а сума рекламних послуг у розмірі 4280,58 грн., яку було віднесено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування 4 кварталу 2011 року документально не підтверджено», однак позивачем під час проведення планової перевірки були надані перевіряючим всі первинні документи, які не були враховані податковим органом.

Крім того, відповідачем допущені помилки на стор. 29 акту перевірки, а саме: ТОВ "Автодвор Торговий Дім" - зазначено листопад 2011 року (1075,00 грн.), однак, на дану суму позивачем не було отримано послуг в листопаді 2011 року; ТОВ "Автодвор Торговий Дім" - зазначено грудень 2011 року (1075,00 грн.), однак, на дану суму позивачем не було отримано послуг в грудні 2011 року.

Також, податковим органом в акті перевірки зазначено, що «до перевірки надано первинні документи (акти виконаних робіт) на суму витрат у розмірі 13157,17 грн., а сума рекламних послуг у розмірі 18727,83 грн., яку було віднесено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування 1 кварталу 2012 року документально не підтверджено», однак дане твердження відповідача є безпідставним та необґрунтованим через те, що позивачем під час проведення планової перевірки були надані перевіряючим всі первинні документи щодо ТОВ "Автодвор Торговий Дім", ФОП ОСОБА_6, ТОВ Експо-центр "Метеор", ПП "Динамік".

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що «до перевірки надано первинні документи (акти виконаних робіт) на суму витрат у розмірі 835,83 грн., а сума рекламних послуг у розмірі 3552,27 грн., яку було віднесено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування 2 кварталу 2012 року документально не підтверджено», однак, в акті перевірки наведено таблицю, в якій чітко зазначені контрагенти та суми витрат і визначено загальну суму в розмірі 4388,10 грн., а саме: ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Аллегро-Реклама".

В акті перевірки зазначено, що «до перевірки надано первинні документи (акти виконаних робіт) на суму витрат у розмірі 6176,67 грн., а сума рекламних послуг у розмірі 31731,98 грн., яку було віднесено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування 3 кварталу 2012 року документально не підтверджено», однак позивачем під час проведення планової перевірки були надані перевіряючим всі первинні документи, однак, вони не були враховані Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області під час складення акту перевірки № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, відповідачем допущені помилки на стор. 30 акту перевірки, а саме - за 3 квартал 2012 року вказано контрагента - ТОВ Видавництво «Зеркало», в той час, як в даному періоді за вказаними відповідачем сумами у позивача були взаємовідносини з ТОВ "Аллегро-Реклама" та ТОВ "Видавництво "Зерно" з наступними контрагентами: ТОВ "Видавництво "Зерно", ТОВ "Аллегро-Реклама", ТОВ "Інфорс"/Харківська філія ТОВ "Інфорс", ФОП ОСОБА_8, ТОВ "Промфінінвест-Груп".

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що «до перевірки надано первинні документи (акти виконаних робіт) на суму витрат у розмірі 18134,00 грн., а сума рекламних послуг у розмірі 38277,61 грн., яку було віднесено до витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування 2013 року документально не підтверджено». Так, позивачем під час проведення планової перевірки були надані перевіряючим всі первинні документи щодо ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_8, ТОВ "АгроМедіа", ТОВ "Міжнародний виставковий центр", однак, вони не були враховані перевіряючим органом.

Відповідачем в акті перевірки зазначено, що «на фінансовий результат списано суму рекламних послуг у розмірі 21047 грн., але документально вищенаведені витрати підприємством документально не підтверджено», однак позивачем під час проведення планової перевірки були надані всі первинні документи щодо ТОВ "АгроМедіа", ТОВ "Аллегро-Реклама", ФОП ОСОБА_8, ТОВ "Експо-центр "Метеор", ФОП ОСОБА_6 за 1 квартал 2013 року та ФОП ОСОБА_8, ТОВ "Аллегро-Реклама" за 2 кварптал 2013 року, які не були враховані перевіряючим органом.

Крім того, відповідачем допущені помилки на стор. 31 акту перевірки, а саме: віднесено до витрат 3 кварталу 2013 року витрати по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_5 у розмірі 6891,50, в той час, як за даний період позивачем було задекларовано витрат на рекламу по взаємовідносинам з наступними контрагентами: ФОП ОСОБА_9, ТОВ "Минерал-Трейд", ТОВ "АгроМедіа", ФОП ОСОБА_10, та за 4 квартал 2013 року з ПрАТ "Піраміс", ТОВ "ВЦ "ТІС", ТОВ "АгроМедіа", ФОП ОСОБА_10 та ФОП ОСОБА_6

З матеріалів справи вбачається, що Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області зазначено в акті перевірки № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року про те, що підставою для висновків про завищення транспортних витрат в сумі 127282 грн . , у тому числі за 2 квартал 2011 року за рахунок завищення у сумі 92107 грн., за 3 квартал 2011 року за рахунок завищення у сумі 47713 грн., за 4 квартал 2011 року за рахунок заниження у сумі 7202 грн., за 1 квартал 2012 року за рахунок заниження у сумі 14064 грн., за 2 квартал 2012 року за рахунок завищення у сумі 6815 грн., за 3 квартал 2012 року за рахунок завищення у сумі 21753 грн., за 4 квартал 2012 року за рахунок заниження у сумі 16216,00 грн., за 2013 рік за рахунок заниження у сумі 3624 грн., слугувало твердження про те, що в актах виконаних робіт та товарно-транспортних накладних не вказано, чи то були отримані транспортні послуги, що стосуються реалізації товарно-матеріальних цінностей, чи отримані транспортні послуги, що стосуються придбання, однак, дані висновки відповідача є неправомірними з огляду на наступне.

Згідно з п.п.138.10.3 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); є) витрати на транспортування, перевалку, страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

На підтвердження факту придбання позивачем товару та його реалізації з використанням послуг з перевезення даного товару та на підтвердження факту укладення та виконання договорів про надання транспортних послуг, їх оплати позивачем, є наступні первинні документи за 2 квартал 2011 року - 362829,56 грн., а саме: ФОП ОСОБА_2, ПП "Альфа-Транс", ФОП ОСОБА_11, ДАК "Транс", ТОВ "Сеан", Нічний експрес, ПП "КГМ-Рейн", ТОВ "ЄвроЕкспрес Пошта".

Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області зазначено в акті перевірки № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року про те, що підставою для висновків про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 671996 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року у сумі 263992 грн., за 1 квартал 2012 року у сумі 268330 грн., за 2013 рік у сумі 139674 грн., стало те, що позивачем було сформовано резерв сумнівної заборгованості з порушенням правил, однак, дані висновки відповідача є неправомірними та спростовуються наступним.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку

Згідно п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п.п.«г» п.п.138.10.6 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості з урахуванням підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до п.п.14.1.11 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

З матеріалів справи вбачається, що 08 вересня 2008 року позивачем на адресу ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» був поставлений товар за видатковою накладною № РН-080901 від 08 вересня 2008 року. Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань та не проведення оплати за поставлену продукцію, у ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» виникла заборгованість перед позивачем за поставлену продукцію у розмірі 407376 грн..

Заборгованість ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» перед позивачем у розмірі 407376,00 грн. було стягнуто у судовому порядку. Так, господарським судом Дніпропетровської області виданий наказ про примусове виконання від 19 листопада 2009 року по справі № 26/96-09.

Таким чином, заборгованість ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» підпадає під визначення безнадійної заборгованості за ознаками п.п.14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем правомірно було включено до витрат 3 кварталу 2011 року суму 389312,00 грн..

Під час проведення планової перевірки позивачем перевіряючим були надані журнал проводок за 2 півріччя 2011 р. та журнал проводок за 2 півріччя 2011 р., відповідно до яких ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» було відображено в бухгалтерському обліку позивача за 3 квартал 2011 року витрати у розмірі 389312,00 грн., а також, відповідно до декларації з податку на прибуток за 2-3 квартал 2011 року, в податковому обліку, позивачем відображено суму 389312,00 грн..

Слід зазначити, що суму витрат у розмірі 389312,00 грн. було включено позивачем до декларації по взаємовідносинам з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", отже, відповідачем був безпідставно зазначений на стор. 36-41 акту перевірки перелік контрагентів та суми витрат, котрі нібито включені ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» до 3 кварталу 2011 року.

У ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» дебіторська заборгованість виникла внаслідок взаємовідносин з наступними контрагентами: ТОВ «Гран.П» - 44780,20 грн. - наказ про примусове виконання від 02 вересня 2009 року по справі № 41/193-09; ПП Диденко - 989,47 грн. - видаткова накладна № РН-071101Ж від 07 листопада 2008 року; ФОП ОСОБА_12 - 160,00 грн. - видаткова накладна № РН-110514 від11 травня 2007 року; ФОП ОСОБА_13 - 215 743,30 грн. - видаткова накладна № РН-010204 від 01 лютого 2008 року, видаткова накладна № РН-010709 від 01 липня 2008 року; ПСП Нива - 1181,19 грн. - видаткова накладна № РН-31012СФ від 31 січня 2007 року, видаткова накладна № РН-271206 від 27 грудня 2006 року; видаткова накладна № РН-31011СФ від 31 січня 2007 року; СФГ «Перлина С» - 4000,00 грн. - видаткова накладна № РН-100704 від 10 липня 2006 року; СТОВ «Перше травня» - 1476,16 грн. - видаткова накладна № РН-060607 від 06 червня 2006 року, видаткова накладна № РН-050704 від 05 липня 2006 року, видаткова накладна № РН-210507 від 21 травня 2006 року.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань та не проведення оплати за поставлену продукцію, у ТОВ «Гран.П», ПП Диденко, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ПСП Нива, СФГ «Перлина С», СТОВ «Перше травня» виникла заборгованість перед позивачем за поставлену продукцію.

Беручи до уваги те, що за зобов'язаннями ТОВ «Гран.П», ПП Диденко, ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ПСП Нива, СФГ «Перлина С», СТОВ «Перше травня» минув строк позовної давності, заборгованість даних контрагентів у загальному розмірі 268330,32 грн. підпадає під визначення безнадійної заборгованості за ознаками п.п.14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем правомірно було включено дану суму до витрат 1 кварталу 2012 року.

Так, 19 червня 2009 року та 03 липня 2009 року позивачем на адресу ТОВ «Амбасадор-Умань» був поставлений товар за видатковими накладними № РН-190605 та № РН-030703 відповідно.

Внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань та не проведення оплати за поставлену продукцію, у ТОВ «Амбасадор-Умань» виникла заборгованість перед позивачем за поставлену продукцію у розмірі 199950,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 28.12.2009 року.

Беручи до уваги те, що за вказаними зобов'язаннями ТОВ «Амбасадор-Умань» минув строк позовної давності, заборгованість даного контрагента підпадає під визначення безнадійної заборгованості за ознаками п.п.14.1.11 ст.14 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачем правомірно було включено до витрат 4 кварталу 2013 року суму 139674,02 грн..

Індустріальною ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області зазначено в акті перевірки № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року про те, що підставою для висновків про завищення фінансових витрат у сумі 1245 531 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року у сумі 215998,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 151269,00 грн., за 3 квартал 2011 року у сумі 160298,00 грн., за 2 квартал 2012 року у сумі 367539,00 грн., за 4 квартал 2012 року у сумі 90913,00 грн., за 2013 рік у сумі 259514,00 грн., слугувало твердження про те, що неможливо пов'язати економічну суть та доцільність операцій з господарською діяльністю підприємства, однак, дані висновки відповідача є неправомірними та спростовуються наступним.

Відповідно до пп.138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються: фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за використання кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченням (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів бухгалтерського обліку).

Таким чином, до складу валових витрат включаються витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» до складу витрат рядка 06.4 «Фінансові витрати» було віднесено нараховані та сплачені відсотки за користування кредитами у розмірі 17291958,00 грн., що підтверджується Довідкою ПАТ «Укрсоцбанк» № 10.1-186/67-8288 від 15 травня 2014 року та Довідкою ПАТ Банк «Меркурій» № 553/02/1 від 14 травня 2014 року.

Також ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» було отримано відсотки у розмірі 16497045,00 грн. за наступними депозитними договорами: договір банківського вкладу (депозиту) «Класичний» № 423 від 02 червня 2011 року; Договір банківського вкладу (депозиту) «Класичний» № 1/423 від 09 квітня 2012 року, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 01 червня 2012 року, Додаткової угоди № 2 від 01 квітня 2013 року, Додаткової угоди № 3 від 01 квітня 2013 року, Додаткової угоди № 4 від 02 квітня 2013 року, Додаткової угоди № 5 від 26 червня 2013 року, Додаткової угоди № 6 від 01 липня 2013 року, Додаткової угоди № 7 від 01 серпня 2013 року, Додаткової угоди № 8 від 01 листопада 2013 року, Додаткової угоди № 9 від 03 лютого 2014 року, Додаткової угоди № 10 від 12 березня 2014 року.

Таким чином, різниця між «кредитними» відсотками та депозитними відсотками складає 1245531,00 грн., яку позивачем було правомірно включено до витрат 2 кварталу 2011 року у сумі 215998,00 грн., 2 кварталу 2011 року у сумі 151269,00 грн., 3 кварталу 2011 року у сумі 160298,00 грн., 2 кварталу 2012 року у сумі 367539,00 грн., 4 кварталу 2012 року у сумі 90913,00 грн., 2013 року в сумі 259514,00 грн., що спростовує висновки про порушення п.п.138.10.5 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги все вищевикладене, суд зазначає, що висновки Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, викладені в акті перевірки № 820/20-36-22-01-07/21265808 від 31 березня 2014 року, про порушення ТОВ фірма «АЛЬТА ЛТД» норм Податкового кодексу України, є неправомірними та не відповідають дійсним обставинам, податкові повідомлення-рішення № 0000352210, № 0000362210 та № 0000342210 від 29 квітня 2014 року є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а позовні вимоги задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 10, 41, 94, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД" до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000352210 від 29 квітня 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000362210 від 29 квітня 2014 року

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000342210 від 29 квітня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України в особі УДКСУ у Червонозаводському районі міста Харкова Харківської області (код 37999628, м. Харків, вул. Плеханівська, 29, 61001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Альта ЛТД" (61037, м. Харків, пр. Московський 138-а) витрати по сплаті судового збору в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлене КАС України, набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Супрун Ю.О.