Ухвала

від 20.06.2014 по справі 922/3537/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 червня 2014 року Справа № 922/3537/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Добролюбової Т.В., суддів:Бакуліної С.В., Волковицької Н.О., Грейц К.В., Мачульського Г.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 12.02.2014 у справі№922/3537/13 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" доХарківської міської ради провизнання права на поновлення договору,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.10.2013 у справі №922/3537/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2013, у позові відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2014 рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.02.2014 у справі №922/3537/13, в якій заявник просить скасувати зазначену постанову, а справу передати на новий розгляд, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду від 31.07.2007 у справі №35/21пд , від 22.01.2009 у справі №3/394-17/232 та від 10.04.2008 у справі №30/315 .

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом. Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 111 16 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень. При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як убачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 12.02.2014 у справі №922/3537/13 , про перегляд якої просить заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позову про визнання права на поновлення договору оренди земельної ділянки. При цьому, суд касаційної інстанції виходив з того, що: умовами спірного договору оренди землі від 18.08.2005 передбачено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено; вже після припинення вказаного договору управління земельних ресурсів повідомило позивача про те, що для поновлення права користування земельною ділянкою позивачу необхідно надати встановлений перелік документів та попереджено, що приступати до використання земельної ділянки забороняється до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації. Однак, саме через недотримання вищезазначеного порядку позивачем, визнано неможливим поновлення договору.

Водночас у постанові від 31.07.2007 у справі №35/21пд , на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити строк дії договору оренди земельної ділянки, з огляду на те, що відповідно до умов спірного договору оренди після закінчення терміну дії договору орендар має переважне право поновлення договору на новий термін, у цьому разі зацікавлена сторона повинна повідомити письмово другу сторону про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місці до його закінчення; при цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, на виконання зазначених умов договору позивач звертався до відповідача з листом-клопотанням; проте, докази надсилання орендодавцем заперечень позивачу стосовно продовження спірного договору оренди у справі відсутні, а тому за вказаних обставин спірний договір оренди визнаний судом поновленим на умовах передбачених таким договором, що відповідає вимогам частини другої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Приймаючи постанову від 22.01.2009 у справі №3/394-17/232 , Вищий господарський суд України визнав обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову в частині визнання поновленим договору на право користування землею на умовах оренди, виходячи з того, що умовами спірного договору передбачено, що після спливу строку користування спірною земельною ділянкою договір може бути пролонгований на наступний строк, якщо жодна із сторін не вимагає його розірвання, при цьому, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачу від відповідачів відповідно до статті 33 Закону України "Про оренду землі" письмові заперечення протягом одного місяця після закінчення строку договору не надходили і не надсилались; крім того, позивач належним чином виконував договірні зобов'язання, а саме своєчасно та у повному розмірі сплачував орендну плату навіть після закінчення терміну дії договору, а відповідач приймав кошти за договором, і після закінчення строку його дії.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

Крім того, постановою Верховного суду України від 12.08.2008 у справі №30/315 скасовано постанову Вищого господарського суду України від 10.04.2008, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.20078 та рішення Господарського суду міста Києва, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже, з огляду на нечинність постанови Вищого господарського суду України від 10.04.2008 у справі №30/315 на неї не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 111 16 ГПК України.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 ,111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" у допуску справи №922/3537/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяТ.Добролюбова Судді: С.Бакуліна Н.Волковицька К.Грейц Г.Мачульський