Постанова

від 03.07.2014 по справі 911/234/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" липня 2014 р. Справа№ 911/234/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Ненашев Є.В. - за дов.

від відповідача: Костюк В.О. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства «Слав`яни»

на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2014

у справі № 911/234/14 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовом Фермерського господарства «Ніна»

до Фермерського господарства «Слав`яни»

про визнання права користування земельною ділянкою, зобов'язання звільнити земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Ніна» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 03.03.2014 том 1, а.с. 56-57) до Фермерського господарства «Слав`яни» (далі, відповідач) про визнання права користування земельною ділянкою загальною площею 48,1 га, розташованої в адміністративних межах Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області згідно з угодою про оренду земельної ділянки № 36 від 20.04.2006, укладеної між Фермерським господарством «Ніна» та Фермерським господарством «Слав`яни» та зобов'язання звільнити вищезазначену земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.03.2014 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано за Фермерським господарством «Ніна» право користування земельною ділянкою загальною площею 48,1 га, розташованою в адміністративних межах Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області згідно з угодою про оренду земельної ділянки № 36 від 20.04.2006, укладеною між Фермерським господарством «Ніна» та Фермерським господарством «Слав'яни».

Присуджено до стягнення з Фермерського господарства «Слав'яни» на користь Фермерського господарства «Ніна» 3 045 грн. судового збору.

Присуджено до стягнення з Фермерського господарства «Ніна» в доход державного бюджету України 1 218 грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фермерське господарство «Слав`яни» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2014 у справі № 911/234/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права та його невідповідністю фактичним обставинам справи.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фермерського господарства «Слав'яни» у справі № 911/234/14 було передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Михальській Ю.Б.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/234/14 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Михальської Ю.Б., суддів: Отрюха Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 03.06.2014.

02.06.2014 представник позивача подав через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2014 у справі № 911/234/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Також, 02.06.2014 представником позивача було подано через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014 клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 19.06.2014.

У судове засідання, призначене на 19.06.2014, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.06.2014 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи було задоволено, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника позивача розгляд справи відкладено на 03.07.2014.

Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2014 проти доводів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.07.2014 підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне:

20.04.2006 між Фермерським господарством «Ніна» (орендар) та Фермерським господарством «Слав'яни» (орендодавець) укладено Угоду № 36 про оренду земельної ділянки (далі, Угода), відповідно до умов якої орендодавець передає орендареві земельну ділянку в розмірі 50 га, отриману ним для ведення фермерського господарства в с. Черняхів. Орендар приймає зазначену земельну ділянку в користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та інші потреби.

Зазначена Угода підписана від імені позивача директором ФГ «Ніна» Дергачовим І.В. та від імені відповідача директором ФГ «Слав'яни» Яровим В.Г.

Відповідно до пункту 1.4. Угоди орендар виплачує орендодавцю за використання земельної ділянки гроші в кількості 20 тисяч на рік.

Пунктом 1.5. Угоди визначено, що орендар виплачує орендодавцю аванс в сумі 5000 грн. при заключенні договору.

Згідно пункту 1.6. Угоди за взаємною згодою сторін решта 15 тисяч виплачується протягом року по 5 тисяч в квартал.

У відповідності до пункту 3.1. Угоди термін дії угоди про використання земельної ділянки 10 років.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, спір у справі виник у зв'язку тим, що відповідач не визнає право позивача на оренду спірної земельної ділянки за вказаною Угодою, вважаючи її неукладеною.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивоване тим, що спірна Угода укладена у відповідності до норм чинного законодавства та зареєстрована у передбаченому законом порядку, а відтак, породжує для її сторін права та обов'язки; Фермерське господарство «Ніна» протягом восьми років, починаючи з 20.04.2006 належним чином використовує і обробляє земельну ділянку загальною площею 48,1 га, розташовану в адміністративних межах Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області, та сплачує передбачені Угодою орендні платежі, а відповідач на даний час не визнає за позивачем право користування зазначеною земельною ділянкою на підставі Угоди.

У частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем не наведено доказів, які підтверджують зайняття відповідачем спірної земельної ділянки.

Не погоджуючись із рішенням суду про часткове задоволення позовних вимог, відповідач у апеляційній скарзі наголошує на тому, що Угода про оренду землі є неукладеною, оскільки у ній відсутні усі істотні умови, визначені статтею 15 Закону України «Про оренду землі»; на Угоді від 20.04.2006 відсутній номер реєстрації, реєстраційна справа в сільській раді не формувалася та більше того, згідно листа Черняхівської сільської ради, у журналі записів реєстрації договорів оренди землі Черняхівської сільської ради, вказаний правочин не реєструвався, що є порушенням затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 Порядку державної реєстрації договорів оренди.

Колегія суддів не приймає до уваги вищезазначені твердження апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладення Угоди, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно частини 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Статтею 20 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Так, у період дії Закону України «Про оренду землі», а саме з 1 січня 2004 року, набрав чинності Цивільний кодекс України, статтею 182 якого передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, а порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість і підстави відмови в ній установлюються законом.

03.08.2004 набрав чинності Закон України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтею 3 якого визначено, що речові права на нерухоме майно, їх обтяження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, установленому цим Законом.

Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України не передбачено відстрочення дії статті 182 цього Кодексу до прийняття вищезазначеного Закону. Не передбачено Цивільним кодексом України й те, що в період з 1 січня 2004 року до прийняття Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухомість не виникають, їх реєстрація не проводиться.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

На час укладення Угоди чинним був Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 2073 від 25.12.1998 «Про порядок державної реєстрації договорів оренди» (далі, Порядок).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Пунктом 3 Порядку визначено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Згідно пункту 12 Порядку факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.

Так, на виконання вимог пункту 12 Порядку, Угода № 36 від 20.04.2006 про оренду спірної земельної ділянки була зареєстрована у Черняхівській сільській раді Кагарлицького району Київської області, про що свідчить відбиток гербової печатки Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та підпис сільського голови. Крім того, факт державної реєстрації Угоди підтверджується листом № 41 Черняхівської сільської ради від 12.02.2014 (том 1, а.с. 53).

Однак, відповідач у апеляційній скарзі наголошує на тому, що згідно пункту 13 Порядку після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Скаржник зазначає, що спірна Угода у журналі записів реєстрації договорів оренди землі Черняхівської сільської ради не реєструвалась, що, на його думку, свідчить про її неукладеність.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 13 Порядку Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації. Книга прошнуровується, засвідчується підписами сільського, селищного, міського голови та начальника районного відділу, міського управління (відділу) земельних ресурсів і скріплюється печатками.

Відповідно до пункту 14 Порядку датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Таким чином, колегія суддів наголошує на тому, що як вбачається зі змісту пункту 14 Порядку, внесення до Книги державної реєстрації договорів оренди відповідного запису лише засвідчує факт вже проведеної державної реєстрації, який підтверджується підписом голови сільської ради та відповідною печаткою на Угоді, що передбачено пунктом 12 Порядку.

Таким чином, відсутність даних реєстрації Угоди в журналі записів реєстрації договорів оренди землі Черняхівської сільської ради не може бути наслідком недійсності або неукладеності угоди, оскільки після звернення до голови сільради сторони отримали належні докази реєстрації угоди шляхом засвідчення її печаткою ради та підписом її голови - Безвербного В.І. Факт не внесення запису відповідальним працівником органу місцевого самоврядування зазначених дій голови ради до книги реєстрації в даному випадку є внутрішніми питаннями діяльності сільської ради, а тому не може мати наслідки для сторін такої угоди, оскільки уповноважений орган видав сторонам угоди належні докази її реєстрації.

З огляду на те, що на час укладення спірної угоди був чинним Порядок державної реєстрації договорів оренди № 2073 від 25.12.1998, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, безпідставними є доводи відповідача стосовно необхідності проведення реєстрації договору оренди Державним комітетом України по земельних ресурсах у відповідності до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему від 02.07.2003 № 174. Крім того, як вірно зазначено судом першої інстанції рішенням Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 квітня 2007 року № 35 дію Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель зупинено з тих підстав, що Держкомзем України не наділений повноваженнями прийняття порядку ведення державного реєстру земель, оскільки він повинен установлюватись законом.

Доводи скаржника стосовно того, що позивачем не доведено, яка саме земельна ділянка використовується позивачем за Угодою не приймаються колегією суддів до уваги та спростовуються наступним.

Як вбачається з Державного акту на право постійного користування землею серії КВ, виданого Яровому Володимиру Григоровичу на підставі рішення другої сесії ХХІІ скликання Кагарлицької районної ради від 04.11.1994 № 23, земельна ділянка площею 48,1 га, що орендується, була надана Яровому В.Г. для ведення селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до частини 5 статті 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», чинного на час отримання вказаного Державного акту на право користування землею, на ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Згідно Довідки з ЄДРПОУ № 121/2007, керівником селянського (фермерського) господарства «Слав'яни» є Яровий Володимир Григорович, а тому зрозумілим є той факт, що право постійного користування земельною ділянкою було оформлене за керівником фермерського господарства Яровим В.Г., що підтверджується відповідним Державним актом на право постійного користування землею (том 1, а.с. 11-12).

У матеріалах справи міститься лист директора ФГ «Слав'яни» Ярового В.Г. від 12.07.2013 (том 1, а.с. 14), адресований позивачу, в якому відповідач зазначає, що позивачем використовується саме земельна ділянка площею 48,1 га, надана ФГ «Слав'яни» у постійне користування за вищевказаним Державним актом. Жодних доказів на підтвердження того, що відповідач має у користуванні чи власності іншу земельну ділянку матеріали справи не містять.

Щодо заперечень відповідача про те, що угода № 36 не містить дати її укладення або таку дату встановити неможливо, то колегією суддів встановлено, що на примірнику, наданому позивачем, міститься дата угоди - 20.04.2006. Відповідач власний примірник угоди для спростування зазначеного не надав. Окрім того, у судовому засіданні, призначеному на 03.07.2014, представник позивача надав суду оригінал Угоди для огляду, зміст якої ідентичний копії Угоди, що міститься у матеріалах справи.

Також, як вбачається з листа Черняхівської сільської ради № 41 від 12.02.2014, сільський голова підтверджує факт реєстрації угоди № 36 саме з датою її укладення, тобто 20.04.2006.

Стосовно заперечень відповідача про те, що сторонами в пункті 1.4. Угоди передбачено сплату орендної плати в розмірі 20000, але не зрозуміло в якій валюті, то судом враховано, що розрахунки між підприємцями в Україні відбуваються в національній валюті гривні. Зазначене знайшло своє підтвердження в пункті 1.5. Угоди, де сторони ідентифікували аванс в гривнях, а також в їх подальших розрахунках по Угоді (як вбачається із матеріалів справи, позивач сплачував оренду плату відповідачу в гривнях, а відповідач приймав їх та жодних заперечень стосовно цього не висував).

У апеляційній скарзі відповідач також вказує, що на його думку спірна Угода не відповідає вимогам закону, оскільки не була нотаріально посвідчена.

Вказані доводи відповідача є безпідставними, не узгоджуються з положеннями чинного законодавства та спростовуються наступним.

Відповідно до частини 1 статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Із зазначеного вбачається, що при укладанні договорів оренди землі необхідною вимогою є його письмова форма. Що стосується нотаріального посвідчення договору, то воно здійснюється лише за бажанням однієї із сторін. Так, у матеріалах справи відсутні докази того, що під час укладення Угоди відповідач бажав її нотаріального посвідчення, як і докази на підтвердження того, що таке бажання було позивачем проігнороване.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що Угода про оренду земельної ділянки від 20.04.2006 укладена сторонами у визначеній законом формі, у передбаченому законом порядку пройшла державну реєстрацію, сторонами угоди досягнуто згоди щодо усіх її істотних умов, а відтак, відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України зазначена Угода є укладеною та такою, що породжує для її сторін відповідні права та обов'язки.

Водночас, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Так, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї доказів, з часу укладення Угоди позивач своєчасно і у повному обсязі сплачує орендні платежі; обробляє орендовану земельну ділянку, вносить добрива, а отже використовує земельну ділянку за її цільовим призначенням.

Тобто, з моменту укладення Угоди, її положення виконувалися обома сторонами, відповідач передав в оренду земельну ділянку, а позивач належним чином використовував її та сплачував орендну плату за Угодою.

Згідно з листами відповідача, адресованими позивачу, до 2012 року відповідачем визнавалося та не оспорювалося право позивача на користування спірною земельною ділянкою, і лише починаючи з 2012 року відповідач не визнає право на оренду земельної ділянки, що виникло з Угоди № 36 від 20.04.2006.

Відповідно до частини 1, 2 статті 27 Закону України «Про оренду землі», орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону; орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків; захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав.

У відповідності до частини 1 та 2 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами такого захисту, зокрема, є визнання права, припинення дії, яке порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення тощо.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі», орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем доведено факт невизнання та оспорення відповідачем його прав як орендаря спірної земельної ділянки, враховуючи те, що Фермерське господарство «Ніна» протягом восьми років, починаючи з 20.04.2006 належним чином використовує і обробляє земельну ділянку загальною площею 48,1 га, розташовану в адміністративних межах Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області та сплачує передбачені Угодою орендні платежі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що позовна вимога Фермерського господарства «Ніна» про визнання за ним права на користування земельною ділянкою загальною площею 48,1 га, розташованою в адміністративних межах Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області згідно з Угодою про оренду земельної ділянки № 36 від 20.04.2006, укладеною між Фермерським господарством «Ніна» та Фермерським господарством «Слав'яни» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Натомість, позовна вимога про зобов'язання відповідача звільнити спірну земельну ділянку не ґрунтується на належних доказах, оскільки позивачем не наведено доказів, які підтверджують зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Фермерського господарства «Ніна», а заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймає до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Фермерського господарства «Слав`яни» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Слав`яни» на рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2014 у справі № 911/234/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 31.03.2014 у справі № 911/234/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 911/234/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко