Рішення

від 07.07.2014 по справі 910/6551/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/6551/14 07.07.14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гомеопатичні технології"

до Приватного акціонерного товариства "Панна"

про розірвання договору та стягнення 126368,96 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Кириченко К.С. (дов. б/н від 03.03.2014р.)

від відповідача: не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гомеопатичні технології" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Панна" (далі - відповідач) про розірвання договору підряду № 0611-13 від 07.11.2013р. та стягнення 126368,96 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду № 0611-13 від 07.11.2013р. позивачем було здійснено авансову оплату на користь відповідача суми грошових коштів у розмірі 112327,96 грн., при цьому відповідачем підрядні роботи згідно договору виконано не було, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 112327,96 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт, позивач, в порядку п. 7.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 14041,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з письмовим повідомленням від 18.02.2014р. про відмову від договору підряду на підставі ст.849 Цивільного кодексу України, яким у тому числі просив відповідача повернути суми невикористаного авансового платежу у розмірі 112327,96 грн., проте відповідач відповіді на вказані претензії не надав, грошові кошти позивачу не повернув.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.04.2014 р. порушено провадження у справі №910/6551/14, розгляд справи призначений на 05.05.2014р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.05.2014р., у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача, розгляд справи відкладено до 02.06.2014.

22.05.2014 р. від представника позивача через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по суті спору.

02.06.2014 р. представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що відповідач не мав змоги приступити до виконання робіт при відсутності фронту робіт, передання якого передбачено п. 4.1 та який не був переданий відповідачу.

Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 02.06.2014р., у зв'язку з тим, що суддя Грєхова О.А. знаходиться у відпустці та з метою дотримання процесуальних строків, справу №910/6551/14 передано для розгляду судді Кирилюк Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2014р. суддею Кирилюк Т.Ю. справу №910/6551/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.07.2014р.

Відповідно до розпорядження в.о. голови господарського суду міста Києва Ковтуна С.А. від 16.06.2014р., у зв'язку з тим, що суддя Грєхова О.А. вийшла з відпустки, справу №910/6551/14 передано для розгляду судді Грєховій О.А.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, що отримано останнім 10.06.2014, а також відмітками про відправлення на звороті ухвал суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 07.07.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

В судовому засіданні суд повідомив сторони про порядок отримання повного тексту рішення відповідно до вимог ст. 87 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

07.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гомеопатичні технології" (замовник) та Приватним акціонерним товариством "Панна" (підрядник) було укладено договір підряду №0611-13, відповідно до якого відповідач зобов'язався змонтувати і встановити огороджувальні конструкції та облицювання ліфтових порталів згідно додатку № 1 до даного договору на об'єкті: «Офісний центр з приміщеннями по обслуговуванню населення та підземним паркінгом по вул. Дорогожицькій, 8 в Шевченківському районі м. Києва», а позивач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 3.1 договору та додатку № 1 до договору, сума договору складає 140409,95 грн.

Згідно з п. 2.1 договору підрядник зобов'язався виконати роботи належної якості у строк, визначений п. 4.1 даного договору.

Так, п. 4.1 договору, сторони погодили, що при безготівковій оплаті (попередній оплаті) передача виконаних робіт здійснюється протягом 40 робочих днів, після зарахування коштів на поточний рахунок підрядника, за умови передачі замовником підряднику по акту фронту робіт.

Відповідно до п.п. 3.2., 3.3 даного договору, замовник зобов'язався в день підписання договору здійснити попередню оплату в розмірі 80%, що складає 112327,96 грн. Інша частина 20% в сумі 28081,99 грн. сплачується протягом 3-х робочих днів з моменту після підписання акту виконаних робіт.

На виконання умов договору №0611-13 від 07.11.2013 позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 112327,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1041 від 08.11.2013.

Таким чином, згідно з п. 2.1, 4.1 договору №0611-13 від 07.11.2013 термін виконання робіт за даним договором сплив 06.01.2014.

Проте відповідач роботи згідно договору підряду не виконав та не передав їх позивачу у строки, визначені п.4.1 договору.

Актів виконаних робіт за договором підряду №0611-13 від 07.11.2013 суду не надано, виконання умов договору підряду відповідачем не доведено.

18.02.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гомеопатичні технології" надіслало на адресу Приватного акціонерного товариства "Панна" повідомлення №33, в якому повідомило відповідача про відмову від договору підряду №0611-13 від 07.11.2013 згідно ст.849 Цивільного кодексу України та про припинення дії договору з 18.02.2014.

За змістом вказаного повідомлення позивач також вимагав від відповідача протягом 5 банківських днів з моменту одержання даного листа повернути авансовий платіж.

Дане повідомлення залишено без відповіді та без задоволення. Відповідач кошти на рахунок позивача не перерахував, що стало підставою для звернення останнього до суду за захистом порушеного права.

У поданому через відділ діловодства суду відзиві відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що відповідач не мав змоги приступити до виконання робіт при відсутності фронту робіт, передання якого передбачено п. 4.1 та який не був переданий відповідачу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 вказаної норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено судом вище, між сторонами було укладено договір підряду №0611-13 від 07.11.2013 на виконання робіт з монтажу і встановлення огороджувальних конструкцій та облицювання ліфтових порталів згідно додатку № 1 до даного договору на об'єкті: «Офісний центр з приміщеннями по обслуговуванню населення та підземним паркінгом по вул. Дорогожицькій, 8 в Шевченківському районі м. Києва» .

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити.

Право замовника відмовитись від договору підряду регулюються положеннями ст. 849 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

При цьому, суд зауважує, що оскільки форма такої відмови від договору не передбачена законом, то підрядник може здійснити своє право будь-яким шляхом, в тому числі шляхом звернення до боржника з претензією про повернення сплачених коштів.

Для того, щоб відмова від договору вважалася такою, що відбулася, замовнику необхідно направити підряднику відповідну заяву, надавши суду докази такого направлення.

Судом встановлено, що позивач, користуючись правами, наданими йому ст.849 Цивільного кодексу України, звертався до відповідача з повідомленням №33 від 18.02.2014 про відмову від договору підряду, яким у тому числі просив відповідача повернути суму авансового платежу.

Направлення вказаного повідомлення 18.02.2014 підтверджується фіскальним чеком установи поштового зв'язку та описом вкладення у цінний лист від 18.02.2014 (копії яких наявні в матеріалах справи).

За таких обставин, договір підряду №0611-13 від 07.11.2013є розірваними на підставі ст.849 Цивільного кодексу України внаслідок односторонньої відмови від них позивача.

Позивач обґрунтовує свою позовну вимогу про розірвання договору тим, що відповідач допустив суттєве порушення п. 4.1 договору, що призвело до втрати інтересу позивача до отримання виконання по договору, а також до зриву термінів виконання робіт на об'єкті. Крім того, позивача було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору - вчасного виконання будівельних робіт на об'єкті.

Проте, в силу ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, зі змісту наведеної норми слідує, що замовник має право у будь-якому випадку відмовитися від договору підряду в односторонньому порядку у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Одностороння відмова від договору здійснюється без звернення до суду і, відповідно, в силу самого лише факту її здійснення договір вважається розірваним.

Для того, щоб відмова від договору вважалася такою, що відбулася, замовнику необхідно направити підряднику відповідну заяву, надавши суду докази такого направлення.

Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст. 653 Цивільного України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки позивач як замовник на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України відмовився від договору підряду, надіславши підряднику повідомлення про відмову від договору підряду №0611-13 від 07.11.2013, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, то договір на час розгляду справи судом є припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2013 у справі №910/1726/13 та від 18.06.2013 у справі №5020-1364/2012.

За таких обставин позовні вимоги в частині розірвання договору підряду №0611-13 від 07.11.2013 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а договір підряду на час розгляду справи є відповідно розірваним внаслідок односторонньої відмови від них позивача.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч.3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Судом встановлено, що зобов'язання сторін, які виникли на підставі договору підряду №0611-13 від 07.11.2013, припинились у зв'язку з їх розірванням внаслідок односторонньої відмови позивача від договорів в порядку ст. 849 Цивільного кодексу України.

Таким чином, беручи до уваги припинення правовідносин сторін внаслідок односторонньої відмови позивача від договору підряду, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів передання підрядником та прийняття замовником обумовлених договором результатів робіт чи їх частини, та невиконання відповідачем вимоги позивача про повернення грошових коштів в розмірі 112327,96 грн., відповідач безпідставно утримує у себе належні позивачу грошові кошти.

Доводи відповідача у відзиві на позовну заяву, до уваги судом не приймаються, оскільки відповідно до наявного в матеріалах справи листа позивача № 6 від 24.01.2014, останній звертався до відповідача з вимогою про усунення пошкоджень, які були спричинені відповідачем під час проведення робіт по монтажу огороджувальних конструкцій (сходових перил). Відповідач відповіді на вказану вимогу позивача не надав.

Таким чином, позовна вимога про стягнення 112327,96 грн. попередньої оплати підлягає задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 14041,00 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором №0611-13 від 07.11.2013, суд відзначає, що пунктом 7.3 вказаного договору передбачено зобов'язання відповідача виплатити позивачу штраф у розмірі 0, 5 % від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення .

При цьому, виходячи із нормативного визначення штрафу, що містить стаття 549 Цивільного кодексу України та встановлює, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума за своєю правовою природою не є штрафом.

В той же час, статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, фактично позивач заявляє вимогу про стягнення штрафу, при цьому, нараховуючи пеню за прострочення виконання відповідачем зобов'язання.

Між тим, заяв про зміну предмету або підстав позову в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а також клопотань про вихід за межі позовних вимог в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України від позивача не надходило, в той час як суд не наділений повноваженнями самостійно визначати предмет та підстави позову.

З огляду на вищенаведене, суд визнає вимогу позивача про стягнення штрафу у розмірі 14041,00 грн. такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, а відтак - не підлягає задоволенню судом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Панна" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 48, кв. 1; код ЄДРПОУ 24254900 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Гомеопатичні технології" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 14; код ЄДРПОУ 32665798) попередню оплату у сумі 112327 (сто дванадцять тисяч триста двадцять сім) грн. 96 коп. та судовий збір у розмірі 2246 (дві тисячі двісті сорок шість) грн. 56 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.07.2014 року.

Суддя Грєхова О.А.