Постанова

від 13.10.2014 по справі 910/6551/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2014 р. Справа№ 910/6551/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 13.10.2014 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Панна» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року,

у справі № 910/6551/14 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія

«Гомеопатичні технології»

до приватного акціонерного товариства «Панна»

про розірвання договору та стягнення 126 368,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року по справі № 910/6551/14 позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гомеопатичні технології» до приватного акціонерного товариства «Панна» про розірвання договору та стягнення 126368,96 грн. - задоволено частково. Стягнуто з приватного акціонерного товариства «Панна» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гомеопатичні технології» попередню оплату у сумі 112327,96 грн. та судового збору у розмірі 2246,56 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 07.07.2014 року приватне акціонерне товариство «Панна» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року по справі № 910/6551/14 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 року у складі головуючого судді: Мальченко А.О., суддів Сухового В.Г., Жук Г.А. апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Панна» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року у справі № 910/6551/14 повернуто без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Так, усунувши обставини, зазначені в ухвалі від 28.07.2014 року, скаржник повторно звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник, посилається на неповне з'ясування обставин судом першої інстанції, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржник просив суд апеляційної інстанції відновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2014 року відновлено скаржнику строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях 06.10.2014 року та 13.10.2014 року представник приватного акціонерного товариства «Панна» надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гомеопатичні технології» у судових засіданнях 06.10.2014 року та 13.10.2014 року також надав суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги, в яких, заперечив проти апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду міста Києва законним та обгрунтованим. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 07.07.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції від приватного акціонерного товариства «Панна» до апеляційного господарського суду надійшло клопотання про призначення по даній справі судової будівельно-технічної експертизи.

Колегія суддів апеляційного господарського суду заслухавши пояснення представника товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гомеопатичні технології», який просив суд відмовити у задоволенні клопотання, відмовляє у задоволенні заявленого клопотання ПрАТ «Панна» про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи виходячи з наступного.

Додаткові докази, якими відповідач обґрунтовує необхідність призначення судової експертизи, можуть бути прийняті судом, якщо відповідач обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, відповідач має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали йому подати ці докази місцевому господарському суду.

Посилання скаржника на те, що його не було повідомлено про розгляд справи судова колегія вважає необгрунтованим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано відзив у справі до суду першої інстанції, тобто, відповідач знав про розгляд даної справи і міг подати усі документи та заперечення по справі які вважав за необхідне та заявити клопотання про призначення у даній справи судової експертизи.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується самим же скаржником, останнім не надавався позивачу для підпису акт виконаних робіт за спірним договором. Закупівля матеріалів відповідачем не є фактичним виконанням робіт на об'єкті та не є предметом договору підряду, укладеному між позивачем та відповідачем. Судова колегія звертає увагу, що матеріали не є результатом робіт, який має бути переданий позивачу як замовнику за договором підряду. Судовий експерт може відповісти на питання про фактично виконанні на об'єкті роботи та їх вартість, однак, як встановлено судом та не заперечується самим же скаржником, роботи відповідачем на об'єкті позивача не проводилися.

Відповідно до п. 2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

При цьому, не потребує спеціальних знань і проведення експертизи визначення факту, що частина документів, які подані Відповідачем, складені датами, що передують даті укладення договору (07.11.2013 р.) між позивачем і відповідачем, а саме: відомість матеріалів від жовтня 2013 року, видаткова накладна №РНК-021969 від 05.11.2013 року, акт №ЕЛ-0000034 від 19.08.2013 року, акт № ЕЛ-0000058 від 11.10.2013 року, банківські виписки за 11.10.2013 року та за 23.10.2013 року. Тобто вказані вище документи свідчать про закупівлю відповідачем матеріалів на виконання інших правовідносин та не мають відношення до виконання робіт за договором підряду, укладеним з позивачем. На підставі цих же документів відповідач просить призначити судову експертизу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Подані відповідачем видаткові накладні та матеріали не підтверджують виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, тому що предметом договору було саме виконання робіт, а не поставка матеріалу, а тому документом, що підтверджує виконання робіт по договору може бути тільки акт виконаних робіт, який в матеріалах справи відсутній.

Слід зазначити, що питання про фактично виконані відповідачем роботи та їх вартість не ставилося відповідачем при розгляді справи у суді першої інстанції, відповідачем навіть не зазначається конкретна вартість робіт, які він на його думку виконав. Тобто експертиза могла б мати місце при наявності спору щодо вартості виконаних робіт між позивачем і відповідачем. А у випадку коли роботи на об'єкті не виконувалися, експертиза не може встановити перелік, об'єм та вартість виконаних будівельних робіт, оскільки відсутній сам факт виконання робіт.

Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що заявляючи клопотання про призначення у даній справі судової експертизи, відповідач зловживає своїми процесуальними правами та обов'язками, та намагається затягнути судовий розгляд справи.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 101 ГПК Україні, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що клопотання відповідача про призначення судової експертизи не підлягає задоволенню, а справа має бути розглянута за наявними у ній матеріалами з яких виходив суд першої інстанції та приймав рішення.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

07.11.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гомеопатичні технології» (замовник) та приватним акціонерним товариством «Панна» (підрядник) було укладено договір підряду №0611-13, відповідно до якого відповідач зобов'язався змонтувати і встановити огороджувальні конструкції та облицювання ліфтових порталів згідно додатку № 1 до даного договору на об'єкті: «Офісний центр з приміщеннями по обслуговуванню населення та підземним паркінгом по вул. Дорогожицькій, 8 в Шевченківському районі м. Києва», а позивач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу. Відповідно до п. 3.1 договору та додатку № 1 до договору, сума договору складає 140409,95 грн. Згідно з п. 2.1 договору підрядник зобов'язався виконати роботи належної якості у строк, визначений п. 4.1 даного договору.

Так, п. 4.1 договору, сторони погодили, що при безготівковій оплаті (попередній оплаті) передача виконаних робіт здійснюється протягом 40 робочих днів, після зарахування коштів на поточний рахунок підрядника, за умови передачі замовником підряднику по акту фронту робіт.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 даного договору, замовник зобов'язався в день підписання договору здійснити попередню оплату в розмірі 80%, що складає 112327,96 грн. Інша частина 20% в сумі 28081,99 грн. сплачується протягом 3-х робочих днів з моменту після підписання акту виконаних робіт.

На виконання умов договору №0611-13 від 07.11.2013 року позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж у сумі 112327,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1041 від 08.11.2013 року. Отже, згідно з п. 2.1, 4.1 договору №0611-13 від 07.11.2013 року термін виконання робіт за даним договором сплив 06.01.2014 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, роботи передбачені умовами договору підряду не виконав та не передав їх позивачу у строки, визначені п.4.1 договору. Акт виконаних робіт за договором підряду №0611-13 від 07.11.2013 не підписаний сторонами та взагалі відсутній в матеріалах справи.

18.02.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Гомеопатичні технології» надіслало на адресу приватного акціонерного товариства «Панна» повідомлення №33, в якому повідомило відповідача про відмову від договору підряду №0611-13 від 07.11.2013 року згідно ст.849 Цивільного кодексу України та про припинення дії договору з 18.02.2014 року.

За змістом вказаного повідомлення позивач також вимагав від відповідача протягом 5 банківських днів з моменту одержання даного листа повернути авансовий платіж.

Проте, дане повідомлення залишено відповідачем без відповіді та без задоволення. Відповідач кошти на рахунок позивача не перерахував, що стало підставою для звернення останнього до суду за захистом порушеного права.

Так, у квітні 2014 року ТОВ «Компанія «Гомеопатичні технології» звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ПрАТ «Панна» про розірвання договору підряду № 0611-13 від 07.11.2013 року та стягнення 126368,96 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору підряду № 0611-13 від 07.11.2013 року позивачем було здійснено авансову оплату на користь відповідача суми грошових коштів у розмірі 112327,96 грн., при цьому відповідачем підрядні роботи згідно договору виконано не було, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 112327,96 грн. У зв'язку з порушенням відповідачем строків виконання робіт, позивач, в порядку п. 7.3 договору нарахував та просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 14041,00 грн.

В свою чергу, відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що відповідач не мав змоги приступити до виконання робіт при відсутності фронту робіт, передання якого передбачено п. 4.1 та який не був переданий відповідачу.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року по справі № 910/6551/14 позов ТОВ «Компанія «Гомеопатичні технології» до ПрАТ «Панна» про розірвання договору та стягнення 126368,96 грн. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача попередню оплату у сумі 112327,96 грн. та судового збору у розмірі 2246,56 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 07.07.2014 року слід залишити без змін з наступних підстав.

Як вірно вказав суд першої інстанції, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 вказаної норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, між сторонами було укладено договір підряду №0611-13 від 07.11.2013 року на виконання робіт з монтажу і встановлення огороджувальних конструкцій та облицювання ліфтових порталів згідно додатку № 1 до даного договору на об'єкті: «Офісний центр з приміщеннями по обслуговуванню населення та підземним паркінгом по вул. Дорогожицькій, 8 в Шевченківському районі м. Києва». За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором підряду.

Стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, законодавець покладає на підрядника обов'язок виконати роботу, а замовник зобов'язаний її прийняти і оплатити. Право замовника відмовитись від договору підряду регулюються положеннями ст. 849 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки форма такої відмови від договору не передбачена законом, то підрядник може здійснити своє право будь-яким шляхом, в тому числі шляхом звернення до боржника з претензією про повернення сплачених коштів. Для того, щоб відмова від договору вважалася такою, що відбулася, замовнику необхідно направити підряднику відповідну заяву, надавши суду докази такого направлення.

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, позивач, користуючись правами, наданими йому ст.849 Цивільного кодексу України, звертався до відповідача з повідомленням №33 від 18.02.2014 року про відмову від договору підряду, яким у тому числі просив відповідача повернути суму авансового платежу. Направлення вказаного повідомлення 18.02.2014 року підтверджується фіскальним чеком поштового відділення та описом вкладення у цінний лист від 18.02.2014 року копії яких містяться в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що договір підряду №0611-13 від 07.11.2013 року є розірваними на підставі ст.849 Цивільного кодексу України внаслідок односторонньої відмови від них позивача.

Обгрунтовуючи свою позовну вимогу про розірвання договору, позивач посилається на те, що відповідач допустив суттєве порушення п. 4.1 договору, що призвело до втрати інтересу позивача до отримання виконання по договору, а також до зриву термінів виконання робіт на об'єкті. Крім того, позивача було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні договору - вчасного виконання будівельних робіт на об'єкті.

Проте, як правильно зазначив місцевий господарський суд, в силу ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, зі змісту наведеної норми слідує, що замовник має право у будь-якому випадку відмовитися від договору підряду в односторонньому порядку у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Одностороння відмова від договору здійснюється без звернення до суду і, відповідно, в силу самого лише факту її здійснення договір вважається розірваним.

Для того, щоб відмова від договору вважалася такою, що відбулася, замовнику необхідно направити підряднику відповідну заяву, надавши суду докази такого направлення.

Частиною 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Відповідно до ч.2 ст. 653 Цивільного України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, оскільки позивач як замовник на підставі ст. 849 Цивільного кодексу України відмовився від договору підряду, надіславши підряднику повідомлення про відмову від договору підряду №0611-13 від 07.11.2013, і така одностороння відмова від договору не потребує узгодження з підрядником, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що даний договір на час розгляду справи у суді першої інстанції є припиненими.

За таких обставин позовні вимоги в частині розірвання договору підряду №0611-13 від 07.11.2013 є необґрунтованими та правомірно відмовлено судом першої інстанції в їх задоволенні. Колегія суддів погоджується, що договір підряду на час розгляду справи є розірваним внаслідок односторонньої відмови від них позивача.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 08.10.2013 року у справі №910/1726/13 та від 18.06.2013 року у справі №5020-1364/2012.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч.3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Як вже зазначалося вище, судом встановлено, що зобов'язання сторін, які виникли на підставі договору підряду №0611-13 від 07.11.2013 року, припинились у зв'язку з їх розірванням внаслідок односторонньої відмови позивача від договорів в порядку ст. 849 Цивільного кодексу України.

Таким чином, беручи до уваги припинення правовідносин сторін внаслідок односторонньої відмови позивача від договору підряду, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів передання підрядником та прийняття замовником обумовлених договором результатів робіт чи їх частини, та невиконання відповідачем вимоги позивача про повернення грошових коштів в розмірі 112327,96 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач безпідставно утримує у себе належні позивачу грошові кошти, а тому позовна вимога про стягнення 112327,96 грн. попередньої оплати правомірно задоволена судом.

Доводи скаржника про те, що позивач не надав відповідачу фронту робіт по акту що передбачено п. 4.1 договору не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача листом № 6 від 24.01.2014 року з вимогою про усунення пошкоджень, які були спричинені відповідачем під час проведення робіт по монтажу огороджувальних конструкцій (сходових перил). Відповідач відповіді на вказану вимогу позивача не надав. Тобто, із зазначено можна зробити висновки, що відповідач мав фронт робіт та доступ до об'єкта позивача в якому необхідно було виконувати роботи по монтажу перил, проте, свої зобов'язання за договором не виконав. Інших доказів, зокрема акту про не допуск до об'єкта позивача чи листи відповідача адресовані позивачу з вимогою про надання фронту робіт та допустити працівників ПрАТ «Панна» до об'єкта для проведення робіт за договором скаржник не надав.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафу у розмірі 14041,00 грн. за прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором №0611-13 від 07.11.2013 року, судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне. Пунктом 7.3 вказаного договору передбачено зобов'язання відповідача виплатити позивачу штраф у розмірі 0,5% від вартості невиконаних робіт за кожний день прострочення.

При цьому, як вірно зазначив суд першої інстанції, виходячи із нормативного визначення штрафу, що містить стаття 549 Цивільного кодексу України та встановлює, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, заявлена позивачем до стягнення сума за своєю правовою природою не є штрафом.

В той же час, статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, фактично позивачем заявлено вимогу про стягнення штрафу, при цьому, нараховуючи пеню за прострочення виконання відповідачем зобов'язання. При цьому, заяв про зміну предмету або підстав позову в порядку ст. 22 господарського процесуального кодексу України, а також клопотань про вихід за межі позовних вимог в порядку ст. 83 господарського процесуального кодексу України від позивача не надходило.

З огляду на вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 14041,00 грн. є такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, а відтак - не підлягає задоволенню судом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав належних доказів виконання ним підрядних робіт на суму 112327,96 грн. в обумовлених договором обсягах і в передбачені строки, та прийняття робіт позивачем, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд правомірно частково задовольнив позов про стягнення з відповідача вказаної суми попередньої оплати за договором.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції ТОВ «Панна» не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог щодо стягнення 112327,96 грн. попередньої оплати, належним чином доведені і відповідачем не спростовані. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційні скарзі ТОВ «Панна» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року, прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Панна» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду м. Києва від 07.07.2014 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства «Панна» про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі № 910/6551/14 - відмовити.

2. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Панна» на рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року у справі № 910/6551/14 залишити без задоволення.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 07.07.2014 року у справі № 910/6551/14 залишити без змін.

4. Матеріали справи № 910/6551/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 20.10.2014 року