Ухвала

від 02.07.2014 по справі 1508/1804/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/5218/14

Головуючий у першій інстанції Теренчук Н. С.

Доповідач Артеменко І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Артеменка І.А.,

суддів Сватаненка В.І.,

Суворова В.О.,

при секретарі Добряк Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 20 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання договору купівлі-продажу недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

встановила:

У липні 2012 року позивач ОСОБА_3 (уточнюючи свої позовні вимоги) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та просив поділити придбане під час шлюбу майно, яке складається з: житлового будинку у АДРЕСА_1 з присадибною ділянкою, площею 0,15 га, вартість якого приблизно складає 150000 грн., автомобіля «Шевроле Нива», 2010 року випуску, вартістю 90000 грн., причепа бортового марки 814002, 2010 року випуску, вартістю 4000 грн., телевізора 2011 року - 3000 грн., холодильника «Самсунг», 2006 року - 3000 грн., душової кабінки, 2010 року - 7000 грн., пральної машинки «LG» 2006 року - 3000 грн., меблевої стінки «Вікторія» 2004 року - 6000 грн., дитячої стінки «Юніор» - 3000 грн., м'якого куточка - 2000 грн., комп'ютерної системи у комплекті - 4000 грн., зварювального апарату - 450 грн.. Загальна вартість спільно нажитого майна складає 275450 грн., а частка кожного з подружжя, відповідно - 137725 грн..

Позивач також зазначив, що під час розгляду справи йому стало відомо, що ОСОБА_4 продала автомобіль марки «Шевроле Нива», 2010 року випуску, своєму дядькові ОСОБА_5 без його згоди. У зв'язку з викладеним він просив визнати зазначений договір недійсним. Провести поділ майна подружжя та передати у власність ОСОБА_3 майно загальною вартістю 127500 грн., а саме: автомобіль марки «Шевроле Нива», 2010 року випуску, вартістю 90000 грн., 1/4 частину житлового будинку у АДРЕСА_1 вартістю 37500 грн., присадибну ділянку площею 0,15 га.

ОСОБА_4 передати у власність майно загальною вартістю 147500 грн., а саме: 1/3 частину житлового будинку у АДРЕСА_1, вартістю 112500 грн., причіп бортовий марки 814002, 2010 року випуску, вартістю 4000 грн., телевізор 2011 року - 3000 грн., холодильник «Самсунг», 2006 року - 3000 грн., пральну машину «LG» 2006 року - 3000 грн., меблеву стінку «Вікторія» 2004 року - 6000 грн., дитячу стінку «Юніор» - 3000 грн., м'який куток - 2000 грн., комп'ютерну систему у комплекті - 4000 грн., душову кабінку, 2010 року - 7000 грн.. А також просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошову компенсацію за частину майна у сумі 20000 грн..

У свою чергу ОСОБА_4 звернулася до суду з зустрічними вимогами (які неодноразово уточнювала) до ОСОБА_3 та просила виключити зі спільно нажитого майна будинок АДРЕСА_1, оскільки будинок був побудований на кошти її батька. Просила поділити майно наступним чином: передати у власність ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1, присадибну ділянку площею 0,15 га, а ОСОБА_3 передати у власність майно, загальною вартістю 27600 грн., а саме: причіп бортовий марки 814002, 2010 року випуску, вартістю 4000 грн., телевізор «LG» 1997 року випуску вартістю 600 грн., холодильник «Самсунг», 2006 року - 3000 грн., пральну машину «LG» 2006 року - 3000 грн., меблеву стінку «Вікторія» 2004 року - 6000 грн., дитячу стінку «Юніор» - 3000 грн., м'який куток - 2000 грн., комп'ютерну систему у комплекті - 4000 грн..

Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 20 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 Фрунзівського району Одеської області вартістю 72184,5 грн., 1/2 частку присадибної ділянки по АДРЕСА_2, холодильник «Самсунг», 2006 року - 3000 грн., меблеву стінку «Вікторія» 2004 року - 6000 грн.,пральну машину «LG» 2006 року - 3000 грн., а всього на 84184,5 грн..

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 Фрунзівського району Одеської області вартістю 72184,5 грн., 1/2 частку присадибної ділянки по АДРЕСА_2, причіп бортовий марки 814002, 2010 року випуску, вартістю 4000 грн., дитячу стінку «Юніор» - 3000 грн., м'який куток - 2000 грн., комп'ютерну систему у комплекті - 4000 грн.. А всього на 85184,5 грн..

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за частину майна у розмірі 1000 грн..

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію в сумі 45000 грн. вартості 1/2 частки реалізованого автомобіля «Шевроле Нива», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску, що перебував у спільній сумісній власності подружжя.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Апеляційну скаргу на рішення також подала ОСОБА_4 та просила рішення суду скасувати, а її зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Вирішуючи спір по суті, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, та не спростовується сторонами, що 30 жовтня 1993 року відділом запису актів громадського стану Фрунзівської районної державної адміністрації Одеської області між сторонами був зареєстрований шлюб. Рішенням Великомихайлівського районного суду Одеської області від 26.06.2012 року шлюб між сторонами був розірваний.

Від шлюбу сторони мають дітей: ОСОБА_6, 1994 року народження, та ОСОБА_7, 1997 року народження.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності

З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок по АДРЕСА_2 зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності № 3 від 12.03.1998 року, тобто під час знаходження у шлюбі, а тому є спільним майном подружжя (а.с.72).

Зазначеному домоволодінню рішенням виконкому селищної ради № 117 від 23 листопада 2012 року присвоєна поштова адреса - «АДРЕСА_1» (а.с.71).

Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно загальна вартість нерухомого майна складає 144369 грн. (а.с.78).

Також спільним майном подружжя є: автомобіль «Chevrolet Nіva» 2010 року, згідно з рахунком фактурою № 214141-S00467/1 від 14 вересня 2010 року покупцем є ОСОБА_4; причіп бортовий марки 814002, шасі НОМЕР_3, 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, вартістю 4000 грн., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_4; присадибна ділянка по АДРЕСА_1, площею 0,150 га., що належить ОСОБА_3, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 713379 (а.с.79).

У суді першої інстанції сторони погодили між собою, що вартість холодильника «Samsung» 2006 року - 3000 грн., меблевої стінки «Вікторія» 2004 року - 6000 грн., пральної машини «LG» 2006 року - 3000 грн., дитячої стінки «Юніор» - 3000 грн., м'якого куточка (диван і 2 крісла) - 2000 грн., комп'ютерної системи у комплекті (системний блок, блок безперервного живлення, монітор «LG» 9NТ6, принтер «Саnon Ріхmа МР1615») - 4000 грн..

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно п. 22 Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди, - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У п. 30 зазначеної постанови Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Таким чином, оскільки ОСОБА_4, без згоди ОСОБА_3, було відчужено автомобіль марки «Шевроле Нива», реєстраційний номер НОМЕР_1, 2010 року випуску, який є спільним майном подружжя - ОСОБА_5 за 90000 грн., що підтверджується довідкою - рахунком серії ДПІ № 278872, то суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу спірного автомобіля та правомірно стягнув з неї на користь останнього компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля у розмірі 45000 грн..

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/2 частину присадибної ділянки з наступних підстав.

У п. 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначено, що відповідно до положень ст.ст. 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельні ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України.

Оскільки за ОСОБА_4 було визнано право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 Фрунзівського району Одеської обалсті, то суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав за нею право власності на 1/2 частину присадибної ділянки.

Статтею 60 СК України, встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги покази свідків, щодо того, що ОСОБА_3 участі в будівництві не приймав, коштів не надавав, оскільки доказів про те, що відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї, суду надано не було.

Аналізуючи зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірний будинок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу по 1/2 частці кожному з подружжя.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що з урахуванням обставин справи та норм чинного законодавства вимоги ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на 1/4 спірного будинку, а за ОСОБА_4 на 1/6 будинку, не можуть бути задоволенні, оскільки він просив визнати за ним право власності на усю земельну ділянку, а ОСОБА_4, навпаки, просила визнати за собою право власності на будинок та земельну ділянку, що призвело би до порушення його права власності на спільну земельну ділянку, порушило би права ОСОБА_4, а також унеможливило визначення долі іншої частки будівлі, тому рішення суду в частині поділу будівлі та земельної ділянки є цілком законним та обґрунтованим.

Колегія суддів також погоджується з поділом іншого майна між подружжям, оскільки він є законним та справедливим.

Відповідно до ч. 1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, колегія суддів вважає, що усі зазначені обставини судом першої інстанції при ухвалені рішення були враховані, суд надав належну оцінку доказам та ухвалив законне, обґрунтоване рішення, яке скасуванню не підлягає.

Викладені в апеляційних скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини по справі, рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 213, 215 ЦПК України, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

ухвалила:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Великомихайлівського районного суду Одеської області від 20 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала колегії суддів може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області

І.А. Артеменко

В.О. Суворов

В.І. Сватаненко