Рішення

від 07.07.2014 по справі 220/1339/13-ц

ВЕЛИКОНОВОСІЛКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 220/1339/13-ц

Номер провадження № 2/220/7/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2014 року

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Дрюка П.М.

при секретарі Сєрбіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Скіф», ОСОБА_2 про захист права на землю, визнання права власності та права на отримання у повному обсязі та своєчасно сільгосппродукції, доходу від продажу сільгосппродукції, плати за оренду землі, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Приватне підприємство «Скіф», про зобов'язання припинити зловживання правом на судовий захист та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

21.08.2013 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить захистити його право на землю, визнати порушення його прав невиконанням відповідачами умов договору про спільну діяльність від 20.09.2006 р. та ухиленням від його своєчасного виконання; визнати порушеним його право власності та право на отримання в повному обсязі та своєчасно сільгосппродукції, доходу від продажу сільгосппродукції за результатом спільної діяльності та плати за оренду землі (земельного податку, податку на доходи фізичних осіб), переданої відповідачам в межах спільної діяльності в самостійне їх господарювання на ділянці землі площею 500 га в період з 20.09.2006 р. по 01.06.2011 р.; стягнути солідарно з відповідачів грошову заборгованість в загальному розмірі 25 053 652,54 грн., яка складається з оплати орендної плати за повне, самостійне їх господарювання на ділянці землі площею 500 га в розмірі 509 168,26 грн., з оплати земельного податку в розмірі 233 125,00 грн., з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 69 390,52 грн., 33% від доходу відповідачів за 2006-2011 роки, в тому числі й від продажу сільгосппродукції, отриманої в межах спільної діяльності в розмірі 24 241 968,76 грн.; стягнути солідарно з відповідачів на його користь компенсацію моральної коди в розмірі 1 250 000,00 грн. Крім того, просить стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати. Вподальшому подав клопотання, в якому уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів дохід від спільної діяльності в сумі 1 140 766,75 грн. Також зазначив, що інші розрахунки поки що залишаються незмінними, а загальна сума стягнення становить 3 202 450,53 грн. Але ця сума не є остаточною, оскільки у нього немає повної інформації про доходи відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він на підставі договорів оренди є орендарем декількох земельних ділянок. Договори укладені строком на п'ять років і діяли до 29.05.2011 р. 20.09.2006 р. між ним та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір про спільну діяльність для досягнення єдиної мети - товарного сільськогосподарського виробництва на ділянці землі позивача. 20.09.2008 р. між відповідачами укладений договір про спільну діяльність для досягнення спільної господарської мети - отримання прибутку від товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідачі взяли не себе зобов'язання виплачувати орендну плату, в тому числі земельний податок, податки на доходи фізичних осіб згідно існуючого договору оренди землі, але не виконали свої грошові зобов'язання. Крім того, відповідно до умов договору він має право на частку від вирощеного на його землях врожаю та доходу від його продажу. Разом з тим, відповідачі без його згоди реалізували всю продукцію, що була ними отримана у 2007-2011 роках, однак він після продажу врожаю нічого не отримав. Оскільки немає підстав з'ясувати, хто з відповідачів і в якому розмірі отримав дохід, просить стягнути вартість його частки з відповідачів солідарно. При розрахунку суми стягнення керується статистичними показниками середньої врожайності озимої пшениці в період з 2007, 2008, 2009, 2011 р.р. та врожаю соняшника в 2010 р. з офіційного сайту Головного управління статистики у Донецькій області. Також просить відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінює в 1 250 000 грн., оскільки внаслідок стресів і душевних страждань, пов'язаних з протиправними діями відповідачів, істотно погіршився його фізичний стан.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав в редакції, викладеній у клопотанні про зміну позовних вимог, зазначивши, що всі докази в обґрунтування його позиції ним надані і містяться в матеріалах справи.

Відповідач ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання припинити зловживання правом на судовий захист та відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_1 20.09.2006 р. був укладений договір про спільну діяльність. Він діяв відповідно до умов укладеного договору, в тому числі сплачував позивачу орендну плату, земельний податок та податок на доходи фізичних осіб, зокрема, у 2007 році - в розмірі 46 000 грн., у 2008 році - в розмірі 60 000 грн., у 2009 році - і розмірі 57 000 грн., у 2010 році - врожаєм на суму 34 672 грн. Будь-яких порушень умов договору з його боку не було. Вважає, що ОСОБА_1 зловживає своїм правом на судовий захист, дії позивача за первісним позовом щодо залучення його в якості відповідача носять зухвалий і знущальний характер, через що він зазнає постійних переживань та страждань, а тому просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 100 000 грн. в якості компенсації за моральну шкоду. В судове засідання повторно не з'явився, будучи належним чином оповіщеним про день та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.

ОСОБА_1, будучи допитаним в якості відповідача за зустрічним позовом, позовні вимоги ОСОБА_2 не визнав, вважаючи їх необґрунтованими.

Представник ПП «Скіф» в судове засідання також повторно не з'явився, будучи належним чином оповіщеним про день та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши позивача за первісним позовом ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом ОСОБА_1 та позовних вимог позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Судом встановлено, що 20.09.2006 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладений договір про спільну діяльність, предметом якого є зобов'язання сторін спільно діяти для досягнення єдиної мети - товарне сільськогосподарське виробництво, на ділянці землі землевласника площею 500 га, яка знаходиться на території Роздольненської селищної ради у межах згідно з наданим планом земельної ділянки, та у відповідності з договорами оренди земельних паїв, укладених землевласником (п.п.1.1). Керівництво сумісною діяльністю та облік результатів цієї діяльності покладаються на підприємця. При цьому підприємець веде окремий баланс вкладів, витрат та прибутку сторін. Показники цього балансу відповідають виробництву, що стосується виключно даного договору та не стосується інших договорів, як підприємця, так і землевласника. У бухгалтерській звітності сторін за договором відображаються фінансові та інші результати сумісної діяльності, що належать відповідно до умов договору кожної із сторін (п.п. 1.2). Підприємець та Землевласник забезпечують захист права приватної власності на землю та сільськогосподарську продукцію (п.п. 1.3). Договір набуває сили з дня його укладення та діє до 01.06.2011 р. (п.п. 4.1).

20.09.2008 р. між ПП «Скіф» в особі Потуги Г.М. та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про спільну діяльність, відповідно до умов якого даний договір укладений для досягнення спільної господарської мети - отримання прибутку від товарного сільськогосподарського виробництва (п.1 ). Для здійснення сумісної діяльності сторони роблять внески: підприємець - грошами, майном, підприємство «Скіф» - виконаними сільськосподарськими роботами (п. 2). Провадження спільних справ учасників даного договору здійснюється підприємцем (п. 3). Дія даного договору припиняється по досягненню мети, для здійснення якої його було укладено (п.9).

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин,

що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись з позовом до суду, позивач ОСОБА_1 посилається на порушення відповідачами його права на землю невиконанням умов договору про спільну діяльність від 20.09.2006 р. та їх ухиленням від його своєчасного виконання. Разом з тим, позивач не зазначає, яке саме право і яким чином воно порушене.

Позивачем також не доведено факт порушення його права власності та права на отримання в повному обсязі та своєчасно сільгосппродукції, доходу від продажу сільгосппродукції за результатом спільної діяльності та плати за оренду землі (земельного податку, податку на доходи фізичних осіб), переданої відповідачам в межах спільної діяльності в самостійне їх господарювання на ділянці землі площею 500 га в період з 20.09.2006 р. по 01.06.2011 р.

Згідно п. 2.1 договору про спільну діяльність від 20.09.2006 р. підприємець зобов'язується самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі своєю технікою і своїми ресурсами обробляти землю, виплачувати орендну плату, в тому числі сплачувати земельний податок в податок з прибутку фізичних осіб згідно існуючого договору оренди у терміни, визначені законодавством України.

Посилаючись на невиконання відповідачами умов договору про спільну діяльність, позивач в той же час підтверджує, як встановлений, факт сплати відповідачами орендної плати, земельного податку і податку на доходи фізичних осіб. Посилання позивача на реалізацію продукції без його згоди суд також вважає необґрунтованими, оскільки договором не встановлено, що ведення справ здійснюється спільно всіма учасниками договору, а згідно п. 1.2 договору керівництво спільною діяльністю та облік результатів цієї діяльності покладаються на підприємця - відповідача ОСОБА_2

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що доводи позивача ОСОБА_1 щодо порушення його права власності та права на отримання в повному обсязі та своєчасно сільгосппродукції, доходу від продажу сільгосппродукції за результатом спільної діяльності та плати за оренду землі (земельного податку, податку на доходи фізичних осіб), переданої відповідачам в межах спільної діяльності в самостійне їх господарювання на ділянці землі площею 500 га в період з 20.09.2006 р. по 01.06.2011 р., є необґрунтованими, недоведеними та не підтвердженими належними та допустимими доказами.

При вирішенні даного спору суд враховує, що позивачем не надані докази на підтвердження даних про те, що сторонами, в порушення п. 2.2 договору, з 2006 року не проводився щорічний розподіл частки виробленої продукції. Не надані дані і про те, чи були отримані доходи від спільної діяльності та в якому розмірі.

Також, суд зазначає, що клопотань про надання або витребування будь-яких додаткових доказів під час розгляду справи позивачем заявлено не було.

Підтримуючи позовні вимоги в редакції, викладеній у клопотанні про зміну позовних вимог, позивач ОСОБА_1 не конкретизував позовні вимоги, не визначив остаточної суми заподіяної йому шкоди і поставив її в залежність від обставин, доводити які він не вважає необхідним, посилаючись на наявність всіх необхідних доказів в матеріалах справи.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України» від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (ст. 159 ЦПК України), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та врахувати, що відповідно до ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та недоведеними, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Оскільки суд прийшов до висновку про недоведеність порушення прав позивача, відсутні підстави і для задоволення позовних вимог в частині стягнення на його користь компенсації моральної шкоди, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання припинити зловживання правом на судовий захист та відшкодування моральної шкоди суд також вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Главою 3 ЦК України врегульовано питання щодо захисту цивільних прав та інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у визначений даною нормою спосіб.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідними позовними вимогами, вважаючи свої права порушеними. Доказів зловживання ним своїм правом на судовий захист і, як слідство, завдання позивачу за зустрічним позовом моральної шкоди, суду не надано, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

В зв'язку з відмовою в задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів, судові витрати, пов'язані з розглядом позовних вимог, відповідно до ст. 88 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,88,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Скіф», ОСОБА_2 про захист права на землю, визнання права власності та права на отримання у повному обсязі та своєчасно сільгосппродукції, доходу від продажу сільгосппродукції, плати за оренду землі, стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа Приватне підприємство «Скіф», про зобов'язання припинити зловживання правом на судовий захист та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Великоновосілківський районний суд Донецької області.

Суддя Дрюк П.М.