Ухвала

від 25.06.2014 по справі 2а-98/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 року Справа № 38266/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року у справі за позовом Комунального підприємства «Червонограджитлокомунсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 року № 0001261521, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2012 року Комунальне підприємство «Червонограджитлокомунсервіс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 року № 0001261521, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в 2009 році підприємство самостійно задекларувало в Декларації до сплати податкові зобов'язання, які частково сплатило в цьому ж 2009 році. Однак, податковий орган ці кошти не зарахував за сплачений період, а самостійно їх зарахував як оплату за інший період і визначив порушення податкового законодавства платником податків у зв'язку з порушення строків сплати узгодженого зобов'язання. Вважає такі дії податкового органу незаконними, оскільки він не вправі самостійно змінювати призначення платежу, яке визначив платник податку у платіжних дорученнях відповідного періоду та зараховувати їх за інший період. Позивач зазначає, що частково сплатив узгоджене податкове зобов'язання за 2009 рік в цьому ж році та погашав попередній борг, що вказувалось в платіжних дорученнях, а відтак нарахування штрафних санкцій визнає на суму боргу за 2009 рік в сумі 81441,00 грн., а не на суму 238 441,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді від 20 грудня 2011 р. № 0001261521 в частині 31400 грн. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Червонограді, що полягають у розподілі та спрямуванні сум, сплачених Комунальним підприємством «Червонограджитлокомунсервіс» платіжними дорученнями № 2293 від 11.08.2009р., № 642 від 27.08.2009р., № 2488 від 27.08.2009 р., № 647 від 28.08.2009р., № 2493 від 28.08.2009р., № 2499 від 31.08.2009р. та зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Червонограді зарахувати сплачені суми в рахунок сплати податку на додану вартість за липень 2009 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Червонограді Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального, процесуального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що кошти, які надходять по сплаті зобов'язання з податку, збору (обов'язкового платежу) спрямовуються на погашення податкового зобов'язання з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.

Колегія суддів відхилила клопотання апелянта про перенесення розгляду справи, в зв'язку з перебуванням уповноваженого працівника у відпустці, оскільки вказана обставина не є перешкодою для розгляду справи по суті. Крім того, матеріали справи містять звернення податкового органу про пришвидшення розгляду судової справи в суді апеляційної інстанції.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи 20.08.2009 року КП «Червонограджитлокомунсервіс» подало ДПІ у м. Червонограді звітну податкову Декларацію з ПДВ за липень 2009 року № 9000930056, згідно з якої сума ПДВ, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду становить 238441,00 грн.

Матеріалами справи також підтверджується те, що в серпні 2009 року КП «Червонограджитлокомунсервіс» сплатило податкові зобов'язання всього на суму 235210,87 грн. З них 157000 грн. сплачено за самостійно задекларовану суму в Декларації від 20.08.20009 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 2293 від 11.08.2009 року на суму 3186,53 грн. (поточний платіж за вересень 2009 р.), № 642 від 27.08.2009 р. на суму 6100, 00 грн. (поточний платіж за липень 2009 р.), № 2488 від 27.08.2009 р. на суму 38400,00 грн.. (поточний платіж за липень 2009 р.), № 647 від 28.08.2009 р. на суму 12600,00 грн. (поточний платіж за липень 2009 р.), № 2493 від 28.08.2009 р. на суму 25400, 00 грн. (поточний платіж за липень 2009 р.), № 2499 від 31.08.2009 р. на суму 74500, 00 грн. (поточний платіж за липень 2009 р.).

Також в серпні 2009 року платник сплатив 78210,87 грн. в погашення попереднього податкового боргу (№ 335 від 28.08.2009 р. на суму 4778,37 грн. та 70245,97 грн. сплачено через касу підприємства). Отже недоплата за Декларацією за липень 2009 року становить 81441,00 грн..

20 грудня 2011 року ДПІ у м. Червонограді проведено документальну невиїзну перевірку КП «Червонограджитлокомунсервіс» на предмет дотримання вимог ст.57 ПК України, за наслідками якої складено акт № 1600/232/15-016/31616100. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, що є порушенням п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 чинного тоді Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами закону» № 2181-ІІІ та ст.57 Податкового кодексу України.

Зокрема, актом перевірки встановлено, що граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання в сумі 238441,00 грн., яке платник самостійно визначив у податковій декларації за липень 2009 року, завершився ще 31.08.2009 року, а сплата цього податкового боргу відбулась тільки 23.11.2011 р., 24.11.2011 р., 25.11.2011 р. та 01.12.2011 р., тобто в 2011 р. На цій підставі орган ДПС зазначив, що утворилась затримка на 814, 815, 816 та 822 днів відповідно до дня сплати.

На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0001261521 від 20.12.2011 року, згідно з якого на підставі п.57.1 ст. 57 ПК України за затримку на 822 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 238441 грн. КП «Червонограджитлокомунсервіс» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% названої суми, що становить 47688,20 грн..

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зокрема зазначив, що право визначати призначення платежу належить виключно платнику податку, а тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу, з урахуванням вимог підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181, слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, які визначив саме платник податку

Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи та є правильними з огляду на наступне.

Згідно із п.3 ч.1, ч.3 ст.9 Закону №1251-ХІІ платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових ) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп.4.1.1. п.4.1 ст.4, пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Згідно із пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання , не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань , які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Наведена норма визначає правило, але не містить порядку або механізму його реалізації та не передбачає будь-якого суб'єктного складу, тобто переліку осіб, щодо яких вона застосовується, та переліку осіб, яким надано право її виконання.

Інші норми Закону №2181-ІІІ також не встановлюють порядку та механізму погашення боргу за рахунок сплачених платником податків поточних податкових зобов'язань і в жодному разі не наділяють орган державної податкової служби повноваженнями здійснювати будь-які дії стосовно черговості сплати податкових зобов'язань чи погашення податкового боргу, зміни призначення платежу, вказаного платником податків, а також розпоряджатися його коштами.

Відповідно до пп.7.1.1 п.7.7 ст.7 Закону №2181-ІІІ, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п.6 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону №2181-ІІІ слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Також, пп.8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону №2181-ІІІ надає платнику податків право вільно здійснювати операції з коштами без узгодження з податковим органом.

Наявність податкового боргу за інші податкові періоди не позбавляє права платника податків виконати свої поточні податкові зобов'язання .

Тому, із змісту наведених вище правових норм слід дійти висновку щодо відсутності повноважень у органу державної податкової служби змінювати призначення коштів, які сплачуються платником податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань .

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що твердження відповідача про наявність у платника податкового боргу 238441,00 грн., що виник внаслідок несплати узгоджених податкових зобов'язань, визначених в податковій декларації з ПДВ за липень 2009 року є необґрунтованим. Позивач визнає, що задекларовану суму платежу він сплатив частково, згідно з платіжних доручень за серпень 2009 р., тому є заборгованість за Декларацією за липень 2009 р. в розмірі 81441 грн..

Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції в частині 31 400,00 грн. податковим органом застосовані протиправно, а тому рішення від 20.12.2011 року №0001261521 у вказаній частині було вірно скасовано судом першої інстанції.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.41 ст.195, ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.01.2012 року у справі № 2а-98/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль