Рішення

від 16.06.2014 по справі 202/3627/14-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/3627/14-ц

Провадження № 2/202/3804/2014

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 червня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Колесніченко О.В.,

при секретарі Голобородько О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відповідачів - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розгянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення додаткових витрат на утримання сина, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року ОСОБА_1 пред'явив через суд зазначений позов до ОСОБА_3, ОСОБА_5, посилаючись на те, що за рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2010 року ним сплачуються аліменти у розмірі 1400,00 грн. на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на період навчання, але не більш ніж до досягнення 23 років, з чим він повністю погоджувався на час вирішення спору, оскільки мав матеріальну можливість надавати утримання у такому розмірі, який складав приблизно ? частину сукупного доходу, проте з січня 2014 року матеріальне становище його, як платника аліментів, значно погіршилося у зв'язку зі зменшенням йому заробітної плати до 1400,00 грн. на підставі наказу ППФ «Пектораль» №12 від 27 грудня 2013 року «Про зміну штатного розкладу», через що скупний дохід на місяць, який складається з пенсії в розмірі 2332,48 грн. та заробітної плати в розмірі 1400,00 грн., складає на даний час 3732,48 грн. і розмір стягуваних аліментів перевищує навіть 1/3 частину доходу, тому позивач просив суд зменшити розмір аліментів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 на період навчання до ? частини пенсії та заробітної плати (доходів) щомісячно.

Не погодившись з даним позовом ОСОБА_3 05 травня 2014 року пред'явила до ОСОБА_1 зустрічний позов на предмет збільшення розміру стягуваних на повнолітнього сина ОСОБА_5 аліментів на час навчання до ? частини заробітку (доходу) щомісяця, який ухвалою суду від 06 травня 2014 року об'єднаний в одне провадження з первісним позовом (а.с.42), проте до початку розгляду справи по суті ОСОБА_3 19 травня 2014 року змінила предмет зустрічного позову та просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5 додаткові витрати в розмірі 500,00 грн. щомісяця, починаючи стягнення з дня подачі позову, в обґрунтування вимог посилаючись на ст. 185 СК України та ті ж самі обставини, а саме на те, що син ОСОБА_5 має незадовільний стан здоров'я, у зв'язку з чим потребує лікування: з 2002 року знаходиться на обліку у гастроентеролога з діагнозом «хронічний гастродеуденіт, діскензія жовчо-вивідних шляхів, реактивний панкреатит, хронічний холецистит» у зв'язку з чим рекомендоване стаціонарне лікування 2 рази на рік, вартість якого складає близько 5000,00 грн. на рік, придбані ліки на суму 223,25 грн., рекомендоване санаторно-курортне лікування в закладі «Поляна Закарпаття» з вартістю путівки близько 7000,00 грн. і проїзду - 400,00 грн.; окулістом у сина діагностовано міопічний астигматизм правого ока та він на праве око бачить на 40%, у зв'язку з чим потребує проходження курсу апаратного лікування 2 рази на рік, що коштує 3000,00 грн. за 2 курси, ліків вартістю 486,40 грн., окулярів - 310,00 грн. та несе витрати на проїзд - 120,00 грн.; з 2002 року син знаходиться на обліку у лікаря-ортопеда з хворобою, яка може призвести до появи загорблення, у зв'язку з чим рекомендовано проходження курсу в реабілітаційному центрі кинезітерапії (консультативне тестування - 380,00 грн., лікування 2 курси - 7000,00 грн., ліки - 194,25 грн.), масаж по 10 сеансів 2 рази на рік - 2000,00 грн., плавання 2 рази на тиждень -2280,00 грн. на рік; крім того, щоденні поїздки до місця навчання до Дніпропетровського університету ім. О. Гончара обходяться за рік у 2640,00 грн., тому сплачуваних ОСОБА_1 аліментів у 16800,00 грн. на рік, враховуючи що витрати на утримання дитини складають 47317,90 грн. на рік, не достатньо для належного лікування дитини і позивач, маючи дохід 3514,68 грн. на місяць від пенсії і заробітної плати, не може самотужки нести такі додаткові витрати на лікування, у зв'язку з чим просила суд стягнути з відповідача на свою користь на утримання сина додаткові витрати в розмірі 500,00 грн. на місяць.

Ухвалою суду до участі у розгляді справи за зустрічними позовними вимогами ОСОБА_3 залучено третьою особою без самостійних вимог - ОСОБА_5

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні з наведених у позовній заяві підстав, не визнаючи зустрічний позов у повному обсязі та заперечуючи тим, що заявлені позовні вимоги не доведені належними і допустимими доказами, син сторін є повнолітньою, дієздатною та працездатною особою, інвалідом не визнаний, проте у зв'язку з поганими результатами у навчанні в ВНЗ перестав отримувати стипендію, має можливість працювати у вільний від навчання час, проте не докладає зусиль для появи самостійного заробітку та крім того, платник аліментів є людиною похилого віку, йому 67 років, він має ряд хронічних захворювань, проте не зважаючи на це працює за для належного утримання свого повнолітнього сина, однак на даний час не має матеріальної можливості сплачувати аліменти більше ? частини заробітку, тому представник просила у задоволенні зустрічного позову про стягнення додаткових витрат на сина відмовити у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом, яка одночасно є позивачем за зустрічним позовом, первісний позов не визнала, заперечуючи тим, що позивач умисно з метою ухилення від утримання сина ОСОБА_5 за підтримкою директора приватного підприємства «Пектораль» в якому працює, погодив собі занижену заробітну плату, хоча ця фірма веде таку саму господарську діяльність як і до січня 2014 року, тому матеріальний стан платника аліментів не змінився і підстав для зменшення розміру аліментів немає. Натомість заявлений нею зустрічний позов до ОСОБА_1 підтримала у повному обсязі, наполягаючи на його задоволенні, з викладених у зміненій позовній заяві підстав, пояснивши, що їх з відповідачем дитина ОСОБА_5 потребує утримання і лікування, у зв'язку з чим, крім аліментів, необхідно з відповідача стягувати щомісяця додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 500,00 грн.

Відповідач за первісним позовом, який одночасно є третьою особою за зустрічним позовом, в судовому засіданні первісний позов не визнав у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_3 підтримав у повному обсязі, пояснивши, що з січня 2014 року він стипендію не отримує, оскільки не досить успішно для призначення стипендії склав іспити, а роботу на неповний робочий день з належною оплатою він не може знайти через потребу у працівниках з зайнятістю повний робочий день.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні письмові докази, дійшов висновку про задоволення первісного позову і відмову у задоволенні зустрічного позову, виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин.

ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що доказуванню не підлягає за правилами ст. 61 ЦПК України, оскільки встановлено рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2013 року №2/202/2222/2013.

Цим же рішенням суду, яке не оскаржувалось і набрало законної сили, позов ОСОБА_3 задоволений частково, ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, на його утримання аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1400,00 грн. на місяць, починаючи стягнення з 12 лютого 2013 року та на весь час навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років (а.с.3). Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 липня 2013 року рішення суду від 18 березня 2013 року роз'яснено в тій частині, що аліменти за цим рішенням підлягають стягненню за періоди навчання, терміни яких підтверджені довідками, наданими відповідними учбовими закладами, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_5 23 років. (а.с. 4).

Син сторін ОСОБА_5 є студентом денного відділення безоплатної форми навчання Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара та до січня 2014 року отримував стипендію, розмір якої у січні склав 730,00 грн., про що свідчить довідка про доходи в ВНЗ від 13 травня 2014 року №47/05 (а.с.58), з якої також вбачається, що починаючи з лютого 2014 року, за результатами складення екзаменаційної сесії, ОСОБА_5 стипендія не призначалась.

З наявних у матеріалах справи квитанцій в копії (а.с.27) встановлено, що ОСОБА_1 регулярно виплачував аліменти у визначеному судовим рішенням розмірі 1400,00 грн. щомісяця та станом на 01 травня 2014 року заборгованості по аліментам не має, що визнано відповідачами за первісним позовом у судовому засіданні в повному обсязі та за правилами ст. 60 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягає.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, проте таке право дитини припиняється у разі припинення навчання.

Одночасно, статтею 192 СК України, норми якої за вимогами ст. 201 СК України підлягають застосуванню до правовідносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дітей, передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

За розгляду справи встановлено, що позивач за первісним позовом на час ухвалення рішення суду від 18 березня 2013 року та до 01 січня 2014 року отримував пенсію в розмірі 2332,48 грн., про що свідчить довідка УПФ України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська від 11 березня 2014 року №734/10 (а.с.5), а також заробітну плату в ПП фірма «Пектораль» (код № 20223765) в розмірі 3015,00 грн. щомісяця, що підтверджується довідкою про заробітну плату (дохід) (а.с.9), у зв'язку з чим його заробіток щонайменше з вересня 2013 року по грудень 2013 року становив щомісяця 5347,48 грн. з урахуванням податків.

Між тим, починаючи з січня 2014 року розмір заробітної позивача за первісним позовом на посаді заступника директора ПП фірма «Пектораль», зменшилася до 1400,00 грн. на місяць, про що свідчить наказ ПП фірма «Пектораль» від 27 грудня 2013 року №12, на підставі якого зменшена заробітна плата працівників згідно штатного розкладу у зв'язку з важким фінансовим станом підприємства з 01 січня 2014 року, а також штатний розклад на 2014 року по фірмі, де визначено 5 штатних одиниць, заробітна плата яких визначена на рівні 1300-1500,00 грн. (а.с.6, 7).

Вказані обставини повністю узгоджуються з даними виписки про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 з УПФ України в Індустріальному районі від 24 квітня 2014 року (а.с.28), відповідно до яких страхувальником застрахованої особи за кодом № 20223765, тобто, ППФ «Пектораль», фактично виплачується застрахованому заробіток в розмірі 1400,00 грн. та саме з цієї суми сплачується внесок, а відтак, суд відкидає доводи відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 про приховування позивачем своїх реальних доходів від трудової діяльності та представлення суду ППФ «Пектораль» недостовірних відомостей про розмір заробітної плати своїх працівників.

Одночасно, як вбачається з довідки УПФ України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська №734/10 від 11 березня 2014 року розмір пенсії позивача за зустрічним позовом з 01 січня 2014 року по березень 2014 року не змінився та залишається на рівні 2332,48 грн. (а.с.5).

Відтак, суд приходить до висновку про доведеність обставин істотної зміни матеріального стану платника аліментів, оскільки починаючи з січня 2014 року сукупний заробіток (дохід) позивача зменшився з 5347,48 грн. до 3732,48 грн., стягувані аліменти в 1400,00 грн. стали складати 37% від вказаного заробітку, і таким чином, змінилися і можливості з виплати аліментів у встановленому з 12 лютого 2013 року розмірі, у зв'язку з чим належить прийняти до уваги також те, що обов'язок такого утримання виникає згідно зі ст. 198 СК України лише за наявності можливості надавати таку матеріальну допомогу.

Доводи відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 про наявність доходів позивача від діяльності поза межами офіційних трудової угоди, суд до уваги не приймає оскільки отсанньою доказів на підтвердження цих обставин, розміру доходів, тощо, суду у відповідності з вимогами ст. 10, 60 ЦПК України не надано та у судовому засіданні такі обставини свого підтвердження не знайшли.

При цьому, розв'язуючи спір, суд зважає на те, що хоч матеріальний стан одержувача аліментів за рішенням суду від 18 березня 2013 року - ОСОБА_5 і змінювався періодично з часу ухвалення рішення, оскільки на час вирішення аліментного спору ОСОБА_5 власних доходів не отримував як учень школи, в подальшому зі вступом у ВНЗ отримував з вересня 2013 року стипендіальне утримання, проте з лютого 2014 року його матеріальний стан знову став таким самим як і на час стягнення на його користь аліментів після досягнення повноліття у зв'язку з припиненням виплати стипендії за підсумком результатів екзаменаційної сесії, тобто залишився незмінним.

Так само, залишився і незмінним стан здоров'я ОСОБА_5, оскільки як встановлено за розгляду справи і на чому наполягала в судовому засіданні відповідач за первісним позовом ОСОБА_3, син з 2002 року перебуває на обліку у лікарів гастроентеролога, окуліста, ортопеда та потребує супутніх планованих витрат на лікування, що узгоджується з даними медичних документів Інституту гастроентерології НАМН України від 15 квітня 2014 року (а.с.38), КЗ «Дніпропетровська міська лікарня №8» ДОР від 17 квітня 2014 року (а.с.37), КЗ «Дніпропетровська шоста клінічна лікарня» ДОР від 28 квітня 2014 року (а.с. 36, 35), а відтак, на час ухвалення рішення про стягнення аліментів - 18 березня 2013 року вказані хвороби вже були діагностовані і лікувалися.

Крім того, приймаючи до уваги рівний обов'язок батьків з утримання сина, а відтак, з'ясовуючи матеріальний стан обох батьків сторін, судом встановлено, що дохід відповідача за первісним позовом ОСОБА_3 складається з пенсії, розмір якої за даними довідки УПФ України в Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 13 травня 2014 року 140-Г в період з грудня 2013 року по травень 2014 року включно становить 1137,60 грн. щомісяця (а.с.59), а також заробітної плати від трудової діяльності на посаді директора КЗ «Дніпропетровський міський цент денного перебування для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді», розмір якої за даними довідки закладу від 13 травня 2014 року №18 період з січня 2014 року по квітень 2014 року склав усього 10300,68 грн. і відповідно 2575,17 грн. в середньому на місяць, а відтак, за підсумком пенсії і заробітної плати загальний розмір заробітку (доходу) складає з січня 2014 року в середньому 3712,77 грн. на місяць.

Доказів зміни матеріального стану, стану здоров'я з часу ухвалення судом 18 березня 2013 року рішення про стягнення аліментів, ОСОБА_3 відповідно до своїх обов'язків за ст.ст. 10, 60 ЦПК України суду не надано, як і не надано доказів на спростування доводів позивача.

Зважаючи на встановлені судом обставини суд вбачає визначені ст. 192 СК України підстави для зміни розміру аліментів, стягуваних з позивача на користь відповідача та виходить з положень ч.1 ст. 200, ч.1,2 ст. 199 СК України, які передбачають присудження за рішенням суду коштів (аліментів) на утримання повнолітніх дочки, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів на період навчання, однак не більше ніж до досягнення дочкою, сином 23 років.

При цьому, визначаючи розмір аліментів на утримання повнолітнього ОСОБА_5, суд враховує його вік, як повнолітньої особи, його потяг до навчання, який має істотне значення, хоч за результатами складеної екзаменаційної сесії з лютого 2014 року стипендію йому не призначено, майновий стан, що з часу визначення аліментів не змінився, стан здоров'я останнього, який з 2002 року потребує стабільного лікування за визначеними діагнозами ортопеда, гастроентеролога, окуліста, проте є працездатною особою та встановленої інвалідності не має, мешкає разом з матір'ю ОСОБА_3 окремо від батька, а також стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів (позивача), який за даними виписки з амбулаторної карти №71 від 15 травня 2014 року поліклініки ПАТ «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» перебуває з 1998 року на обліку у цій поліклініці, 2-3 рази на рік проходить лікування з приводу хронічних захворювань (ішемічної хвороби серця, кардіосклерозу, та ін.) (а.с.47), є 67-річним пенсіонером за віком і отримує пенсію по Списку №2, додатково працює, має постійне місце роботи і заробіток, у зв'язку з чим його сукупний дохід з січня 2014 року складає 3732,48 грн. на місяць, та крім цього, за ч.2 ст. 200 СК України суд приймає до уваги матеріальний стан та можливість надавати утримання повнолітньому сину матір'ю, яка є пенсіонером отримує пенсію за вислугою років, працює, має сталий заробіток, та її загальний дохід складає 3712,77 грн. на місяць, та інші обставини, що мають істотне значення для справи, зокрема, розмір прожиткового мінімуму для працездатної повнолітньої особи, який з 01 червня 2014 року складає 1218,00 грн., на підставі чого суд приходить до висновку про можливість позивача за первісним позовом сплачувати на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5 аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця на період навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років, що буде співмірним та справедливим відносно самого позивача, який так само потребує забезпечення із власного заробітку.

Разом з тим, за правилами ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, натомість при зміні розміру аліментів, останні належить стягувати за правилами ст. 192 СК України з моменту набрання рішенням законної сили.

Розв'язуючи вимоги зустрічного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Поняття та правовий статус дитини визначений ст. 6 СК України відповідно до частин 1 та 2 якої правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

За змістом ч.1 ст. 34 ЦК України повнолітньою є особа, яка досягла віку 18 років, у зв'язку з чим вона набуває повної цивільної дієздатності.

Як вбачається з паспорту громадянина України, ОСОБА_5 є громадянином України,ІНФОРМАЦІЯ_1 та, відповідно, повноліття досяг ІНФОРМАЦІЯ_3, а відтак, саме з цього часу втратив статус дитини.

Правовідносини з зобов'язання батьків утримувати повнолітніх доку, сина та його виконання врегульовані главою 16 розділу ІІІ Сімейного кодексу України: статтями 198, 199, 200, 201 СК України.

Правила застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина визначені ст. 201 СК України, яка передбачає застосування до таких правовідносин норм статей 187, 189-192 і 194-197 СК України. Вказаний розділ, регулюючи правовідносини з утримання батьками своїх повнолітніх дітей та передбачаючи таке можливе утримання у формі аліментів, не містить окремої норми відносно додаткових витрат, та до обов'язку батьків з утримання своїх повнолітніх дітей обов'язок сплачувати додаткові, окрім аліментного утримання, витрати на своїх повнолітніх дітей законодавець не включає.

Відтак, норми статті 185 СК України, що регулюють правовідносини участі батьків у додаткових витратах на дитину, тобто дочку, сина, у віці до 18 років, не підлягають застосуванню до правовідносин з утримання батьками своїх повнолітніх дітей і не регулює такі правовідносини.

Разом з тим, позивач за зустрічним позовом протягом розгляду справи наполягала на задоволенні заявлених нею позовних вимог саме про стягнення додаткових витрат на утримання сина з підстав, визначених ст. 185 СК України, роз'ясненим їй судом в порядку ч.4 ст. 10 ЦПК України правом уточнення позовних вимог не скористалася, розпоряджаючись своїми правами щодо предмета спору у відповідності з положеннями ст.11 ЦПК України - на власний розсуд. Одночасно суд відзначає, що протягом розгляду і сам ОСОБА_5 самостійних позовних вимог щодо свого утримання батьком, зміни розміру аліментів, тощо, не заявляв, роз'ясненими судом відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України правами, в тому числі, правом звернення з відповідним позовом не скористався.

Враховуючи наведене, зважаючи на ту обставину, що дитина сторін ОСОБА_5 є повнолітньою дієздатною особою, не має встановленої інвалідності і є працездатним, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання повнолітнього сина.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Згідно зі ст.ст. 81, 88 ЦПК України судові витрати належить покласти на відповідачів за первісним позовом пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 209, 214, 215, 218, 222 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів - задовольнити.

Змінити розмір аліментів стягуваних з ОСОБА_1 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, на час навчання, визначивши до стягнення щомісяця з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) , на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на утримання повнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісяця до закінчення ним навчання, але не більше як до досягнення ним двадцяти трьох років, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили.

ОСОБА_3 в задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_5, про стягнення додаткових витрат на утримання сина - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий О.В. Колесніченко