Постанова

від 09.07.2014 по справі 820/11183/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 липня 2014 р. № 820/11183/14

Харківський окружний адміністративний суд в особі судді Самойлової В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРБІЗНЕСКОНСАЛТ ГРУП" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРБІЗНЕСКОНСАЛТ ГРУП" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві від 04.02.2014 року № 16726552209, прийняте відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

Представник позивача до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

Представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, згідно до вимог ст. 35 КАСУ, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, надавши заперечення проти позову, в яких зазначив, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами перевірки рішення є законним, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу було визначене відповідне податкове зобов'язання на підставі оскаржуваного рішення.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності вказаних осіб на підставі наявних в ній доказів у письмовому провадженні, згідно до приписів ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Оглянувши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Кей Уай менеджмент Груп", правонаступником якої є ТОВ "ЮРБІЗНЕСКОНСАЛТ ГРУП" щодо підтвердження відомостей по взаємовідносинам з ТОВ "Айпі Сервіс", ТОВ "Бізнес Консалт Плюс", ТОВ "ДМС" за березень 2012 р., за результатами якої 30.10.2013 р. був складений акт за № 581/26-55-22-07/37241025, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- ст. 185, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження до сплати в бюджет суми податку на додану вартість у сумі 491075 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки 04.02.2014 року відповідачем стосовно позивача було прийняте податкове повідомлення-рішення № 16726552209 на загальну суму грошового зобов'язання 613844 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваного рішення, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Айпі Сервіс", ТОВ "Бізнес Консалт Плюс", ТОВ "ДМС" на підставі укладених відповідних договорів.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ТОВ "Кей Уай Менеджмент Груп" правонаступником якої є "ЮРБІЗНЕСКОНСАЛТ ГРУП", є діяльність у сфері права, консультування з питань комерційної діяльності й керування, консультування з питань оподаткування та діяльність у сфері аудиту, загальна чисельність працюючих на підприємстві складає всього 4 особи (3 особи - з січня 2012 р. по травень 2012р., 3 особи - в грудні 2012р.), у березні, вересні, грудні 2012 року в провадженні Товариства перебувала значна кількість справ, в тому числі судових, в той час як кадрових та часових ресурсів товариства не вистачало для належного виконання взятих на себе зобов'язань з надання відповідних юридичних та консультаційних послуг перед клієнтами, що зумовило необхідність звернення позивача до сторонніх організацій, з метою належного виконання своїх обов'язків перед клієнтами, в зв'язку з чим товариством були укладені відповідні договори про юридичні та косультаційні послуги з вищевказаними контрагентами.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача, є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентами, що базується на акті від 19.06.2013 р. №125/22-20/34981576 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ДМС Голд" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за податкові періоди з 01.11.2010 р. по 19.06.2013 р., акті від 17.06.2013 р. №101/2240/38204492 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "АЙПІ-СЕРВІС" з контрагентами, з якими платником задекларовані взаємовідносини за період з 01.07.2012 р. по 30.04.2013 р., акт від 04.06.2013 р. №1990/22.4/38262250 ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Бізнес Консалт Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2012 р. по 30.04.2013 р."

Дані обставини були покладені відповідачем в обгрунтування порушень вимог податкового законодавства з боку позивача, що на думку суду є безпідставним, з огляду на наступне.

Так, у п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При судовому розгляді встановлено, що укладені між позивачем та вищевказаними контрагентами правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, ні ким не оскарженими та у судовому порядку не визнані не дійсними.

Виконання умов договорів підтверджується наданими до матеріалів справи первинними документами, бухгалтерської та податкової звітності, які виписані відповідно до п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні" і п. 2.4. ст. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Статтею 1 розділу 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дається поняття первинного документу - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення.

В даному випадку позивачем такі документи в повному обсязі були надані як до перевірки так і до суду. При цьому відповідна сторона жодних зауважень до них не мала. А від так, суд не має підстав піддавати сумніву реальність вчинення позивачем господарських операцій в періоді, що перевірявся.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на акти 19.06.2013 р. № 125/22-20/34981576, від 17.06.2013 р. № 101/2240/38204492, від 04.06.2013 р. № 1990/22.4/38262250, стосовно контрагентів позивача, які не можуть взяті судом до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Окрім того, суд звертає увагу на безпідставність висновку відповідача щодо визнання виписаних вказаними вище контрагентами податкових накладних на адресу позивача, як такими, що не мають юридичної сили і доказованості первинного документа через відсутність у них обов'язкових реквізитів, як таких: не відповідність адреси контрагентів ні реєстраційним, ні фактичним даним. Оскільки таким доказом може слугувати тільки запис в ЄДР щодо відсутності зазначеного платника податків за юридичною адресою, що в даному випадку було відсутнє.

Не умотивованими, на думку суду, є твердження податкового органу щодо висновків, складених Нуково-дослідним експертно-криміналістичним центром СТКЗР Білоцерківського МВ при ГУМВС України в Київській області № 438 від 03.06.2013 р., відповідно до яких підписи на документах ТОВ "ДМС Голд" та ТОВ "Айпі-Сервіс" ймовірно виконані не громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки в даному випадку загалом відсутня конкретизація таких документів та їх зв"язок з позивачем, а тому цей доказ в розумінні ч. 1 ст. 70 КАСУ не є належним.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржуване рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 128, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві від 04.02.2014 року № 16726552209, прийняте щодо товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРБІЗНЕСКОНСАЛТ ГРУП".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі м. Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРБІЗНЕСКОНСАЛТ ГРУП" (юридична адреса: 67075, м. Харків, вул. 17-го Партз'їду, буд. 38 А, код ЄДРПОУ: 37241025) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Самойлова В.В.