Постанова

від 09.07.2014 по справі 921/1111/13-г/5

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2014 року Справа № 921/1111/13-г/5

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд"

на рішення господарського суду Тернопільської області від 14.01.2014 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р.

у справі № 921/1111/13-г/5 господарського суду Тернопільської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"СУ-470 Електромонтаж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Техно-Буд"

про стягнення 239 546,63 грн.

за участю представників:

ТОВ "Техно-Буд" - не з'явилися;

ТОВ "СУ-470 Електромонтаж" - Колодій С.Б.;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СУ-470 Електромонтаж звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд" 239 546,63 грн., у т.ч. 233 688,40 грн. основної заборгованості, 5 858,23 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання відповідно до умов договору субпідряду № 26/10-12 в частині оплати виконаних робіт у встановлений договором строк (а.с.4-7).

Відповідач у справі - ТОВ "Техно-Буд" у відзиві на позов заявлені вимоги відхилив, посилаючись на те, що:

- позивачем завищено вартість виконаних робіт на 223 885,40 грн.;

- умовою оплати виконаних робіт є перерахування замовником коштів відповідачу;

- відповідні кошти відповідачу не перераховувались, у зв'язку з чим відсутні підстави стверджувати про порушення відповідачем зобов'язання, а, отже, і застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення процентів річних (а.с.49-52).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 14.01.2014 р. позов задоволено повністю (а.с.139-141).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач порушив зобов'язання, не здійснивши оплати виконаних позивачем та прийнятих робіт у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 233 688,40 грн.;

- як особа, що допустила порушення грошового зобов'язання, відповідач, в силу ст.625 ЦК України, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням процентів річних;

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. рішення господарського Тернопільської області від 14.01.2014 р. залишено без змін (а.с.177-183).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати в частині задоволення вимоги про стягнення 106 558,80 грн. основного боргу та 5 858,23 грн. процентів річних, в цій частині відмовити у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані неправильним застосуванням судами норм матеріального права; порушенням норм процесуального права (а.с.194-198).

До розгляду поданої касаційної скарги по суті, ТОВ "Техно-Буд" направило клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, посилаючись на участь свого повноважного представника в іншій справі, яке відхилено касаційною інстанцією з тих підстав, що: явка представників сторін в засідання касаційної інстанції не є обов'язковою і не визнана такою судом; у разі неможливості участі певного представника, відповідач не був позбавлений можливості уповноважити іншу особу на представництво його інтересів у засідання касаційної інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

26.10.2010 р. між сторонами у справі укладено договір субпідряду № 26/10-12, за умовами п. 1.1. якого субпідрядник (позивач) зобов'язався на власний ризик виконати електромонтажні роботи існуючих будівель комунального закладу Тернопільської обласної ради Тернопільський обласний клінічний перинатальний центр "Мати і дитина" по вул. Замкова, 10 у м. Тернополі, відповідно до цього договору, проектно-кошторисної документації, яка передається генпідрядником (відповідачем) субпідряднику, який в свою чергу зобов'язався якісно і своєчасно їх виконати та здати доручені об'єми робіт генпідряднику в установлений договором строк, а генпідрядник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх.

Укладений сторонами договір за своєю правовою природою вірно віднесений судами до договору підряду.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором, а також застосування до нього відповідальності, встановленої ст.625 ЦК України, за порушення такого зобов'язання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.

Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.4. договору розрахунки здійснюються генпідрядником в міру надходження коштів за виконані роботи від замовника, такі умови фінансування виключають пред'явлення штрафних санкцій щодо оплати робіт. Остаточний розрахунок здійснюється на протязі 5-ти днів після прийняття об'єкту в експлуатацію та повного розрахунку замовника.

Згідно п. 18.1 договір вступає в силу з дати його підписання сторонами. Термін дії договору закінчується після виконання зобов'язань за цим договором у повному обсязі, але у будь-якому випадку до 28.12.2012 р.

Обґрунтовано відхилені судами посилання скаржника на те, що зобов'язання щодо оплати виконаних робіт виникає у відповідача виключно за умови надходження коштів від замовника, враховуючи наступне.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, ч. 1 ст. 530 ЦК України визначає, що строк виконання зобов'язання може визначатись подією, яка неминуче настане.

Разом з тим, вказана норма не може бути застосована до спірних правовідносин, враховуючи, що подією є явище, що виникає незалежно від волі людей; а дією є життєвий факт, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею, діяльності людей, які, у свою чергу, поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону (правопорушення).

Фактично договір містить умову, відповідно до якої виконання зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи пов'язано з дією особи, яка не є стороною такого договору.

Однак, за змістом ст.511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи.

Крім того, згідно з ч.2 ст.528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Також, згідно ч. 2 ст. 838 ЦК України, генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду.

Крім того, судами встановлено, що замовник повністю провів розрахунок з відповідачем, як із генеральним підрядником, за виконані ним у листопаді-грудні 2012 року роботи, що вбачається з довідки, виданої Управлінням капітального будівництва Тернопільської ОДА від 04.12.2013 р. № 01-5/648.

Судами встановлено, що позивачем виконані роботи за договором вартістю 880 688,40 грн., які здані ним та прийняті відповідачем без зауважень, про що підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року, листопад 2012 року та грудень 2012 року.

При цьому, відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконаних будівельних робіт виконав не в повному обсязі, допустивши заборгованість у розмірі 233 688,40 грн.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у встановлений строк, допустивши заборгованість у розмірі 233 688,40 грн., ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Отже, є правильним висновок суду першої інстанції, який підтриманий апеляційною інстанцією, про мотивованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення процентів річних в розмірі 5 858,23 грн.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 р. у справі № 921/1111/13-г/5 господарського суду Тернопільської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.