Ухвала

від 10.06.2014 по справі 2а-3926/08/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" червня 2014 р. м. Київ К/9991/70009/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 року

по справі № 2а-3926/08/1370

за позовом Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова

до Приватного підприємства «Фірма «Ларекс»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Профліга»

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2008 року Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Фірма «Ларекс» про стягнення коштів у розмірі 36030952,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2009 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємством (Покупець) та Товариством (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № ЛА-0000021 від 01.01.2008 року, у якому не зазначено вид товарів (послуг), асортимент, загальну суму даного договору.

На виконанням умов згаданого договору у Підприємства наявні податкові накладні на загальну суму 36030952,00 грн., відповідно до яких Товариством продавалися, а Підприємством придбавалися різноманітні товари, зокрема, будівельні матеріали, продукти харчування, побутова хімія, будівельні інструменти, а також надавались транспортні послуги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Апеляційним судом враховано, що згідно ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Оскільки податковим органом не доведено в межах належності і допустимості доказів здійснення відповідачем та третьою особою господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому правильними є висновки апеляційного суду про відсутність підстав для застосування правових наслідків, передбачених ст.208 ГК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 року по справі № 2а-3926/08/1370 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 13.06.2014 р.