Ухвала

від 17.06.2014 по справі 805/800/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2014 р. м. Київ К/800/20786/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі №805/800/13-а за позовом Кіровоградського психоневрологічного будинку-інтернату до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Кіровський психоневрологічний будинок-інтернат звернувся до суду з адміністративним позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 15.01.2013 року № 0000030019/2 в розмірі 34939,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року у даній справі відмовлено у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Шахтарською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено позапланову документальну виїзну перевірку Кіровського психоневрологічного будинку-інтернату з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування орендної плати за використання земельної ділянки, за результатами якої за порушення пп. 288.5.1 п. 288.5 ст.288 Податкового кодексу України прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом неправомірно.

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-XII «Про плату за землю» (далі - Закон №2535-XII) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

В силу приписів статті 13 Закону № 2535-XII підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно зі статтею 19 Закону № 2535-XII розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

З 01.01.2011 року вступив в дію Податковий кодекс України, за приписами пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 якого орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 статті 276, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Згідно зі ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до ст. 289 Кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та зміни, які відбулись з 01.01.2011 року у зв'язку зі вступом в силу Податкового кодексу України, при визначенні орендної плати за землю за 2011 та 2012 роки відповідач обґрунтовано виходив з мінімального розміру орендної плати, встановленого пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.

Вказане підтверджується поданою позивачем самостійно податковою декларацією з орендної плати за землю на 2013 рік, в якій позивач самостійно визначив суму податкового зобов'язання в розмірі 23 078,44 грн. за вказаною ставкою податку в розмірі 3%.

Зазначені зміни в податковій звітності платником відображено після винесення Кіровською міською радою рішення від 23.01.2013 року «Про встановлення рівня орендної плати за землю Кіровському психоневрологічному будинку-інтернату». Згідно з вказаним рішенням, Кіровська міська рада вирішила встановити річну орендну плату за земельну ділянку, яка перебуває в оренді Кіровського психоневрологічного будинку-інтернату на підставі договору від 11.12.2009 року № 040918600043 у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України, як мінімальний розмір.

Вказаним також підтверджується правомірність визначення податковим органом суми недоплати позивачем податкового зобов'язання в розмірі 29489,00 грн. за приписами норм Податкового кодексу України на рівні 3% податкової ставки.

Відповідно до п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов правомірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 року скасувати та залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2013 року по справі №805/800/13-а.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.