Постанова

від 25.06.2014 по справі 2а-10418/11/0170/26

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/34294/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м.Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012

у справі № 2а-10418/11/0170/26

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сім'я" (далі - Товариство)

до ДПІ

про визнання протиправним та скасування рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправним та скасування рішення ДПІ про застосування фінансових санкцій від 26.04.2011 № 2345/10/23, а також податкового повідомлення-рішення від 26.04.2011 № 0000412303 в частині накладення на позивача 680 грн. штрафу.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення про застосування фінансових санкцій від 26.04.2011 № 2345/10/23 з посиланням на недоведеність податковою інспекцією факту продажу позивачем алкогольної продукції без наявності ліцензії; в решті позову відмовлено з мотивів правомірного притягнення позивача до відповідальності за виявлені порушення правил здійснення розрахункових операцій.

Посилаючись на невідповідність висновків судів вимогам чинного законодавства та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. Зокрема, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що відсутність у Товариства на момент проведення податкової перевірки ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями позивачем не заперечувалася, так само і наявність у нього на реалізації алкогольної продукції.

Переглянувши судові акти у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне її задовольнити з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, 12.04.2011 працівниками ДПІ було проведено перевірку належного позивачеві магазину за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Результати цієї перевірки висвітлені в акті № 0051/0102/23/33009817, в якому, поміж іншим, зафіксовано факт реалізації алкогольного напою (пляшки горілки «Неміроф») за ціною 33 грн. без наявності у Товариства ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

На підставі цього з огляду на те, що загальна вартість алкогольних напоїв, що перебували на реалізації у магазині Товариства, склала 11297,50 грн., до позивача було застосовано штраф у сумі 22595 грн.

Згідно з частиною одинадцятою статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Порушення наведеного законодавчого припису тягне застосування до суб'єктів господарювання фінансової санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень, як того вимагає абзац п'ятий частини другої статті 17 названого Закону.

У справі, що переглядається, суди встановили, що на момент проведення перевірки у Товариства не було ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, позаяк строк дії відповідної ліцензії (серії АГ № 215742, виданої 30.03.2010) закінчився 30.03.2011; нову ліцензію було отримано позивачем лише 28.04.2011.

Втім, оцінюючи об'єктивну сторону розглядуваного правопорушення, суди зазначили, що податковим органом не було належним чином доведено факт реалізації Товариством пляшки алкогольного напою під час проведення перевірки.

Однак з таким висновком судів погодитися не можна, позаяк він зроблений з порушенням правил оцінки доказів в адміністративному процесі. Адже цей висновок судів ґрунтується на поясненнях, наданих заінтересованими особами (працівниками Товариства та членами їх сім'ї), які заперечували факт продажу алкогольних напоїв. У той же час суди визнали доведеним власне наявність алкогольних напоїв на реалізації у магазині Товариства.

Слід зазначити, що у справі міститься пояснення ОСОБА_1 - покупця зазначеної пляшки горілки, який засвідчив факт її продажу, а також опис алкогольних напоїв, що знаходяться на реалізації у спірному магазині. Також доказову силу має і власне акт перевірки з описом виявленого правопорушення.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Подані відповідачем докази у сукупності підтверджують факт продажу позивачем алкогольної продукції у період відсутності у Товариства відповідного дозвільного документа, у зв'язку з чим у судів були відсутні підстави для висновку про недоведеність податковим органом обставин, викладених в акті перевірки.

В іншій частині судові акти учасниками зі спору не оскаржуються, а тому у касаційного суду відсутні підстави для надання ним правового аналізу у межах розгляду даних касаційних вимог.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задовольнити.

2. Постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 у справі № 2а-10418/11/0170/26 скасувати в частині визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 26.04.2011 № 2345/10/23.

3. У цій частині позову відмовити.

4. В решті постанову окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.11.2011 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 у справі № 2а-10418/11/0170/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько